У 1908 році Герхард Ланг випустив перший Мюнхенський Різдвяний календар із віршиками й наліпками, а згодом придумав відривні дверцята, за якими заховував шоколад. У часи Гітлера адвент-календар використовували для нацистської пропаганди, а з 1970-х років він став святковим подарунковим феноменом у всьому світі.
У західній християнській традиції є період Адвент, що починається за 24 дні до Різдва Христового. Очікуючи свято, люди віддавна малювали крейдою на дверях чи стіні 24 риски, щодня стираючи одну з них — і стежили, як скорочується дистанція до Святвечора.
Дехто замість позначок використовував свічки: з початком Адвенту відкладали відразу 24 штуки й запалювали їх увечері до повного згоряння. А іноді діти вкладали по одній соломинці у порожні ясла, згадуючи добру справу чи молитву, зроблену упродовж дня, й читаючи при цьому молитву.
Ці традиції, по суті, були першими адвент-календарями, адже їхня сутність зводилась до того, щоб рахувати дні до Різдва. А на початку XX століття ідею вирішили комерціалізувати. Відомо, що 1902 року євангельська книгарня в Гамбурзі випустила Різдвяний годинник для дітей, 1904 року газета Neues Tagblatt Stuttgart додала до свого випуску календар як подарунок читачам. Проте справжній адвент-календар з’явився трохи пізніше — завдяки німцеві, який змалечку обожнював солодощі.
Читайте також: Українські фільми: Рейтинг найкасовішого за десятиліття
Мамині тістечка
Цього чоловіка звали Герхард Ланг, він був сином протестантського священника з міста Маульбронн і народився 1880 року. Як і належить християнам, Ланги дотримувались суворого посту в Адвент. Для малого Герхарда це було важким випробуванням: хлопчик обожнював солодощі й щоранку дошкуляв мамі одним і тим самим запитанням: «Ну коли вже нарешті наступить Різдво?» Дитина чекала не стільки дива народження Ісуса, як можливості поласувати цукеркою чи печивом.
Батьки-протестанти вирішили, що не порушать Святого Писання аж так сильно, якщо дозволять малюкові крихту солодкого на день. Кмітлива фрау Ланг додумалась, як зберегти дух дива й позбутися дитячої надокучливості. Коли Герхарду виповнилось п’ять, у перший день Адвенту він отримав від матері дивовижний саморобний подарунок: вона вирізала 24 яскраві картинки з листівок та журналів, наклеїла на картон і до кожної з них прикріпила розтопленим цукром мініатюрні безе та імбирні зірочки. Тепер син сам рахував дні до Різдва, наминаючи щовечора мамине печиво.
Минуло 23 роки, і, працюючи у мюнхенському видавництві Reichhold & Lang, Ланг вирішив відтворити мамину ідею для масового ринку. Художник Ріхард Кеплер створив за його ескізом дизайн першого адвент-календаря, який складався з двох частин: картонного поля, схожого на циферблат годинника з двадцятьма чотирма секторами, та набору картинок із віршами на звороті. Щодня потрібно було вирізати одну з них і наклеювати на призначене для неї місце із цифрою.
На початку 1920-х років Ланг удосконалив цю конструкцію, додавши до неї маленькі картонні дверцята. Це було наче й просто, але адвент-календар враз став таємничим: дитина не знала, що ховається за ними сьогодні. Може це янгол, може віршик, а може мініатюрна листівка з зображенням засніженого міста?
Врешті 1926 року Ланг наважився випустити перший календар, де за зачиненими дверцятами ховалися шматочки шоколаду. Людям це сподобалось, продукція швидко зникала з полиць. У 1930 році його видавництво Reichhold & Lang навіть створило адвент-календар для дітей із послабленим зором, що на той час було безпрецедентним актом інклюзивності.
Читайте також: Фільм про Василя Стуса із LEGO:
як 14-річний львів’янин змусив іноземців гуглити українську поезію
Ранній календар з люками, які можна відкривати, 1920-ті роки / Фото: Richard Sellmer Verlag
До 1930-х років компанія Ланга випустила близько 30 різних дизайнів, перетворивши Мюнхен на столицю різдвяного друкарства. Той, хто суворо дотримувався посту, купував календарі без смаколиків. Ті, хто не забороняв дітям шматочок солодкої спокуси на день, брали товар із шоколадом. Адвент-календарі Ланга були, без перебільшення, витворами мистецтва: деталізовані ілюстрації зображували біблійні, зимові пейзажі та затишні німецькі містечка. І тепер кожна родина хотіла мати цей гарний і смачний календар у своєму домі.
Різдвяний календар: Ненависть замість добра
Але 1933 року до влади в Німеччині прийшли нацисти, встановивши однопартійну диктатуру. Тоталітарний режим вирішив, що адвент-календарям з малюнками народження єврейського Месії не місце в Третьому Рейху, проте заборонити Різдво і все пов’язане зі святом Адольф Гітлер не міг. Тоді ідеологи нацистів, на чолі з Альфредом Розенбергом та Генріхом Гіммлером, вирішили використати ідею Ланга для своєї пропаганди. Традиційні адвент-календарі з біблійними сюжетами, ангелами та вифлеємськими зірками зникли з полиць магазинів, а на заміну їм прийшла сурогатна продукція, затверджена партією.
Для прикладу, у видавництві Franz Eher Nachfolger вийшов календар, на сторінках якого замість маленького Ісуса фігурувало вигадане Дитя Світла та Сонячне Колесо — давньогерманський символ, адаптований під нацистську естетику. Традиційний адвент-вінок перетворився на вінок у формі свастики, а свічки символізували не світло Христове, а вогонь давніх германців. Замість пастухів і волхвів діти бачили зображення солдатів Вермахту, танків та військової техніки. Інструкції в календарі пропонували дітям не молитися, а виготовляти ялинкові прикраси у формі Зіг-руни.
Сторінка адвент-календаря для дітей у нацистській Німеччині, видано Францем Ехером Нахфольгером у Мюнхені, ймовірно 1942 рік / Фото: Bundesarchiv
Особливо цинічним був випуск календаря 1943 року: німецька армія зазнавала поразок, а міста потерпали від бомбардувань, але календар закликав дітей пишатися війною. Він містив не молитви до бога, а листи до матерів, щоб вони виховували дітей у дусі жертовності заради фюрера. У тексті не було жодної згадки про Христа і Різдво, натомість йшлося про підготовку до Йольфесту — святкування зимового сонцестояння, яке мало символізувати відродження «арійського духу».
Це був останній нацистський адвент-календар, бо наступного року продукція не вийшла через гострий дефіцит паперу та картону. Але й компанія Ланга також більше не випускала свої традиційні — вона збанкрутіла ще кілька років тому.
Не лише шоколад
Німецький лютеранський пастор та богослов Дітріх Бонхеффер, якого нацисти стратили за участь у змові проти Гітлера, дуже влучно сказав про Адвент у листі, який надіслав з в’язниці Тегель: «Тюремну камеру, в якій чекаєш, сподіваєшся і робиш ті чи інші речі, — речі, які насправді не мають жодного значення, — можна непогано порівняти з Адвентом: двері зачинені, і відчинити їх можна лише ззовні».
Троє онуків президента Ейзенхауера приєднуються до заклику про продаж адвент-календарів Маленьке різдвяне містечко Національної ліги епілепсії. З календарем у Форті Левенворт стоять (зліва направо) Сьюзан, 3 роки; Девід, 6 років; і Барбара, 5 років, діти майора Джона Ейзенхауера, 20 грудня 1954 року / Фото: Library of Congress
Хай там як, але адвент-календарі, які вже стали частиною німецької культури, не мали права зникнути. І відразу ж після війни, у 1946 році видавець зі Штутгарта Ричард Зелльмер зумів отримати від Американської окупаційної адміністрації дозвіл на використання дефіцитного паперу та друк нового календаря. Місто лежало в руїнах, але люди хотіли свята й радо розкупили зельмерівський адвент-календар Маленьке різдвяне містечко, що нагадував їм довоєнні часи, а не маячню нацистської пропаганди.
Тут вже не було жодних танків і свастик, а теплі вікна домівок, за якими ховалися звичайні людські радощі. Зелльмер влучив у самісіньке серце епохи: його календарі стали символом повернення до нормальності, до втраченого мирного часу.
Крім того, він вдався до вдалого маркетинговому ходу: налагодив контакти з благодійними організаціями США, які частково фінансували календар, і надіслав їм у подарунок кілька примірників, а один — президенту Дуайту Ейзенхауеру. Дуже скоро американські газети опублікували світлину свого президента в оточенні онуків — вони відкривали яскравий адвент-календар, а їхні обличчя аж світились від цікавості.
Прості американці й собі зацікавились, що це таке, і так передріздвяний сувенір перекочував за океан у великій кількості. Він перестав бути символом суто німецького Різдва, а поширився в інші країни, де жили християни.
У 1958 році британська кондитерська імперія Cadbury видала перший масовий шоколадний календар. Перша версія спочатку не стала регулярною частиною асортименту, але через два десятиліття маркетингових експериментів, від 1993 року шоколадні календарі стали невіддільною частиною різдвяної лінійки компанії, остаточно закріпивши золотий стандарт споживання: один день — одна шоколадка. Це перетворило духовний відлік на своєрідний гастрономічний ритуал, який сподобався людям.
Американський адвент-календар, 1960-ті роки / Фото: Juliet
Сьогодні виробники наперебій пропонують свої адвент-календарі різного вигляду. І не завжди йдеться про коробку із віконцями, це можуть бути навіть 24 громіздкі коробки. Знайти тут можна все, що завгодно: від чипсів, різних сортів сиру й фуагра до пляшок з алкоголем, косметики, прикрас і навіть пікантної продукції для дорослих. У сучасному світі, який став набагато атеїстичнішим, ніж у часи Ланга, йдеться зовсім не про піст, а радше про веселий квест — люди сприймають Адвент як пригоду, намагаючись наповнити кожен день очікування Різдва несподіваними пригодами.
За матеріалами nv.ua
