У центрі нової трансатлантичної дискусії — 18-сторінковий проєкт «плану процвітання» для України, який, за даними Politico, має мобілізувати близько $800 млрд державних і приватних коштів на післявоєнну відбудову та перезапуск економіки. Документ описує 10-річну рамку з горизонтом фінансування до 2040 року і навіть передбачає “100-денну операційну фазу” для швидкого старту проєктів.
Але в цьому плані є “вбудована умова”, яку учасники ринку капіталу повторюють майже як юридичний дисклеймер: без стійкого припинення бойових дій масштабні приватні інвестиції залишатимуться малоймовірними. Саме так це формулює BlackRock — радник проєкту на безоплатній основі — наголошуючи на довірчій відповідальності інституційних інвесторів.
Звідки береться цифра $800 млрд і як вона співвідноситься з оцінками потреб
Число $800 млрд — це не “кошторис відбудови” в сенсі єдиного рахунку, а політико-фінансова ціль мобілізації: поєднання бюджетних коштів, гарантій, інструментів грошових потоків та приватного капіталу, який має бути “підтягнутий” завдяки зниженню ризику.
Для порівняння, RDNA4 (спільна оцінка уряду України, Світового банку, ЄК та ООН) станом на 31 грудня 2024 року оцінює потреби відновлення і відбудови у $524 млрд на наступне десятиліття.
У цій же логіці фігурує оцінка прямих фізичних збитків близько $176 млрд.
Висновок простий: $524 млрд — це технічна оцінка потреб, а $800 млрд — політико-інвестиційна рамка, яка намагається врахувати не лише “відновити зруйноване”, а й прискорити економічну конвергенцію з ЄС та створити “історію зростання”, під яку заходить приватний капітал.
Архітектура плану: 10 років, горизонт до 2040-го і “перші 100 днів”
За даними Politico, документ:
- описує 10-річний план відновлення;
- має фінансовий горизонт до 2040 року;
- включає “100-денний операційний план” для запуску.
Логіка 100-денної фази — це не “побудувати за 100 днів”, а відкрити конвеєр: відібрані проєкти, стандартні договори, зрозумілі правила відбору підрядників, механіка гарантій, “пакети” для швидкого старту там, де ризики нижчі або керовані.
Критичний момент: залучати зовнішні інвестиції важко, доки війна не завершиться надійно, і це — головний гальмівний фактор.
Гроші: “ядро” $500 млрд, додаткові €100 млрд ЄС і американський фонд без цифр
У фінансовій частині ключові елементи такі:
1) Базовий блок: $500 млрд на 10 років.
ЄС, США та міжнародні фінансові інституції (включно з МВФ і Світовим банком) готові спрямувати $500 млрд публічного і приватного капіталу протягом наступних 10 років.
2) Додатковий блок ЄС: €100 млрд у наступному багаторічному бюджеті.
Єврокомісія планує додати ще €100 млрд бюджетної підтримки та інвестгарантій у межах бюджету ЄС після 2028 року; очікуваний ефект — розблокувати до €207 млрд інвестицій.
3) Американський канал: Американсько-український інвестиційний фонд відбудови — без зобов’язань у цифрах.
США планують залучати капітал через Американо-український інвестиційний фонд відбудови, але документ не фіксує конкретних сум внеску США.
Це важливий сигнал: Вашингтон у рамці плану позиціонується не стільки як “донор-чек”, скільки як “якір довіри” для приватного капіталу — через політичну вагу, інструменти гарантування, експортне фінансування та структуризацію проєктів.
На що саме робиться ставка: критичні мінерали, інфраструктура, енергетика, технології
Документ прямо фіксує інтерес США до інвестицій у:
- видобуток критичних мінералів,
- інфраструктуру,
- енергетику,
- технологічні проєкти.
Це не випадковий набір. Він збігається з тим, як США та ЄС у 2020-х формують промислову політику: ланцюги постачання, енергетична стійкість, технологічний суверенітет. Для України в цій логіці відкривається “вікно”: відбудова як одночасно модернізація — але за умови, що інституції зможуть втримати правила гри.
“П’ять стовпів процвітання”: що саме мається на увазі, крім грошей
Урсула фон дер Ляєн описала “єдиний документ спільного бачення” України, США та Європи і перелічила п’ять опор майбутньої рамки:
- Підвищення продуктивності через бізнес-дружні реформи та конкуренцію.
- Прискорення інтеграції України в єдиний ринок ЄС через секторальні реформи.
- Масштабування інвестицій, зокрема через наявні інструменти на кшталт інвестиційного механізму у межах програми ЄС Ukraine Facility.
- Посилення координації донорів і підключення приватного капіталу через Ukraine Donor Platform (Міжвідомча координаційна платформа донорів).
- Фундаментальні реформи -верховенство права, антикорупція, модернізація держуправління – як передумова довіри інвесторів.
Це суттєво: план — не лише “побудувати дороги й ТЕЦ”, а перекласти Україну з режиму виживання в режим економічної конвергенції, де ключовим ресурсом стає довіра, а вона вимірюється не заявами, а інституційною практикою.
Чому приватні $800 млрд не “зайдуть” без миру: позиція BlackRock і логіка довірчого ризику
BlackRock формулює головну проблему максимально прямолінійно: пенсійним фондам та іншим інституційним інвесторам майже неможливо вкладати в країну, де тривають бойові дії, через фідуціарну відповідальність перед клієнтами. Тому процес має бути послідовним і займе час.
У перекладі з “мови Давоса” на фінансову практику це означає:
- першими йдуть інструменти, де ризик бере на себе держава (гарантії, страхування, політичний ризик);
- далі — проєкти з прогнозованим грошовим потоком (енергосервіс, концесії, логістика, муніципальна інфраструктура з тарифною моделлю);
- і лише потім — справді “довгі” гроші пенсійних фондів у широкий портфель.
Політичні ризики плану: суперечки в ЄС і трансатлантичні “відволікання”
Навіть до питання миру додається ще один шар — політика всередині ЄС та у відносинах ЄС–США.
Внутрішньоєвропейський фактор. У публічному просторі звучать заяви прем’єра Угорщини Віктора Орбана, який стверджує, що бачив документ, де нібито фігурує вступ України до ЄС у 2027 році, і обіцяє блокувати цю перспективу. Українська дипломатія публічно заперечує “всемогутність” такого блокування.
Трансатлантичний фактор. За повідомленнями Financial Times, оголошення пакета економічної підтримки для післявоєнної України могло бути відкладене через загострення суперечок навколо Гренландії та інших ініціатив Вашингтона, що вдарило по здатності сторін синхронізувати позиції на полях Давоса.
Це важливо для розуміння реальності: навіть найкраща фінансова конструкція може “спіткнутися” об політичний таймінг, символічні конфлікти та порядок денний союзників.
Де в цій картині “економічні гарантії”: нульові тарифи, Зона вільної торгівлі і спеціальні режими
Окремий елемент ширшого економічного пакета — обговорення потенційної угоди про вільну торгівлю з США із нульовими тарифами, яку президент Зеленський називає частиною ширшої рамки економічного відновлення.
Сенс такого інструменту — не стільки у митах як таких, скільки у сигналі для бізнесу: США “прошивають” економічну присутність довгостроковим договором, який має підсилити довіру до правил гри. Але знову ж — це працюватиме повноцінно лише після стабілізації безпекової ситуації.
Що це означає для України: три практичні наслідки
1) Відбудова перетворюється на “ринок структурованих проєктів”.
Успіх залежатиме від того, чи зможе держава й громади пропонувати “банківські” проєкти: зрозумілі ризики, прозорі закупівлі, фінмодель, земельні та дозвільні питання “під ключ”.
2) Конкуренція буде не лише за гроші, а й за правила.
П’ятий стовп фон дер Ляєн — реформи та довіра — фактично є умовою доступу до дешевшого капіталу.
3) З’являється шанс “перескочити” технологічні уклади.
Якщо інвестиційні гарантії справді запрацюють, Україна може не просто відновити, а оновити енергетику, логістику та промисловість — але це вимагатиме дисципліни проєктного відбору, інакше $800 млрд ризикують перетворитися на політичний лозунг.
«План процвітання» — це спроба США та ЄС скласти фінансово-інституційну “надбудову” над відбудовою України: поєднати гроші, гарантії, інтеграцію в ЄС та реформу інституцій. Документ оперує великими цифрами ($800 млрд), але сам визнає ключову умову: спершу — надійне припинення війни, інакше приватний капітал не зайде в масштабі, на який розраховують автори.
За матеріалами forbes.ua
