Чи цікаво Вам, нашим читачам, кухня парламенту зсередини? Певні, що так. Сьогодні пропонуємо Вам аналітику від нардепа Железняка з нашими редакційними правками. То що ж коїться в головному законодавчому органі?
Зі встановленням повного контролю ОП над голосуваннями зникла спочатку необхідність щось узгоджувати навіть зі своїми депутатами, а потім і просто інформувати.
Якщо памʼятаєте, то перед війною був формат роботи трійкою: представник Ради — міністр — заступник ОП? Так от, такий формат зник. Тепер заступник ОП (а зараз навіть радник) дає команду міністрові, голові парламентського комітету, що і як треба робити.
Метод ефективний, але з часом дав декілька наслідків:
1) люди, відірвані від Ради й настроїв депутатів, давали абсолютно безглузді, або непідготовлені рішення, які навіть найкращий лобіст світу не зміг би провести через парламент;
2) оскільки депутати від влади не відчували навіть найменшої причетності до рішення, вони непублічно й дуже кулуарно зливали їх на рівні голосування.
Друга проблема комунікації — це банально журналісти й навіть опозиційні депутати стали не просто першим, а єдиним джерелом інформації про кадрові рішення, ідеї влади, графік засідань Ради й багато що інше. Скажімо, про плани провести першу за два роки фракцію з президентом дізналися зі ЗМІ.
Ще приклад. Засідання 16 січня 2024 року, яке терміново зібрали за командою ОП, аби прийняти законопроєкт про електронний реєстр військовозобовʼязаних. У результаті провалили більшість правок, переголосовували закон. І вже два місяці він не підписаний.
Окремою проблемою комунікації стало просто те, що ніхто з депутатів більшості не знає програми дій влади чи хоча б найближчих кроків. Тому що вони просто більше не причетні до цього. Тож, звичайно, непогано проходять євроінтеграційна адженда й інші міжнародні зобовʼязання, але й ці плани теж виробляють не в стінах Ради.
А відсутність політичної програми так чи інакше веде до ще більшої політичної дискоординації.
