Великі й малі гроші, наради з «іконостасом» та два суперкуратори з найближчого оточення російського диктатора — так зсередини виглядає потужна багаторівнева система, яка контролює інформацію всередині РФ та подекуди за її кордонами.
Потужна багаторівнева система, яка контролює інформацію всередині країни та подекуди за кордоном, намагаючись придушувати будь-яке інакомислення та формуючи бажану громадську думку. Так коротко можна описати сучасну російську пропаганду, обовʼязково додавши, що управління цією гідрою зосереджено у Кремлі.
І це вже не просто інструмент інформаційного впливу, а всеохоплива індустрія брехні, в якій є місце різним платформам просування, розвиненій системі заохочень, а також серйозним фінансовим потокам.
Адже на 2025 рік на державну пропаганду Москвою закладено 137,2 млрд руб. ($1,64 млрд). Порівняно з 2024‑м витрати за статтею «засоби масової інформації» збільшилися на 15,9 млрд руб., або на 13 %. А їхній загальний обсяг перевищив річні бюджети таких регіонів РФ, як Калінінградська область з її 135 млрд руб. або ж Пермський край зі 110 млрд.
Голови системи
Система російської дезінформації має чітку ієрархічну структуру великої бізнес-корпорації, на верхівці якої є дві ключові фігури, два заступники керівника путінської адміністрації — Сергій Кирієнко та Олексій Громов.
«Громов — куратор і цар телебачення: він вирішує все, що там відбувається. Жоден інший чиновник у країні не може зателефонувати на ТБ і сказати, що їм робити, — розповідає NV Михайло Рубін, російський журналіст та співзасновник опозиційного видання Проект. — Кирієнко — інший перший заступник голови адміністрації, за ним інтернет».
Першому із цих двох кремлівських чиновників, за словами експерта, підпорядковуються всі головні редактори російських телеканалів і не лише вони. «Громов проводить летучки для телевізійників мало не щотижня. У нього там збирається „іконостас“: керівництво федеральних каналів та прессекретарі відомств», — пояснює Рубін.
Ці зустрічі проходять зазвичай щочетверга в кабінеті Громова на Старій площі у центрі Москви. І хоча вони мають неформальний характер, проте формують інформаційну повістку всього російського ТБ.
До Громова передусім приходять керівники Першого каналу, ВДТРК, НТВ, ТВЦ, РЕН ТВ і Пʼятого каналу.
Описуючі можливості Громова, Рубін пригадав телефонний дзвінок до пресаташе МЗС РФ Марії Захарової просто під час брифінгу щодо застосування росіянами ракети Орєшнік — з наказом не коментувати удар нею по Дніпру. «Це [той, хто телефонував Захаровій] був Громов. І це показник його впливовості», — додає експерт.
КРЕМЛІВСЬКА ПТАШКА: Одним із головних облич путінської масованої дезінформації став телеведучий Володимир Соловйов / Фото: DR
Своєю чергою під контролем Кирієнка передусім перебуває низка ключових для онлайн-сфери структур — від так званої автономної некомерційної організації (АНО) Діалог, яка насправді є урядовим міжвідомчим центром інтернет-комунікацій, та Інституту розвитку інтернету (ІРІ) до Агенції стратегічного консалтингу, Експертного інституту соціальних досліджень (ЕІСІ) й Фонду розвитку громадянського суспільства (ФОРГО). Усі вони створюють контент для просування пропагандистських ідей або для дезінформації.
Середня ланка
Система, що створена Кирієнком та функціонує під його наглядом, чітко демонструє, як влаштована піраміда російської пропаганди від її маківки у Кремлі до рядових бійців інформаційного фронту.
КРЕМЛІВСЬКА БАШТА ІНТЕРНЕТУ: В адміністрації Путіна Сергій Кирієнко контролює онлайн-інформацію і заснував кілька ключових для цього напрямку інтернет-структур / Фото: DR
Наприклад, ЕІСІ виник за ініціативи Кирієнка у 2016 році, — цей аналітичний центр був задуманий як інструмент для формування та просування прокремлівської ідеології. ЕІСІ тісно взаємодіє з ФОРГО, який очолює Костянтин Костін, колишній керівник кремлівського управління внутрішньої політики. Цей фонд задіяний у реалізації стратегічних інформаційних завдань Кремля та координує діяльність різних урядових та громадських організацій.
Ще одним елементом середньої ланки — АНО Діалог — керує Володимир Табак, журналіст за освітою. Спочатку це був засіб зворотного звʼязку московської муніципальної влади з громадянами в мережі Інтернет. Проте влітку 2020 року з подачі Кремля організацію трансформували до глобального російського рівня заради підтримки поправок до конституції РФ. АНО, по суті, тепер системно маніпулює інформацією: за оцінкою Світлани Рейтер, експертки у темі пропаганди та журналістки російського незалежного видання Медуза, яка зараз мешкає в Латвії, взаємодія з населенням через проєкти Діалога значно підвищує довіру до влади.
Від ЕІСІ тягнуться звʼязки на рівень нижче, до Олексія Чеснакова, керівника Центру політичної конʼюнктури та професора Вищої школи економіки, відомого своєю прокремлівською «аналітикою». Лише за останній рік його центр отримав чудове фінансування — понад $1 млн: близько $720 тис. — від ЕІСІ, а ще $336 тис. — від організацій, які мають прямі звʼязки із правлячою партією Єдина Росія.
Солдати пропаганди
На нижчій сходинці мережі пропаганди перебувають різноманітні експерти й так звані військкори.
БІЙЦІ ВІДВЕРТОЇ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ: Унизу піраміди московської пропаганди перебувають так звані військкори / Фото: DR
Серед останніх, за словами Івана Філіппова, редактора російського ТГ-каналу На Zzzzzападному фронті без змін, є «придворні» — Дмитро Стешин, Олександр Коц, Олександр Сладков. Вони вхожі у кабінети влади, отримують там зарплати і відпрацьовують кремлівські методички. Проте існують також і «самостійні» персонажі — так звані волонтери, колишні та чинні військові. Свого часу вони створювали «білий шум», іноді критикуючи армійське керівництво. Але після вбивства Євгена Пригожина та деяких інших персонажів, а також посадки Ігоря Стрелкова, елементи «свободи слова» з їхніх повідомлень зникли. За оцінками Філіппова, реального впливу на фронтові події такі «військкори» не мають, проте свою частку в потік російської пропаганди додають.
До прокремлівських експертів російська влада ставиться більш поблажливо — воно їх не залякує, а підтримує. Видання Проект дослідило, скільки ті заробляють за просування путінських наративів. Наприклад, Леонід Давидов, відомий російський політконсультант і творець популярного в РФ TГ-каналу Давидов.Індекс з аудиторію в 1,9 млн підписників, за останні два роки отримав від ЕІСІ $1,5 млн.
Десь на рівні «військкорів» у ієрархії кремлівської пропаганди містяться різноманітні псевдомедійні майданчики, створювані росіянами та колаборантами на окупованих українських землях.
Великі і малі гроші
Взагалі Кремль не скупиться на фінансування, але в разі, коли йдеться про зарплати VIP-пропагандистів.
Наприклад, зарплата воєнного кореспондента ВДТРК Євгена Піддубного, який регулярно висвітлює бойові дії в Україні, за минулий рік зросла, за словами Рубіна, майже на чверть: той тепер отримує в середньому 974 тис. руб. на місяць ($11,7 тис.) проти 782 тис. ($9,4 тис.). Оплата «праці» його колеги по цеху Миколи Долгачова збільшилася на 65 %: зараз це 688 тис. руб. на місяць ($8,3 тис.), хоча торік було трохи більше за 400 тис. ($4,8 тис.).
Виплати, додає Рубін, підняли не лише «військовим журналістам». Кореспондент Першого каналу Антон Верницький, який серед іншого висвітлює роботу Путіна, почав заробляти по 600‑650 тис. руб. на місяць (до $7,8 тис.), а ще в січні він отримав 400 тис. руб. ($4,8 тис.).
Зросли прибутки і в співробітників головного міжнародного знаряддя кремлівської пропаганди та дезінформації — Russia Today Маргарити Симоньян. Директор служби російського мовлення каналу Євген Шипілов ще в січні заробляв, за даними Рубіна, 950 тис. руб. на місяць ($11,4 тис.), потім почав отримувати щонайменше по 1,1 млн руб. ($13,2 тис.).
Але, як підкреслює Рубін, парадокс у тому, що більшість задіяних у пропаганді російських журналістів працює за зовсім невеликі кошти. Особливо коли йдеться про друковані чи онлайн-ЗМІ, а також про регіональні медіа.
«Не треба думати, що вони там усі сидять на якихось розкішних пайках із Кремля. Зовсім ні. Навпаки. І в цьому жах. Значна кількість людей пишуть якусь брехню за досить стандартну зарплатню. За мірками Росії, це можуть бути звичайні гроші. А за мірками Західної Європи — просто кумедні», — каже Рубін. У центральних газетах це у кращому разі до $1,5 тис. на місяць, якщо йдеться про спеціального кореспондента, і до $1 тис. у звичайних співробітників. У регіонах ці цифри будуть ще меншими.
Проте є ще один грошовий потік, відстежити який вкрай важко. Йдеться про так звану чорну касу влади — готівкові «внески» наближених до Кремля керівників державних компаній та бізнесменів. Далі ці гроші розподіляються на різноманітні ідеї, проєкти та потреби оточення Путіна.
Російський журналіст-розслідувач Олексій Ковальов розповідає: у сфері медіа частина цього прихованого фінансування йде через Христину Потупчик, підрядницю путінської адміністрації по роботі із соцмережами та месенджерами, яка зараз видає гламурні журнали та керує фондом, що займається «підтримкою некомерційних соціальних проєктів в інтернеті».
Мʼяка сила
Як зазначає Михайло Маглов, ще один журналіст-розслідувач із РФ, пропаганда не зосереджується на прямолінійних діях, — вона різноманітна й іноді може «акуратно підводити до якихось думок».
Яскравим прикладом тези Маглова є діяльність уже згаданого Інституту розвитку інтернету. Цей фінансований Кремлем аналог американського USAID оперує набагато тоншими і підступнішими методами, «мʼякою силою», а не брутальним навʼязуванням панівної ідеології. І тому Світлана Рейтер називає ІРІ неймовірно ефективною машиною впливу.
Очолює інститут колишній топменеджер медіахолдингу Rambler&Co Олексій Гореславський. З 2017 року він відповідав у Кремлі за російський інтернет і безпосередньо курирував ІРІ, а з 2021‑го став його гендиректором. Тоді інститут перетворився на державний орган із багатомільярдним бюджетом, зосередженим на тому, щоб давати гранти на мережеве військово-патріотичне виховання та, яка пояснює Рейтер, на те, аби «продавлювати повістку влади».
Безпосередньо веде ІРІ Сергій Новіков, начальник управління путінської адміністрації з публічних проєктів і давній соратник Кирієнка.
У 2025‑му ІРІ отримає на свою діяльність 25,5 млрд руб. (близько $305 млн), на 5,5 млрд руб. більше, ніж роком раніше. Далі ці гроші розподіляються у вигляді грантів на різноманітні проєкти.
Загалом за минулий рік ІРІ профінансував 163 проєкти на суму 10 млрд руб. ($ 120 млн). Серед них були документальні фільми з такими промовистими назвами: Рамзан. Ахмат — Сила Росії; Російський код. Суверенне майбутнє; Російська спадщина. Повернення додому (у пресрелізі ІРІ зазначено, що це «документальний серіал про долю памʼяток архітектури Донбасу»); Зроблено для фронту — «про підприємців із регіонів, які безоплатно допомагають військовослужбовцям, що беруть участь у СВО».
Найвідомішим із проєктів, до яких причетний ІРІ, став серіал Слово пацана — мильна сага про банду підлітків у російській Казані 1980‑х.
«Його всі дивляться, і всі такі: вау! Пропаганда це чи ні? Я вважаю, все одно це дика допомога пропаганді. Бо актори, які грали головні ролі, так і казали: пацани, йдіть на фронт, — каже Рейтер. — У серіалі є очевидні наративи, на кшталт росіяни головні, Захід нам не потрібен».
Описуючи піраміду російської пропаганди, Ковальов підкреслює: з одного боку, є пряма цензура, «жовті» телефони без диска, які стоять у кабінетах Громова, Кирієнка та у головредів усіх федеральних ЗМІ. «А з другого боку, начебто свобода: знімай фільми, які хочеш. Але додавай щось від пропаганди та мілітаризації, — пояснює журналіст. — А держава „насипе“ для цього купу грошей».
Така «щедрість» Москви не дивує фахівців. Адже, як сказано в одному зі звітів Центру протидії дезінформації при РНБОУ, «для Кремля інформаційна складова війни проти України протягом багатьох років залишається не менш важливою, ніж військова».
За матеріалами nv.ua
