Повернення “під прапором” через юнацький волейбол: що саме вирішила Міжнародна федерація волейболу

12 грудня FIVB (Міжнародна федерація волейболу) оголосила рішення, яке з 1 січня 2026 року повертає російських і білоруських юних спортсменів у міжнародні та континентальні змагання вікових категорій (Age Group) — і робить це у зв’язці з новою лінією МОК щодо юнацького спорту.

На перший погляд, це “маленьке” рішення про U-турніри. На практиці — це тестовий коридор для нормалізації участі РФ/РБ у командних видах спорту, причому з національною атрибутикою, і ще один сигнал, що частина міжнародних структур намагається “розвести” санкції на дорослий і юнацький рівні.

Що вирішила Міжнародна федерація волейболу — коротко

FIVB повідомила, що Рада адміністрації ухвалила рішення минулої п’ятниці дозволити всім юним волейболістам, включно з тими, хто має російський або білоруський паспорт, брати участь у Age Group міжнародних і континентальних змаганнях. Норма набирає чинності 1 січня 2026 року.

Ключовий нюанс: FIVB прямо прив’язує свій крок до підходу МОК і зазначає, що “стандартні протоколи” щодо прапора/гімну/форми застосовуватимуться, за умови, що відповідні національні федерації не під санкціями/не відсторонені й формально відповідають вимогам федерації.

Окремо FIVB підкреслює: рішення від 1 березня 2022 року щодо неучасті “старших” національних команд РФ і Білорусі залишається чинним.

Важливо: у повідомленні FIVB акцент зроблено саме на допуску юних атлетів/команд у вікових категоріях і на тому, що бан дорослих збірних зберігається. Питання про те, як саме це співвідноситься з обмеженнями 2022 року щодо клубів/офіційних осіб, у цьому релізі не деталізовано — тому коректно говорити лише про те, що FIVB чітко розблокувала Age Group і чітко залишила бан “старших” збірних.

Чому саме зараз: “спусковий гачок” — МОК і Dakar-2026

За день до заяви FIVB МОК публічно підтримав підхід, за яким юні спортсмени РФ/РБ не повинні мати обмежень доступу до міжнародних стартів на юнацькому рівні — і рекомендував застосовувати “звичайні правила” для прапора й гімну. МОК прямо зафіксував, що ці принципи мають діяти на Юнацьких Олімпійських іграх Dakar-2026 та запропонував іншим федераціям взяти їх за основу.

Тобто FIVB не просто ухвалила “власне” рішення — вона легітимізує його як виконання (або принаймні наслідування) лінії МОК.

“Під прапором” — чому це головний тригер

Більшість спортивних компромісів останніх років будувалися на формулі “нейтрального статусу” (без прапора/гімну/національної айдентики) — навіть коли йшлося про допуск окремих спортсменів. Тепер ситуація інша: на юнацькому рівні діє підхід, за якого прапор, гімн та інша національна атрибутика не забороняються “за замовчуванням” — якщо федерації мають статус “не під санкціями/не відсторонені”, формально відповідають вимогам федерації і виконують стандартні вимоги/процедури.

У командних видах спорту це змінює сприйняття: символіка — це не “деталь форми”, а публічне повернення держави в спортивний простір, хай і через юнацьку рамку.

Що залишається забороненим (і де межа рішення)

FIVB окремо зафіксувала лише одну “червону лінію”: дорослі національні команди РФ і Білорусі як були недопущені, так і залишаються недопущеними — посиланням на рішення 1 березня 2022 року.

Це означає, що у 2026-му ми можемо побачити паралельну реальність:

  • юнацькі/молодіжні збірні РФ/РБ — повертаються у календар вікових категорій;
  • дорослі збірні — формально “поза грою” в системі FIVB (принаймні за нинішнім формулюванням).

Логіка аргументів: “право дітей на спорт” проти “відбілювання через молодь”

FIVB і МОК використовують схожу рамку: юні спортсмени не мають бути заручниками політики, йдеться про їхнє “фундаментальне право” змагатися.

Критики такого підходу зазвичай відповідають іншим: у випадку РФ спорт — це частина державної машини символів, а “повернення під прапором” (навіть на юнацькому рівні) може працювати як:

  • нормалізація присутності держави-агресора у міжнародних турнірах,
  • підготовка ґрунту для наступних кроків (спершу юнацькі, потім U-23/студентський рівень, далі — спроба тиску на дорослі змагання),
  • перемикання фокусу з війни на “спортивну справедливість”.

FIVB водночас намагається “збалансувати” рішення, повторюючи, що вона “глибоко стурбована” війною і підтримує українську волейбольну спільноту через програму Volleyball Empowerment.

Практичні наслідки для турнірів і збірних у 2026 році

  1. Календар вікових категорій (європейські/світові кваліфікації, континентальні першості, відбори) отримає повернення РФ/РБ як конкурентів — і це впливатиме на сітки, посів, квоти та шанси інших команд на вихід у фінальні частини.
  2. Політична турбулентність переїде в юнацький спорт: тиск федерацій, бойкоти, питання безпеки, заяви урядів/НОКів — усе це може виникати не на рівні “дорослого” чемпіонату, а на U-турнірах.
  3. Прецедентність: коли один великий олімпійський вид спорту (та ще й командний) формально погоджується на повернення юнацьких команд “під символікою”, іншим федераціям простіше сказати: “ми робимо так само”.

Чого очікувати далі: можливі сценарії

  • Сценарій – інерційний

Допуск юнацьких команд працює як окрема “полиця”, а бан дорослих збірних зберігається тривалий час. (Це відповідає буквальному тексту FIVB зараз.)

  • Сценарій – ковзна ескалація

Після перших сезонів без великих скандалів з’являється аргумент “раз юнацтво вже грає — чому не U-23/не перехідні формати”, і межа зміщується.

  • Сценарій – відкат через конфлікт

Якщо виникнуть бойкоти, питання безпеки, політичні інциденти, федерації/організатори почнуть вводити додаткові умови, а частина турнірів може отримати “особливий режим” допуску або обмеження.

За матеріалами champion.com.ua

Вверх