Україна стала однією з дев’яти держав, які взяли курс на створення Defence, Security and Resilience Bank — нового міжнародного банку для фінансування оборони. Його задум амбітний: держави дадуть установі капітал і гарантії, банк отримає високий кредитний рейтинг, залучатиме дешеві гроші на фінансових ринках і кредитуватиме уряди та оборонні компанії. Для українського ОПК це потенційно означає принципово нове джерело довгих грошей. Але між політичним рішенням і першими кредитами ще залишається кілька критичних етапів.
Наприкінці серпня 2026 року проєкт Defence, Security and Resilience Bank, або DSRB, перейшов із категорії фінансових концепцій у значно практичнішу фазу.
За даними Reuters, майбутній банк уже отримав близько €5 млрд попередніх зобов’язань щодо капіталу. Його ціль — приблизно €20 млрд внесеного капіталу та ще €80 млрд капіталу, який держави-засновниці гарантуватимуть і мають надати за необхідності. У підсумку йдеться про фінансову конструкцію приблизно на €100 млрд.
Політично підтримали створення банку дев’ять держав: Канада, Албанія, Бельгія, Греція, Латвія, Люксембург, Румунія, Туреччина та Україна. Спільну декларацію вони оголосили 7 липня на саміті НАТО в Анкарі. Штаб-квартира установи має бути в Канаді, а європейський хаб — у Люксембурзі.
Якщо все піде за планом, DSRB може розпочати операції вже у 2027 році.
Для України це важливо не тільки через можливість отримати ще один канал міжнародної допомоги. Концепція DSRB інша: українська оборонна промисловість може поступово перейти від моделі, за якою партнери дають Україні гроші на закупівлю зброї, до моделі, за якою самі виробники залучають довгостроковий фінансовий ресурс для розширення заводів, закупівлі обладнання та виконання великих контрактів.
Саме тут і полягає головна потенційна зміна.
Банк уже створений чи поки що ні
Юридично DSRB ще не є повністю діючою міжнародною фінансовою установою.
У березні 2026 року Канада запросила представників 18 країн на переговори в Монреаль. Наприкінці квітня учасники узгодили текст установчих Articles of Agreement — документа, який визначає майбутню структуру та правила банку. Країни також одностайно погодилися розмістити його штаб-квартиру в Канаді.
7 липня дев’ять держав уже публічно заявили про намір створити DSRB.
Але це ще не означає, що банк отримав юридичну особу, баланс і може видавати кредити.
Наступними етапами мають стати остаточне підписання установчих документів, внутрішні процедури їхнього затвердження державами, формування капіталу, створення органів управління та отримання кредитного рейтингу.
Reuters повідомляє, що підписання статуту планується на осінь 2026 року. Канада готова рухатися вперед навіть із нинішнім складом учасників, залишивши можливість іншим державам приєднатися пізніше.
Тому формулювання «банк на €100 млрд» сьогодні слід розуміти як цільову фінансову конструкцію, а не як €100 млрд, які вже лежать на рахунку і готові до розподілу.
Навіщо взагалі створювати окремий оборонний банк
Оборонна промисловість зіткнулася з парадоксом.
Держави НАТО різко збільшують військові бюджети, попит на ракети, боєприпаси, безпілотники, системи ППО, радари та іншу техніку вимірюється десятками й сотнями мільярдів євро.
Але виробники, особливо невеликі та середні, далеко не завжди можуть отримати капітал для того, щоб виконати цей попит.
Підприємству недостатньо просто мати замовлення на мільярд.
Перед початком серійного виробництва потрібно придбати обладнання, збільшити штат, сформувати запас компонентів, побудувати цехи, профінансувати оборотний капітал і пережити місяці між початком виробництва та оплатою контракту.
Для великого концерну це простіше.
Для стартапу, виробника дронів або компанії з кількома сотнями працівників — значно складніше.
Комерційний банк бачить військове виробництво як галузь із цілим набором специфічних ризиків: експортний контроль, державна секретність, політичні рішення, залежність від військових бюджетів, небезпека припинення контрактів і, у випадку України, ще й фізичний ризик знищення виробництва.
Тому приватний кредит може бути дорогим, коротким або взагалі недоступним.
DSRB задуманий саме як посередник між державами, оборонною промисловістю та глобальними ринками капіталу.
На власному сайті команда майбутнього банку називає три його основні функції: дешевше довгострокове фінансування для держав, підтримка оборонних закупівель і гарантії, які повинні стимулювати комерційні банки кредитувати підприємства оборонного ланцюга.
Фактично йдеться про спробу створити своєрідний Світовий банк або ЄБРР для оборони.
Звідки візьмуться €100 млрд
Найважливіше — правильно зрозуміти фінансову механіку DSRB.
Державам-засновницям не обов’язково одразу перераховувати банку всі €100 млрд.
За інформацією Reuters, конструкція наразі передбачає приблизно:
€20 млрд — paid-in capital, тобто реально внесений державами капітал;
€80 млрд — callable capital, тобто гарантований державами капітал, який банк зможе вимагати у визначених статутом ситуаціях.
Callable capital — звичайний механізм для великих міжнародних фінансових установ.
Його сенс полягає не в тому, щоб негайно витратити ці гроші.
Це кредитна подушка.
Якщо рейтингові агентства та інвестори вірять, що за банком стоять фінансово сильні держави й у разі проблем вони виконають свої зобов’язання, сама міжнародна установа може дешево позичати гроші на світових ринках.
Механізм приблизно такий:
держави → формують капітал і гарантії DSRB → DSRB випускає облігації → інвестори купують їх → банк спрямовує залучені гроші на оборонні проєкти.
Тобто кожне євро фактичного державного внеску потенційно може підтримувати значно більший обсяг кредитування.
Саме в цьому полягає одна з головних переваг міжнародних банків розвитку: вони дозволяють державам використовувати власний кредитний рейтинг для мобілізації приватного капіталу.
Але DSRB не створить «безкоштовні гроші».
Кредити все одно доведеться повертати, а державні гарантії створюють умовні фінансові зобов’язання для бюджетів.
Перевага полягає в іншому — у дешевшій ставці, довшому терміні фінансування та розподілі ризиків між багатьма країнами.
Чому всі говорять про рейтинг AAA
Для цієї моделі критично важливим є кредитний рейтинг.
DSRB хоче отримати AAA — найвищий рівень кредитної надійності.
Тоді інвестори вважатимуть його облігації одним із найбезпечніших активів і погоджуватимуться позичати банку гроші під низький відсоток.
А DSRB, своєю чергою, зможе передавати перевагу низької вартості фінансування своїм клієнтам.
Саме тут виникає головна проблема проєкту.
Серед нинішніх учасників є фінансово сильні держави — зокрема Канада, Бельгія та Люксембург.
Але до банку поки що не приєдналися Німеччина, Велика Британія та більшість інших великих економік G7.
Експерти, опитані Reuters, прямо пов’язують широку участь великих держав із шансами DSRB отримати найвищий рейтинг. Для міжнародного банку фінансова сила ключових акціонерів має надзвичайно велике значення.
Зараз проєкт має приблизно €5 млрд попередніх зобов’язань при цілі близько €20 млрд внесеного капіталу.
Тобто сформована лише приблизно чверть необхідної стартової суми.
Чому Німеччина і Британія вагаються
Проблема не лише у вартості вступу.
За інформацією Reuters, великим країнам пропонували внести приблизно €1 млрд, причому платежі можна було б розподілити приблизно на три роки.
Для Німеччини або Великої Британії це не критичний масштаб.
Головне питання звучить інакше: навіщо сильній державі позичати через DSRB, якщо сама вона вже може залучати дешеве фінансування?
Другий аргумент — дублювання вже створених механізмів.
Європейський Союз має SAFE — Security Action for Europe із кредитним ресурсом до €150 млрд.
Велика Британія паралельно розробляє Multilateral Defence Mechanism разом із кількома європейськими партнерами.
Нарешті залишаються питання управління: хто матиме найбільше голосів, хто вирішуватиме, які проєкти фінансувати, які вимоги встановлюватимуться до локалізації виробництва.
Саме ці фактори Reuters називає серед причин обережності потенційних учасників.
Водночас для промисловості ситуація виглядає інакше.
Британські та німецькі оборонні компанії вже закликають свої уряди приєднатися, побоюючись, що в іншому разі вони можуть опинитися поза проєктами, профінансованими DSRB.
Що саме фінансуватиме банк
Фінальні кредитні політики ще не оприлюднені.
Але вже визначено загальну архітектуру.
DSRB має працювати не лише з урядами.
Reuters повідомляє про прямі дешеві кредити державам та оборонним підрядникам, а також про гарантування кредитів, які комерційні банки видаватимуть меншим оборонним підприємствам.
Сам DSRB декларує фінансування оборони, безпеки та стійкості, включно з виробничими ланцюгами.
Це відкриває кілька потенційних напрямів:
- будівництво нових виробничих ліній;
- розширення заводів;
- закупівля обладнання;
- збільшення виробництва боєприпасів;
- виробництво ракет і систем ППО;
- безпілотні комплекси;
- електроніка та сенсори;
- кібербезпека;
- критична інфраструктура;
- стратегічні матеріали й компоненти;
- оборотний капітал для виконання великих замовлень.
Окремий сегмент — гарантії.
Наприклад, невеликий виробник отримує довгостроковий контракт, але його банк не хоче фінансувати масштабування через високий ризик.
DSRB може гарантувати частину кредиту.
Для комерційного банку ризик різко зменшується — і кредит, який раніше був неможливим або надто дорогим, стає реалістичним.
Саме цей механізм може виявитися особливо важливим для українських defense-tech компаній.
Хто з України теоретично зможе позичати
Україна перебуває в особливій ситуації.
Її оборонна промисловість за чотири роки повномасштабної війни виросла у десятки разів. У лютому 2026 року Міноборони оцінювало виробничі спроможності українського ОПК приблизно у $50 млрд на рік, а українські виробники вже забезпечували понад половину потреб Сил оборони.
Однак виробнича спроможність і реальне виробництво — не одне й те саме.
Щоб завод міг випустити умовно мільйон дронів, недостатньо просто мати обладнання й технологію. Потрібен замовник і гроші на виробничий цикл.
Саме дефіцит довгого фінансування залишається одним із вузьких місць сектору.
Тому серед потенційних українських клієнтів DSRB можуть опинитися кілька категорій.
Великі виробники
Компанії з великими державними або міжнародними контрактами можуть залучати інвестиційні кредити для побудови нових виробничих потужностей.
Особливо це актуально для секторів, де масштабування коштує сотні мільйонів євро: ракет, боєприпасів, ППО, бронетехніки, авіаційних систем.
Виробники дронів і defense-tech
Це один із найдинамічніших секторів українського ОПК.
Багато компаній виросли зі стартапів у серійних виробників за два-три роки, але класична банківська модель часто не пристосована до такого темпу.
Гарантії DSRB могли б дати комерційним банкам можливість кредитувати такі компанії без необхідності перекладати весь ризик на власний баланс.
Виробники компонентів
Критично важливим є не лише фінансування виробника готової ракети чи БПЛА.
Потрібні двигуни, електроніка, оптика, системи зв’язку, вибухові речовини, акумулятори, корпуси, верстати та десятки інших компонентів.
Тому DSRB задуманий як банк, що працює з усім оборонним supply chain, а не тільки з великими концернами.
Спільні українсько-європейські підприємства
Для України це може бути одним із найбільш перспективних напрямів.
Українська компанія має технологію та бойовий досвід.
Європейський партнер — виробничу інфраструктуру, доступ до ринку та капіталу.
DSRB може стати фінансовим мостом між ними, особливо якщо обидві держави є членами банку.
Але є принципове застереження.
Публічних остаточних правил, за якими українські компанії подаватимуть заявки, поки немає.
Тому сьогодні не можна сказати, що будь-який український виробник автоматично отримає право прийти до DSRB за кредитом.
Остаточні критерії мають визначити кредитна політика та органи управління майбутнього банку.
Які компанії матимуть найбільші шанси
Для DSRB слово «оборонний» саме по собі не буде достатнім аргументом.
Це все-таки банк.
Отже, навіть якщо правила ще формуються, можна очікувати класичну банківську логіку: позичальник має довести, що здатний повернути гроші.
У практичному сенсі найсильніші позиції матимуть компанії, які мають довгострокові контракти або прогнозований портфель замовлень, прозору структуру власності, контрольовану фінансову звітність, відповідність експортному та санкційному законодавству і зрозумілий план використання інвестицій.
Для українських підприємств додадуться специфічні питання фізичної безпеки виробництва, страхування воєнних ризиків, диверсифікації постачальників та можливості перенесення або дублювання виробничих ліній.
Тобто DSRB може знизити фінансовий ризик, але не скасує кредитну перевірку.
Чим DSRB відрізняється від SAFE
На перший погляд DSRB справді дублює європейські програми.
Насправді між інструментами є фундаментальна різниця.
SAFE має €150 млрд кредитного ресурсу, але безпосередніми позичальниками є держави — члени ЄС. Україна може брати участь у спільних закупівлях і українські компанії можуть бути постачальниками, однак сам SAFE-кредит отримує європейська держава.
Українська оборонна промисловість при цьому інтегрована в механізм досить глибоко: щонайменше 65% вартості компонентів у відповідних закупівлях повинні походити з ЄС, України або визначених країн ЄЕЗ/ЄАВТ.
DSRB, за нинішньою концепцією, має йти далі: кредитувати не лише держави, а й підприємства та гарантувати кредити приватних банків.
Це принципова різниця.
SAFE насамперед вирішує питання: «де державі взяти гроші на закупівлю зброї?»
DSRB намагається паралельно вирішити друге питання: «де виробнику взяти гроші, щоб цю зброю виготовити?»
І це не заміна €90 млрд для України
У 2026 році ЄС паралельно запустив окремий Ukraine Support Loan обсягом €90 млрд на 2026–2027 роки, приблизно €60 млрд якого передбачено для оборонних потреб.
Це також інша модель.
Ukraine Support Loan — масштабне фінансування безпосередньо України та її оборонних закупівель.
DSRB задумується як постійна міжнародна фінансова установа, яка повинна працювати роками й обслуговувати оборонну екосистему багатьох держав.
Тому, якщо проєкт буде реалізований у нинішньому вигляді, Україні не доведеться вибирати між SAFE, європейським кредитом або DSRB.
Ці механізми можуть працювати одночасно.
Для українського ОПК головна проблема — масштаб
Україна вже має власне пільгове кредитування оборонної промисловості.
Станом на 29 липня 2026 року українські виробники отримали 167 пільгових кредитів на понад 10 млрд грн.
Держава компенсує банкам частину процентної ставки, тому підприємство фактично платить близько 5% річних.
Але встановлені ліміти відносно невеликі:
- до 500 млн грн на інвестиційний проєкт терміном до п’яти років;
- до 100 млн грн на оборотний капітал терміном до трьох років.
Для виробника FPV-дронів це може бути значною допомогою.
Для будівництва ракетного заводу або масштабної лінії виробництва боєприпасів — уже ні.
Тому потенційна цінність DSRB полягає не тільки в дешевших грошах.
Йдеться про масштаб і строк фінансування, яких українська банківська система сама забезпечити не може.
Чому участь України серед засновників важливіша, ніж просто доступ до кредитів
Є ще один аспект.
Країни, які створюють DSRB на першому етапі, визначатимуть його правила.
Канада прямо заявляла, що держави, які підтримали банк на старті, братимуть участь у формуванні його первинної політики та операційних принципів.
Для України це означає можливість впливати на те, що саме вважатиметься прийнятним оборонним проєктом, як працюватимуть гарантії і які компанії отримуватимуть доступ до фінансування.
Це важливіше, ніж просто можливість подати заявку після запуску.
Бо оборонна промисловість України дуже відрізняється від традиційного європейського ОПК.
Європейська модель історично побудована навколо великих корпорацій, багаторічних програм і довгих циклів розробки.
Українська — навколо швидкої ітерації, великої кількості приватних виробників, короткого циклу від прототипу до поля бою та постійної модернізації.
Якщо правила нового банку будуть розроблені лише під класичний великий оборонний концерн, значна частина українського defense-tech може залишитися поза ним.
Якщо ж Україна зможе закласти окремі інструменти для швидкозростаючих малих і середніх виробників, ефект буде набагато більшим.
Приватні банки вже зацікавилися
Проєкт має ще одну важливу ознаку — до нього вже придивляється великий фінансовий сектор.
За даними Reuters, близько десятка банків, серед яких JPMorgan і Deutsche Bank, надали приблизно $10 млн фінансування або професійних послуг для підготовки DSRB.
Сам DSRB також називає серед партнерів низку великих міжнародних банків.
Втім, ці $10 млн не слід плутати з капіталом самого майбутнього банку.
Це підтримка створення установи.
Бізнесовий інтерес комерційних банків зрозумілий: якщо DSRB гарантуватиме оборонні кредити, приватні фінансові установи отримають доступ до величезного нового ринку з меншим ризиком.
Вони також можуть заробляти на випусках облігацій, синдикованих кредитах та фінансуванні великих оборонних проєктів.
Що може зірвати проєкт
Найочевидніший ризик — недостатня кількість великих держав.
€5 млрд зібраних зобов’язань — значний старт, але лише частина від запланованих €20 млрд внесеного капіталу.
Без Великої Британії, Німеччини та інших великих акціонерів отримання бажаного AAA може бути складнішим.
Другий ризик — конкуренція між фінансовими механізмами.
Держави одночасно фінансують SAFE, власні оборонні програми, закупівлю американського озброєння, допомогу Україні та інші ініціативи.
Новий банк просить їх внести ще один капітал.
Третій ризик — управління.
У міжнародній фінансовій установі неминуче виникне питання, чи залежатиме кількість голосів від внесеного капіталу і наскільки великий вплив отримають найбільші акціонери.
Четвертий — швидкість.
Навіть після підписання статуту необхідні ратифікації, капіталізація, менеджмент, кредитні процедури, ризик-менеджмент і рейтинг.
Заявлена мета — почати роботу вже 2027 року.
Але для оборонного сектору один рік — це одночасно і дуже швидко для створення міжнародного банку, і дуже довго для виробника, якому обладнання необхідне зараз.
Що Україні потрібно зробити до запуску
Сам факт участі в групі держав-засновниць ще не гарантує максимального ефекту.
Україні важливо використати наступний етап переговорів для кількох завдань.
Перше — закріпити прямий доступ українських підприємств до фінансування, а не лише можливість отримувати кошти через державні контракти.
Друге — створити окрему систему гарантій для малого та середнього defense-tech.
Третє — домогтися, щоб спільні підприємства українських і західних виробників автоматично вписувалися в мандат банку.
Четверте — сформувати ще до запуску DSRB портфель готових інвестиційних проєктів.
Не абстрактне «профінансуйте український ОПК», а конкретні заводи, виробничі лінії, контракти, обладнання, обсяги виробництва та фінансові моделі.
У міжнародному банку проєкт із чіткою економікою та підписаним довгостроковим контрактом майже завжди матиме перевагу перед просто перспективною технологією.
І нарешті — Україні буде необхідно розв’язувати проблему воєнних ризиків.
Міжнародна фінансова установа може бути готовою кредитувати виробництво в Україні, але фізичне знищення заводу ракетою залишається ризиком, який повинен хтось узяти на себе.
Тому кредитування, страхування воєнних ризиків, географічна диверсифікація та резервні виробничі майданчики мають працювати як одна система.
DSRB може змінити саму модель фінансування війни
Найцікавіша частина цієї історії виходить далеко за рамки ще одного банку.
Після 2022 року західна оборонна модель зіткнулася з фундаментальною проблемою.
Виявилося, що мало ухвалити політичне рішення «витрачати більше на оборону».
Потрібно ще створити фінансову інфраструктуру, здатну перетворити сотні мільярдів бюджетних зобов’язань на заводи, верстати, виробничі лінії та мільйони одиниць озброєння.
Саме таким інструментом хоче стати DSRB.
Його засновники фактично пропонують використовувати ту саму фінансову інженерію, яку десятиліттями застосовували для доріг, електростанцій і розвитку економік, але тепер — для оборони.
Замість того щоб кожна країна самостійно позичала гроші та окремо шукала спосіб підтримувати свою промисловість, держави створюють спільний баланс.
А вже цей баланс повинен мобілізувати приватні гроші.
Якщо модель спрацює, наслідком буде не просто додаткові €100 млрд.
Може змінитися сама логіка оборонного ринку: державне замовлення стане основою для залучення приватного боргового капіталу, а військові заводи отримають можливість фінансувати десятирічні інвестиції приблизно так само, як сьогодні це роблять енергетичні чи інфраструктурні компанії.
Що в підсумку отримує Україна
Поки що — не €100 млрд і навіть не гарантовану кредитну лінію.
Україна отримала місце за столом, де створюють нову міжнародну фінансову установу.
І це вже суттєво.
Якщо DSRB отримає достатній капітал, високий кредитний рейтинг і запрацює у 2027 році відповідно до нинішньої концепції, український ОПК потенційно отримає те, чого йому гостро бракує після кількох років вибухового зростання: великий, довгостроковий і системний фінансовий ресурс.
Не грант на один проєкт.
Не разовий контракт партнера.
Не черговий пакет військової допомоги.
А можливість фінансувати розширення виробництва на роки вперед.
Саме тому для України головним питанням навколо DSRB є не те, чи «виділять їй частину зі €100 млрд».
Правильніше питати інакше:
чи вдасться українському оборонному сектору стати одним із повноцінних позичальників нової міжнародної фінансової системи.
Якщо відповідь буде позитивною, DSRB може виявитися значно важливішим інструментом, ніж випливає з нинішньої цифри €100 млрд.
