Кремль намагається переконати Захід, що український фронт близький до прориву, але нова оцінка ISW показує іншу картину: російські просування залишаються обмеженими, а українські удари по Криму, логістиці та енергетиці РФ створюють для Москви дедалі більші проблеми.

На тлі очікуваного відновлення переговорів між Україною, США, Європою та Росією, Кремль демонструє знайому тактику: публічно говорить про «готовність до миру», але наполягає на умовах, які фактично означають капітуляцію України.

Паралельно Москва намагається переконати Захід, що російська армія нібито близька до прориву фронту, а українські удари по російській логістиці, енергетиці та об’єктах у Криму — це лише «терористична ескалація», а не частина воєнної кампанії.

Оцінка ISW за 23 червня 2026 року показує іншу картину: російські просування залишаються обмеженими, Україна дедалі сильніше б’є по логістиці окупантів, Крим перетворюється на вразливий тил, а паливна проблема в Росії стає настільки помітною, що її вже змушені коментувати у Кремлі.

Коротко: головні висновки

1. Кремль не відмовився від початкових цілей війни. путін і Лавров знову просувають вимоги, які означають нейтралітет України, обмеження ЗСУ, відмову від НАТО та фактичне визнання російських окупаційних претензій.
2. Москва намагається вести переговори з позиції психологічного тиску. путін говорить про «реалії на полі бою», хоча темпи російського просування, за оцінкою ISW, знижуються з листопада 2025 року.
3. Кремль розгортає інформаційну кампанію навколо Білорусі. Росія намагається подати можливі українські удари по білоруських ретрансляторах, які допомагають російським дронам бити по Україні, як «ескалацію проти Білорусі».
4. На фронті Росія не демонструє оперативного прориву. У Костянтинівці росіяни здійснюють інфільтрації малими групами, але це не означає контролю над містом.
5. Українські удари по логістиці та енергетиці РФ дають системний ефект. Російські чиновники вже визнають складну ситуацію на паливному ринку, хоча уникають прямого зв’язку з українськими ударами.
6. Крим стає дедалі менш безпечним тилом для Росії. Українські удари по Керчі, об’єктах ППО, залізничній інфраструктурі та енергетиці створюють проблеми для окупаційної логістики.

«Мирні переговори» за версією Кремля: не компроміс, а капітуляція

23 червня путін заявив, що Росія нібито готова до мирних переговорів з Україною. Але важлива не сама фраза про готовність, а те, на яких умовах Москва хоче говорити.

За оцінкою ISW, путін знову прив’язав можливі переговори до трьох рамок:

• Стамбульських протоколів 2022 року,
• своєї промови в МЗС РФ у червні 2024 року
• та нібито домовленостей зі США в Анкориджі у серпні 2025 року.

Усі ці рамки, як зазначає ISW, відтворюють максималістські вимоги Росії.

Йдеться не про звичайний дипломатичний торг. Кремль фактично вимагає:

• постійної заборони для України вступати до НАТО;
• обмеження чисельності та можливостей української армії;
• заборони або різкого обмеження західної військової допомоги;
• нейтрального й без’ядерного статусу України;
• визнання російських окупаційних претензій;
• скасування законів, які Москва називає «дискримінаційними» щодо російської мови та Російської православної церкви.

Це не виглядає як формула миру. Це радше спроба через переговори отримати те, чого Росія не змогла досягти військовим шляхом: демілітаризовану, обмежену у суверенітеті Україну без надійних гарантій безпеки.

Ключовий момент: Кремль хоче, щоб Україна взяла на себе обмеження, але сам не пропонує симетричних зобов’язань. Тобто російська армія не має бути обмежена, російські наступальні можливості не мають бути скорочені, а окупаційні війська не мають автоматично відійти з українських територій.

Це і є головна логіка російської позиції: мир як пауза для Росії, але не як безпека для України.

Читайте також: “путін знову згадав “Стамбул”: що приховано за новою заявою Кремля про переговори”

Чому путін знову говорить про «реалії на полі бою»

Окрема частина російської тактики — фраза про «поточні реалії на полі бою». Кремль використовує її давно. Її сенс простий: переконати Україну та її партнерів, що фронт нібито ось-ось посиплеться, тому краще погодитися на російські умови зараз.

Але ISW підкреслює: такі заяви ігнорують те, що темпи російського просування знижуються з листопада 2025 року, а українська кампанія ударів середньої дальності дедалі сильніше б’є по російській логістиці на окупованих територіях.

Це дуже важливо для розуміння моменту.

Росія дійсно продовжує наступати на кількох напрямках. Вона тисне, витрачає великі ресурси, намагається просуватися малими групами, використовує дрони, КАБи, артилерію, інфільтрації. Але між тактичним просуванням і оперативним проривом є велика різниця.

Тактичне просування — це кілька кварталів, посадка, околиця, окремі позиції.
Оперативний прорив — це обвал оборони, швидке просування в глибину, розрив логістики противника, загроза оточення великих сил.

ISW фактично говорить: Росія намагається подати перше як друге.

Костянтинівка: чому російські заяви про «майже захоплення» перебільшені

Одним із центральних прикладів цієї російської інформаційної тактики стала Костянтинівка.

путін 23 червня заявив, що російські війська «практично досягають» міста. Міноборони РФ також публікує гіпертактичні деталі нібито російських успіхів, щоб створити враження стрімкого просування.

Однак ISW описує ситуацію інакше: російські здобутки у Костянтинівці залишаються обмеженими проникненнями малих груп, які не перетворюються на консолідований контроль над територією.

Це принципова різниця.

Російські військові можуть проникати в окремі райони, знімати відео з прапорами, тимчасово з’являтися в окремих будівлях чи на околицях. Але це ще не означає, що вони контролюють район у військовому сенсі. Щоб контроль був реальним, потрібно:

• закріпитися;
• підтягнути підкріплення;
• забезпечити постачання;
• витіснити українські сили;
• утримувати позиції під ударами;
• створити стабільну лінію оборони або наступу.

За даними, наведеними в оцінці ISW, українські сили проводять зачистки та контратаки, а російські підрозділи мають проблеми з поповненням позицій. Український командир Юрій Мадяр заявив, що росіянам доводиться долати 20–30 км, щоб наблизитися до Костянтинівки, оскільки українські удари ускладнюють їм логістику.

Отже, ситуація для України складна, але вона не дорівнює російському прориву. Кремль намагається зробити з локальних інфільтрацій політичний аргумент: мовляв, «дивіться, фронт падає, тисніть на Київ, щоб він погоджувався на мир».

Білоруський фактор: Москва готує інформаційну пастку

Ще один важливий блок оцінки ISW — ситуація навколо Білорусі.

Україна попередила, що може атакувати ретрансляційні станції на білорусько-українському кордоні, якщо Мінськ їх не прибере. За українською оцінкою, ці станції допомагають російським військам завдавати високоточних ударів дронами по глибокому тилу України, зокрема по енергетичній, залізничній та цивільній інфраструктурі.

Кремль намагається подати це як «спробу втягнути Білорусь у війну». Лавров навіть заговорив про «весь спектр заходів» у межах договорів Союзної держави Росії та Білорусі.

Але логіка тут інша: якщо об’єкт на території Білорусі використовується для російських ударів по Україні, він стає частиною російської військової інфраструктури. ISW прямо зазначає, що такі ретранслятори можуть бути законною військовою ціллю.

Це створює для Кремля зручну інформаційну пастку:

Дія України	Як це подає Кремль	Що показує військова логіка
Попередження щодо ретрансляторів	«Україна хоче втягнути Білорусь у війну»	Об’єкти допомагають російським ударам
Можливий удар по обладнанню	«Ескалація проти Союзної держави»	Удар по інфраструктурі, що підтримує агресію
Реакція Росії	«Захист союзника»	Спроба розширити поле тиску на Україну

Тут важливий ще один нюанс: посол Білорусі в Росії, за оцінкою ISW, не повторив жорстких тез Лаврова. Це може свідчити, що Мінськ обережніший у риториці, ніж Москва, і не поспішає прямо підігравати сценарію втягування Білорусі у війну.

Навіщо Росії може знадобитися Білорусь

ISW припускає, що Кремль може спробувати використати договір про колективну безпеку Союзної держави, щоб глибше втягнути Білорусь у війну. Ідеться не лише про територію чи інфраструктуру, а й про людські ресурси.

Російська армія з 2022 року має системні проблеми з особовим складом. Навіть якщо Москва продовжує вербування, мобілізацію прихованими методами та контрактні набори, потреба у людях залишається високою.

Білорусь у цій логіці може бути цікава Кремлю як:

• додаткова база для підготовки;
• джерело людського ресурсу;
• територія для розміщення військової інфраструктури;
• напрямок психологічного тиску на Україну;
• елемент шантажу Заходу ризиком «розширення війни».

Але пряме втягнення Білорусі має і ризики для самої Росії: білоруське суспільство не демонструє готовності воювати проти України, а Лукашенко традиційно намагається балансувати між підтримкою Москви та уникненням прямої участі своїх військ.

Саме тому Кремль може діяти не різко, а поступово: спершу інформаційна кампанія, потім юридичні посилання на Союзну державу, далі — тиск на Мінськ щодо більшої участі.

Читайте також: “Кремль тисне на Лукашенка, щоб відкрити «новий фронт»”

Українська кампанія ударів: від фронтової тактики до системного тиску

Один із найважливіших висновків оцінки ISW — українські удари середньої та великої дальності дедалі сильніше впливають на російську логістику.

Йдеться не про поодинокі атаки заради символічного ефекту. Схоже на системну кампанію, яка має кілька цілей:

1. Порушити постачання боєприпасів, пального та дронів.
2. Ускладнити перекидання техніки та особового складу.
3. Зробити окуповані території менш придатними як тил.
4. Змусити Росію витрачати ресурси на оборону логістики.
5. Знизити темп російських наступальних операцій.

У тексті згадуються удари по російських транспортних об’єктах в окупованій Луганській області, по логістиці в Донецькій області, трасах, автоцистернах, транспортних машинах, об’єктах у Запорізькій та Херсонській областях.

У мережі опублікували відеозапис, на якому російський військовий під час руху технікою фільмує одну з доріг на Донецькому напрямку.

На кадрах від першої особи окупант показує маршрут, який російські військові використовують для пересування поблизу лінії бойового зіткнення.

Дорога буквально всіяна наслідками роботи українських операторів безпілотників.

Уздовж узбіччя видно знищену російську техніку, а поруч із нею – тіла окупантів, які не встигли залишити автівки.

На відео щонайменше 9 знищених одиниць російської техніки.

Кадри вкотре демонструють наслідки системної роботи українських операторів дронів, які перетворюють логістичні маршрути окупантів на так звані “дороги смерті”. 

Особливо показовий приклад — Гуляйпільський напрямок. За повідомленням українського командира, удари по російських наземних лініях комунікацій, зокрема по Чонгарському мосту, суттєво зменшили обсяг поставок з Криму. Російським військам доводиться долати десятки кілометрів пішки, щоб доставляти припаси на фронт.

Це може мати прямий вплив на бойові дії. Якщо підрозділи гірше забезпечені пальним, боєприпасами, дронами та запчастинами, вони не можуть тримати високий темп наступу. Навіть якщо командування наказує атакувати, фізична здатність підрозділів виконувати ці накази знижується.

Крим: тил, який перестає бути тилом

Крим у російській військовій системі — це не лише політичний символ. Це великий логістичний вузол, база для Чорноморського флоту, платформа для ППО, авіації, радарів, складів, перекидання військових вантажів і підтримки південного фронту.

Саме тому удари по Криму мають стратегічне значення.

За оцінкою ISW, у ніч з 22 на 23 червня українські сили завдали ударів по понад 60 російських цілях у Криму. Серед згаданих об’єктів:

• розвідувальні безпілотники «Оріон»;
• радіолокаційна станція «Небо-У»;
• резервуари для зберігання палива на Керченській ТЕС;
• система ППО «Панцир-С1»;
• пускова установка С-300;
• електропідстанція;
• Сімферопольська газорозподільна станція.

Оператори 1-го Окремого центру СБС уразили три російські розвідувально-ударні безпілотники «Орион» у тимчасово окупованому Криму.

Про це повідомив командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді.

Операцію здійснили у ніч на 23 червня. За даними СБС, безпілотники російських загарбників базувалися поблизу міста Керч.

На опублікованих командувачем кадрах зафіксовано повне знищення одного дрона, який, ймовірно, готували до вильоту.

Ще два літальні апарати росіяни накрили маскувальними сітками. Тому точно неможливо визначити, чи це були справжні «Ориони» чи їхні повнорозмірні макети.

Останнім часом росіяни дедалі частіше використовують макети різної військової техніки, зокрема комплексів ППО, на тлі значних втрат від ударів українських дронів. Так вони намагаються обдурити операторів БпЛА.

Окрім того, дрони першого першого ОЦ СБС уразили російський зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцирь-С» в районі населеного пункту Багерове та пускову установку ЗРК С-300 поблизу селища Курортне.

Поблизу Керчі воїни цього підрозділу також уразили радіолокаційну станцію «Небо-У». Вона здатна виявляти літаки та крилаті ракети на відстані до 700 км та на висотах до 75 км. Українські дрони атакували і газорозподільчу станцію «Сімферополь» поблизу села Трудове.

«Орион»

Російський розвідувально-ударний безпілотник «Орион» має розмах крил близько 16 метрів, довжину приблизно 8 метрів, максимальну злітну масу близько 1,2 тонни та корисне навантаження до 200 кг. Дальність польоту сягає 1 000–1 500 км, тривалість польоту — до 24 годин, а висота — до 7 км.

Безпілотник може застосовувати різні типи боєприпасів, для яких передбачено можливість встановлення до чотирьох підвісок на планері. До заявленого озброєння «Орион» входять керовані малогабаритні авіаційні ракети та кориговані авіабомби різних типів. Росіяни його також використовують для запуску малогабаритної крилатої ракети S8000 «Бандероль».

У листопаді минулого року Сили безпілотних систем уразили базу зберігання та обслуговування російських безпілотників «Орион» на аеродромі «Кіровське» в Криму.

Українські оператори вже мають досвід збиття таких російських безпілотників за допомогою дронів-перехоплювачів.

Окремо Сили спеціальних операцій України повідомили про руйнування залізничного мосту через Північно-Кримський канал поблизу Роздольного. Цей міст, за українською оцінкою, використовувався для перевезення військових вантажів на підтримку російських військ у Криму та на півдні України.

Підрозділи Сил спеціальних операцій у взаємодії з підпільниками Руху опору ССО успішно знищили залізничний міст в окупованому Криму.

Об’єкт розташовувався неподалік населеного пункту Роздольне і проходив через Північнокримський канал, повідомили у ССО.

Перший етап спеціальної операції із ліквідації логістичного вузла відбувся у ніч проти 22 червня. Для виконання завдання українські військові задіяли ударні безпілотні літальні апарати середньої дальності.

Дрони ССО завдали кількох ударів по конструкції мостового переходу. Внаслідок вибухів залізничне полотно зазнало критичних руйнувань, які повністю зупинили рух поїздів на цій ділянці.

Окрім пошкодження рейок, у результаті точного нальоту зафіксовано обвал одного з масивних прогонів споруди.

Пізніше підпільники українського Руху опору зафіксували прибуття до місця події спеціальної ремонтної залізничної техніки.

Отримавши точні розвідувальні дані, підрозділи ССО негайно розпочали другу фазу бойової місії.

У ніч проти 23 червня безпілотники здійснили повторну атаку на залізничний об’єкт біля Роздольного.

Дрони уразили як прибулу ремонтну техніку окупантів, так і повторно поцілили у залишки зруйнованого моста. Це зірвало плани росіян щодо швидкого відновлення залізничної логістики.

Російське командування задіювало цю колію для оперативного перекидання матеріально-технічних ресурсів і живої сили.

Постачання через цей залізничний напрямок здійснювалося двома ключовими маршрутами для підтримки фронту. Перший пролягав безпосередньо з території Російської Федерації через Крим для забезпечення угруповання військ на південному напрямку.

Другий напрямок забезпечував внутрішню логістику для підтримання функціонування всієї кримської військової інфраструктури.

Це не просто удари по окремих об’єктах. Це удари по здатності Росії використовувати Крим як зручну тилову базу.

Якщо пошкоджуються енергетичні об’єкти — виникають проблеми з електрикою.
Якщо уражається паливна інфраструктура — зростає дефіцит пального.
Якщо руйнуються мости й залізничні вузли — ускладнюється перекидання вантажів.
Якщо знищуються радари та ППО — знижується здатність Росії захищати інші об’єкти.

Так формується ефект доміно: один удар не обов’язково змінює ситуацію, але серія ударів поступово робить окупований Крим дорожчим і складнішим для утримання.

Українські атаки продовжують спричиняти перебої з постачанням та інші проблеми в окупованому Криму. Український військовий оглядач Костянтин Машовець 22 червня повідомив, що в окупованому Криму починаються проблеми з електроенергією та водою, оскільки відбуваються перебої з електроенергією, які впливають на роботу критично важливого обладнання на державному водоканалі в Криму.

Речник ВМС України капітан третього рангу Дмитро Плетенчук заявив 23 червня, що родини військовослужбовців Чорноморського флоту (ЧФ) в окупованому Криму намагаються виїхати до Новоросійська, Краснодарський край, і що на Керченському мосту утворилися затори в обох напрямках.

Секретар Ради безпеки Росії Сергій Шойгу 23 червня відповів на запитання щодо українських ударів по Криму, заявивши, що путін, Міністерство оборони Росії (МО), регіональні губернатори, оборонно-промислова база (ОПРБ) та інші російські міністерства працюють над контрзаходами на удари.

Українські військові підтвердили, що російські війська відходять зі своїх обмежених позицій на Кінбурнській косі в Миколаївській області через проблеми з постачанням. Командувач Одеської оперативно-тактичної групи Збройних сил України полковник Денис Носіков 22 червня повідомив, що російське військове командування евакуює деякі російські підрозділи з Кінбурнської коси після того, як українські удари порушили логістику в цьому районі.

Носіков зазначив, що українська ударна кампанія середньої дальності погіршила здатність Росії підтримувати свою присутність на косі, і що постачання боєприпасів, продовольства та палива фактично припинилося. 8 червня ISW спостерігала непідтверджені повідомлення про те, що підрозділи російського 337-го повітряно-десантного полку (ВДВ) (104-та дивізія ВДВ) залишають свої позиції в північній та західній частинах Кінбурнської коси через «повне порушення» постачання. Російські війська раніше використовували свої обмежені позиції на Кінбурнській косі для нанесення артилерійських ударів по Очакову, Миколаївської області (чотири кілометри від краю коси через Дніпровську затоку).

Паливна проблема Росії: Кремль визнає кризу, але не причину

Особливо цікава частина оцінки ISW стосується російського паливного ринку.

путін 23 червня визнав масштабні українські удари безпілотниками по об’єктах у Росії, але спробував подати їх як кампанію, що має «дестабілізувати російське суспільство». Водночас віцепрем’єр РФ Олександр Новак заявив, що ситуація на паливному ринку складна, але контрольована.

Росія вже запровадила повну заборону на експорт бензину та авіаційного палива, розглядає обмеження експорту дизеля, використовує резерви й відкладає ремонтні роботи на НПЗ.

Це важливі сигнали. Якщо держава забороняє експорт пального і змушена використовувати резерви, це означає, що внутрішній ринок відчуває напруження.

Кремль намагається пояснити проблему глобальною волатильністю цін на нафту. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив 23 червня, що всі світові економіки, включаючи Росію, відчувають вплив поточної волатильності цін на нафту. Пєсков використовує глобальні нафтові нестабільності, щоб виправдати дефіцит бензину на внутрішньому ринку Росії, відмовляючись визнати прямий вплив українських ударів по російській енергетичній інфраструктурі на внутрішній дефіцит палива. Але ISW вказує, що російські чиновники уникають прямого зв’язку між дефіцитом пального та українськими ударами по російській енергетичній інфраструктурі.

Така поведінка зрозуміла. Визнати цей зв’язок означало б визнати, що Україна змогла створити Росії проблему не лише на фронті, а й у тилу — на рівні економіки, логістики та внутрішньої стабільності.

Чому удари по енергетиці РФ мають політичний ефект

Для Росії паливо — це не просто товар. Це основа воєнної логістики, цивільної економіки та соціального спокою.

Проблеми з пальним можуть бити одразу по кількох рівнях:

Рівень	Потенційний ефект
Військовий	складніше постачати фронт, перевозити техніку, підтримувати темп наступів
Економічний	зростає тиск на ціни, логістику, аграрний сектор, транспорт
Соціальний	дефіцит бензину швидко стає помітним для населення
Політичний	Кремль змушений пояснювати, чому ППО не захищає критичні об’єкти
Інформаційний	посилюється дискусія про вразливість Росії

Саме тому путін намагається перекласти відповідальність на Захід, заявляючи, що «весь Захід працює» над українськими ударами. Це зручний спосіб не визнавати, що Україна наростила власні ударні можливості й навчилася бити по вразливих місцях російської системи.

Російська відповідь: загроза нових масованих ударів по Україні

На тлі паливних проблем і ударів по російській інфраструктурі Кремль знову погрожує масштабними ударами по Україні. Лавров 23 червня повторив, що попередження Росії про евакуацію іноземних посольств з Києва залишається чинним.

ISW оцінює це як непряму погрозу нового потужного удару по Україні.

Ця логіка вже неодноразово повторювалася під час війни: коли Україна посилює удари по російських військових або логістичних об’єктах, Москва намагається відповісти масованими атаками по українській енергетиці, містах, транспорті чи цивільній інфраструктурі.

У ніч з 21 на 22 червня Росія запустила по Україні 135 ударних дронів і безпілотників-приманок. Українські сили збили 118, але частина дронів влучила по об’єктах. Також 23 червня РФ ударила балістичними ракетами «Іскандер-М» по Кривому Рогу.

Повідомляється, що російські війська використовують військово-морські безпілотники з підтримкою Starlink для спроби завдати удару по українському узбережжю Чорного моря. Радник Міністерства оборони України з питань оборонних технологій та експерт з безпілотників та радіоелектронної боротьби Сергій «Флеш» Бескрестнов повідомив 23 червня, що російські війська невдало намагалися завдати удару по українському узбережжю кількома безпілотними надводними апаратами рано вранці. Бескрестнов повідомив, що українські війська виявили та знищили апарати в морі, і що російські війська встановили системи Starlink на знищених безпілотних дронах, оскільки Росія не має інших систем далекого керування.

Військово-Морські Сили України знищили одразу три російські морські безекіпажні катери (МБЕКи).

Про це повідомили у пресслужбі ВМС ЗС України у Facebook.

Зазначається, що ворожі МБЕКи виявили та знищили завдяки злагодженим діям спільно з Головним управлінням розвідки (ГУР).

Військові оприлюднили відео безпосереднього знищення одног з російських безекіпажних катерів.

«Кожна така успішно відбита атака — це врятовані життя та черговий удар по планах агресора», – наголосили у ВМС.

При цьому, військові не уточнили, коли і в якому районі виявили і знищили російські морські надводні дрони.

Водночас про спробу атаки групи ворожих МБЕКів напередодні заявив радник міністра оборони України Сергій «Флеш» Бескрестнов.

За його словами, о 4-й ранку 23 червня противник намагався застосувати безпілотні катери для атаки на українське узбережжя.

У результаті скоординованих дій низки підрозділів Збройних Сил України всі катери були виявлені та знищені ще у морі.

Бескрестнов на мапі виділив район, де були виявлені та знищені російські МБЕКи — неподалік Тендрівської коси, яка є частиною тимчасово окупованої території Херсонської області.

Радник міністра оборони наголосив, що на російських катерах були встановлені системи зв’язку Starlink, оскільки противник не має інших засобів управління для роботи на великих відстанях.

Тобто Кремль одночасно намагається:

• показати силу перед переговорами;
• покарати Україну за удари по російському тилу;
• тиснути на українське суспільство;
• залякати іноземні дипломатичні місії;
• створити відчуття, що ескалаційна перевага нібито залишається за Росією.

Російські чиновники продовжують шукати рішення для відбиття ударів українських далекобійних безпілотників. Губернатор Ленінградської області Олександр Дрозденко 23 червня оголосив про одноразові виплати у розмірі 250 000 рублів (3356 доларів США) новим співробітникам мобільних пожежних груп та премії у розмірі 100 000 рублів (1342 долари США) за кожен перехоплений солдатами український безпілотник.

Геолокаційні знімки, опубліковані 23 червня, показують наслідки можливого українського удару по Олексіївському заводу будівельних матеріалів в Олексіївці, Бєлгородська область (приблизно за 128 кілометрів від міжнародного кордону). Російське опозиційне джерело Astra повідомило, що перед ударом по заводу в Бєлгородській області було оголошено ракетну тривогу.

Склад FPV-дронів російської окупаційної армії знищили Сили оборони України в Бєлгородській області.

Про це повідомили у Генштабі ЗСУ.

За даними командування, об’єкт, який використовувався противником для цих цілей, розташовувався у районі міста Алєксєєвка.

Військові не уточнили, коли саме і якими засобами ураження знищили ворожий склад безпілотників на території РФ.

Однак вранці 23 червня Telegram-канал «Пепел ➜ Белгород» повідомив, що під український ракетний удар потрапив «Алексеевский комбинат строительных материалов», розташований в населеному пункті Алєксєєвка Бєлгородської області.

Перед ураженням території підприємства у всьому регіоні місцева влада оголошувала режим ракетної небезпеки.

Згідно з опублікованими кадрами, одна з будівель заводу повністю зруйнована.

Це промислове підприємство спеціалізувалося на розробці родовищ та виробництві природної крейди для промислових потреб.

Через фінансові труднощі завод збанкрутував ще у 2020 році. Після цього роботу повністю зупинили, а майно та обладнання розпродали.

За даними «Пепел ➜ Белгород», це вже другий удар по підприємству. Вперше його атакували на початку червня за допомогою безпілотників.

Що змінюється на фронті: Росія наступає, але її логістика стає вразливішою

Оцінка ISW показує змішану картину. Росія не зупинила наступальні операції. Вона продовжує діяти на Сумському, Харківському, Куп’янському, Лиманському, Костянтинівському, Покровському, Новопавлівському, Запорізькому та інших напрямках.

Але характер цих дій часто обмежений:

• інфільтрації малими групами;
• спроби підняти прапори для інформаційного ефекту;
• локальні атаки без підтвердженого просування;
• удари КАБами по українських позиціях;
• використання FPV-дронів і оптоволоконних дронів;
• спроби компенсувати слабку логістику піхотними діями.

Українська влада працює над захистом Харківської області від розширеної російської кампанії ударів безпілотників FPV. Голова Харківської обласної адміністрації Олег Синегубов 23 червня повідомив, що українська влада встановлює сітки проти безпілотників у Харкові та поблизу нього. Синегубов заявив, що російські війська використовують оптоволоконні безпілотники з дальністю польоту 30 кілометрів, і що ця дальність, ймовірно, продовжуватиме зростати. Синегубов зазначив, що російські війська здійснили понад 9000 ударів безпілотників по Харківській області з 1 травня по 22 червня, і що російські війська використали 130 безпілотників, які українська влада ще не ідентифікувала.

На Лиманському напрямку український речник Віктор Трегубов заявив, що російські війська посилили атаки, але вже стикаються з проблемами постачання пального через українські удари по наземних лініях комунікацій.

Це може бути ключем до розуміння літньої кампанії 2026 року. Росія, ймовірно, намагається вичавити максимум із наступу, поки логістичні проблеми не стали ще гіршими. Україна, своєю чергою, намагається не лише утримувати фронт, а й бити по тилових системах, які забезпечують російський наступ.

Українські війська завдали авіаудару з використанням плануючих бомб по російських військах на Покровському напрямку. На геолокаційних відеозаписах, опублікованих 22 червня, видно, як українські війська завдають авіаудару керованими бомбами GBU-62 Joint Direct Attack Munition-Extended Range (JDAM-ER) по пункту зосередження російського особового складу на південь від Удачного (на південний схід від Покровська).

Нові українські керовані авіабомби (КАБ) рознесли російську позицію на фронті.

Кадри застосування КАБ опублікували у Telegram-каналі «Соняшник», який пов’язують з українською авіацією.

Авіабомби українського виробництва запустили з винищувача МиГ-29.

Дві бомби з комплектами корекції з високою точністю влучили у російські траншеї.

Заступник командира української армії зазначив, що артилерія не застаріла на сучасному полі бою і не застаріє «ще дуже довго». Заступник командира української бригади, яка діє на Олександрівському напрямку, повідомив, що українські війська продовжують використовувати артилерію, особливо за поганих погодних умов або періодів активної української радіоелектронної боротьби (РЕБ), що перешкоджає польотам українських безпілотників. Він заявив, що російські війська також інтенсивно використовують артилерію, але майже ніколи не беруть участі в контрбатарейній війні, за винятком випадків використання самохідних гармат типу «Гіацинт», які мають більшу дальність стрільби та можуть діяти на більшій відстані.

Повідомляється, що російські війська набирають персонал для захисту від українських ударів середньої дальності на окупованих територіях. Колишній керівник російського космічного агентства «Роскосмос» та сенатор від Запорізької області від окупаційних питань Дмитро Рогозін заявив 23 червня, що Центр спеціального призначення безпілотних систем «БАРС-Сармат» (раніше загін «БАРС-Сармат»), яким керує Рогозін, набирає водіїв вантажівок, зброярів, операторів перехоплювачів безпілотників та піхотинців для збивання українських безпілотників, які порушують логістику Росії на окупованих територіях України та Криму. Рогожин заявив, що Центр «БАРС-Сармат» надаватиме новобранцям невизначену фінансову винагороду за всі збиті ними безпілотники.

Головна інтрига: чи зможе Україна перетворити удари по тилу на зміну динаміки фронту

Українська стратегія, яка проглядається з оцінки ISW, полягає не тільки в обороні переднього краю. Вона дедалі більше схожа на спробу розтягнути й виснажити російську систему забезпечення.

Це може мати відкладений ефект. Логістичні удари рідко дають миттєвий результат на карті. Фронт може виглядати майже незмінним, але за лаштунками накопичуються проблеми:

• менше пального;
• менше боєприпасів;
• гірше постачання дронів;
• повільніше відновлення техніки;
• складніше ротації;
• більше навантаження на піхоту;
• вищі ризики для транспортних колон;
• більша потреба у ППО для тилових районів.

Коли таких проблем стає достатньо, наступальні операції починають втрачати темп. Саме це ISW і фіксує: Росія ще атакує, але українські удари вже проявляються у вигляді проблем із постачанням.

Оцінка ISW за 23 червня 2026 року показує, що Кремль намагається одночасно грати на трьох рівнях.

Перший — дипломатичний. Росія говорить про переговори, але пропонує не компроміс, а набір умов, які означають обмеження українського суверенітету.

Другий — інформаційний. Москва перебільшує свої успіхи на фронті, подає локальні проникнення як передвісник обвалу української оборони та намагається представити удари по військово значущих об’єктах у Білорусі чи Росії як «ескалацію».

Третій — військово-логістичний. Росія продовжує наступ, але її тил стає дедалі вразливішим. Українські удари по Криму, окупованих територіях, логістиці, паливних об’єктах і транспортних маршрутах створюють для Москви системні проблеми.

Головний висновок: Кремль намагається переконати світ, що Україна повинна поспішати з поступками. Але фактична картина складніша: Росія ще має значний наступальний потенціал, однак її логістика, паливна система й тилові бази дедалі частіше опиняються під українським тиском. Саме ця боротьба — між російським тиском на фронті та українським руйнуванням російського тилу — може визначити наступний етап війни.

За матеріалами understandingwar.org