Володимир Зеленський публічно «застовпив» три речі — обмін українських територій на гарантії не відбудеться, курс на юридично обов’язкові (а не «будапештські») гарантії від США, і ставку на PURL + заморожені росактиви як фінансову основу війни й відновлення. Все інше — обгортка навколо цих трьох вісьових тем.
Після пресконференцій на фудкорті та у метро, президент Зеленський практично експромтом вирішив спробувати новий формат спілкування із журналістами – пресконференцію голосовими повідомленнями у WhatsApp.
Кілька днів журналісти у напівжартівливій формі розпитували у радника президента з питань комунікацій Дмитра Литвина про перспективи призначення нового голови Офісу президента та щодо інших не менш важливих питань. В якийсь момент Литвин пообіцяв показати найцікавіші моменти спілкування президенту, а потім з цього визріла ідея, щоб президент відповів на всі питання із чату.
Тож за ініціативи Дмитра Литвина 8 грудня Офіс президента збирав питання українських та міжнародних медіа у спеціальному чаті цього месенджеру, поки сам Володимир Зеленський прямував до Лондона на зустріч із з європейськими лідерами. Керівниця департаменту інформаційної політики ОП Ірина Побєдоносцева їх згрупувала для передачі президенту.
Уже ввечері, дорогою до Брюсселя, президент надіслав через Литвина відповіді на ці питання у тому ж чаті WhatsAp у форматі голосових повідомлень, які багато хто з нас шле своїм друзям чи знайомим.
“Президент теж сказав, що хороший формат”, – зрештою передав Литвин журналістам оцінку президента того, що відбулось.
Про що саме заявив Володимир Зеленський – у короткому огляді.
Читайте також: «Швидше, швидше, швидше».
Чому питання територій стало вибухівкою в мирному плані США
1. Що змінилося в мирному плані
- План скоротили з 28 до 20 пунктів, «відверто не проукраїнські» пункти вилучили.
- База плану лишається тією ж, але тепер його дописують спільно з європейцями; фінальну версію 20-пунктового плану Україна та європейці хочуть погодити та відправити в США ввечері 9 грудня.
Найпроблемніший блок — території (передусім Донбас і ЗАЕС), плюс ще три «чутливі» теми:
- гарантії безпеки,
- гроші на відновлення,
- репарації / активи РФ.
2. Обмін українських територій: червона лінія зафіксована публічно
- Зеленський чітко сказав: обмін територій на гарантії безпеки не розглядається.
- Аргументація тришарова:
- юридична — Конституція не дозволяє відчужувати території;
- міжнародно-правова — будь-яка «легалізація» окупації б’є по всій системі міжнародного права;
- моральна — «ми не маємо морального права щось віддавати».
- Водночас він визнає, що США шукають компроміс, а РФ тисне саме по лінії частини Донецької області й контролю над ЗАЕС.
По суті, це сигнал Вашингтону й Європі: територіальний демаршрут для України закритий, шукайте інші елементи компромісу (режими вогню, демілітаризовані зони, формати гарантій, репараційні механізми тощо).
Читайте також: Папір не збиває ракети.
Чому гарантом безпеки України може бути лише її армія
3. Гарантії безпеки: «не ще один Будапешт»
- Найсильніші гарантії, які Україна хоче отримати, — від США, і це має бути не меморандум, а юридично обов’язковий документ, ухвалений Конгресом, максимально наближений до статті 5 НАТО («напад на Україну = автоматична реакція»).
- Європейські гарантії від «коаліції охочих» — уже фактично зведені у текст; це рамка, яка фіксує довгострокову військову, фінансову й політичну підтримку.
- Ключове запитання, на яке, за словами Зеленського, ще немає відповіді: «Що буде, якщо через якийсь час після миру Росія знову нападе?»
Фактично Зеленський підводить усіх до простої дилеми: або справжні гарантії, або відкладена третя фаза війни.
4. PURL і гроші: США «заробляють», але PURL працює
- PURL (Prioritised Ukraine Requirements List):
- дефіцит на 2025 рік скорочений до $100 млн;
- Нідерланди дали додаткові €700 млн, що зменшило розрив (раніше бракувало близько $1,5 млрд);
- на 2026 рік потреба України по PURL — близько $15 млрд.
- Зеленський прямо говорить, що американці «заробляють гроші» на постачанні зброї, й це органічно вписується в їхню політичну логіку: PURL — це і підтримка України, і завантаження американського ВПК.
Для нас це означає:
- підтримка США не альтруїзм, а win-win бізнес-модель,
- поки ця модель працює, ризики різкого обвалу допомоги менші, але Україна постійно має доводити, що лишається «інвестицією, яка окупається» в очах Вашингтона.
5. ЄС, репараційний кредит і заморожені активи РФ
- Зеленський очікує від ЄС рішення по заморожених російських активах — у форматі репараційного кредиту чи альтернативної схеми.
- Без цих грошей, за його оцінкою, Україна не витягне ані відновлення, ані частину оборонних витрат у 2026–27 роках.
- Справжній вузол — позиція скептичних країн (Бельгія й кілька південних/північних столиць), які гальмують остаточне рішення.
Тут він ставить дуже прозорий ультиматум ЄС: або активи починають працювати на Україну зараз, або Європа отримує ще одну фінансову кризу війни через 1–2 роки.
6. Китай, Польща, дрони в Ірландії
- Китай: Зеленський прямо каже, що не бачить зацікавленості Пекіна в завершенні війни, при цьому визнає його реальний вплив на Путіна. Це доволі жорстка публічна оцінка, як для української риторики щодо КНР.
- Польща: сигнал примирення з новим президентом Навроцьким — бажання зустрічі будь-якої зручної дати, підкреслення вдячності за підтримку й прихисток українців. Це спроба «перезавантажити» відносини після затяжних зернових/політичних конфліктів.
- Дрони в Ірландії: факт інциденту підтверджено, іде розслідування; за українською стороною — констатація, що це не змінило хід візиту. Імовірна російська провокація, але Зеленський свідомо не загострює, аби не відволікати порядок денний.
7. Кадрові натяки: голова ОП і «гра в Дженгу»
- Кандидати в голови ОП, за словами Зеленського:
- Денис Шмигаль (міністр оборони),
- Михайло Федоров (міністр цифрової трансформації),
- потенційно — Сергій Кислиця, Павло Паліса, Кирило Буданов.
- Але він порівнює систему влади з грою «Дженга»: витягнеш одну деталь — може розвалитись вся конструкція (Міноборони, Мінцифри, МЗС, ГУР, внутрішня «кухня» в ОП).
- Зеленський навіть допускає, що може обійтися без формального керівника ОП — це натяк, що він готовий жити в режимі більш персоналізованого управління, якщо еліти не домовляться про «безболісну» ротацію.
8. Обміни полонених
- Про обмін 1200 українців він напряму не відповів, але через Литвина донесено, що:
- переговори тривають на рівні Координаційного штабу,
- в усіх українських драфтах мирного плану є пункт «всіх на всіх».
Це важливий маркер: тема полонених вшита в архітектуру будь-якого потенційного договору, а не винесена «кудись потім».
Що все це означає по суті
- Території — не предмет торгу, а предмет конфлікту.
Україна публічно фіксує неможливість «обміну земель на папірці», навіть якщо папірці — дуже привабливі гарантії. Це піднімає планку для США й ЄС: щоб переконати Україну, їм доведеться пропонувати більше, ніж просто “закінчення війни”. - Війна дедалі більше схожа на торг політико-фінансовими архітектурами.
PURL, репараційний кредит, юридично зобов’язуючі гарантії — це вже не про сьогоднішню лінію фронту, а про те, яким буде світовий порядок після війни. - Володимир Зеленський грає на кількох столах одночасно.
- на американському — апелює до прагматизму («ви заробляєте, але дайте нам реальні гарантії»),
- на європейському — до відповідальності («або ви платите за наш захист, або платите потім за більшу війну»),
- на внутрішньому — показує, що не згоден на «мир за рахунок територій», попри всі тиски.
- Кадрова «Дженга» і довгий перехід.
Фрази про можливість працювати без голови ОП, проблеми з пошуком керівників Мін’юсту і Міненерго — ознака того, що влада входить у фазу затяжного переформатування, яке співпадає з переговорним марафоном. Це робить систему більш чутливою до потрясінь, але водночас концентрує ще більше ваги на самому президенті.
За матеріалами forbes.ua
