Під прикриттям шкільних штор. Чому батьки учнів регулярно здають гроші на ремонти класів, охорону та подарунки вчителям

Коштовні привітання педагогам на всі можливі свята, поповнення фонду класу та школи, — NV з’ясував, чи справді школи досі вимагають різноманітні внески, або ж це добровільний порив батьків?

«Здайте гроші у фонд класу», «Треба скинутись у фонд школи», «Вирішили відремонтувати наш кабінет», «Школі не вистачає на охорону», «Треба привітати педагогів із Днем вчителя», або ж навіть «Закінчились паперові рушники та бутильована вода в класі», — такими повідомленнями рясніють батьківські чати учнів столичних шкіл. І не лише столичних.

На початку квітня цього року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) оприлюднив дослідження про стан корупції в країні. Його результати говорять про те, що найчастіше з проявами побутового хабарництва українці зіштовхуються саме в школах.

Майже третина респондентів опитування заявила, що керівництво навчальних закладів чи вчителі вимагали від них подарунків, грошей чи послуг протягом останніх 12 місяців.

Іноді подібні «прохання» можуть приймати агресивні форми. Про що, наприклад, свідчить історія, що з’явилась декілька тижнів тому в публічній групі Батьки SOS у Facebook, яку створили батьки, аби фіксувати випадки вимагання грошей чи подарунків в школах.

Одна із користувачок цієї групи, що налічує більше 241 тис. учасників, написала, що її син навчається в першому класі однієї з львівських шкіл, де став жертвою цькування та педагогічного недбальства. Причиною слугувало те, що жінка відмовилась здавати гроші на подарунки вчителям та директору.

Дописувачка зазначила, що через війну не має достатньо коштів на подібні подарунки, а коли вона про це повідомила, буцімто вчителька стала негативно ставитись до її сина. Згодом педагогиня почала відмовлятися пояснювати дитині питання в шкільних дисциплінах, хоча у подібних проханнях іншим учням вона не відмовляє.

NV намагалося зв’язатися з авторкою допису для уточнення усіх деталей, проте вона не відповіла.

Олена Парфьонова, засновниця організації Батьки SOS — саме вона веде однойменну групу у Facebook, зауважує: насправді у школах є лише дві причини булінгу, тобто зневажливого агресивного ставлення до дитини. Одна з них — міжособові конфлікти, а от друга — саме «економічна»: коли батьки відмовляються здавати кошти на ремонти шкіл і тому подібне.

Олена Парфьонова, засновниця організації Батьки SOS (Фото: DR)

Олена Парфьонова, засновниця організації Батьки SOS / Фото: DR

«Це ж ніби невеликі кошти, — каже Парфьонова. — Здати по 200 грн на місяць, — всього лише дві кави не випити. Ти не відчуваєш це так сильно, якби тобі в лікарні сказали здати 20 тис грн на операцію». На додачу подібні прохання зазвичай завуальовані фразами — «це ж покращення для вашої дитини».

«Це як ракова пухлина, яка дала метастази, — веде далі Парфьонова. — Невеликий відсоток батьків усвідомлюють, що це різновид побутової корупції».

Батьки проти батьків

Чому опитування КМІС показує корупцію в школах масовою проблемою, проте навали подібних історій у ЗМІ нема? Експерти пояснюють це протиріччя тим, що гроші у школі давно стали багатошаровою проблемою. І дійовими особами в цій історії є не лише вчителі та адміністрація навчального закладу, але й самі батьки. Причому останні можуть діяти по обидві сторони умовного протистояння.

Коментарі під згаданим вище дописом мами львівського першачка підтверджують: випадки «м’якого» вимагання грошей в школах непоодинокі, а людей, які наважуються публічно виступити проти подібної практики, очікують проблеми. Причому далеко не завжди їх продукує безпосередньо адміністрація навчального закладу.

З подібним особисто добре знайома Парфьонова. Ще на початку лютого 2014 року вона зіштовхнулась з тим, що класний керівник її дитини попросив прийти на батьківські збори. До того мати київського школяра здавала лише по 150−200 грн на ремонти, а цього разу дізналась, що в школи зникли 170 тис. грн, і тепер батьки мають подвоїти свої внески.

Парфьонова з’ясувала, що пояснити необхідність саме такої суми адміністрація навчального закладу не може. Як і показати бухгалтерію подібних надходжень. Тоді киянка вирішила розповісти про це іншим батькам. Проте отримала несподіваний фідбек: деякі з них влаштували їй травлю. «Перші півроку я не розуміла, на якому я світі. Вони влаштовували мітинги біля КМДА, щоб захистити директора», — розповідає Парфьонова.

Згодом їй вдалося зв’язатися з Міносвіти, розповісти про ситуацію, і представник відомства приїхав в навчальний заклад.

А через тиждень директор школи, в якій вчилася дитина Парфьонової, написала заяву на звільнення.

«Тоді я створила групу Батьки SOS у Faceboоk, — розповідає киянка. — Мені здавалося, що моя ситуація унікальна. Але мені почали писати анонімно і казати, що це є в інших школах. Потім я почала писати про інші заклади освіти, згодом зареєструвала громадську організацію».

Тепер ця структура займається різними проблемами, пов’язаними з навчальним процесом.

«Корупція в школах — це мікс», — пояснює NV Іванна Коберник, співзасновниця громадської організації Смарт освіта. Вона зауважує: із розповідей батьків випливає, що постійну здачу грошей на школу можна поділити на два типи: «подарунки» і «ремонти».

Іванна Коберник, співзасновниця громадської організації Смарт освіта (Фото: Юрій Строкань)

Іванна Коберник, співзасновниця громадської організації Смарт освіта / Фото: Юрій Строкань

«Є школи, які це стимулюють, але є й ті, які цього уникають. І тоді це ініціатива батьків», — каже співзасновниця Смарт освіти.

«Є частина батьків, які мають непереборне внутрішнє бажання платити „богові освіти“: треба збирати гроші, бо інакше ти погана мама і у дітей буде погана освіта. Треба робити подарунки, купувати щось в клас і проявляти активність, — каже Коберник. — І інші батьки часто не розуміють: чи це одна мама самостверджується, чи це вимога школи».

Стосовно ремонтів, експертка пояснює: у шкіл немає «швидких бюджетів» на залагодження негайних проблем. Якщо, наприклад, зламався кран, то в директора немає грошей швидко його купити і замінити. «А якщо кран зламався, то туалет не працює, — веде далі Коберник. — Тому батьки можуть здавати гроші у фонд школи для вирішення таких питань. Якщо той офіційно оформлений, якщо про його роботу звітують, якщо здача грошей туди добровільна — я не бачу в цьому проблем».

Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК) у відео на своєму Youtube-каналі пояснює, що вимагання благ, як і грошей — це порушення закону. Тому в разі, якщо вчителька вимагає гроші чи матеріальні речі – треба звертатися до директора, а якщо той не допомагає, то й до управління освіти.

«Школи мають бути осередками відкритості, чесності та взаємоповаги — цінностей, що лежать в основі сильної й прозорої держави», — пояснює Альона Хилько, проєктна менеджерка Офісу доброчесності НАЗК.

Агентство, за її словами, розробило методичні рекомендації для забезпечення прозорості та доброчесності в діяльності закладів загальної середньої освіти.

«Зокрема, не залишили поза увагою й тему, яка хвилює та обурює багатьох батьків — фінансування освіти: як забезпечити потреби закладу чесно, прозоро і без порушення принципів доброчесності, — зазначила Хилько. — Актуальним залишається питання прозорості бюджетного процесу в школах, ефективного та раціонального використання коштів місцевого бюджету — як у звичайних умовах, так і під час змін законодавства, надзвичайного чи воєнного стану».

Освітній омбудсман Надія Лещик пригадала в розмові з NV, що ще декілька років тому була навала звернень стосовно закупівлі школами за кошти батьків штор. Проте зараз таких повідомлень немає.

«До нас звертаються з питаннями: що робити, якщо виявили завищення цін під час закупівлі? Ми радимо їм звертатись до DOZORRO. Але кількість звернень до нас стосовно корупції і вимагання коштів у закладах освіти зменшилась, порівняно з періодом до 2022 року», — каже омбудсман.

Своєю чергою Парфьонова переконана: на сайтах навчальних закладів мають бути оприлюднені звіти про витрачені кошти. Бо саме так можна викоренити корупцію.

«Ініціатива знизу дає свої результати. Ми навчили батьків подавати запити. Батьки можуть відслідковувати, що школа закуповує. І коли кажуть — „здайте гроші на миючі засоби“, батьки можуть подивитися: чи не купували вже ці миючі засоби раніше», — пояснює вона.

NV звернулось до Міносвіти із запитом прокоментувати результати дослідження КМІС, але й через декілька тижнів очікування відповіді від відомства редакція не отримала.

За матеріалами nv.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Вверх