Як виглядає війна станом на 21 травня 2026 року: Росія демонструє ядерну інтеграцію з Білоруссю, Україна б’є по енергетичній та логістичній системі РФ, а фронт дедалі більше переходить у формат технологічного протистояння.

Оцінка російської наступальної кампанії за 21 травня 2026 року показує не одну окрему тенденцію, а цілий комплекс процесів, які визначають нинішню фазу війни. Росія намагається одночасно тиснути на Україну фронтом, дронами, авіабомбами, ракетами, ядерною риторикою та інформаційним контролем усередині країни. Україна, своєю чергою, дедалі активніше переносить війну у російський тил: по нафтопереробці, логістиці, навчальних центрах операторів БпЛА, командних пунктах і системах ППО.

Головна картина така: Москва не відмовляється від наступальних планів, але її ресурсна база, тилова безпека і здатність утримувати темп війни стають дедалі вразливішими. Водночас Білорусь остаточно перетворюється не просто на союзника Росії, а на військово-стратегічний простір, який Кремль може використовувати для тиску на Україну та НАТО.

Ядерні навчання Росії та Білорусі: демонстрація сили чи ознака поглинання Мінська

Однією з центральних тем оцінки стало завершення 21 травня спільних російсько-білоруських ядерних навчань. Формально Москва і Мінськ подавали їх як планову перевірку готовності ядерних сил. Насправді ж ці маневри мають набагато ширше значення.

Під час навчань російські та білоруські сили відпрацьовували елементи, пов’язані з ядерними боєприпасами, ракетними системами та стратегічними носіями.

У повідомленнях згадувалися системи «Іскандер-М», міжконтинентальні ракети «Ярс» і «Синьова», гіперзвукові «Циркон» і «Кинжал», крилаті ракети з Ту-95МС, а також залучення підрозділів стратегічних ракетних військ, флотів і дальньої авіації РФ.

На опублікованому відео видно, як армійські вантажівки виїжджають з боксів, а потім рухаються лісовою місцевістю.

Після цього вже демонструється завантаження балістичних ракет на самохідні пускові установки «Искандер-М».

Міністерство оборони Білорусі 18 травня заявило про початок навчання підрозділів із бойового застосування ядерної зброї.

Метою тренувань білоруських та російських військових є відпрацювання доставки ядерних боєприпасів, їхня підготовка до застосування та взаємодія між підрозділами.

Чому це важливо

Ці навчання не лише про ядерне стримування. Вони демонструють три ключові речі:

По-перше, Росія поглиблює контроль над Білоруссю.
Білорусь раніше мала конституційно закріплений без’ядерний статус, але після змін 2022 року фактично відкрила двері для російської ядерної присутності. Це означає, що Мінськ дедалі менше може діяти як самостійний гравець у питаннях безпеки.

По-друге, Білорусь перетворюється на військовий плацдарм РФ.
Росія отримує можливість використовувати білоруську територію не лише для тиску на Україну, а й для демонстрації загрози східному флангу НАТО.

По-третє, Москва готує довшу рамку ядерного шантажу.
Путін уже анонсував майбутні навчання «Щит Союзу» у 2027 році. Якщо вони включатимуть ядерний компонент, це може означати закріплення Білорусі як постійної частини російської ядерної інфраструктури.

Білоруський фактор: Лукашенко запевняє, що не хоче війни, але Кремль має інші інструменти

Окремо важливо, що Олександр Лукашенко заявив: Білорусь нібито не має наміру вступати у війну проти України й діятиме лише у разі «самооборони». Але така риторика не знімає ризиків.

Українська сторона вже попереджала, що Росія тисне на Білорусь, аби та глибше втягувалася у війну. Навіть якщо білоруські війська не переходять кордон, сама територія Білорусі може використовуватися для розміщення російських сил, навчань, логістики, ракетної загрози та політичного шантажу.

Російське керівництво розробило п’ять сценаріїв розширення війни на Чернігівсько-Київському напрямку.

Президент України Володимир Зеленський повідомив, що на Ставці детально проаналізували наявні розвідувальні дані.

«За кожним можливим варіантом дій ворога готуємо відповіді, якщо росіяни дійсно наважаться розширити свою агресію. Наші сили на цьому напрямку будуть збільшені», — зазначив глава держави.

Також президент доручив Міністерству закордонних справ України підготувати додаткові заходи дипломатичного впливу щодо Білорусі, яку Росія може використати для розширення війни.

Крім того, українські розвідувальні служби отримали відповідні непублічні завдання.

Володимир Зеленський також зазначив, що Україна готує розширення географії застосування далекобійних засобів впливу по території Росії.

На Ставці також взяли до відома інформацію про підготовку Росією нових мобілізаційних заходів. Армія РФ прагне залучити 100 тисяч осіб. Водночас Україна вважає, що станом на сьогодні Росія не має достатнього потенціалу для прихованої мобілізації такої кількості людей.

«Україна обов’язково захистить себе. І зараз наше завдання — посилити нашу державу так, щоб жоден із п’яти російських сценаріїв розширення війни через північ України не спрацював. Дякую всім, хто допомагає», — наголосив Володимир Зеленський.

Можливий наступ РФ з боку Білорусі

Також в інтерв’ю «Мілітарному» головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський заявив про можливі наступальні операції РФ з боку Білорусі.

«Є тенденція до збільшення лінії бойових дій. Ви знаєте останні дані нашої розвідки та заяви нашого президента, Верховного Головнокомандувача, щодо загрози з боку Білорусі та можливих операцій на півночі. Це реально», — заявив він.

За словами Сирського, російський Генштаб «зараз активно прораховує та планує наступальні операції з півночі», тому протяжність фронту може додатково зрости.

Тому головне питання не лише в тому, чи вступить білоруська армія у війну. Важливіше інше: наскільки Білорусь уже втратила свободу ухвалення рішень у сфері оборони.

Читайте також: “Україна закриває північ: що означають безпрецедентні заходи СБУ біля кордонів із РФ та Білоруссю”

Українські удари по російській нафтовій системі: війна переходить у тил економіки РФ

Друга велика тенденція — удари України по російській нафтовій інфраструктурі. У матеріалі зазначається, що практично всі великі нафтопереробні заводи в центральній Росії зупинили або скоротили виробництво після українських атак дронами.

Особливо показовим є удар по Сизранському НПЗ у Самарській області. Це об’єкт за понад 800 км від українського кордону. Його потужність оцінюється у 7–8,9 млн тонн нафти на рік, а продукція включає бензин, дизель, авіаційний гас і бітум.

На нафтопереробному заводі у російській Сизрані Самарської області спалахнула пожежа після удару дронів.

Про це повідомив Telegram-канал Exilenova+ та опублікував фото і відео з місця події.

Місцеві жителі почали повідомляти про атаку безпілотників рано вранці у четвер, 21 травня.

Згодом у мережі з’явилися кадри, як над територією підприємства здіймається густий чорний дим, який спостерігають жителі довколишніх будинків.

На одному з відео також видно полум’я. Попередньо є припущення, що горить одна із установок переробки нафти.

Сизранський НПЗ

Нафтопереробний завод у місті Сизрань є частиною ПАТ НК «Роснефть». Його річна потужність становить 8,9 мільйона тонн нафти на рік, а продукція включає бензин, дизельне пальне, авіаційний гас та бітум.,

Підприємство забезпечує паливом Самарську, Саратовську, Пензенську області та частково центральні регіони Росії.

Завод також постачає паливо на аеродроми та військові частини Центрального та Південного військових округів РФ.

Що змінюють такі удари

Українська кампанія проти НПЗ має кілька наслідків.

1. Росія втрачає частину переробних потужностей.
Навіть якщо видобуток нафти триває, її потрібно переробляти у пальне для армії, авіації, логістики та цивільної економіки.

2. Зростає навантаження на російський бюджет.
РФ змушена витрачати більше на субсидії, ремонт, компенсації та переналаштування логістики.

3. Санкції ускладнюють ремонт.
Для відновлення НПЗ потрібні деталі, обладнання і технології, доступ до яких для Росії обмежений.

4. Україна б’є по здатності РФ монетизувати високі ціни на нафту.
Навіть якщо глобальні ціни зростають через війну на Близькому Сході, пошкоджена інфраструктура зменшує можливість Росії отримувати повну вигоду від цього.

Парадокс російських доходів: нафта дорожчає, але бюджетний тиск посилюється

У матеріалі є важлива економічна деталь: у травні доходи Росії від нафти й газу могли зрости у річному вимірі через підвищення світових цін. Але при цьому з січня по травень 2026 року вони скоротилися приблизно на третину порівняно з попереднім роком.

Це створює парадоксальну ситуацію. З одного боку, зовнішній ринок тимчасово допомагає Москві. З іншого — війна, санкції, удари по НПЗ, зростання воєнних витрат і необхідність підтримувати пошкоджену інфраструктуру «з’їдають» ці переваги.

Саме тому українська стратегія ударів по енергетичній системі РФ має не лише військовий, а й фінансовий сенс. Вона не обов’язково миттєво обвалює бюджет Росії, але поступово робить війну дорожчою, складнішою і менш передбачуваною для Кремля.

Золоті резерви РФ: Москва починає витрачати стратегічну подушку

Ще один показник тиску на російську економіку — скорочення золотих резервів. За даними, наведеними у матеріалі, золоті резерви Росії зменшувалися четвертий місяць поспіль, а станом на 1 травня впали до найнижчого рівня з березня 2022 року.

Це важливий сигнал. Золото — це не звичайний поточний ресурс, а стратегічна фінансова подушка. Якщо держава починає її витрачати, це означає, що звичайних джерел покриття витрат уже недостатньо або вони стають надто дорогими.

Що це означає для війни

Росія все ще має значні ресурси. Але вона дедалі частіше змушена робити складний вибір:

• фінансувати фронт;
• підтримувати оборонну промисловість;
• субсидувати економіку;
• ремонтувати пошкоджену інфраструктуру;
• утримувати соціальну стабільність;
• готуватися до виборів і контролювати внутрішні настрої.

Це не крах, але це ознака накопичення системного тиску.

Кремлівська цензура перед виборами: влада боїться слова “заборона”

Окремий блок оцінки стосується внутрішньої політики РФ. Кремль, за повідомленнями, намагається змінити тональність державних і провладних медіа, аби ті менше використовували слово «заборона» і менше акцентували на цензурі, штрафах та обмеженнях.

Це пов’язано з підготовкою до виборів у Держдуму у вересні 2026 року. Партія «Єдина Росія» намагається дистанціюватися від образу «партії заборон», хоча саме російська влада послідовно обмежує доступ до VPN, іноземних месенджерів, мобільного інтернету та незалежного висловлювання.

Чому це важливо для війни

Війна в Україні впливає на російське суспільство не лише через мобілізацію та втрати, а й через повсякденні обмеження. Коли людям блокують сервіси, ускладнюють доступ до інформації, карають за висловлювання і посилюють цифровий контроль, це створює внутрішнє невдоволення.

Кремль не може відкрито визнати проблему, тому намагається змінити не політику, а її медійне пакування. Іншими словами: заборони залишаються, але саме слово «заборона» стає небажаним.

---

Сумський напрямок: інфільтрації і підготовка поля бою

На північній осі російські сили, за оцінкою, проводили інфільтраційні дії у Сумській області. Йдеться не обов’язково про масштабний наступ, а про спроби малими групами проникати в прикордонні райони, перевіряти оборону, створювати напруження і змушувати Україну тримати там ресурси.

Російські війська також застосовують плануючі бомби по прикордонних населених пунктах. Це може свідчити про формування поля бою перед можливими майбутніми операціями.

Мета Росії на цьому напрямку

Росія прагне створити так звану буферну зону вздовж кордону. Для України це означає необхідність одночасно тримати оборону на сході, півдні й півночі, не дозволяючи РФ розтягнути сили.

---

Харківський напрямок: удари по дорогах і тактика “дронового блокування”

На Харківщині російські війська не лише ведуть наземні дії, а й дедалі активніше використовують дрони для ураження транспортних засобів. У матеріалі згадується, що удари по кільцевій дорозі Харкова змусили закривати ділянки руху.

Це важлива тактична зміна. Росія намагається не просто бити по військових позиціях, а порушувати логістику, евакуацію, підвезення, пересування поліції та служб реагування.

Такі дії мають подвійний ефект:

• військовий — ускладнити рух українських сил;
• психологічний — створити відчуття постійної небезпеки навіть у тилових районах прифронтового міста.

---

Куп’янськ і Лиман: російське командування може змінювати пріоритети

На Куп’янському напрямку російські війська продовжували атаки, але без підтвердженого просування. Водночас у матеріалі є важлива деталь: російське командування, ймовірно, перекидає частину сил із Куп’янського напрямку для посилення дій на Лиманському або Слов’янському напрямку.

Якщо це підтвердиться, це може означати, що Росія тимчасово знижує ставку на швидке захоплення Куп’янська і шукає іншу ділянку, де можна досягти тактичного результату.

Для України це позитивний, але не остаточний сигнал. Російська армія часто змінює напрямки тиску, намагаючись знайти слабше місце в обороні.

---

Донеччина: росіяни атакують, але темп просування залишається обмеженим

На Слов’янському, Костянтинівсько-Дружківському, Добропільському, Покровському, Новопавлівському та Олександрівському напрямках російські війська продовжували наступальні дії, але без суттєвого просування.

Це не означає, що ситуація легка. Навпаки, Донеччина залишається головним районом російських зусиль. Але матеріал показує: РФ має труднощі з конвертацією атак у стабільне просування.

Покровський напрямок: більше дронів, артилерії і КАБів

На Покровському напрямку росіяни розгортають додаткові розрахунки БпЛА й артилерії, а також частіше застосовують керовані авіабомби. Це свідчить про зміну підходу: коли піхотні штурми дають менше результату, російські сили намагаються компенсувати це вогнем і технологіями.

Цікавою деталлю є використання електровелосипедів для прихованішого пересування та безпілотних наземних платформ у тилу. Це показує, що навіть російська армія змушена адаптуватися до умов поля бою, де будь-який рух може бути виявлений дронами.

---

Українські удари по російських дронових центрах і логістиці: руйнування “нервової системи” ворога

Один із найважливіших елементів української стратегії — удари не лише по лінії фронту, а й по об’єктах, які забезпечують російську бойову систему.

У матеріалі згадується удар по навчальному центру операторів безпілотників в окупованому Сніжному, приблизно за 135 км від лінії фронту. Також зазначаються удари по командних пунктах, майстернях БпЛА, системах ППО, паливозаправниках, вантажівках і логістичних маршрутах в окупованій Донецькій області.

Оператори 1-го окремого центру Сил безпілотних систем спільно зі Службою безпеки України завдали удару по російському об’єкту, де готували операторів безпілотників та виробляли компоненти для БпЛА.

Операцію провели у координації з Центром глибинних уражень Сил безпілотних систем, про що свідчать оприлюднені кадри удару.

Ціллю став об’єкт, який використовувався як школа підготовки пілотів так званої «російської академії ракетних і артилерійських наук».

За наявною інформацією, на об’єкті також здійснювали виробництво боєкомплектів та комплектуючих для безпілотних систем противника.

Унаслідок удару було знищено виробничі та ремонтні приміщення, які використовувалися для обслуговування техніки та забезпечення роботи цього осередку.

Серед втрат противника також чотири бронеавтомобілі «Тигр», які на момент удару перебували на ремонті.

За повідомленням Сил оборони, усі машини були знищені.

Також заявлено про ліквідацію начальника цього навчального центру — російського підполковника з позивним «Бурый».

Загальні безповоротні втрати особового складу, за попередніми даними, становлять щонайменше 65 військовослужбовців.

Окрім цього, знищено запаси боєкомплекту та компоненти, призначені для виробництва безпілотних систем.

“Ураження таких об’єктів безпосередньо впливає на спроможність російських сил готувати нових операторів БпЛА, ремонтувати техніку та підтримувати бойову активність на фронті”, – підкреслюють в СБС.

Росіяни розгорнули свою базу у будівлях в районі шахти «Ударник», яка розташована безпосередньо у місті та давно не працює.

За даними осінтерів, цей об’єкт загарбники використовували для виробництва безпілотників та підготовки операторів дронів.

На опублікованих відео та фото від очевидців видно, що на місці удару масштабні руйнування та сильна пожежа.

Росіяни окупували місто Сніжне у 2014 році. Населений пункт розташований на сході Донецької області неподалік кордону з РФ. Наразі відстань від міста до нинішньої лінії фронту приблизно 100 кілометрів.

Місто вважається глибоким тилом для окупантів, вони використовують його як логістичний хаб для війни проти України.

Оператори дронів СБС уразили пускову російського комплексу протиповітряної оборони «Тор» і знищили реактивну систему «Ураган».

Про це повідомив командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді.

Окрім того, воїни СБС дронами атакували бази і логістику окупантів на сході та півдні.

Пускову установку російського ЗРК «Тор», яку перевозив тягач, уразили на Запоріжжі поблизу населеного пункту Берестове.

Удар по ворожому засобу ППО здійснили бійці загону «13» 414 обр Сил безпілотних систем «Птахи Мадяра».

Росіяни використовують «Тор» для захисту своїх позицій і важливих об’єктів від українських дронів та крилатих ракет. Ці ЗРК українські оборонці неодноразово уражали різними засобами, останнім часом для таких ударів застосовують переважно безпілотники.

Ще однією ціллю українських операторів дронів стала російська реактивна система залпового вогню БМ-27 «Ураган» у Донецькій області.

Ворожу РСЗВ знищили в районі селища Зелений Гай воїни 1-го Окремого центру СБС.

Українські оператори безпілотників також завдали серії успішних ударів по об’єктах російських окупантів на Донецькому та Запорізькому напрямках.

Під удар потрапили командно-спостережні пункти (КСП) та місця проведення нарад командування ворога. Крім того, дронами атакували майстерні з виробництва боєприпасів для БпЛА, ворожу мобільну вогневу групу (МВГ) та логістичні шляхи окупантів.

Чому це стратегічно важливо

Сучасна війна — це не лише окопи і штурми. Це мережа:

• операторів дронів;
• ремонтних майстерень;
• складів;
• командних пунктів;
• пунктів зв’язку;
• логістичних маршрутів;
• систем ППО;
• паливного забезпечення.

Якщо бити по цих вузлах, ворог може мати піхоту на передовій, але втрачати здатність її координувати, забезпечувати й підтримувати.

---

Запорізький напрямок: Україна просувається біля Малої Токмачки

Окрема важлива новина — українські сили продовжують контратаки та просування в західній частині Запорізької області. У матеріалі зазначено, що геолокаційні дані свідчать про просування України на південь від Малої Токмачки, а український військовий оглядач Костянтин Машовець заявляв про звільнення села.

Це має як тактичне, так і символічне значення. Мала Токмачка тривалий час була одним із населених пунктів, довкола якого концентрувалася увага на Запорізькому напрямку. Якщо Україна справді стабілізує там просування, це може покращити її позиції біля Оріхова і створити додатковий тиск на російську оборону.

Водночас на напрямку Гуляйполя російські війська продовжують інфільтраційні спроби, але без підтвердженого просування.

---

Херсонський напрямок: російські атаки гальмують українські FPV та оптоволоконні дрони

На Херсонщині російські війська продовжували обмежені наземні атаки, але, як зазначається, стикаються з труднощами через українські FPV-дрони та системи на оптоволоконному керуванні.

Це важлива технологічна деталь. Оптоволоконні дрони менш вразливі до радіоелектронної боротьби, бо не залежать від стандартного радіоканалу так само, як звичайні FPV. Тому вони стають дедалі важливішим інструментом у зоні, де РЕБ відіграє величезну роль.

Також у матеріалі згадується удар по об’єктах на Арабатській стрілці та поблизу Щасливцевого, зокрема по російських військових цілях і системі ППО «Панцир-С1».

Українські дрони здійснили масований наліт на штаб ФСБ Росії біля окупованого Генічеську на Арабатській стрілці.

Президент України Володимир Зеленський повідомив, що операцію провів Центр спецоперацій «А» СБУ.

«Завдяки лише одній цій операції російські втрати — близько сотні окупантів убитими та пораненими», — заявив президент.

Разом зі штабом було уражено російський самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцир-С1».

Штаб складався з дев’яти будівель, у кожну з яких були спрямовані українські дрони.

Дрони били по дахах будівель і залітали у вікна.

Удари призвели до руйнувань та масштабної пожежі.

«Росіяни повинні відчувати, що цю свою війну вони мають завершувати. Українські санкції середньої та дальньої дистанцій продовжать працювати», — зазначив Зеленський.

Операцію провели 17 травня. Того ж дня супутниковий моніторинговий сервіс FIRMS від NASA зафіксував високі теплові сигнатури на місці ударів.

Окрім даних моніторингового сервісу, місцеві жителі повідомляли про масовану атаку дронів, яка й спричинила масштабну пожежу.

Територія, де росіяни розмістили свої війська та органи управління, вже неодноразово зазнавала атак з боку Сил оборони України.

---

Російська повітряна кампанія: 116 дронів і одна балістична ракета за ніч

У ніч проти 21 травня Росія запустила по Україні одну балістичну ракету «Іскандер-М» і 116 безпілотників різних типів, зокрема «Шахед», «Гербера», «Італмас» і дрони-приманки.

Українські сили збили 109 безпілотників. Це високий показник перехоплення, але сама кількість запусків показує: Росія продовжує масштабувати нічні ударні пакети.

Атаки зачепили, зокрема, Дніпро і Конотоп. Російська стратегія тут очевидна: виснажувати українську ППО, бити по містах і змушувати Україну витрачати ресурси на постійний захист тилу.

Реактивні “Шахеди”: Росія нарощує нову загрозу

У матеріалі зазначається, що Росія будує нові пункти запуску дронів на аеродромі в Орловській області, сумісні з ударними БпЛА типу «Герань-4» і «Герань-5». Це новіші варіанти «Шахедів» із реактивними двигунами.

Росія стрімко розширює дронопорт «Цимбулова», додаючи ще 10 пускових установок для реактивних ударних безпілотників «Герань-5» менш ніж за місяць після початку розширення об’єкта.

Про це свідчать нові супутникові спостереження у Telegram-каналі “Стратегічна авіація рф” за полігоном, де активне будівництво додаткової інфраструктури фіксують із 22 квітня.

Наразі поблизу вже наявних позицій для запуску «Герань-5» будують чотири нові стоянки для пускових установок.

Окрім цього, у південній частині об’єкта готують ще шість нових позицій для додаткових пускових комплексів.

Таким чином за відносно короткий термін Росія нарощує спроможності цього майданчика одразу на 10 нових пускових установок, що потенційно дозволить суттєво збільшити інтенсивність одночасних запусків.

Паралельно на дронопорті зводять щонайменше вісім нових бетонних споруд, які, ймовірно, використовуватимуть для зберігання безпілотників і супутнього обладнання.

Раніше на «Цимбуловій» вже фіксували пускові установки для реактивних БпЛА «Герань-3/4» та «Герань-5». Довжина однієї такої установки сягає близько 80 метрів, що приблизно утричі більше за стандартні пускові для звичайних ударних дронів.

Наразі полігон «Цимбулова» та район тимчасово окупованого Донецька залишаються єдиними відомими локаціями для запуску таких реактивних безпілотників.

На попередніх супутникових знімках біля стартових позицій також фіксували значну кількість безпілотників, розміщених просто неба, а також легкові автомобілі, які російські сили можуть використовувати як мобільні платформи запуску.

Масштаб і темпи розширення цього об’єкта свідчать про системне нарощування російської інфраструктури для масованих ударів реактивними безпілотниками по Україні.

Подібні майданчики дозволяють централізовано накопичувати, обслуговувати та запускати великі партії ударних БпЛА за короткий проміжок часу.

Це може стати серйозним викликом для української ППО, адже реактивні дрони можуть бути швидшими, складнішими для перехоплення і здатними змінити структуру нічних атак.

Росія, ймовірно, прагне не просто збільшити кількість дронів, а зробити ударні пакети різноманітнішими: повільні дрони, швидші реактивні варіанти, приманки, різні маршрути, різні висоти.

Українська відповідь: дрони-перехоплювачі і приватна ППО

Важлива позитивна тенденція — Україна нарощує можливості перехоплення російських далекобійних дронів. За словами міністра оборони Михайла Федорова, з січня по травень 2026 року рівень перехоплення таких БпЛА дронами-перехоплювачами подвоївся.

Також Україна збільшила постачання дронів-перехоплювачів у 2,6 раза і планує наростити виробництво в десятки разів до осені-зими 2026 року.

В Україні розробили дешеві ракети-перехоплювачі, призначені для збиття російських ударних «Шахедів».

Про це розповів міністр оборони Михайло Федоров на зустрічі з журналістами, присвяченій результатам роботи.

Наразі вже тривають випробування цих нових засобів ураження, які мають посилити можливості української протиповітряної оборони.

Міністр зазначив, що мета проєкту — збільшення виробництва в «десятки разів» та формування достатніх запасів таких ракет на осінньо-зимовий період.

​«Хочемо масштабувати та здешевлювати ракети-перехоплювачі, щоб підготуватися до появи реактивних «Шахедів», – наголосив Федоров.

Нове озброєння має стати додатковим елементом захисту об’єктів критичної інфраструктури, працюючи у тандемі з уже наявними дронами-перехоплювачами та іншими системами ППО.

Для прискорення цього процесу виділяються гранти розробникам, держава стимулює розширення виробничих потужностей та перезапускає рекрутинг інженерних і конструкторських команд.

Робота над дешевими ракетами

Нагадаємо, у листопаді минулого року Михайло Федоров повідомив, що 18 українських розробників, зокрема команд, які працюють над ракетою-перехоплювачем дронів, подали свої проєкти на грантові конкурси Brave1.

За його словами, підтримку отримають команди, які зможуть створити вироби відповідно до заданих технічних вимог.

У лютому 2025 року Федоров заявляв, що одним з пріоритетів України є виробництво зенітних ракет для відбиття масованих нальотів російських дронів.

«Нам потрібні дешеві маленькі ракети, нам потрібні ракети, які будуть збивати «Шахеди», або дешеві ракети, які будуть збивати крилаті ракети…», – зазначив він на Defense Tech Innovation Forum 2025.

Новий етап ППО

Особливо цікавою є участь приватного бізнесу. За даними матеріалу, 27 українських підприємств приєдналися до приватного проєкту протиповітряної оборони, а частина з них уже виконує реальні завдання у співпраці з Повітряними силами.

Це означає, що Україна поступово будує більш розподілену модель ППО, де оборона від дронів не покладається лише на класичні військові системи. У цій моделі можуть брати участь:

• Повітряні сили;
• територіальні громади;
• місцева влада;
• приватні підприємства;
• спеціалізовані дронові підрозділи.

Для країни, яку Росія атакує сотнями дронів, така децентралізація може стати критично важливою.

Головний висновок: війна стає боротьбою систем, а не лише армій

Оцінка за 21 травня показує, що війна дедалі менше схожа на лінійне протистояння «фронт проти фронту». Це вже боротьба систем.

Росія намагається тиснути через:

• ядерну демонстрацію;
• білоруський плацдарм;
• наступальні дії на сході;
• дрони і ракети по тилу;
• удари авіабомбами;
• цензуру всередині країни;
• мобілізацію економіки під війну.

Україна відповідає через:

• удари по російській нафтовій інфраструктурі;
• ураження логістики й командних пунктів;
• розвиток дронів-перехоплювачів;
• середньо- і далекобійні атаки по окупованих територіях;
• технологічну адаптацію на фронті;
• розширення системи ППО за участю бізнесу і громад.

Ключове протистояння зараз — це не лише за окремі села чи посадки. Це боротьба за темп, ресурси, адаптацію і здатність довго витримувати навантаження.

Станом на 21 травня 2026 року Росія залишається небезпечним противником, який не відмовляється від наступальних дій і продовжує масштабувати повітряний терор. Але водночас дедалі помітніше, що її війна стає дорожчою, складнішою і вразливішою.

Українські удари по НПЗ, логістиці, дронових центрах, ППО та командних пунктах не дають миттєвої перемоги, але змінюють економіку й географію війни. Росія більше не може вважати свій тил безпечним. Її нафтова система, залізниця, навчальні центри, авіабази й логістика дедалі частіше стають частиною поля бою.

Водночас ядерні навчання з Білоруссю показують, що Кремль не лише воює проти України, а й перебудовує всю безпекову архітектуру навколо східного флангу Європи. Білорусь у цій схемі дедалі більше виглядає не як союзник, а як поглинутий військовий простір.

Головна інтрига наступних місяців — чи зможе Україна й далі нарощувати технологічну перевагу, бити по російській системі забезпечення війни і водночас стримувати фронтовий тиск. Бо саме ця здатність — поєднувати оборону на землі з ударами по тилу противника — стає одним із ключових чинників у новій фазі війни.

За матеріалами understandingwar.org