Головна інтрига останніх днів — не лише в самих ударах по окупованому Криму та Краснодарському краю. Важливіше те, що вони складаються в системну кампанію: Україна б’є не по окремих об’єктах, а по російській здатності підтримувати війну через Крим, Керченську протоку, паливну інфраструктуру, пороми, радари та сухопутні маршрути на окупованому півдні.
За оцінкою ISW від 21 червня 2026 року, українські сили проводять ударну кампанію, спрямовану на те, щоб ускладнити Росії логістику через Керченську протоку та транспортування палива до окупованого Криму й півдня України. У ніч на 21 червня українські структури — СБУ, Сили безпілотних систем, ГУР і Сили спеціальних операцій — завдали ударів по російських морських логістичних системах, нафтовій інфраструктурі та елементах ППО в окупованому Криму і Краснодарському краї.
Це важливо не тільки як окрема атака. Крим для Росії — не просто символічний трофей. Це військовий хаб, тилова база, логістичний коридор, паливний резервуар і плацдарм для контролю півдня України. Якщо цей вузол починає втрачати стабільність, російське командування отримує одразу кілька проблем: як завозити пальне, як перекидати вантажі, як захищати мости й пороми, як прикривати ППО логістику і як не допустити паніки серед окупаційної адміністрації та населення.
Що сталося: удари по порту Кавказ, Керчі, ППО та поромній логістиці
Ключовими цілями українських ударів стали об’єкти, які напряму пов’язані з постачанням окупованого Криму.
Йдеться передусім про порт Кавказ на косі Чушка в Краснодарському краї. Це точка на російському боці Керченської протоки, яка має значення для поромного сполучення з Кримом. За повідомленням українських військових, удар спричинив пожежу в районі резервуарного парку комплексу з перевантаження нафти та на території нафтобази.
Другою важливою ціллю стала нафтобаза ТЕС-Термінал-1 в окупованій Керчі. Її Росія використовує для перевалки мазуту, скрапленого газу та світлих нафтопродуктів через Керченську протоку. Особливо показово, що цей об’єкт розташований менш ніж за кілометр від Керченського мосту. Тобто Україна б’є не просто по паливних складах, а по інфраструктурі, що обслуговує всю систему сполучення між Росією та окупованим Кримом.
Сили оборони України атакували порт Керч у тимчасово окупованому Криму, а також порт «Кавказ» у Краснодарському краї, внаслідок чого там розпочалася сильна пожежа.
Про це повідомляє Telegram-канал «Крымский ветер».
Атака відбулася у ніч з 20 на 21 червня 2026 року, коли в регіоні оголосили ракетну та дронову небезпеку.
Вже о 01:29 моніторинговий сервіс NASA FIRMS зафіксував пожежу на території Керченського порту, а о 02:24 пожежа зафіксувалася на території морського порту «Кавказ».
Відповідно до фото- та відеоматеріалів від місцевих мешканців, епіцентром пожежі в Керчі стала нафтобаза.
Вона знаходиться безпосередньо на території порту АТ «АЕГАЗ-Терминал» — це спеціалізований комплекс із транспортного оброблення вантажів та перевалки зрідженого газу, а сам паливний термінал забезпечує паливом судна та обслуговує поромну переправу «Крым — Кавказ».
Сам порт розташований за координатами: 45.334917411391764, 36.46581422950134
Крім того, під атаку потрапив і порт «Кавказ». За вантажообігом порт посідає п’яте місце в РФ та друге — у Чорноморсько-Азовському басейні після Новоросійська.
Нафтобаза в порту «Кавказ» відіграє важливу роль у постачанні палива на окуповані території: до Криму, а також в окремі райони Херсонської, Запорізької та Донецької областей.
Порт «Кавказ» розташований на косі Чушка в Керченській протоці, Краснодарського краю за координатами: 45.342134771572404, 36.67377379476826
Окремий блок — удари по російській ППО. За даними зведення, були виведені з ладу чотири радіолокаційні станції комплексу С-400 та два комплекси «Панцир» у районі Керченського мосту. Також повідомлялося про удари по радарах «Каста-2Е2» і «Небо-У» поблизу Керчі та на узбережжі Азовського моря.
Моніторинговий сервіс NASA FIRMS зафіксував пожежу на позиції зенітно-ракетного комплексу С-300/400 на мисі Зюк у районі села Курортне на азовському узбережжі Керченського півострова, а також на території військової частини в Керчі.
Про це повідомляє ресурс «Крымский ветер» із посиланням на сервіс NASA FIRMS.
Як зауважує канал, на мисі розташований радіолокаційний пост, а південніше — позиція ЗРК С-300/С-400.
Сама позиція знаходиться за координатами 45.481151344816155, 36.34254404767028.
Крім того, моніторинговий сервіс зафіксував пожежу на території військової частини 98546 (630-й окремий шляховий залізничний батальйон) за координатами 45.35164594616471, 36.597598921455166.
Там, за даними сервісу, пожежу зафіксували о 02:24.
Це має принципове значення. Удар по паливній інфраструктурі створює короткостроковий логістичний ефект. Удар по радарах і ППО — довший ефект, бо відкриває можливості для наступних хвиль ударів.
Чому Керченська протока — критична точка для Росії
Росія має два головні способи підтримувати окупований Крим і південне угруповання військ.
Перший — Керченський напрямок: міст, поромне сполучення, порт Кавказ, Керч, паливні термінали, дорожня і залізнична інфраструктура.
Другий — так званий сухопутний міст через окуповані частини Донецької, Запорізької та Херсонської областей.
Проблема для Росії полягає в тому, що обидва маршрути дедалі частіше опиняються під українським тиском. Якщо Керченська протока стає ненадійною, вантажі доводиться перенаправляти сухопутним маршрутом. Якщо Україна одночасно б’є по мостах, дорогах, залізниці, паливних складах і логістичних вузлах на окупованому півдні, російська система постачання починає працювати з перевантаженням.
Саме тому удари 21 червня варто розглядати не як ізольовану операцію, а як елемент ширшої стратегії: зробити Крим дорогим, вразливим і складним для утримання з військово-логістичного погляду.
Паливний ефект: чому після ударів з’явилися обмеження в Криму
Одним із найпомітніших наслідків стала реакція окупаційної влади Криму та Севастополя.
Після ударів окупаційна адміністрація Криму оголосила, що всі заправні станції припинили продаж палива недержавним організаціям. У Севастополі також запровадили обмеження: заборону продажу пального на АЗС на 22–23 червня, скорочення роботи громадського транспорту й великих торговельних мереж, призупинення поромних перевезень та скасування масових заходів просто неба.
Офіційно причини формулювалися обережно — через «нещодавні події» або без детального пояснення. Але в контексті ударів по поромній і нафтовій інфраструктурі логіка очевидна: удари створили або посилили дефіцит палива, а також змусили окупаційну адміністрацію переходити до ручного режиму економії.
Окупаційна адміністрація Севастополя запровадила тимчасову заборону на продаж пального, обмежила роботу магазинів і закладів громадського харчування, а також скасувала проведення масових заходів.
Про це повідомив призначений Росією «губернатор» міста Міхаіл Развожаєв.
За його словами, з метою економії запасів пального 22 та 23 червня на території міста буде припинено його продаж населенню. Заправка здійснюватиметься лише для транспорту спеціальних служб, які забезпечують функціонування критичної інфраструктури та життєдіяльність міста.
Також змінюється режим роботи громадського транспорту. Рух поромів буде призупинено, натомість продовжать курсувати лише пасажирські катери. Варто зазначити, що нещодавно Сили оборони України уразили щонайменше три пароми поблизу російського порту Кавказ.
Великі торговельні об’єкти, зокрема торгові центри, супермаркети та гіпермаркети, працюватимуть з 07:00 до 20:00. Невеликі магазини, кіоски та аптеки самостійно визначатимуть графік роботи. Заклади громадського харчування зможуть працювати з 08:00 до 20:00.
Вуличне освітлення тимчасово не вмикатиметься. Крім того, через перевантаження енергомереж за межами міста можливе введення графіків тимчасових відключень електроенергії.
Усі масові заходи на відкритому повітрі скасовані з 22 червня до окремого розпорядження окупаційної адміністрації.
Це важливий сигнал. Логістичні удари вважаються ефективними не тоді, коли знищується один склад чи один резервуар, а тоді, коли противник змушений змінювати правила постачання, вводити обмеження, перекидати маршрути, витрачати додаткові ресурси на охорону і визнавати, що система більше не працює в нормальному режимі.
Читайте також: “Від трофея до тягаря: як Крим стає слабким місцем російської війни”
Поромна логістика: чому пошкодження навіть кількох суден має значення
Після ударів російська сторона тимчасово призупинила поромне сполучення через Керченську протоку. Вантажним перевезенням порадили використовувати об’їзд через трасу М-14 — через окуповані Маріуполь, Мелітополь і Сімферополь.
Це рішення показує слабке місце російської логістики. Після попередніх обмежень вантажного руху через Керченський міст у січні 2026 року вантажівки дедалі більше покладалися саме на пороми. Якщо тепер пошкоджено або зупинено частину поромної системи, Росія втрачає гнучкість.
Сили оборони України уразили щонайменше три пароми поблизу порту Кавказ у Краснодарському краї РФ.
Про це повідомляють низка російських пропагандистських Telegram-каналів, зокрема «Военный Осведомитель», а також українські та міжнародні OSINT-аналітики, серед яких Exilenova+ і Intelschizo.
На оприлюднених кадрах видно щонайменше три охоплені вогнем пароми. Загалом на Керченській поромній переправі використовувалося близько семи автомобільних та залізничних суден цього типу.
За даними Intelschizo, одним з уражених суден став залізничний пором «Елена II». На момент, коли Україна в червні 2024 року вивела з ладу три діючі російські пороми, це судно ще не перебувало в акваторії Чорного моря.
До продажу Росії «Елена II» працювала на внутрішніх поромних маршрутах Греції, зокрема між материковою частиною країни та островом Саламін, а також на лінії Ріо — Антірріо.
Згодом судно придбало Федеральне державне унітарне підприємство «Росморпорт». Його експлуатацію здійснює ТОВ «Морська транспортна компанія Тамань», яка забезпечує технічне обслуговування судна в акваторіях портів Кавказ і Керч та виконує функції морського агента.
Офіційно «Елена II» розпочала роботу на чорноморських маршрутах у червні 2025 року після чотирьох місяців перебування в Севастополі.
Судно також внесене до бази проєкту War&Sanctions Головного управління розвідки Міністерства оборони України як елемент логістичної інфраструктури, задіяної у забезпеченні російської окупаційної діяльності.
Невідомо, чи серед зафікосованих паромів є «Панагия», про ураження якого повідомлялося раніше. Воно пройшло той самий шлях, що й «Елена II».
Раніше, 5 червня Telegram-канал «Крымский ветер» повідомив, що російські війська використовували пором для транспортування ракет до зенітних ракетних комплексів С-300/400. За даними ресурсу, боєприпаси перевозилися одночасно з цивільними автомобілями.
За оцінками російських мілблогерів, у зоні Керченської протоки працює лише обмежена кількість автомобільних і залізничних поромів. Тому навіть пошкодження трьох поромів може мати непропорційно великий ефект. Це не означає повної ізоляції Криму, але означає зниження пропускної здатності, затримки, дорожчі маршрути і більшу залежність від сухопутного коридору.
Для військової логістики час і стабільність часто важливіші за абсолютну наявність маршруту. Якщо маршрут є, але він повільний, небезпечний, перевантажений і залежний від вузьких місць, це вже проблема для армії.
Українська стратегія: не один удар, а кампанія виснаження тилу
Українські удари в Керченській протоці вписуються в ширшу логіку кампанії проти російських ліній комунікації.
У червні 2026 року Україна посилила удари по російських маршрутах та енергетичній інфраструктурі в окупованій Херсонській області й Криму. Зокрема, повідомлялося про удари по залізничних мостах через Північно-Кримський канал поблизу Роздольного та Чонгара. Ці мости Росія могла використовувати для перекидання особового складу і припасів.
Українські сили атакували три залізничні мости, які формують критичні елементи логістичної системи російських військ на південному напрямку та в Криму.
Про це повідомляє Генеральний штаб ЗСУ.
Серед атакованих цілей — залізничний міст через Північнокримський канал у районі села Роздольне. Російські війська використовують його для забезпечення логістики та постачання свого угруповання.
Цей маршрут забезпечує перевезення техніки, боєприпасів і пального.
Другим об’єктом став залізничний міст на напрямку Токмака в районі Петерсгагена Запорізької області. Ця ділянка входить до внутрішнього рокадного транспортного коридору, який російські війська використовують для оперативного перекидання підрозділів між тиловими районами та передовою.
Третій міст через Сиваш у районі Чонгара виконує стратегічну роль як один із ключових сухопутних коридорів між Херсонською областю та Кримом.
Російські війська використовують Чонгарський напрямок для транспортування пального, артилерійських боєприпасів і техніки, а також для ротації підрозділів окупаційних сил.
Цей вузол залишається одним із найвразливіших у системі постачання через обмежену кількість альтернативних маршрутів.
Раніше повідомлялося, що в ніч на 20 червня підрозділи Сил оборони України завдали удару по автомобільному мосту через Генічеську протоку. Об’єкт розташований у районі окупованого Генічеська Херсонської області.
Зокрема, через нього здійснюється транспортне сполучення та постачання між окупованим Кримом і угрупованнями противника на південному напрямку.
Також Україна б’є по радарах і ППО, щоб полегшити наступні удари по логістиці. Це схоже на послідовну схему:
- послабити російське радіолокаційне поле;
- вдарити по ППО ближнього й середнього рівня;
- атакувати паливні склади, пороми, мости, транспортні вузли;
- змусити Росію перекидати ресурси на охорону тилу;
- ускладнити постачання фронту.
У цьому сенсі Крим стає не стільки «фортецею», скільки великою логістичною пасткою. Що більше Росія залежить від нього, то болючішими стають удари по його вузлах.
Східний фронт: Росія тисне, але швидкого прориву не має
Паралельно з українськими ударами по тилу Росія продовжує наступальні дії на кількох напрямках фронту. Але картина неоднорідна.
На півночі Сумської області російські війська продовжували наступальні операції, однак без просування. На півночі Харківської області — так само: активність була, підтвердженого просування не зафіксовано.
На Куп’янському напрямку та на західному березі річки Оскіл російські війська також продовжували атаки, але без результативного просування. На напрямку Борової українські війська контратакували на південний схід від населеного пункту.
Окремо важливо, що Україна продовжує удари середньої дальності по російській логістиці в окупованій Луганській області. Є повідомлення про удари по вантажівках на трасі Луганськ — Старобільськ у районі Новоайдара, приблизно за десятки кілометрів від лінії фронту. Російське командування, за даними зведення, змушене переміщати склади паливно-мастильних матеріалів далі від фронту — на 100–110 кілометрів.
Це ще один приклад того, як удари по тилу впливають на передову. Чим далі склади, тим довший шлях постачання. Чим довший шлях, тим більше машин, пального, охорони, водіїв, ремонтів і ризиків. І тим більше навантаження на російську систему управління.
Лиман, Слов’янськ і Костянтинівка: Росія використовує інфільтрацію замість великих проривів
На Донецькому напрямку Росія намагається тиснути через малі групи, інфільтрацію та поступове просочування в українську оборону.
На слов’янському напрямку російські війська продовжували місії з інфільтрації. Геолокаційні матеріали свідчать про бої в районі Рай-Олександрівки. При цьому ситуація там виглядає не як стабільний російський контроль, а як перемежовані позиції, де обидві сторони можуть мати осередки присутності.
На Костянтинівському напрямку російські війська також не досягли підтвердженого просування, але продовжують інфільтраційні спроби — намагаються обходити українські оборонні лінії й закріплюватися за ними. Російська пропаганда, за оцінкою ISW, перебільшує масштаби просування в Костянтинівці, намагаючись створити враження неминучого падіння міста.
Це вже знайома модель російської інформаційної війни: спершу показати місто як «майже взяте», потім підкріпити це заявами мілблогерів, а потім використати інформаційний тиск для деморалізації українського суспільства. Але на полі бою реальність складніша: наявність російських груп у певних районах не завжди означає контроль над містом.
Покровськ і Добропілля: головна зона ризику
Найбільш напруженою виглядає ситуація в районі Покровська, Добропілля та прилеглих населених пунктів.
За оцінками українського військового оглядача Костянтина Машовця, російські війська посилюють передові штурмові підрозділи та готуються до активніших наступальних дій на південний захід від Добропілля і північний захід від Покровська. Йдеться про концентрацію піхоти, легку моторизовану техніку, ротацію особового складу і посилення інфільтраційних місій.
Водночас українські війська, за геолокаційними даними, повернули позиції в Білицькому, а російське проникнення в цей населений пункт, імовірно, більше не є активним. Це означає, що російські спроби просочування не завжди закінчуються закріпленням.
Однак ризик залишається серйозним. Росія, схоже, шукає слабкі місця між Покровськом, Добропіллям, Гришиним, Білицьким і Новоолександрівкою. Мета може бути подвійною: або розширити тиск на Покровськ із півночі та північного заходу, або створити умови для загрози Добропіллю.
Водночас Машовець зазначає, що російським силам може бракувати чисельності та щільності для одночасних масштабних операцій на кількох ділянках. Це важливе застереження: Росія може концентрувати сили на окремих напрямках, але що більше напрямків вона намагається «розігріти» одночасно, то більші проблеми має з темпом, резервами і ротацією.
Південь: Запорізький напрямок і удари по логістиці
На заході Запорізької області російські війська продовжували інфільтраційні дії. Українські війська контратакували на захід від Оріхова. Геолокаційні матеріали свідчать, що українські сили утримують позиції в районах, які російські джерела намагалися представити як уже захоплені.
Особливо важливим є те, що Україна продовжує бити по російських логістичних машинах в окупованій Запорізькій області. Зокрема, повідомлялося про удари поблизу Осипенка та Терпіння, а також по вантажівках на трасі М-14 Ростов — Крим.
Це напряму пов’язано з кримською логістикою. Якщо поромне сполучення через Керченську протоку ускладнене, Росія змушена більше спиратися на сухопутний маршрут через окупований південь. Якщо Україна одночасно б’є по М-14, мостах, залізничних вузлах і пунктах управління дронами, то сухопутний маршрут також стає проблемним.
Інакше кажучи, Україна намагається зробити для Росії поганими обидва варіанти: і Керченський, і сухопутний.
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) повідомило ввечері 20 червня, що Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС) знову підключилася до електромережі після 4,5-годинної відсутності зовнішнього електропостачання.
Голова окупаційної влади Херсонської області Володимир Сальдо відкинув заяви про обмеження руху транспорту та логістичні проблеми в окупованих Херсонській області та Криму.
20 червня Сальдо заявив, що повідомлення про нібито підготовку евакуаційних автобусів, неминуче закриття руху до окупованого Криму та закриття адміністративного кордону між окупованою Херсонською областю та Кримом є неправдивими.
Російський мілблогер 17 червня заявив, що російська влада закрила контрольно-пропускний пункт Джанкой та залізничну станцію поблизу адміністративного кордону Херсон-Крим після українських ударів у цьому районі.
Російська повітряна кампанія: більше ракет, дронів і КАБів
На тлі українських ударів по тилу Росія продовжує інтенсивну повітряну кампанію проти України.
У ніч на 21 червня Росія запустила дві балістичні ракети «Іскандер-М» або С-400, дві аеробалістичні ракети «Кинжал» і 105 ударних безпілотників різних типів — «Шахед», «Гербера», «Італмас», «Бандероль» та дрони-приманки. Українська ППО, за даними Повітряних сил, збила 96 безпілотників, але ракети й частина дронів досягли цілей або спричинили падіння уламків.
Удари пошкодили об’єкти в Харкові, Києві, Одеській області, Запоріжжі та інших регіонах. Окремо фіксується посилення російських ударів по логістичній і поштовій інфраструктурі, зокрема по об’єктах «Укрпошти» та транспортних засобах.
Росія також нарощує використання балістичних ракет і плануючих бомб. За даними, які цитує ISW, у 2026 році Росія запускає значно більше балістичних ракет, ніж у попередні роки. Крім того, за поточними тенденціями, кількість керованих плануючих авіабомб у 2026 році може перевищити показники 2025-го.
19 червня NYT повідомила, посилаючись на дані Повітряних сил України, що російські війська запускали в середньому 74 балістичні ракети проти України щомісяця у 2026 році, і що українські війська збили приблизно третину балістичних ракет.
Для порівняння, NYT повідомила, що російські війська запускали в середньому шість ракет на місяць у 2023 році, 28 ракет на місяць у 2024 році та 49 ракет на місяць у 2025 році.
21 червня FT повідомила, що, за оцінками, російські війська випустять понад 75 000 керованих плануючих бомб у 2026 році, виходячи з поточних тенденцій, порівняно з приблизно 60 000 керованих плануючих бомб, запущених у 2025 році.
Повідомляється, що російські війська використовують новий варіант ударного безпілотника «Шахед» з подвійною боєголовкою, що містить касетні боєприпаси, що дозволяє російським військам дистанційно мінувати райони під час переслідування цілей. Друга боєголовка складається приблизно з 20 суббоєприпасів, і російські війська використовують цей варіант «Шахед» для дистанційного мінування в радіусі 80 метрів навколо обраної цілі. Такий варіант «Шахед» може потім переслідувати ціль у звичайному режимі, тоді як випущені боєприпаси можуть детонувати через 2-20 годин.
Російські війська, можливо, використали нову крилату ракету С-8000 «Бандероль» під час удару по Полтавській області 20 червня. Відомий російський мілблогер проаналізував відеозапис від 20 червня та висловив припущення, що російські війська, можливо, використали нову ракету С-8000 «Бандероль» під час удару по Полтавській області. Мілблогер стверджував, що українські війська вперше повідомили про використання російськими військами ракети «Бандероль» навесні 2025 року, і зазначив, що ракета відносно дешева, має 115-кілограмову боєголовку та дальність польоту від 500 до 700 кілометрів. Мілблогер заявив, що Росія розробила «Бандероль» як легку крилату ракету, яку російські війська могли запускати з гелікоптерів та дронів.
Повідомляється, що українські безпілотники-перехоплювачі не здатні систематично боротися з російськими ударними безпілотниками з реактивним двигуном. Командир дивізіону зенітних дронів «Посіпаки» 39-го зенітного ракетного полку на позивний «Рамзес» 21 червня повідомив, що українські безпілотники-перехоплювачі не здатні надійно перехоплювати високошвидкісні ударні безпілотники, такі як реактивні «Шахеди», оскільки українські перехоплювачі повинні літати на більших швидкостях.
Командир зазначив, що українським перехоплювачам не вистачає необхідної ємності акумуляторів для підтримки високих швидкостей, необхідних для переслідування та перехоплення цих високошвидкісних безпілотників, а також що погані погодні умови, такі як хмарність та дощ, ще більше обмежують цільове призначення перехоплювачів. Командир додав, що перехоплювачі з оптичними системами наведення також мають труднощі з переслідуванням та перехопленням високошвидкісних безпілотників за поганих погодних умов, але українські збройні сили незабаром розроблять контрзаходи для цих високошвидкісних безпілотників.
За його словами, в Україні вже розробляються засоби, які «вже скоро будуть» і мають надійно перехоплювати високошвидкісні дрони.
«Але на цей момент, от зараз… Це не системно. Це хлопці завдяки фарту, завдяки своїм навичкам, завдяки досвіду розуміють, що коли він робить маневр, у нього просідає швидкість, і хлопці за рахунок скілу, скажімо так, збивають», — розповів він.
Ключовою проблемою є велика швидкість реактивних дронів — понад 300 кілометрів на годину. При цьому для ефективного наздоганяння цілі перехоплювач має бути на 25% швидшим за неї.
«Дивіться, якщо «Шахед» іде зі швидкістю 300 км/год, а наш перехоплювач іде зі швидкістю 310 км/год і ми його зустрічаємо, скажімо, в Харківській області, то ми його наздоженемо, мабуть, десь у Черкаській області — з різницею у 10 км/год. Просто проблема в тому, що в нас розрядиться батарейка», — підкреслив він.
Водночас, як наголошує військовий, навіть «Шахед» із двигуном внутрішнього згоряння не є легкою ціллю. Такі дрони зазвичай летять зі швидкістю 200—250 кілометрів на годину, і в разі неправильного позиціонування екіпажу в дрона-перехоплювача може виснажитися батарея ще до того, як він зможе уразити ціль.
«Ти вилітаєш на перехоплення, а в тебе вже виснажилася батарейка. Або перед тобою збиває екіпаж, який знаходиться ближче. Ти злетів, бачиш, робиш йому підтвердження, а в тебе вже батареї немає, треба повертатися, щоб іншого наздоганяти. Тобто це складна робота. Не треба думати, що «Шахеди» просто так збиваються. Це велика робота великої кількості людей — і не тільки екіпажів, а й тих, хто сидить на КП, інформує, тих, хто спілкується між собою, повідомляє суміжникам», — розповів він.
Ще однією значною проблемою є залежність перехоплювачів від погодних умов. У разі опадів, хмарності чи туману операторам важко візуально знайти ціль.
«Усі екіпажі, що з нами співпрацюють, майже всі хвилі збивають, але за умови, якщо є погода. Для нас це важливо, по-перше, тому що в нас має бути візуальний контакт. Навіть зараз використовуються дрони із системою донаведення, але навіть вони не дають гарантії, що «Шахед» буде знайдений за поганих погодних умов. Тобто, якщо в нас опади, туман, хмарність, «Шахеди» банально йдуть у хмарах, ми їх не бачимо, і тоді майже 100% може пролетіти», — пояснив військовий.
Це пояснює, чому Україна так активно шукає рішення проти КАБів, швидкісних дронів і балістики. Проблема не тільки в кількості засобів ураження, а й у тому, що Росія комбінує різні типи загроз: дешеві дрони, дрони-приманки, балістику, аеробалістику, плануючі бомби й нові модифікації ударних систем.
Білоруський фактор: ретранслятори, пальне і тиск на Лукашенка
Окремий блок зведення стосується Білорусі.
Президент Володимир Зеленський вдруге з 19 червня звернувся до Олександра Лукашенка із закликом демонтувати обладнання на білорусько-українському кордоні, яке, за словами Києва, Росія використовує для ударів по Україні. Йдеться про ретранслятори в Гомельській та Брестській областях, які можуть допомагати російським дронам діяти на більшій дальності й з вищою точністю.
Зеленський також заявив, що Україна знає про білоруські підприємства, які постачають критично важливі компоненти для російської бронетехніки та ракетних систем. Крім того, Росія, за його словами, дедалі більше залежить від білоруського бензину й дизельного пального на тлі дефіциту палива.
Це показує, що Білорусь залишається не лише політичним союзником Росії, а й елементом її воєнної інфраструктури — через паливо, компоненти, територію, зв’язок і потенційну підтримку ударів по Україні.
Читайте таккож: “«Якщо він це не зробить — зробимо ми»: Зеленський висунув Лукашенку жорсткий ультиматум”
Що це означає для війни
Українська кампанія проти Криму та російської логістики має кілька стратегічних наслідків.
По-перше, Росія змушена захищати дедалі глибший тил.
Це означає більше ППО, більше мобільних груп, більше охорони, більше ремонту, більше резервних маршрутів і більше витрат.
По-друге, Крим стає менш надійною базою.
Якщо пороми, паливні термінали, радари, електромережі й логістичні вузли регулярно потрапляють під удари, окупований півострів перестає бути спокійним тилом.
По-третє, Україна намагається зірвати російську оперативну ритміку.
Росія тисне на фронті, особливо на Донеччині. Але для тривалого наступу потрібні паливо, боєприпаси, ротації, техніка, евакуація, ремонт і зв’язок. Удари по тилу б’ють саме по цих елементах.
По-четверте, російська армія стикається з дилемою розподілу ресурсів.
ППО потрібна і для захисту Москви, і для нафтопереробних заводів, і для Криму, і для фронтового тилу, і для мостів, і для складів. Українська кампанія змушує Росію розтягувати захист.
По-п’яте, інформаційний ефект не менш важливий за військовий.
Обмеження пального в Криму, скасування заходів, зупинка поромів і перебої з електрикою показують жителям окупованого півострова, що війна дедалі ближче до тилу, який російська пропаганда роками подавала як «захищений».
Удари по Керченській протоці, порту Кавказ, ТЕС-Термінал-1, поромній інфраструктурі та системах ППО — це не просто чергова серія атак по окупованому Криму. Це частина більшої української стратегії: поступово позбавляти Росію здатності комфортно використовувати Крим як тиловий військовий хаб.
На фронті Росія зберігає тиск, особливо на Донеччині — у районах Лимана, Костянтинівки, Покровська та Добропілля. Але її наступальні дії дедалі більше залежать від того, чи зможе вона підтримувати логістику, пальне, боєприпаси й ротації. Саме тому українські удари по тилу мають не лише символічне, а й оперативне значення.
Крим у цій логіці стає центром російської вразливості. Якщо Україна й надалі зможе одночасно бити по Керченському напрямку, сухопутному маршруту через окупований південь, паливних складах, радарах і транспортних вузлах, Росії буде дедалі важче підтримувати стабільний тил для війни на півдні та сході України.
За матеріалами understandingwar.org
