Як держава створює систему наступальних кібероперацій, легалізує «хакерів у формі» – Кіберсили? Чому це може стати стратегічною перевагою?
Новий фронт війни — цифровий
Після чотирьох років дискусій Україна фактично створює власні Кіберсили — новий рід військ, який має опікуватися наступальними операціями у кіберпросторі. Це перехід від хаотичної “волонтерської” ІТ-війни до централізованої системи цифрової оборони та нападу.
Верховна Рада 9 жовтня ухвалила за основу законопроєкт, який юридично оформлює Кіберсили ЗСУ. У Генштабі прогнозують, що структура почне працювати вже до кінця 2025 року.
«Українські фахівці мають знання й уміння — їх треба залучити. Ми створюємо систему, що поєднає військову дисципліну й цивільний інтелект», — полковник Іван Павленко, начальник управління радіоелектронної і кіберборотьби ЗСУ.
Як виникла ідея Кіберсил
Початок процесу — серпень 2021 року, коли РНБО ухвалило рішення про “невідкладні заходи з кібероборони держави”. Першим пунктом було саме створення кібервійськ. Міністр оборони Олексій Рєзніков тоді називав це “одним із ключових напрямів модернізації ЗСУ”.
Однак практична реалізація затягнулася — війна, пріоритети оборони, нестача законодавчих рамок. Тепер, після двох років російських кібератак і десятків контроперацій, Україна переходить до єдиної кіберкомандної структури.
Що це за війська і чим вони відрізняються
Законопроєкт визначає Кіберсили як окремий орган військового управління, підпорядкований головнокомандувачу ЗСУ. Їхнє завдання — “формування та застосування спроможностей кіберстримування, здобуття військової переваги над противником через операції в кіберпросторі”.
Головнокомандувач ЗСУ
│
┌─────────┴─────────┐
│ │
Управління Кіберборотьби Штаб Кібероперацій
│ │
┌────────┴────────┐ ┌────┴────┐
│ │ │ │
Кіберзахист Кібернапад Аналітика і Розвідка
(оборона) (атака) (електронна боротьба)
│
│
Кіберрезерв (цивільні хакери)
│
Премії / Контракти / Секретність
Інфографіка: Структура Кіберсил Якщо спрощено — Кіберсили атакують, тоді як війська зв’язку та кібербезпеки захищають. Це ключова різниця, пояснює депутат і співавтор законопроєкту Олександр Федієнко:
“Жоден класний кіберзахисник не буде ефективним нападником. У світі це два окремі світи — атакувальний і оборонний”.
Таке розділення відповідає практиці НАТО, США та Ізраїлю, де наступальні та оборонні структури мають окремі командування.
Навіщо це потрібно, якщо “кібервійна” вже триває
Фактично Україна вже чотири роки веде децентралізовану кібервійну:
- кіберпідрозділ ГУР МО регулярно повідомляє про злами російських серверів;
- Мінцифра координує “ІТ-армію” — близько 200 000 добровольців;
- війська зв’язку мають підрозділи кібербезпеки.
Але, за словами експертів, усе це — “анархія з героїзмом”. Колишній керівник кібердепартаменту СБУ Костянтин Корсун каже:
“У 2022-му всі — айтішники, волонтери, військові — діяли хаотично. Були навіть випадки friendly fire — коли наші зламували власні операції”.
Нові Кіберсили мають це припинити: координувати, легалізувати і дати правовий статус “кіберкомбатантів”.
Кіберрезерв: хакери на службі держави
Одне з найцікавіших рішень — створення військового резерву Кіберсил. У нього можуть вступати цивільні фахівці або іноземці, які погодяться на тимчасовий контракт для участі в операціях. Навіть ті, хто не підлягає мобілізації, можуть бути залучені до кібербитв.
За успішні операції передбачено великі премії:
- 1,17 млн грн — за стратегічну операцію,
- 292 тис. грн — за операцію оперативного рівня.
Це створює гібридну модель, де військові і цивільні хакери працюють разом, але під контролем Генштабу. Полковник Іван Павленко, начальник управління радіоелектронної і кіберборотьби ЗСУ, пояснює:
“Українські фахівці мають знання і вміння — їх треба залучити. Формат ще обговорюється, але принцип зрозумілий: координовані, професійні дії”.
Міжнародно-правові ризики
Ключова причина законодавчого оформлення — декриміналізація кібератак. Українські хакери, які зламують російські сервери, іноді діють через інфраструктуру третіх країн. Це створює ризики кримінального переслідування за кордоном. Новий закон має вивести кібероператорів із “сірої зони”, прирівнявши їх до комбатантів — тобто легітимних учасників бойових дій у кіберпросторі.
Кіберсили у світовому контексті
США створили Cyber Command у 2010 році. Ізраїль, Велика Британія, Південна Корея — мають аналогічні командування. Україна фактично наздоганяє цей тренд, але з унікальним досвідом — війни у реальному часі.
Після атаки вірусу NotPetya (2017) українські інституції стали полігоном для випробувань. Тепер рівень кіберзахисту в країні, за словами Павленка, “не дозволяє повторення таких масштабів”.
Прогноз: від хаосу — до цифрового щита
“У кіберпросторі ніколи не можна казати ‘ніколи’”, — наголошує Павленко.
Однак створення Кіберсил означає кілька важливих речей:
- Єдине командування — менше хаосу, більше координації;
- Залучення цивільних експертів — інтелектуальний резерв країни;
- Правовий статус операцій — захист хакерів від переслідувань;
- Фінансові стимули — створення професійного ринку кібероборони.
Україна перетворюється на одну з перших країн, де кіберпростір офіційно став полем бою — і це, схоже, лише початок.
За матеріалами bbc.com
