Україна планує витратити на безпеку й оборону у 2027 році рекордні 4,885 трлн грн, або майже 44% прогнозованого ВВП. Але одна з найпоказовіших цифр нового бюджету стосується навіть не наступного року.
За оцінкою голови бюджетного комітету Верховної Ради Роксолани Підласої, один день війни у 2026 році коштує українському бюджету приблизно $190 млн. На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році йшлося про $116 млн на день, а у 2024-му — приблизно про $140 млн. У цю оцінку не входить вартість озброєння, яке союзники передають Україні безпосередньо.
Саме ці $190 млн Reuters виніс у міжнародний контекст проєкту українського бюджету на 2027 рік. Вони показують головну проблему шостого бюджету часів повномасштабної війни: військові потреби збільшуються швидше, ніж доходи, які держава здатна мобілізувати всередині країни. На наступний рік Міністерство фінансів оцінює потребу в міжнародній фінансовій підтримці у $52,6 млрд, тоді як, за словами міністра фінансів Сергія Марченка, станом на середину вересня підтверджені зобов’язання партнерів покривають близько $20 млрд.
Отже, головне питання бюджету-2027 полягає вже не тільки в тому, скільки Україна витрачатиме на війну. Не менш важливо — хто профінансує різницю між можливостями української економіки та потребами держави, що веде затяжну війну.
Що насправді означають $190 млн на день
Цифру $190 млн легко сприйняти як умовний «цінник одного дня бойових дій». Насправді вона ширша.
За поясненням Підласої, оцінка стосується витрат українського бюджету, пов’язаних із веденням війни. Вона не включає озброєння, яке партнери передають безпосередньо, і тому не показує повної економічної вартості оборони України.
Зростання витрат має відразу кілька причин. Це більша чисельність сил оборони, виплати військовослужбовцям, соціальні зобов’язання перед родинами загиблих та іншими постраждалими від війни, більші потреби в боєприпасах і озброєнні, а також загальна інфляція. Окремо збільшуються потреби у дорожчих системах — зокрема засобах середньої та великої дальності.
Тому показники різних років виглядають так:
| Рік | Орієнтовна вартість одного дня війни |
|---|---|
| 2022 | $116 млн |
| 2024 | $140 млн |
| 2026 | $190 млн |
При цьому не слід напряму порівнювати $190 млн на день із 4,885 трлн грн, закладеними на сектор безпеки й оборони у 2027 році. Це показники за різні роки, у різних валютах і з різним охопленням видатків.
Проте тенденція одна: держава витрачає на оборону дедалі більше ресурсів, тоді як її внутрішня фінансова база не збільшується такими самими темпами.
Україна вже наблизилася до межі власного фінансування оборони
Особливо показовими є результати 2026 року.
За словами Підласої, за перші вісім місяців року Україна витратила на національну безпеку й оборону майже $42 млрд, не враховуючи військову допомогу партнерів у натуральній формі. Водночас внутрішні доходи та внутрішні державні запозичення принесли близько $39 млрд.
Ця різниця важлива з точки зору всієї бюджетної моделі воєнного часу.
Українська влада виходить із того, що максимально можливий обсяг власних доходів держави спрямовується передусім на безпеку й оборону, тоді як міжнародна бюджетна допомога дає змогу фінансувати пенсії, зарплати, медицину, освіту, соціальні програми та інші цивільні потреби. Міністерство фінансів прямо зазначає, що міжнародна підтримка залишається критично важливою для виконання соціальних і гуманітарних зобов’язань.
Але у 2026 році навантаження на оборону стало настільки великим, що навіть ця схема відчуває дедалі більший тиск.
Reuters повідомляв про $27 млрд незакритої додаткової потреби на оборону у 2026 році. Держава змушена одночасно шукати додаткові ресурси, переглядати цивільні видатки та домовлятися про збільшення міжнародної підтримки.
Ситуацію погіршують російські удари по підприємствах, енергетиці й транспортній інфраструктурі. Вони створюють подвійний бюджетний ефект: держава отримує нові рахунки за ремонт і захист інфраструктури, а пошкоджені підприємства та порушена логістика одночасно зменшують потенційні податкові й експортні доходи. Reuters оцінював пошкодження інфраструктури у 2026 році майже у $10 млрд, а ширший ефект проблем з експортом — приблизно у 1,5% ВВП.
Майже 4,9 трлн грн на безпеку й оборону
У проєкті державного бюджету на 2027 рік сектор безпеки й оборони отримує 4,885 трлн грн — на 517,9 млрд грн більше за план 2026 року зі змінами.
Це 43,8% прогнозованого ВВП і приблизно дві третини всіх видатків державного бюджету, які заплановані на рівні 7,272 трлн грн.
Структура цих 4,885 трлн грн показує, що військова машина потребує не тільки озброєнь.
| Напрям | Проєкт на 2027 рік |
|---|---|
| Грошове забезпечення та оплата праці з нарахуваннями | 1,7917 трлн грн |
| Озброєння і військова техніка | 2,2985 трлн грн |
| Інші видатки | 499,9 млрд грн |
| Резерв | 264,9 млрд грн |
| Державні гарантії на озброєння і техніку | 30 млрд грн |
Таку структуру оприлюднило Міністерство фінансів разом із проєктом бюджету.
Водночас ці 4,885 трлн грн — не весь ресурс, на який Україна розраховує для оборони.
Уряд очікує у 2027 році щонайменше ще 1 трлн грн матеріально-технічної допомоги від партнерів: ракет, боєприпасів, зброї, військової техніки та інших засобів. Ця допомога надходитиме не як звичайний дохід державного бюджету, а у вигляді військового майна та постачань.
І навіть після цього уряд визнає, що реальні потреби сил оборони можуть бути вищими.
Держава планує витратити 7,27 трлн грн, а отримати доходів — 5,65 трлн
Загальні доходи державного бюджету на 2027 рік уряд прогнозує на рівні 5,648 трлн грн. Це на 452,1 млрд грн більше, ніж передбачає змінений план на 2026 рік.
Видатки водночас мають зрости до 7,272 трлн грн — на 864,9 млрд грн.
Саме ця різниця темпів є одним із головних структурних ризиків бюджету.
Доходи збільшуються, але видатки зростають значно швидше, оскільки Україна одночасно повинна фінансувати армію, соціальні виплати, медицину, освіту, ветеранів, відновлення громад, енергетичну стійкість і дедалі дорожчий захист критичної інфраструктури.
І це пояснює, чому потреба України в зовнішньому фінансуванні не зникає навіть після кількох років масштабної міжнародної підтримки.
Звідки взялися $52,6 млрд
Міністерство фінансів заклало на 2027 рік потребу у $52,6 млрд міжнародної підтримки.
Серед потенційних джерел відомство називає Європейський Союз, країни G7, механізм ERA, МВФ, Світовий банк, Велику Британію та інших партнерів.
Але тут принципово важливо відрізняти потенційні джерела грошей від уже остаточно гарантованих надходжень.
За словами Марченка, які наводить Reuters, на цей момент підтвердженими зобов’язаннями партнерів покрито приблизно $20 млрд потреби 2027 року. Щодо решти Київ продовжує переговори.
Саме тому цифра понад $52 млрд не означає, що Україна вже має відповідний пакет допомоги на наступний рік.
Бюджет фактично виходить із припущення, що домовленості, яких наразі бракує, будуть досягнуті протягом наступних місяців.
ЄС уже створив великий фінансовий резерв — але не всі €90 млрд є бюджетними грошима
Найбільший структурований ресурс на 2026–2027 роки створив Європейський Союз.
ЄС погодив Ukraine Support Loan обсягом до €90 млрд, розрахований на 2026 і 2027 роки. Але ця цифра також потребує пояснення.
Приблизно €60 млрд передбачено на зміцнення оборонних спроможностей України та закупівлю оборонної продукції, а €30 млрд — на загальну бюджетну підтримку.
На 2026 рік ЄС зробив доступними до €45 млрд із цього механізму: до €16,7 млрд бюджетної підтримки та €28,3 млрд допомоги оборонно-промисловим спроможностям України. Перші транші вже почали надходити влітку.
Але розподіл фінансування на 2027 рік залежатиме від окремих рішень та актуальних потреб України. Тому було б неправильно просто взяти залишок із загальних €90 млрд і вважати його автоматично гарантованим бюджетним фінансуванням наступного року.
До того ж значна частина коштів має оборонне призначення і використовується за спеціальними правилами закупівель, а не просто надходить до державного бюджету для покриття його дефіциту.
Чому заморожені російські активи знову опинилися в центрі дискусії
Марченко назвав російські активи, заморожені європейськими союзниками України, одним із можливих ключових джерел закриття фінансової потреби 2027 року.
Але й тут є принципова різниця між кількома механізмами.
ЄС уже використовує доходи від іммобілізованих російських активів на підтримку України. За даними Єврокомісії, від початку війни Україні передано близько €3,8 млрд саме з таких доходів.
Це не те саме, що конфіскація самого основного капіталу російських резервів.
Новий європейський кредит на €90 млрд також не означає, що Євросоюз просто вилучив €90 млрд із заморожених російських активів і передав їх Україні. ЄС залучає ці кошти через власні запозичення, водночас залишаючи за собою можливість у майбутньому використати іммобілізовані російські активи для погашення кредиту відповідно до права ЄС та міжнародного права.
Отже, для бюджету-2027 заморожені активи поки що є не готовим чеком, а одним із ключових напрямів, навколо якого мають бути ухвалені подальші політичні та юридичні рішення.
Саме масштаб незакритої української потреби робить це питання дедалі важливішим.
МВФ каже про профінансовану програму. Чому тоді бракує понад $32 млрд?
На перший погляд тут виникає суперечність.
У липні МВФ заявляв, що його програма для України залишається повністю профінансованою як у базовому, так і в негативному сценарії. Фонд посилався, зокрема, на запевнення міжнародних партнерів, європейський Ukraine Support Loan, ERA та двосторонню підтримку.
У документах МВФ загальний фінансовий розрив України протягом 2026–2029 років оцінювався у $136,5 млрд, при цьому партнери надавали Фонду фінансові запевнення щодо підтримки програми.
А тепер український Мінфін каже, що лише у 2027 році потрібно $52,6 млрд і приблизно $20 млрд уже підтверджено.
Ці цифри описують різні рівні визначеності фінансування.
Для МВФ важливими є не лише вже підписані договори про конкретний транш, а й достатні фінансові запевнення партнерів, щоб програма вважалася життєздатною. Для формування річного державного бюджету Україна мусить значно точніше розуміти, хто саме, скільки і за яким механізмом надасть у конкретному році.
Тому «програма МВФ профінансована» і «для бюджету-2027 ще не закрито понад $32 млрд» не обов’язково суперечать одне одному. Це різні способи оцінювати надійність майбутньої допомоги.
Чому кілька мільярдів допомоги можуть залежати від закону про посилки
Одночасно з бюджетним процесом у Верховній Раді триває ухвалення законів, пов’язаних із фінансуванням ЄС і МВФ.
16 вересня парламент підтримав у першому читанні сім таких законопроєктів. Вони стосуються, серед іншого, оподаткування та митного оформлення міжнародних посилок, банкрутства малого бізнесу, роботи Фонду гарантування вкладів, НКРЕКП, сек’юритизації та інших сфер.
Один із найбільш помітних — запровадження ПДВ для дистанційних закордонних покупок вартістю до €150.
Сам по собі його очікуваний прямий фіскальний ефект порівняно невеликий — близько 10 млрд грн на рік, за попередніми оцінками, які наводив Reuters. Але значення такого законодавства значно ширше: виконання умов кредиторів та ЄС пов’язане з доступом України до набагато більших пакетів зовнішнього фінансування.
Тобто для бюджету воєнного часу закон, який безпосередньо принесе кілька мільярдів гривень, теоретично може мати значення для отримання мільярдів євро міжнародної підтримки.
Саме через це податкова, митна, антикорупційна та регуляторна політика дедалі тісніше переплітаються з питанням фінансування війни.
Зовнішні гроші потрібні не лише для пенсій і зарплат
У перші роки повномасштабного вторгнення міжнародну бюджетну підтримку часто пояснювали за простою схемою: Україна спрямовує власні податки на армію, а партнери допомагають утримувати цивільну частину держави.
Ця логіка значною мірою залишається чинною. Уряд прямо говорить, що зовнішнє фінансування критично важливе для балансування бюджету, виплати зарплат і пенсій та соціальних видатків.
Однак межа між цивільним і оборонним фінансуванням стає менш однозначною.
Європейський Ukraine Support Loan уже має окреме оборонне вікно на €60 млрд. ЄС фінансує закупівлю безпілотників та інші оборонні потреби безпосередньо. Україна також очікує не менш ніж 1 трлн грн військової допомоги у натуральній формі наступного року.
Тому міжнародна підтримка дедалі більше впливає не просто на те, чи вистачить Україні грошей на цивільні видатки. Вона безпосередньо визначає і те, який реальний оборонний ресурс країна зможе мобілізувати у 2027 році.
Чому війна дорожчає швидше за бюджетні доходи
Головна проблема бюджету-2027 не зводиться до нестачі одного траншу або одного нового податку.
Україна опинилася у ситуації, коли затяжна війна створює структурне збільшення витрат.
Більша чисельність війська означає більший фонд грошового забезпечення. Триваліша війна — більше ветеранів, поранених, родин загиблих та інших людей, щодо яких держава має довгострокові соціальні зобов’язання. Інтенсивні бойові дії потребують постійного поповнення запасів боєприпасів та техніки. Технологічна гонка створює нові статті витрат — від безпілотних систем та засобів РЕБ до далекобійних ударних систем і протиповітряної оборони.
Паралельно Росія намагається бити по джерелах українського доходу — підприємствах, портах, залізниці та енергетиці.
У результаті виникає небезпечна бюджетна асиметрія: війна одночасно збільшує видатки й обмежує можливості економіки, з якої ці видатки треба фінансувати.
Саме тому збільшення оборонного бюджету не можна розглядати окремо від стану експорту, податкової бази, міжнародних кредитів, заморожених російських активів та умов МВФ і ЄС.
Бюджет ще може змінитися
Нарешті, 4,885 трлн грн на безпеку й оборону, $52,6 млрд міжнародної потреби та інші показники поки що є цифрами проєкту, а не остаточного закону про державний бюджет.
Кабінет Міністрів подав законопроєкт №16000 до Верховної Ради 15 вересня. 16 вересня його представили парламентському бюджетному комітету.
Депутати можуть подавати бюджетні пропозиції до 1 жовтня 2026 року, після чого документ проходитиме подальший парламентський розгляд. Остаточно закон про державний бюджет має бути ухвалений до 1 грудня.
До того часу можуть змінитися як окремі статті видатків, так і конфігурація зовнішнього фінансування.
Але головна пропорція навряд чи зникне: оборона поглинає приблизно дві третини видатків держави, а Україна залишається критично залежною від десятків мільярдів доларів зовнішньої підтримки.
Від $116 млн до $190 млн: про що насправді говорить ця цифра
Показник у $190 млн на день важливий не тому, що дозволяє буквально визначити «ціну» конкретної доби війни.
Він показує швидкість, із якою затяжна війна змінює фінансову модель української держави.
У 2022 році Україна ще могла значно чіткіше розділити власні ресурси для оборони та міжнародні гроші для цивільного бюджету. У 2026-му внутрішніх доходів і запозичень уже не вистачає навіть на поточний масштаб оборонних витрат. Наступного року на безпеку й оборону пропонується спрямувати 4,885 трлн грн, а загальна потреба у міжнародній фінансовій підтримці перевищує $52 млрд.
Тому бюджет-2027 фактично складається з двох частин.
Перша — це те, що Україна може мобілізувати сама: податки, митні платежі, внутрішні запозичення та інші доходи.
Друга — те, про що Києву ще необхідно домовитися із союзниками: європейські кредити, кошти G7 і ERA, програми МВФ та Світового банку, двостороння допомога і, потенційно, ширше використання заморожених російських активів.
І саме друга частина стає дедалі важливішою.
Адже якщо війна коштує Україні вже близько $190 млн бюджетних коштів щодня — ще до врахування значної частини іноземної військової допомоги, — питання фінансування 2027 року перетворюється не просто на чергові переговори про бюджетну підтримку.
Це питання того, чи зможе держава одночасно утримувати армію, виконувати базові соціальні функції та фінансово витримувати ще один рік великої війни.
