Щорічна нарада українських послів 3 серпня перетворилася на кадровий і стратегічний перезапуск. Президент оголосив про нові призначення, поставив дипломатам завдання шукати ракети, гроші, енергетичне обладнання й партнерів для оборонного виробництва, а ввечері звільнив посла України у США Ольгу Стефанішину. За окремими рішеннями проглядається ширша модель: дипломатія дедалі тісніше зливається з розвідкою, обороною, санкційною політикою та підготовкою країни до нової зими.
Щорічна нарада керівників закордонних дипломатичних установ зазвичай слугує для синхронізації позицій Києва з послами, які працюють у різних частинах світу. Цього разу вона стала значно більшим, ніж професійна конференція Міністерства закордонних справ. Фактично в одному місці поєдналися штабна нарада воюючої держави, презентація зовнішньополітичної програми на рік і кадрова сесія, під час якої частина присутніх дізналася про своє нове призначення просто із виступу президента.
Головні новини дня стосувалися Рустема Умєрова, Ігоря Клименка, Василя Боднара, Василя Зварича та Ольги Стефанішиної. Але значення конференції не зводиться до перестановки прізвищ. Володимир Зеленський запропонував дипломатичному корпусу нову систему оцінювання: посольства мають відповідати не за кількість зустрічей, заяв чи публікацій, а за обсяг зброї, фінансів, санкційних рішень, енергетичного обладнання та політичної підтримки, які реально отримує Україна.
Це перетворює посла з класичного політичного представника на менеджера воєнної стійкості. Водночас така модель створює нові ризики: надмірну персоналізацію зовнішньої політики, розмиття меж між дипломатією і спеціальними службами та спокусу оцінювати дуже різні посольства за одним показником — кількістю привезеної зброї.
Не протокольна конференція, а штабна нарада
Зібрання відбулося 3 серпня в Дипломатичній академії МЗС у центрі Києва. До нього долучилися близько 250 учасників. Район між академією та готелем «Інтерконтиненталь» перебував під посиленою охороною, відвідувачі проходили кілька рівнів контролю.
У коридорах зібралися дипломати, урядовці та керівники силового блоку. Серед них були новопризначений виконувач обов’язків голови СБУ Олександр Поклад, виконувач обов’язків міністра оборони Євгеній Хмара, керівник Офісу президента Кирило Буданов, прем’єр-міністр Сергій Корецький, виконувач обов’язків міністра закордонних справ Андрій Сибіга та посол України у Великій Британії Валерій Залужний.
Побутові розмови дипломатів — про ціни, слабкий зв’язок, медичну допомогу та ризики роботи в африканських країнах — швидко змінилися жорсткою воєнною конкретикою. Після появи Зеленського зал слухав майже годинний виступ, який, за підрахунком Сибіги, займав 62 сторінки. Президент говорив про майбутню зиму, боєприпаси для протиповітряної оборони, оборонне виробництво, санкції, майбутні вибори у країнах-партнерах, протидію російській дезінформації та реформу дипломатичної служби.
Навіть повітряна тривога не зупинила програму. Вона почалася під час виступу віцепрем’єра і міністра закордонних справ Молдови Міхая Попшоя, який звертався до українських дипломатів українською. Зеленському запропонували залишити залу, однак він продовжив слухати виступ. Цей епізод став майже буквальним уособленням конференції: дипломатична робота відбувається всередині воєнної реальності, а не паралельно з нею.
Організатори водночас демонстрували обмежену відкритість. Журналістам перед початком забрали телефони й ноутбуки, частину панелей для них закрили, а посадовці неодноразово нагадували учасникам про присутність преси. МЗС наполягало, що доступ медіа цього року все одно був ширшим, ніж раніше. Проте контраст залишився помітним: влада хотіла показати дипломатичну систему в роботі, але намагалася жорстко контролювати, яка частина цієї роботи стане публічною.
Кадрові рішення прямо із зали
Першим великим рішенням стало призначення Рустема Умєрова керівником Служби зовнішньої розвідки. До цього він обіймав посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони. Зеленський окремо наголосив, що нова посада не усуває Умєрова від дипломатії: він має й надалі брати участь у переговорах зі Сполученими Штатами та іншими партнерами, працювати над дипломатичним завершенням війни й координувати оборонні угоди формату Drone Deals.
Звільнене місце секретаря РНБО отримав Ігор Клименко, який до липневого перезавантаження уряду очолював Міністерство внутрішніх справ. Президент пояснив вибір досвідом Клименка в координації безпекового сектору та забезпеченні стійкості країни під час попередньої зими.
Ще двоє чинних послів — представник України в Польщі Василь Боднар і посол у Чехії Василь Зварич — мають перейти на посади заступників керівника МЗС. Про своє майбутнє Боднар почув під час публічної частини зустрічі, коли ставив президентові запитання про Карпатську інтеграційну ініціативу. Такий спосіб оголошення надав кадровим рішенням ефекту імпровізації, хоча самі перестановки, очевидно, готувалися заздалегідь.
Найгучніше рішення з’явилося вже після завершення конференції. Увечері президент звільнив Ольгу Стефанішину з посади посла України у США.
Умєров: розвідник, переговорник і координатор оборонних угод
Призначення Умєрова є найбільш показовим для нової конструкції влади. Формально керівник Служби зовнішньої розвідки очолює спеціальний орган, завдання якого відрізняються від функцій дипломата або менеджера оборонної промисловості. Однак Зеленський одразу окреслив для нього змішаний мандат: розвідка, оборонна кооперація, відносини зі США, робота з партнерами на Близькому Сході та переговори щодо завершення війни.
Цей набір повноважень відповідає попередній кар’єрі Умєрова. Економіст за освітою, він працював у телекомунікаційному та інвестиційному бізнесі, був пов’язаний із Меджлісом кримськотатарського народу та міжнародною діяльністю Мустафи Джемілєва. У 2019 році став народним депутатом від «Голосу», після початку повномасштабного вторгнення увійшов до української переговорної делегації, а згодом очолив Фонд державного майна.
У вересні 2023 року Умєров став міністром оборони, а в липні 2025-го — секретарем РНБО. На всіх цих етапах він залишався залученим до міжнародних переговорів, обмінів, безпекових домовленостей і контактів із країнами Перської затоки. Його робота в оборонному відомстві супроводжувалася суперечками навколо закупівель. Також Умєров фігурує в матеріалах, відомих як «плівки Міндіча»; сам він заперечував порушення, а підозри йому не оголошували.
Тепер президент не відправляє його на периферію, а навпаки — надає інституційний майданчик, який може поєднати закриту розвідувальну інформацію, міжнародні переговори та оборонні проєкти. Політичний сенс рішення полягає в тому, що Київ прагне вести переговори не окремо від воєнного планування, а як його продовження.
Водночас саме тут виникає головне інституційне питання. Якщо керівник розвідки одночасно залишається одним із провідних перемовників і координатором комерційно-оборонних угод, важливо чітко розмежувати його функції, підзвітність і канали ухвалення рішень. Інакше оперативна гнучкість може обернутися надмірною концентрацією різних повноважень в однієї людини.
Клименко: РНБО як штаб зимової стійкості
Призначення Ігоря Клименка має іншу логіку. Майже вся його професійна кар’єра пов’язана з міліцією та поліцією. Після реформи правоохоронних органів він очолював кадровий департамент Національної поліції, був заступником її керівника, а у 2019 році став головою Нацполіції. Міністерство внутрішніх справ він очолив у лютому 2023 року після загибелі Дениса Монастирського.
Після відставки уряду в липні 2026 року Клименка розглядали як можливого керівника Міністерства оборони. Цьому сценарію завадили політична напруга, протести на підтримку Михайла Федорова та труднощі із забезпеченням голосів у парламенті. У підсумку оборонне відомство очолив у статусі виконувача обов’язків Євгеній Хмара, а Клименко отримав РНБО.
У новій ролі його досвід керування великою силовою системою може виявитися важливішим за суто дипломатичні навички. Зеленський анонсував спеціальне засідання РНБО для оцінювання планів стійкості областей. Йдеться про підготовку енергетики, громад, критичної інфраструктури та служб реагування до нової зими.
Таким чином, РНБО має стати не лише майданчиком для стратегічних безпекових рішень, а й центром міжвідомчого контролю за виконанням конкретних планів. Клименко в цій конструкції — координатор внутрішньої стійкості, тоді як Умєров відповідає за зовнішній розвідувально-переговорний контур.
Вакансія у Вашингтоні — головна незакрита кадрова проблема
Звільнення Стефанішиної особливо важливе через час, у який воно відбулося. У своїй промові Зеленський назвав Сполучені Штати державою, що потребує щоденної та максимально плідної роботи. Він окремо підкреслив, що українська дипломатія не може обмежуватися контактами у Вашингтоні: потрібно працювати зі штатами, регіональними елітами, бізнесом, релігійними середовищами, технологічним сектором, традиційними медіа та новими цифровими платформами.
До цього додаються переговори про завершення війни, постачання ракет для ППО, внески у програму PURL, оборонні угоди та майбутній американський виборчий цикл. Тому відсутність названого наступника Стефанішиної створює не просто дипломатичну вакансію, а потенційний розрив у найбільш навантаженому напрямку.
Раніше медіа називали можливим кандидатом на посаду посла у США Умєрова. Його призначення до Служби зовнішньої розвідки закрило цей сценарій, хоча президент залишив за ним американський переговорний трек. Отже, роботу зі США можуть на певний час розподілити між новим керівником розвідки, Офісом президента, МЗС і дипломатичною місією. Така конструкція може забезпечити безперервність контактів, але не замінює потреби у повноцінному керівникові посольства.
Зброя як головний показник роботи посольства
Центральною тезою Зеленського стала вимога оцінювати дипломатів за матеріальним результатом. Його формула була максимально прямою: «Кожен посол повинен приносити Україні зброю».
За задумом президента, посол має знати, які ракети для систем Patriot, IRIS-T, HAWK, SAMP/T або NASAMS є в країні перебування, хто може ухвалити рішення про їх передачу і які формальні чи неформальні важелі допоможуть домогтися постачання. Те саме стосується озброєння для бойової авіації, компонентів для дронів, фінансових внесків та оборонних пакетів.
Кількість проведених зустрічей, ухвалених резолюцій або реакцій у соціальних мережах президент назвав другорядною. Йдеться про перехід від дипломатії процесу до дипломатії результату: не просто підтримувати політичний діалог, а перетворювати його на ракети, контракти, санкції, гроші та виробничі рішення.
У цьому є зрозуміла логіка воєнного часу. Публічна солідарність не збиває ракет і не забезпечує роботу енергосистеми. Проте універсальний «збройовий KPI» має обмеження. Не кожна країна володіє потрібними системами або може швидко передати їх Україні. У частині держав важливішими можуть бути голосування в міжнародних організаціях, санкційна синхронізація, фінансова допомога, транзит, робота з громадською думкою чи протидія російському впливу. Тому реальна реформа потребуватиме різних показників для різних регіонів, а не одного рейтингу для всіх послів.
Зима як другий фронт дипломатії
Другим наскрізним пріоритетом стала підготовка до опалювального сезону. Зеленський нагадав, що попередньої зими Україна отримувала з ЄС до 2,1 гігавата імпортної електроенергії, залучала фінансові пакети, газ та обладнання для енергетики. Це допомогло втримати систему попри російські удари по газових і енергетичних об’єктах.
На наступний сезон президент вимагає створити деталізований «зимовий пакет». Уряд має визначити потреби кожної області та громади, а посольства — знайти конкретних партнерів, здатних надати трансформатори, інше енергетичне обладнання, фінансування, газ, додаткові можливості імпорту електроенергії та транскордонні рішення.
Це означає, що дипломатів прив’язують не лише до загальнодержавних переговорів, а й до потреб окремих регіонів. Посол повинен розуміти, чим може допомогти країна його роботи конкретній українській громаді. РНБО під керівництвом Клименка, уряд, Генеральний штаб, Офіс президента та місцева влада мають сформувати єдиний перелік завдань.
Так дипломатія стає частиною внутрішнього кризового менеджменту. Від її роботи залежатиме не абстрактний міжнародний імідж, а наявність резервного обладнання, палива, електроенергії та захисту неба.
Від прохача про допомогу до постачальника безпеки
Окрема частина нової стратегії — спроба змінити позицію України у відносинах із партнерами. Київ хоче не лише просити озброєння, а й пропонувати власний перевірений війною досвід, технології та виробничі рішення.
Ключовим інструментом Зеленський назвав Drone Deals. За його даними, дев’ять таких угод уже укладені, ще 15 перебувають у роботі. Йдеться не лише про експорт українських безпілотників. Запропонована модель передбачає щонайменше десятирічну співпрацю, оцінювання оборонних потреб партнерів, спільне виробництво, технологічну кооперацію та довгострокове щорічне фінансування українського оборонно-промислового комплексу.
Другий великий проєкт — українська антибалістична система FREYJA. За заявою президента, Україна здатна виробляти ракету та пускову установку, а від партнерів потрібні радари, сенсори й інші елементи інтегрованої системи. До Антибалістичної коаліції вже входять Україна, Данія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Норвегія, Іспанія, Швеція та Велика Британія; залучені також 12 компаній-виробників.
Масштабування Drone Deals і FREYJA, а також робота з механізмами PURL і SAFE мають перевести оборонну дипломатію з режиму разових пакетів у режим довгострокової взаємозалежності. Партнери отримують українські технології та бойовий досвід, Україна — фінансування, виробничу базу й глибше вбудовування у європейську безпекову архітектуру.
Поки що значна частина деталей цих проєктів не є публічною, тому оцінювати їх можна переважно за заявленими цілями. Практичним критерієм стане не кількість меморандумів, а підписані контракти, обсяги інвестицій, серійне виробництво та реальні постачання.
Санкції: закрити прогалини навколо балістики та дронів
Ще один вимір «дипломатії результату» — санкційний. Зеленський заявив, що з 17 ключових російських підприємств, залучених до виробництва балістичних ракет, більшість досі можуть користуватися прогалинами в окремих юрисдикціях. Частина виробників, за його словами, не перебуває під санкціями США, Великої Британії, Японії, Швейцарії або інших партнерів.
Завдання посольств — домагатися не лише нових списків, а й синхронізації обмежень. У фокусі мають бути виробники ракет і дронів, закупівельні мережі, банки, фінансові агенти, транзитні канали та постачальники західних компонентів, які потрапляють до Росії або Північної Кореї.
Президент також доручив провести аудит коаліцій і міжнародних форматів, створених за роки війни. Якщо існує Коаліція укриттів, громадяни повинні бачити профінансовані проєкти й побудовані об’єкти. Якщо створено механізм спеціального трибуналу щодо злочину агресії, тема не повинна зникати з міжнародного порядку денного. Якщо Росія повертає позиції у спортивних організаціях, це має стати предметом роботи не лише спортивних чиновників, а й дипломатів.
У такий спосіб Київ прагне перейти від постійного створення нових форматів до перевірки того, що вже реально працює.
Мирний трек і боротьба за громадську думку
Поряд із вимогою шукати зброю Зеленський поставив дипломатам завдання доводити, що саме Україна зацікавлена в дипломатичному завершенні війни, тоді як Росія її затягує. Це відповідь на один із головних російських наративів — нібито Київ відмовляється від миру заради продовження бойових дій.
Українські представники мають переконувати уряди й суспільства, що військова підтримка та дипломатичний тиск не суперечать переговорам, а створюють для них умови. У логіці Банкової Москва погодиться на змістовний процес лише тоді, коли ціна продовження війни стане вищою, а впливові столиці — передусім Вашингтон, Пекін і європейські центри — діятимуть узгоджено.
Особливо складним буде період виборів у країнах-партнерах. Зеленський згадав майбутні кампанії в Німеччині, Ізраїлі, США, Франції, державах Балтії та інших країнах. Завдання України — не втручатися у внутрішню політику, але створити такі зв’язки із суспільствами, бізнесом, медіа та різними політичними силами, щоб підтримка Києва не залежала від однієї партії або конкретного лідера.
Звідси — вимога працювати не тільки з урядовими кабінетами. Українська позиція має бути присутньою в подкастах, соціальних мережах, на YouTube, у блогерів та інфлюенсерів, водночас не залишаючи традиційні впливові медіа. Окремий напрям — захист українців за кордоном і протидія ксенофобії. Консульська робота в цій моделі стає частиною боротьби за політичну стійкість підтримки України.
Реформа дипломатичної служби: мови, ротації та особисті контакти
Президент публічно назвав одну з хронічних проблем української дипломатії — дефіцит знання іноземних мов, крім англійської. За його логікою, співробітники посольств у Німеччині мають володіти німецькою, у Франції — французькою, в арабських країнах — знати мову, культуру й традиції регіону, в іспаномовних та португаломовних державах — відповідні місцеві мови.
Це не лише питання етикету. Особистий контакт місцевою мовою дає доступ до політиків, чиновників, бізнесу й громад, який важко замінити офіційним листуванням. Зеленський навів як приклад Сибігу, який працював у Польщі та Туреччині й володіє мовами цих країн.
Інша вимога — частіше повертати послів в Україну, щоб вони бачили життя прифронтових і прикордонних регіонів, розуміли наслідки ударів та реальні потреби громад. Водночас МЗС має краще використовувати досвід дипломатів після завершення закордонних ротацій і пропонувати їм посади, співмірні з набутими компетенціями.
Це важлива противага жорстким KPI. Якщо від послів вимагають особистої відповідальності за результат, система повинна дати їм якісні кадри, інформацію, доступ до процесу ухвалення рішень і зрозумілу кар’єрну перспективу.
Вийти за межі традиційного кола союзників
Значна частина президентської промови була присвячена географії, де Україна, на думку Зеленського, працює недостатньо. Йшлося про держави колишнього СНД, Японію, Індію, Китай, країни Південно-Східної Азії, Близького Сходу, Перської затоки, Латинської Америки та Африки.
В Азії Київ хоче активніше бути присутнім на великих безпекових майданчиках, зокрема на «Діалозі Шангрі-Ла», розвивати результати контактів із Республікою Корея, відновити динаміку з Філіппінами, посилити відносини з Японією, шукати робочу модель взаємодії з Індією та підтримувати діалог із Китаєм.
На Близькому Сході й у Затоці президент відзначив уже досягнуті результати, але закликав посольства не відставати від переговорної активності Офісу президента, уряду, Умєрова, Буданова, Сибіги та інших представників. Окремий акцент зроблено на Туреччині та новій Сирії після падіння режиму Башара Асада, де Україна прагне долучатися до економічного, інфраструктурного й безпекового розвитку.
Для Африки МЗС і Офіс президента мають підготувати нову стратегію з окремими підходами до Північної Африки, Сахелю, східної, центральної та південної частин континенту. Відкриті українські посольства не повинні залишатися формальними представництвами без ресурсів і змісту. У різних країнах Україна може пропонувати продовольчу безпеку, інфраструктурні проєкти або власний досвід у сфері безпеки.
У Латинській Америці завданням є послаблення традиційно сильного російського впливу та формування довгострокової української присутності. У державах колишнього СНД — пошук каналів, які ускладнюватимуть Москві використання старих політичних, економічних і безпекових зв’язків.
Економічна та м’яка дипломатія не зникають
Попри жорсткий акцент на зброї, президент не відмовився від економічної й культурної складових зовнішньої політики. Посольства мають допомагати українським компаніям виходити на місцеві ринки, а іноземному бізнесу — знаходити партнерів в Україні. Пріоритетними залишаються оборонна промисловість, енергетика, відбудова та аграрний сектор.
М’яка сила має створювати довгострокові зв’язки, які переживуть поточний політичний цикл. За наведеними Зеленським даними, до Глобальної коаліції українських студій долучився 101 університет із 27 країн; у 60 країнах працюють 125 україномовних аудіогідів; у понад 70 країнах створено більш як 390 українських книжкових полиць із понад 100 тисячами книг.
Ці проєкти не можуть замінити ракет або фінансових пакетів, але формують знання про Україну та емоційний зв’язок із нею. Саме це з часом впливає на рішення виборців, політиків, університетів, благодійних фондів і бізнесу.
Що конференція показала про систему влади
Нарада продемонструвала модель, у якій зовнішня політика дедалі більше координується безпосередньо президентом і його найближчим безпековим оточенням. МЗС залишається професійним виконавчим центром, але ключові треки розподіляються між Офісом президента, РНБО, розвідкою, урядом, силовими органами та спеціальними переговорниками.
Умєров у цій системі поєднує розвідку, оборонні угоди та переговори. Клименко має з’єднати РНБО з урядом і регіонами навколо зимової стійкості. Боднар і Зварич повертаються з важливих європейських столиць до центрального апарату МЗС. Посольства отримують конкретні завдання щодо озброєння, санкцій, інвестицій і комунікації. Кирило Буданов формулює політичну умову — збереження єдності, без якої партнери не готові вести серйозні переговори.
Перевага такої моделі — швидкість і можливість зосередити різні державні інструменти на одному результаті. Недолік — залежність від особистих зв’язків, ручної координації та нечітких меж відповідальності. Показовою є й велика кількість посадовців зі статусом виконувачів обов’язків: система оновлюється, але ще не завершила інституційне оформлення.
П’ять тестів після наради послів
Перший тест — призначення нового посла у США. Воно покаже, чи буде американський напрямок зосереджено в одних руках, чи Київ збереже розподілену модель із кількома центрами переговорів.
Другий — реальний зимовий пакет. Після спеціального засідання РНБО мають з’явитися не лише загальні доручення, а перелік обладнання, фінансування, відповідальних посадовців, країн-партнерів і строків постачання.
Третій — матеріалізація Drone Deals і FREYJA. Ключовими будуть кількість завершених угод, обсяги фінансування, залучені виробничі потужності та здатність нової кооперації дати серійний результат.
Четвертий — санкційна синхронізація. Успіх можна буде виміряти тим, скільки російських виробників балістики, дронів, банків і закупівельних мереж втратять доступ до партнерських юрисдикцій та критичних компонентів.
П’ятий — реформа самої дипломатичної служби. Без мовної підготовки, сильного кадрового резерву, нормальної ротації, регулярного інформування послів і диференційованих показників ефективності президентські вимоги ризикують залишитися довгим переліком завдань без достатніх інструментів виконання.
Дипломатія як продовження оборони
Головним підсумком 3 серпня стала не окрема відставка і не одне призначення. Українська влада фактично оголосила нову доктрину дипломатії воєнного часу. Її сенс у тому, що посольство має бути не представницьким офісом, а оперативним центром, який знаходить зброю, фінансування, технології, енергетичне обладнання, політичні голоси та доступ до суспільної думки.
Умєров у Службі зовнішньої розвідки уособлює злиття переговорного, оборонного й розвідувального треків. Клименко в РНБО — поєднання безпеки з внутрішньою стійкістю. Звільнення Стефанішиної підкреслює, що кадрове перезавантаження ще не завершене, а найважливіший двосторонній напрямок потребує остаточного рішення.
Тепер питання не в тому, чи достатньо масштабною була президентська промова. Питання в тому, чи перетворяться її 62 сторінки на систему конкретних завдань, ресурсів, строків і відповідальності. Саме це визначить, чи стане конференція послів справжнім перезапуском української дипломатії, а не лише гучним кадровим днем.
