До лондонського хірурга звернулася молода жінка. Попросила несподіване: зробити її губи не просто об’ємними, а демонстративно фальшивими.
2012 рік. Тобі це здавалося ексцентричним винятком. Але за кілька років те, що виглядало як крайність, стало мейнстримом.
У 2015-му в США ін’єкції філерів у губи робили кожні 20 хвилин. У 2019-му понад 4,3 мільйона людей у світі заплатили за штучне збільшення губ.
Новий ідеал краси — з великими губами, гострими вилицями та гладеньким, немов відретушованим лобом — захопив соцмережі, клініки, свідомість. Образ «глянцевої жінки» став новою нормою.
Та ця естетика мала ціну: побічні ефекти, залежність від корекцій, стирання індивідуальності. І врешті — розчарування. Зрештою хвиля змінилася: ідеал почав втрачати блиск.
Клініки по Європі фіксують зростання запитів на зменшення, а не збільшення. Все більше жінок видаляють філери, зменшують груди, відмовляються від ботоксу. Вони не хочуть бути «ідеальними» — вони хочуть знову бути собою. Тренд визрів і в Україні.
Блогерка і нутриціологиня Катерина Крупкіна опублікувала в соцмережі відео, де показує: видалила грудні імпланти, які носила понад 11 років, а за ними — і філери з губ.
«Я людина, яка говорить про прийняття себе, але при цьому ходила з накачаними губами і грудьми. Це стало нав’язливою ідеєю. Та врешті я зрозуміла: це не робить мене щасливішою», — розповіла вона у відео, яке переглянули понад 7,5 мільйонів разів.
Катерина вже не робить ботокс і мріє, щоб її вибір «став новим трендом — прийняття й “відчеплення” від зовнішності». У коментарях — сотні жіночих історій: «Я передумала вставляти імпланти», «Я теж видалила свої», «Я боюсь, але замислилася вперше».
Чи справді є цей новий рух — проти штучної краси? LB.ua запитав про це косметологиню і засновницю клініки MOLODIST Дарʼю Колган, психолога і гештальт-терапевта Сергія Савельєввa та провідного пластичного хірурга Дмитра Слоссера.
«No-touch face» і нові стандарти: що зараз обирають українки
Жінки дедалі частіше прагнуть виглядати натурально, і це помічають фахівці естетичної медицини.
Косметологиня Дар’я Колган, яка працює в сфері понад сім років, помічає, що запити клієнток змінюються не лише кількісно, а й якісно. Раніше багато хто приходив із запитами на великі губи, виразні щелепи чи кути обличчя, а зараз акцент змістився в бік індивідуальності та балансу.
Фото: фото з особистого архіву / Дар’я Колган
За словами Колган, ключовий запит нині звучить приблизно так: «Хочу, щоб результат був, але щоб не було видно, що це втручання косметолога».
Цей ефект називають «no-touch face» — коли на обличчі видно догляд, але не конкретну процедуру.
Змінився й сам підхід до роботи: раніше клієнтки прагнули помітного ефекту після однієї-двох процедур, то нині все більше обирають системний догляд. Фокус — не на зміні рис, а на якості шкіри.
У косметології це стало можливим зокрема завдяки появі нових препаратів. Хоча гіалуронова кислота залишається базою, існують більш м’які альтернативи, що дозволяють отримувати делікатні, природні результати.
Паралельно росте попит на розчинення філерів — як результат попередніх надмірних корекцій або ускладнень. Водночас є клієнтки, які свідомо залишають досягнутий об’єм, якщо він гармонійно вписується в їхнє обличчя.
За словами Дар’ї Колган, її пацієнтки вже рідше кажуть «зробіть як у когось», частіше — «хочу бути собою, але так доглянуто, як…». Згадує, що клієнтки часто наводять як приклад Ольгу Полякову, Марію Єфросиніну чи Тіну Кароль — мають ефектний вигляд, але не перевантажений, не приховують, що користуються апаратними методиками, і це додає довіри.
Як зазначає косметологиня, естетичний мінімалізм нині асоціюється з освіченістю, свідомим вибором і розумінням себе.
Тенденції сучасної пластичної хірургії
«Я спостерігаю зростання інтересу до зменшення грудей і корекцій у бік природності. У порівнянні з минулим роком кількість таких звернень у мене зросла вдвічі. Це відображає загальну зміну ставлення людей до власного тіла. Якщо раніше в моді були великі форми, то зараз навпаки: пацієнтки частіше прагнуть повернутись до природних або, як я називаю “природних плюс” форм», — розповідає пластичний хірург Дмитро Слоссер.
За словами хірурга, багато пацієнток після збільшення грудей або губ через кілька років – особливо після 5–10 років – усвідомлюють, що результат їх більше не влаштовує.
Основні причини – фізичний дискомфорт (наприклад, заважає займатись спортом), психологічне неприйняття надмірного об’єму, потреба приховувати груди білизною.
«Такі звернення часто надходять від жінок, яким операцію проводили не у мене, а в інших клініках або за кордоном. Пацієнтка – це завжди проєкція смаку хірурга, якщо цей смак не збігається з баченням пацієнта, результат з часом перестає задовольняти», — говорить Дмитро.
У практиці Слоссер бачить, що пацієнтки частіше обирають природніші варіанти – або менші імпланти, або підтяжку без збільшення.
Фото: Фото з його особистого архіву / Дмитро Слоссер під час пластичної операції
Що ж до альтернатив – ліпофілінг не є повноцінною заміною імплантам. Він менш ефективний, вимагає кількох процедур і може ускладнити діагностику онкозахворювань. Саме тому імпланти залишаються фаворитами. А от концепція «small but proud» (менші, але естетично досконалі груди) – те, чого все частіше прагнуть сучасні жінки.
Образи зірок більше не є визначальними. Пацієнтки дедалі рідше приносять фотографії знаменитостей.
«Інколи показують зображення з інтернету, але загалом усе більше жінок усвідомлюють індивідуальність свого тіла. Форма ребер, розташування м’язів, еластичність шкіри – усе впливає на результат і той самий імплант на двох людях виглядатиме по-різному. Пацієнтки все краще це розуміють», — додає хірург.
Наприклад, у багатьох випадках велика вага імплантів або неприродна форма призводять не лише до психологічного дискомфорту, а й до фізичних проблем, наприклад, болю в спині.
«Тому іноді відмовляю пацієнтам у радикальних запитах і пропоную більш оптимальні варіанти», — каже Слоссер.
Фото: Фото з особистого архіву / Дмитро Слоссер
Що ж стало каталізатором змін? Лікар вважає, що це комплексна зміна, пов’язана як із внутрішніми трансформаціями людей, так і з зовнішніми викликами – від інформаційного перенасичення до змін в оточенні. Люди переглядають свої цінності, і це й впливає на рішення щодо зовнішності.
Самоприйняття — не мода, а внутрішня зрілість
Жінки поступово змінюють своє ставлення до зовнішності. І це вже не про моду, а про внутрішню роботу над собою, каже Сергій Савельєв, психолог і гештальт-терапевт. Розповідає, що найчастіше чує від клієнток фразу «Я негарна».
Фото: фото з особистого архіву / Сергій Савельєв
Це — не про зовнішність. А про внутрішнє переконання, яке формується ще з дитинства: через критику, порівняння, досвід стосунків або вплив соцмереж.
«Жінки часто соромляться себе. І з’являється ілюзія: якщо ще трохи постраждаю — стану бажанішою. Це мазохізм у м’якій формі. Але коли змінюєш себе і не отримуєш очікуваного — приходить розчарування. І саме воно часто запускає “зцілення”», — пояснює Савельєв.
Фото: Unsplash / Імпланти для грудей
Тоді жінки починають відмовлятись від надмірних втручань, бо хочуть бути собою. Це — ознака зрілості: «Момент, коли жінка дозволяє собі бути нормальною. Не ідеальною. Не “відфотошопленою”. Собою. Без сорому», — каже Савельєв.
За матеріалами lb.ua
