2-й Західний окружний військовий суд в Москві виніс вирок чемпіонці України з паверліфтингу – Юлія Лемещенко засуджена на 19 років колонії за звинуваченням у державній зраді, навчанні тероризму, диверсії та підготовці теракту.
Як зазначають, Лемещенко звинуватили у державній зраді, підготовці тероризму, диверсії та плануванні теракту.
За версією російського слідства, у жовтні 2024 року спортсменка нібито:
- підірвала опори лінії електропередач під Петербургом,
- стежила за полковником ЗС РФ Олексієм Лободою у Воронежі, якого пов’язують із бомбардуваннями Харкова.
Під час процесу Лемещенко не заперечувала фактичну сторону звинувачень, однак провину не визнала. Спортсменка заявила, що не шкодує про свої дії.
42-річна спортсменка взяла останнє слово в суді.
Читайте також: Окуповані регіони для Кремля.
Як Росія планує знищити Україну у три етапи — і чому 2026 рік вирішить усе
«Як ви бачите, у мене немає жодного папірця, я не особливо готувалася, але я думаю, що я зімпровізую. Я зараз, швидше за все, скажу деякі слова, які вже вимовляла в процесі засідань, але нехай це буде певним резюме в загальному монолозі.
Отже, я вже говорила про те, що в будь-якій війні відбувається зіткнення сторін, і кожна сторона відстоює свою правду, свою справедливість. Я прийняла одну зі сторін. Я не є громадянкою тієї країни, за яку я вирішила боротися, але попри це я вважаю Україну своїм домом. Я люблю цю країну, я безмежно люблю Харків.
У Харкові є район, який називається Північна Салтівка. Там жили близько 500 тисяч людей — півмільйона. Там жили деякі мої знайомі, моя перукарка. Після російських обстрілів і бомбардувань у цьому районі не залишилося жодного цілого будинку. Взагалі жодного. Причому я говорю не просто про вибиті вікна — про цілі під’їзди, що обвалилися. Поруч з моїм будинком безпосередньо були вибухи. У мене на першому поверсі жила сусідка Аня зі своїм сином Микитою чотирьох років. Снаряд розірвався безпосередньо під їхніми вікнами, під першим поверхом. Квартиру винесло повністю. Що на даний момент з Анею і з її сином, з Микитою, я не знаю досі – живі вони чи ні.
У цій війні у мене гинули друзі, один родич — мій троюрідний брат, мої колеги по помосту. Війна — це жахливо. Я не могла залишитися осторонь. У будь-якій війні люди, які виявляються до неї причетними, або все-таки намагаються боротися, або тікають. Тікають, я не знаю, може, через боягузтво, слабкість. Я не вважаю себе ні боягузливою, ні слабкою людиною. Я вирішила боротися проти цього — проти російської військової агресії.
Читайте також: “Методичка з виживання”: окупований Донецьк,
де вчать стояти в черзі за водою
Можливо, своїми словами я погіршую своє становище, але моя честь і совість для мене важливіші. Я зробила те, що вважала за потрібне в своїх силах. Жаліти, каятися — ну, може, на смертному одрі я це і буду робити, але поки що все так, як є. Більше мені додати нічого», – сказала Лемещенко.
2014 року Лемещенко із сім’єю переїхала з Воронежа до Харкова, де зайнялася паверліфтингом і згодом досягла успіху в цьому виді спорту.
Як стверджували путінські силовики, навесні 2024 року в Києві вона пройшла навчання стрільбі, управлінню безпілотниками і виготовленню вибухівки. За серію диверсій на території Росії їй нібито пообіцяли громадянство України.
«Через треті країни вона приїхала в Росію і в жовтні того ж року підірвала опори лінії електропередач під Петербургом. У листопаді вона почала стежити у Воронежі за командиром авіабази полковником Олексієм Лободою, якого пов ‘язують із російськими бомбардуваннями Харкова», — пише Медіазона.
У січні 2025 року Лемещенко, як стверджували путінські силовики, зібрала ще дві бомби, пізніше вона говорила, що мала передати їх іншим людям. Незабаром після цього її затримали.
Лемещенко в останньому слові на суді сказала, що визнає фактичну сторону обвинувачення, але «з морального боку» винною себе не вважає. Також, за словами жінки, співробітники ФСБ погрожували їй убивством.
«Я не могла залишитися осторонь. У будь-якій війні люди, які виявляються до неї причетними, або все-таки намагаються боротися, або тікають. Тікають, я не знаю, можливо, через боягузтво, слабкість. Я не вважаю себе ні боягузливою, ні слабкою людиною. Я вирішила боротися проти цього — проти російської військової агресії», — підсумувала Лемещенко.
Вона також наголосила, що вважає Україну своїм домом і любить Харків.
За матеріалами rubryka.com
