Fire Point за два роки пройшла шлях від волонтерського «давайте зробимо свій дрон, бо купувати дорого» до компанії з виручкою 4,3 млрд грн, власним ракетним цехом у Данії, сотнями інженерів та планами будувати європейську систему ПРО і запускати супутники з власних космодромів. І все це – на тлі гучної справи «Мідас», спроби Міндіча купити 50% бізнесу і цілої низки питань до бенефіціара з російським паспортом у минулому.
На великій пресконференції керівництво Fire Point вперше спробувало дати комплексну відповідь: хто вони, чим живуть і куди летять – в буквальному сенсі.
Від волонтерів до оборонного концерну
Старт з “Крил народного тилу”
Історія Fire Point починається не з тендерів Міноборони, а з волонтерських проєктів 2014–2022 років. Співвласник Єгор Скалига – з «Крил народного тилу» та «Колес народного тилу», волонтер, який возив дрони та авто для фронту й працював військовим фельдшером. Тоді ж з’явилося ключове відчуття: купувати імпортні безпілотники дорого, а критично потрібні речі можна й треба робити в Україні.
У 2022-му команда сформулювала конкретну технічну задачу: ударний дрон із корисним навантаженням 50 кг на дальність 700 км. Для цього Штілєрман і Скалига купують готове ТОВ із ПДВ-реєстрацією, щоб не витрачати місяці на бюрократію, і під цю юридичну оболонку «підшивають» реальний виробничий проєкт.
- Перший політ прототипу – січень 2023.
- У червні 2023-го команда налічувала 18 людей.
- Сьогодні – вже 2200 співробітників, із яких 650 – інженери R&D-центру (їхня робота «з’їдає» щотижня сотні мільйонів гривень, за словами Штілєрмана).
Фінансовий ривок
За даними, які Fire Point публічно озвучила, у 2024 році компанія збільшила дохід у 26 разів – до 4,3 млрд грн; при цьому чистий прибуток склав близько 600 млн грн.
Ключова теза менеджменту: жодних донорських грантів чи сторонніх інвесторів у R&D – тільки власні $1,5 млн стартового капіталу й реінвестований прибуток від серійних FP-1 та FP-2.
У перекладі з корпоративної на людську: Fire Point хоче закріпити образ «народного» інженерного єдинорога, а не «схеми під Міндіча».
Міндіч, Цукерман, Фурсенко: токсичні тіні довкола «Фламінго»
Чому не продалися Міндічу
Після березневих випробувань 2024 року, які Сили оборони проводили разом з американським посольством, Fire Point стала єдиною компанією, що повністю виконала завдання під потужним РЕБ. Саме після цього на неї, за словами Штілєрмана, посипалися:
- пропозиції від іноземних інвесторів;
- контрактування з боку Агенції оборонних закупівель і військових частин;
- й, зокрема, інтерес Тимура Міндіча – фігуранта корупційного скандалу довкола енергетики.
Міндіч, як підтвердив співвласник, хотів купити 50% Fire Point, пропонуючи «десятки мільйонів доларів». Але менеджмент оцінив компанію не менш ніж у $1 млрд і відмовився.
Крім ціни, є ще політичний вимір: на фоні справи «Мідас» і «плівок Міндіча» зайти в капітал головного виробника українських далекобійних ракет – означало б перетворити Fire Point на токсичний актив, а разом з ним отруїти й саму ракетну програму.
Сьогодні Штілєрман говорить про іншу угоду: суверенний фонд однієї з країн (назву не розкриває) готовий купити частку за значно вищою оцінкою. Привабливість – у нижчому бюрократичному тиску, ніж в Україні, і можливості масштабувати виробництво під гарантії держави-інвестора.
Цукерман як «особистий банкір»
Наступна чутлива тема – зв’язок із братами Цукерманами, також фігурантами «Мідаса».
Штілєрман визнає:
- давно знайомий із Михайлом Цукерманом;
- після початку великої війни передав йому всю свою готівку (включно з маминими коштами) й навіть написав заповіт на ці гроші – через недовіру до банків після кількох криз;
- востаннє був у його офісі на Софійській площі у 2024 році.
Це, по суті, публічне зізнання: Цукерман для нього – не «таємний партнер», а радше приватний family banker. Але в умовах, коли брата Цукермана підозрюють у корупції в енергетиці, такий зв’язок автоматично потрапляє в поле зору НАБУ й медіа.
Фурсенко та безпека родини
Ще один герой справи «Мідас» – Ігор Фурсенко. Штілєрман підтвердив, що Фурсенка оформили в Fire Point адміністратором, але фактично він:
- займався евакуацією колишньої дружини Штілєрмана і двох їхніх дітей з Росії;
- підбирав країну, будинок, школу, допомагав з документами;
- фактично був «сірим релокатором» родини головного конструктора.
У компанії наполягають: про подробиці його ролі в енергетичних схемах нічого не знали; в документах не могли прямо написати, чим він займається, щоб не поставити родину під удар.
Що з НАБУ і обшуками
Зі слів керівників Fire Point:
- обшуків НАБУ у них не було;
- але вони передали слідчим повний масив документів – включно з усіма банківськими транзакціями (настільки великий, що описано як «кілька вантажівок паперу»);
- наразі жодних офіційних підозр компанії не оголошено.
Це типова тактика управління репутаційною кризою: максимально демонструвати відкритість до слідства, не заходячи в деталі, які можуть нашкодити у майбутньому.
Російський паспорт бенефіціара: як зняти головний тригер
Одне з найболючіших питань – російське громадянство Штілєрмана в минулому.
Його версія така:
- 28 серпня 1991-го він виписався з Києва й поїхав вступати до МФТІ в Москві;
- за тодішнім законодавством автоматично отримав громадянство РФ, маючи при цьому українське;
- у 2016 році Росія позбавила його громадянства за участь у Майдані та допомогу АТО.
Документи про це він показав окремим журналістам (зокрема Дмитру Тузову й Наталії Мосійчук), але поки не робить публічними.
З точки зору безпеки, подвійне громадянство – червоний прапорець. Fire Point намагається його прибрати: перевести розмову в площину «я давно не громадянин РФ, навпаки, мене за проукраїнську позицію вигнали».
FP-1, FP-2, FP-5, FP-7, FP-9: ракетний зоопарк під табличкою «БпЛА»
Чому ракети називаються безпілотниками
CTO Ірина Терех (головний технічний директор) дуже прямо пояснила одну з головних «сіринок» української оборонки: регуляція для БпЛА набагато простіша, ніж для ракет.
Тому:
- багато систем, які за суттю є ракетами, юридично йдуть як «безпілотні авіаційні комплекси»;
- це дозволяє:
- швидко проходити випробування,
- оперативно ставати на озброєння,
- не роками чекати на зміну стандартів і доопрацювання ДСТУ.
Якщо держава коли-небудь застосує до ракет такий самий підхід, як до дронів (постанови №256, №1275 тощо), Fire Point обіцяє «переназвати все назад у ракети».
FP-5 Flamingo – символ ери далекобійки
FP-5 Flamingo уже став одним із символів української ракетної програми:
- за відкритими даними, Flamingo – це важка крилата ракета із дальністю до 3000 км і масою бойової частини до 1,15 т, що потенційно дозволяє бити по стратегічних цілях глибоко в тилу РФ.
- корпус – композитний, виконаний методом намотування скловолокна, що дає поєднання міцності та «прозорості» для радарів (менша помітність);
- як бойовий заряд, за оцінками Defence Express, можуть використовуватися Mk 84 або BLU-109 – західні авіабомби, здатні пробивати до двох метрів бетону.
Fire Point, утім, уникає надмірної конкретики – і це зрозуміло: крилата ракета з такою дальністю й потужністю – важливий елемент стратегічного стримування.
FP-7 – «майже тут»
Зі слів Штілєрмана:
- FP-7 уже готова технічно;
- компанія завершує державні випробування;
- амбіція – поставити її на озброєння до Нового року (юридично – як «балістичний дрон»).
Характеристики не розкривають, але можна припустити, що FP-7 – проміжна ланка між FP-5 і важким FP-9, оптимізована під певний клас цілей і бюджет перехоплення.
FP-9 – 855 км і 800 кг вибухівки
Найцікавіший новий продукт – FP-9:
- дальність до 855 км;
- бойова частина 800 кг вибухівки;
- цільовий дедлайн постановки на озброєння – до червня (2026), і Fire Point стверджує, що для цього вже має всі необхідні компоненти.
Це вже чистий інструмент оперативно-стратегічного рівня: FP-9 здатен не просто «дотягнутися» до більшості військових і промислових об’єктів РФ у зоні рішення про війну чи мир, а й зробити це з потужною бойовою частиною.
Чому твердопаливні двигуни – у Данії, а не під Києвом
Fire Point принципово винесла за межі України два критичні елементи:
- Твердопаливні ракетні двигуни
- Їхнє виробництво – це вибухонебезпечні цехи, завжди потенційна екологічна катастрофа.
- Один влучний удар – і маємо не лише втрату потужностей, а й масштабне забруднення території.
- Тому Fire Point створює завод у Данії, де ризики обстрілів мінімальні, а регулювання – передбачувані.
- Інерційні навігаційні системи
- Стенди калібрування надчутливі до вібрації й ударів;
- навіть приліт поруч змусив би проходити багатомісячну рекалібровку;
- тому логічно розміститись у безпечнішій локації.
Це класичний кейс воєнної диверсифікації: високоризикові та високотехнологічні вузли – в безпечних юрисдикціях, масове складання і більшість ланцюжка доданої вартості – вдома.
Усе інше Fire Point намагається витягнути «інхаус»:
- ДВЗ (двигун внутрішнього згоряння) із 84 деталей, 82 відливаються в Україні;
- розширюють власне виробництво хімії для ракетних палив;
- загальний принцип – «чи зможемо це потім масштабувати до тисяч одиниць?».
Від «Фламінго» до Freya: заявка України на європейську ПРО
Окремий блок стратегії Fire Point – система перехоплення балістичних ракет Freya.
«Українська відповідь С-400»
Штілєрман стверджує, що команда створила ракету, подібну до російської С-400, але:
- повністю композитну,
- легшу, а отже, з більшою дальністю,
- заточену під відкриту архітектуру і відкритий програмний код.
Ідея Freya – відкрита європейська платформа ПРО:
- Fire Point дає ракету й архітектуру;
- дві великі європейські компанії вже погодилися долучитися, ще дві – «на підході»;
- інтеграція радарів, командних пунктів і ППО різних країн має відбуватись не через «чорні ящики» монополіста, а через прозорий код і стандарти.
Якщо не вдасться зробити власну головку самонаведення, Fire Point готова працювати в режимі «стара школа»:
- радар супроводжує балістичну ціль;
- передає координати ракети-перехоплювачу аж до моменту ураження.
Ціль – опустити вартість перехоплення балістичних ракет нижче $1 млн за залп. Це критично, коли ворог насичує поле бою відносно дешевими «Кинжалами», «Іскандерами» й балістичними дронами.
Advisory Board: Помпео і ко
Fire Point зізнається, що сама не витягне таку політико-технічну комбінацію, тому формує Advisory Board з «важковаговиків» (дорадча рада або консультативний комітет, який складається із зовнішніх експертів, що надають стратегічні поради та рекомендації керівництву компанії):
- уже відомо про участь екс-держсекретаря США Майка Помпео;
- ведуться переговори з кількома іншими міжнародними фігурами.
Їхня функція – не лише «гарне ім’я для презентацій», а й:
- прокладання політичних коридорів у Вашингтоні та Брюсселі;
- допомога в інтеграції Freya в архітектуру NATO Integrated Air and Missile Defence;
- підтримка Fire Point як «нормальної» компанії західного типу, а не локального підрядника зі Сходу Європи.
Космос, супутники, космодроми
На пресконференції прозвучала ще одна амбіція, яка виводить Fire Point далеко за межі суто ракетної теми:
- сузір’я супутників зв’язку;
- космодроми для їх запуску.
У логіці компанії це природне продовження ланцюжка:
БпЛА → крилаті ракети → балістика → ППО → космічний сегмент зв’язку → пускова інфраструктура.
Тут є кілька важливих моментів:
- Безпека управління зброєю
Власні супутникові канали дозволяють частково розвантажити залежність від комерційних сервісів (на кшталт Starlink) і критичних західних партнерів. - Експорт і міжнародні проєкти
Успішна Freya + космічний сегмент дають Fire Point вихід у зовсім інші бюджети – програми зміцнення східного флангу НАТО, спільні космічні місії, оборонні фонди ЄС. - Ризики для України
Водночас це підвищує і зовнішньополітичну ставку: провали Fire Point в такій конфігурації будуть сприйматись як провали України в очах партнерів.
Іранський каучук та інші «сірини» оборонки
Окремий кейс – історія з каучуком імовірного іранського походження, який нібито імпортувався для Fire Point через державний «Укрспецекспорт».
За словами Ірини Терех:
- компанія, навчившись робити ракети, скуповувала по світу всю доступну хімію;
- за документами постачальник виглядав як турецький чи європейський, нічого не вказувало на Іран;
- і лише митники, помітивши маркування, зупинили імпорт, після чого Fire Point розірвала співпрацю з цим контрагентом.
Скалига додає: на темпи виробництва це не вплинуло – компанія нарощує власне виробництво хімії.
Цей епізод добре демонструє, як працює оборонка у воєнний час:
- з одного боку, є шалений тиск строків – треба робити ракети, коли у фронту «горять» потреби;
- з іншого – жорсткі санкційні режими;
- іноді вузьке місце – саме в етичному та юридичному відборі постачальників.
Fire Point публічно дякує митникам, показуючи, що готова грати за правилами коаліції – інакше компанію рано чи пізно відріжуть від будь-яких західних ринків.
Що це все означає для України
Військовий вимір
- Глибина удару
FP-5, FP-7, FP-9 і подальші системи дають Україні те, чого так довго не хотіли давати союзники – власні інструменти для ударів по критичній інфраструктурі РФ на сотні й тисячі кілометрів. - Стійкість до РЕБ
Випробування під потужним РЕБ, які Fire Point пройшла як єдина серед учасників, означають, що проти сучасних російських систем придушення не все так безнадійно. - ППО та ПРО
Якщо Freya хоча б частково стане реальністю, Україна отримує шанс стати експортним хабом європейської протиракетної оборони, а не тільки покупцем.
Економічний вимір
- Новий індустріальний кластер
Fire Point – це вже не цех, а великий індустріальний кластер: метал, композити, двигуни, хімія, електроніка, ПЗ, R&D. - Інвестиційний сигнал
Відмова Міндічу й орієнтація на суверенний фонд – сигнал іншим оборонним стартапам: ігнорувати токсичний капітал можливо й навіть вигідно, якщо продукт справді конкурентоспроможний. - Локалізація та імпортозаміщення
Власні двигуни, власні хімікати, власні корпуси – це менша вразливість до санкцій і логістичних збоїв, плюс робочі місця в Україні.
Політичний і репутаційний вимір
- Залежність від репутації керівництва
Російський паспорт у минулому, приватні фінансові зв’язки з Цукерманом, Фурсенко в штаті – усе це робить Fire Point надзвичайно чутливою до розслідувань НАБУ і до публічної критики. - Противага – максимальна відкритість
Пресконференція, де керівництво добровільно виносить на публіку незручні факти, – це спроба перехопити порядок денний і вийти з ролі «таємної заводської кімнати». - Вплив на переговори про мир і безпеку
Наявність у України дальнобійних ракет і потенційного сегмента ПРО змінює переговорну позицію в будь-яких мирних «планах на 28 пунктів»: з країни-жертви вона перетворюється на гравця, здатного самостійно карати агресора.
Fire Point сьогодні – це тест на дорослість для трьох систем одночасно:
- для української оборонки, яка вперше за десятиліття сама робить продукт класу «важка крилата ракета/балістика + ППО + космос»;
- для антикорупційної інфраструктури, якій доведеться балансувати між «не вбити курку, що несе золоті ракети» і «не дозволити їй стати новим «Енергоатомом часів Міндіча»;
- для партнерів, що мають визначитися: чи готові вони бачити в Україні не тільки «форпост демократії», а й конкурента своїм defence-гігантам.
Саме тому пресконференція Fire Point – це не лише історія про одну компанію. Це, по суті, відкрита заявка України на статус повноцінної ракетно-космічної держави, яка будує власну зброю стримування, власний купол захисту і свій вихід у космос – навіть тоді, коли війна ще триває.
За матеріалами tech.liga.net
