Україна та Угорщина підійшли до одного з найбільших зрушень у двосторонніх відносинах за останні роки. Після тривалих суперечок про освіту, використання угорської мови та права національної меншини Київ подав до Верховної Ради законопроєкт, формулювання якого протягом останніх днів вересня фактично допрацьовували разом із угорською стороною та представниками меншин.
У відповідь Будапешт може припинити блокувати наступний етап переговорів України про вступ до Європейського Союзу.
Саме слово «може» тут принципове.
Політична домовленість досягнута, законопроєкт зареєстрований, Угорщина публічно привітала його появу. Але станом на 3 жовтня закон ще не ухвалений, а два наступні переговорні кластери з ЄС — «Внутрішній ринок» та «Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання» — формально не відкриті.
Reuters із посиланням на двох дипломатів ЄС повідомив 2 жовтня, що після ухвалення законопроєкту Угорщина може відкликати свої заперечення проти початку переговорів за цими двома блоками. Угорський уряд уже позитивно оцінив законодавчу ініціативу Києва.
Отже, йдеться не про остаточно зняте вето, а про узгоджений механізм, який має привести до його поетапного зняття.
Особливість домовленості полягає ще й у тому, що вона значно ширша за один закон про школи Закарпаття. Україна та Угорщина роками обговорювали 11 пунктів, пов’язаних із правами угорської громади. Нинішній законопроєкт закриває передусім освітню частину. Питання використання мов у місцевому самоврядуванні, окремих культурних прав і найбільш складні політико-конституційні пропозиції залишаються предметом подальших переговорів.
Тому компроміс початку жовтня — не фінал українсько-угорської суперечки.
Це радше спроба змінити сам механізм відносин: замість багаторічного циклу претензій, блокувань і політичних ультиматумів сторони переходять до схеми взаємних і перевірюваних кроків.
Домовленість, яку дописували до останньої ночі
Остаточні формулювання українського законопроєкту Київ і Будапешт погоджували буквально до останнього моменту.
Ще за два дні до реєстрації документа сторони не мали остаточної згоди щодо одного з ключових параметрів — кількості учнів, необхідної для того, щоб навчальний заклад отримав або зберіг статус школи національної меншини.
Переговори тривали за участю уряду, парламенту та представників різних політичних фракцій. Один із залучених до них співрозмовників розповів, що фінальні консультації проходили у Zoom і тривали до ночі.
Результатом став законопроєкт №16119 — «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення освітніх прав корінних народів України та осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України».
Верховна Рада офіційно зареєструвала його 1 жовтня 2026 року. Серед ініціаторів — голова парламенту Руслан Стефанчук, його заступники, керівники та члени профільних комітетів.
Це важливий момент: документ не є міжнародною угодою з Угорщиною.
Формально це український законопроєкт, внесений народними депутатами, але його описують як результат тривалих консультацій уряду, парламенту, угорської сторони та представників національних меншин.
Саме така конструкція дала змогу Києву й Будапешту підійти до компромісу, який роками залишався недосяжним.
Чому права угорської меншини стали питанням вступу України до ЄС
Суперечка Києва і Будапешта давно вийшла за межі двосторонніх відносин.
Угорщина пов’язувала рух України до ЄС із виконанням своїх вимог щодо прав угорської громади на Закарпатті. Водночас питання захисту національних меншин саме по собі є частиною європейських критеріїв і переговорів про членство.
Тобто ці два процеси поступово наклалися один на одного.
Україна повинна демонструвати відповідність європейським стандартам у сфері фундаментальних прав, а Угорщина як держава-член ЄС отримала можливість використовувати процедуру ухвалення рішень у переговорному процесі для просування власних вимог.
Конкретні зміни щодо меншин були також включені до дорожньої карти, яка є одним із орієнтирів українського вступного процесу.
Саме тому дискусія про кількість угорськомовних учнів у школі Закарпаття зрештою опинилася безпосередньо пов’язаною з питанням, коли Україна зможе відкрити наступні великі блоки переговорів із Євросоюзом.
Що за 11 пунктів Україна обговорює з Угорщиною
Однією з ключових деталей є структура ширшого українсько-угорського пакета.
Так звані 11 пунктів — це не міжнародний договір і не окремий офіційний документ ЄС. Йдеться про напрацювання українського та угорського міністерств закордонних справ щодо змін, яких Будапешт очікує у сфері прав угорської громади.
Повного тексту цих домовленостей у відкритому доступі немає.
П’ять пунктів стосуються освіти, чотири — мовних і децентралізаційних питань, ще два — політико-конституційних проблем.
Саме освітня частина стала найбільш реальною для швидкого врегулювання.
Один із п’яти освітніх пунктів фактично вже виконується: учасники Національного мультипредметного тесту можуть отримувати завдання в перекладі угорською. У 2026 році цією можливістю скористалися приблизно 500 учасників з угорської громади.
Ще чотири освітні питання і стали основою нового законопроєкту.
Інша частина пакета залишається відкритою.
Серед питань, які не увійшли до нинішнього документа, — ширше використання мов національних меншин у державному управлінні та публічних послугах, застосування мов на регіональному та місцевому рівнях, переклад частини нормативних документів, культурні заходи, символіка та використання мов меншин під час виборчої агітації.
Найскладнішими називаються два політико-конституційні пункти.
Один стосується концепції культурної автономії, другий — можливості створення інституту представника угорської громади у Верховній Раді. Їхня реалізація значно складніша, зокрема через конституційні обмеження.
Отже, законопроєкт №16119 не закриває весь пакет.
Він має вирішити ту частину проблеми, щодо якої сторони змогли досягти практичного компромісу вже зараз.
Формула 50% плюс один
Головна зміна стосується статусу школи національної меншини.
Саме довкола цього питання, за даними обох видань, точилися одні з найскладніших фінальних переговорів.
Компроміс виглядає так: новий навчальний заклад зможе отримати статус школи національної меншини, якщо мовою відповідної меншини навчається понад половина учнів — 50% плюс один.
Для закладів, які вже мають такий статус, передбачений інший запобіжник. Вони не повинні автоматично його втрачати, якщо частка учнів зменшується.
Нижнім орієнтиром стають 20% учнів.
У викладі голови парламентського комітету з гуманітарної та інформаційної політики Микити Потураєва, статус має автоматично зберігатися до цього рівня. І навіть після падіння нижче 20% питання має вирішуватися після консультацій, а не механічно.
Для угорської сторони така конструкція важлива насамперед через демографічні процеси.
Школа не повинна втратити спеціальний статус просто тому, що кількість дітей у громаді поступово скоротилася.
Для України принциповим було уникнути ситуації, коли надто низький поріг дозволяв би створювати спеціальні школи без достатньої кількості учнів відповідної меншини.
Формула 50%+1 для отримання статусу та 20% для його збереження стала компромісом між цими двома підходами.
Українська залишається мовою освітнього процесу
Ще один суттєвий момент: домовленість не створює окремої системи освіти лише для угорської громади.
Законопроєкт поширюється на національні меншини, мови яких є офіційними мовами Європейського Союзу.
При цьому мовою освітнього процесу залишається українська, а мова меншини використовується разом із нею відповідно до спеціальних норм.
Це важливо і в ширшому політичному контексті.
Українська сторона намагається представити документ не як окрему поступку Будапешту, а як системне регулювання освітніх прав різних національних спільнот.
«Європейська правда» повідомляє, що законопроєкт консультували не лише з представниками угорської меншини. Його також передавали представникам румунської громади та Бухаресту. Українське МЗС наголошувало, що норми мають стосуватися різних меншин, а не лише угорців.
Директори, українська мова і розмови на перервах
Ще одним спірним питанням була вимога до директорів шкіл національних меншин підтверджувати знання української мови.
Компроміс полягає в тому, що вимога щодо сертифіката зберігається, але для керівників, які вже обіймають свої посади, має діяти виняток.
Інша норма законодавчо закріплює право дітей користуватися мовою своєї меншини під час перерв та інших активностей поза безпосереднім навчальним процесом.
Щодо останнього положення принципової суперечки на фінальній стадії переговорів уже не було.
І саме тут проявляється ще одна причина, чому Будапешт наполягав на новому законі.
Частина прав, про які йшлося під час переговорів, в Україні вже існувала фактично — через практику, підзаконні акти або адміністративні рішення.
Але угорська сторона хотіла, щоб ці гарантії були закріплені безпосередньо на рівні закону.
Для Будапешта це створює значно стійкіший юридичний механізм, який складніше змінити адміністративним рішенням.
Не лише угорці: кримськотатарська складова
У законопроєкті є блок, який взагалі не пов’язаний безпосередньо з українсько-угорськими відносинами.
Йдеться про права корінних народів України.
Закон має прямо поширити спеціальні освітні механізми і на їхні мови — передусім кримськотатарську.
Для таких навчальних закладів пропонується значно м’якший поріг.
Школа може отримати відповідний статус навіть за наявності одного класу, де навчання здійснюється мовою корінного народу. Також обговорювалося питання гагаузької мови.
Таким чином, документ фактично переростає початкову українсько-угорську суперечку і змінює ширшу архітектуру мовних та освітніх гарантій.
Що показала перевірка шкіл на Закарпатті
Паралельно з політичними переговорами сторони почали створювати механізми практичного контролю ситуації безпосередньо на Закарпатті.
У вересні український омбудсман Дмитро Лубінець та угорський уповноважений з основоположних прав Імре Югас сформували спільну робочу групу щодо прав національних меншин.
23 вересня вони відвідали 11 угорськомовних навчальних закладів Закарпаття.
Перелік шкіл запропонувала угорська сторона.
Під час цих візитів порушень прав угорської громади сторони не зафіксували. Моніторинг водночас має продовжуватися і охоплювати не лише освіту, а й практику використання угорської мови в повсякденному житті.
Цей процес важливий тому, що переводить частину багаторічної політичної суперечки у площину перевірюваних фактів.
Замість взаємних заяв сторони отримують механізм, за допомогою якого можуть спільно перевіряти конкретні скарги.
Чому компроміс став можливим саме тепер
Обидва матеріали пов’язують нинішнє зрушення зі зміною політичної ситуації в Угорщині та перезапуском переговорів після багаторічного періоду напруження.
За словами залучених до переговорів співрозмовників, після зміни угорського уряду контакти фактично почали вибудовувати заново. У Будапешті усвідомлюють, що частину найскладніших вимог, які потребували б змін до Конституції України, під час воєнного стану реалізувати неможливо.
Паралельно відновився дипломатичний канал.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга та його угорська колега Аніта Орбан зустрілися під час Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку.
Саме ці контакти стали одним із моментів, після яких сторони повернулися від публічного конфлікту до предметних переговорів.
Паралельно тривали консультації на євроінтеграційному рівні.
У результаті сторони дійшли не просто згоди щодо тексту закону, а до схеми, яка має дозволити їм рухатися навіть за відсутності повної взаємної довіри.
«Крок за кроком»: як побудували систему гарантій
Найцікавіший елемент домовленості — спосіб її виконання.
Київ і Будапешт домовилися не чекати, поки одна сторона повністю виконає всі вимоги іншої.
Натомість вони мають рухатися паралельно.
Україна робить один крок у законодавчому процесі — Угорщина пропускає наступний крок європейської процедури. Потім Київ рухається далі — і Будапешт відповідає наступним рішенням.
Така конструкція залишає обом сторонам можливість зупинитися, якщо партнер не виконує свою частину домовленості.
Це непрямо демонструє головну проблему українсько-угорських відносин: політичної довіри поки недостатньо для моделі «ви зробіть усе, а ми виконаємо обіцянку потім».
Тому сторони створили своєрідний дипломатичний ескроу: кожен наступний крок відбувається після попереднього кроку партнера.
Що це означає для переговорів України з ЄС
До початку жовтня Україна вже відкрила два із шести переговорних кластерів.
15 червня 2026 року ЄС і Україна відкрили кластер №1 — «Основи процесу вступу». Він охоплює верховенство права, фундаментальні права, функціонування демократичних інституцій, реформу державного управління та економічні критерії.
14 липня сторони відкрили кластер №6 — «Зовнішні відносини». Він охоплює зовнішню торгівлю, міжнародну політику, спільну зовнішню, безпекову та оборонну політику ЄС.
Наступними мають стати кластери №2 та №3.
Кластер «Внутрішній ринок» охоплює, серед іншого, вільний рух товарів, працівників, послуг і капіталу, корпоративне право, інтелектуальну власність, конкурентну політику та фінансові послуги.
Кластер «Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання» включає цифрову трансформацію, медіа, оподаткування, економічну та монетарну політику, соціальну політику, зайнятість, промисловість, науку, освіту, культуру і митний союз.
Тому їх відкриття — значно більше, ніж дипломатичний символ.
Україна переходить до переговорів про величезну частину майбутньої економічної та соціальної інтеграції до ЄС.
Reuters 2 жовтня повідомив, що два дипломати Євросоюзу очікують можливого зняття угорських заперечень щодо саме цих кластерів після проходження законопроєкту через український парламент.
6, 12 чи пізніше: що відомо про календар
Саме щодо календаря два українські матеріали дещо відрізняються.
«Європейська правда» описує вже досить конкретну дорожню карту.
За інформацією видання, 6 жовтня на засіданні робочої групи Ради ЄС з питань розширення COELA Угорщина має погодитися на наступний процедурний крок — звернення до України щодо переговорних позицій за кластерами №2 та №3.
Далі український парламент має завершити свою частину процедури.
«Європейська правда» повідомляє про план провести 12 жовтня позачергове засідання Ради й ухвалити закон відразу за основу та в цілому.
Після цього 13 жовтня на засіданні Ради ЄС у Люксембурзі має з’явитися можливість перейти до фінального рішення щодо двох кластерів.
Офіційний календар Ради ЄС справді підтверджує проведення 13 жовтня в Люксембурзі засідання Ради із загальних справ. Водночас станом на 3 жовтня публічна сторінка засідання ще не містить остаточної детальної програми, яка б підтверджувала відкриття українських кластерів як уже гарантоване рішення.
Київ і Будапешт мають політичний план прискореного ухвалення закону і розблокування двох кластерів у першій половині жовтня, але всі необхідні процедури ще не завершені.
Чому Угорщина вимагала саме закону
Для Будапешта ключовим було не просто отримати політичну обіцянку України.
Угорська сторона хотіла закріпити домовленості таким чином, щоб вони не залежали від зміни урядового рішення або підзаконного акта.
Саме тому вона наполягала на законодавчому рівні гарантій.
Представник угорської влади Мартон Хайду пояснював, що Будапешт прагне юридичного закріплення домовленостей і пов’язує це з нормалізацією відносин та подальшим рухом України до ЄС.
Після реєстрації №16119 цей аргумент значною мірою втрачає силу: українська частина домовленості вже перейшла з рівня переговорів у формальну законодавчу процедуру.
Саме тому наступний тест — поведінка Угорщини.
Що тепер має зробити Будапешт
Протягом попередніх місяців угорська позиція фактично зводилася до формули: спочатку Україна повинна продемонструвати конкретний прогрес щодо прав угорської меншини, а вже після цього Будапешт буде готовий розглядати подальший рух у переговорах про членство.
Тепер перший конкретний крок Київ зробив.
Законопроєкт погоджений і внесений до парламенту.
Угорщина 2 жовтня публічно привітала цей крок, а Reuters повідомив про можливість зняття її заперечень проти двох наступних кластерів після ухвалення документа.
Однак остаточна перевірка домовленості відбудеться не на рівні заяв.
Вона відбудеться тоді, коли Угорщина повинна буде дозволити проходження конкретних рішень у робочих органах та Раді ЄС.
Саме тому найближчі дні покажуть, чи справді нинішній компроміс створив нову модель відносин.
Але навіть успіх не закриє українсько-угорську суперечку
Якщо закон буде ухвалений, а кластери №2 та №3 відкриті, це стане великим дипломатичним зрушенням.
Але двосторонній порядок денний після цього нікуди не зникне.
Із 11 пунктів повністю не врегульовані мовні та децентралізаційні питання. Окремо залишаються найбільш складні політико-конституційні пропозиції.
Крім того, в переговорному процесі України з ЄС залишатимуться ще два невідкриті тематичні кластери — №4 «Зелений порядок денний і стале сполучення» та №5 «Ресурси, сільське господарство та згуртованість».
Українська сторона розраховує відкрити всі кластери до кінця року. Для остаточного розблокування процесу може знадобитися й політична зустріч президента Володимира Зеленського з угорським прем’єром Петером Мадяром.
Політичний трек уже обговорюється.
Будапешт і Київ раніше дискутували навіть про місце можливої зустрічі — від Берегового до Києва чи Будапешта з окремою поїздкою на Закарпаття.
Чотири ризики для домовленості
Попри помітний прогрес, нинішня схема залишається вразливою.
Перший ризик — український парламент. Погодження переговорниками не дорівнює ухваленню закону. Документ має пройти передбачені процедури, а будь-яке відкладення голосування здатне зламати щільний дипломатичний календар.
Другий — зміна формулювань. Для Угорщини важливий не тільки сам факт голосування, а й те, щоб остаточний текст зберіг погоджені параметри. Якщо ключові положення будуть змінені, Будапешт може вважати українську частину домовленості невиконаною.
Третій — незавершені 11 пунктів. Навіть успішне ухвалення №16119 закриває насамперед освітній блок. Мовні, децентралізаційні та конституційно-політичні питання залишатимуться потенційними джерелами нових конфліктів.
Четвертий — сама процедура вступу до ЄС. Угорщина є ключовою в нинішньому блокуванні, але переговори залежать не лише від домовленості Києва і Будапешта. Україна повинна виконувати переговорні критерії, а рішення проходять через інституції та держави-члени Євросоюзу. Вступ залишається процесом, у якому прогрес залежить від виконання умов кандидатом.
Чому нинішній компроміс усе одно відрізняється від попередніх
Попередні роки українсько-угорських відносин показали, що навіть технічно вирішувані проблеми можуть швидко перетворюватися на політичне блокування.
Цього разу є кілька відмінностей.
По-перше, переговори дійшли до конкретного законодавчого тексту.
По-друге, документ погоджувався не лише дипломатами, а й українськими парламентарями та представниками меншин.
По-третє, одночасно створюється практичний механізм перевірки ситуації на Закарпатті через співпрацю омбудсманів.
По-четверте, український закон і угорське розблокування переговорів пов’язані конкретною послідовністю дій.
І нарешті, двостороння домовленість безпосередньо вбудована в ширший процес вступу України до Європейського Союзу.
Це робить ціну зриву вищою для всіх сторін.
Від проблеми шкіл — до великої європейської угоди
На перший погляд, ядро домовленості виглядає дуже вузьким.
50% плюс один учень. Поріг у 20%. Сертифікат для директора. Право говорити угорською на перерві. НМТ у перекладі.
Але за цими деталями стоїть значно більша політична конструкція.
Від того, чи вдасться Києву і Будапешту остаточно погодити правила роботи кількох десятків шкіл на Закарпатті, залежить швидкість відкриття переговорів про рух капіталу, фінансові послуги, конкуренцію, податки, промисловість, соціальну політику та цифрову інтеграцію України до ЄС.
Саме тому домовленість про права меншини перетворилася на один із ключових вузлів української євроінтеграції.
І саме тому її значення виходить далеко за межі відносин України та Угорщини.
Що буде далі
Станом на 3 жовтня найважливіше вже сталося: після тривалих переговорів сторони змогли погодити законодавчу основу компромісу.
Законопроєкт №16119 офіційно зареєстрований Верховною Радою.
Угорщина публічно привітала його появу.
Сторони мають детальну схему подальших взаємних кроків, яка передбачає розблокування двох кластерів у першій половині жовтня.
Водночас, домовленість ще повинна пройти парламентську процедуру, а більша частина 11-пунктового пакета залишається предметом переговорів.
Тому називати українсько-угорську кризу завершеною поки рано.
Але її характер уже змінився.
Ще донедавна головним питанням було, чи здатні Київ і Будапешт узагалі домовитися про права угорської меншини так, щоб це дозволило рухатися далі у вступі України до ЄС.
Тепер питання інше: чи виконають обидві сторони вже погоджену послідовність кроків.
Для України перший тест — провести закон через Верховну Раду, не зруйнувавши компромісні положення.
Для Угорщини — після цього виконати свою частину і перестати блокувати наступні переговорні кластери.
Якщо механізм спрацює, значення жовтневої домовленості буде значно ширшим за один закон про освіту. Вона може створити модель, за якою найскладніші українсько-угорські суперечки переводяться з площини взаємних політичних претензій у площину конкретних зобов’язань, законів, моніторингу та послідовних рішень.
А для України це означатиме головне — можливість продовжити переговори про вступ до Європейського Союзу без чергової тривалої паузи.
