Упродовж 15–20 березня 2026 року в інформаційному просторі склалася майже безперервна хроніка українських ударів по російських і окупаційних об’єктах — від нафтобаз на Кубані та хімічного заводу в Ставропольському краї до складів ракет на Луганщині, підприємства з ремонту ППО в Севастополі, авіаремонтних майданчиків у глибині РФ і вузлів енергоживлення окупованого Криму. Якщо зібрати всі ці епізоди в одну послідовність, стає видно: йдеться не про розрізнені атаки, а про системну кампанію виснаження російського тилу, яка одночасно б’є по паливу, протиповітряній обороні, ремонту техніки, авіаційній інфраструктурі та логістичних маршрутах.
Самі по собі окремі удари можуть виглядати як тактичні успіхи різного масштабу. Але разом вони формують значно ширшу картину. Українські Сили оборони дедалі частіше намагаються не лише знищити окрему ціль, а й розірвати цілі ланцюги забезпечення: позбавити ворога пального, послабити його ППО, зменшити спроможність ремонтувати техніку, вивести з ладу логістичні вузли та зробити окупований Крим і глибокий тил РФ менш безпечними для військової інфраструктури. Саме в такій логіці й варто читати всі згадані епізоди.
Хроніка ударів: 15–20 березня 2026 року
15 березня. Початок хвилі: паливо, ракети ППО і кримські радари
Тихорецьк: повторний удар по перевалочній нафтобазі
Одним із перших ключових епізодів став повторний удар по перевалочній нафтобазі в Тихорецьку Краснодарського краю. Сам факт, що об’єкт атакували вдруге за чотири дні, вже сам по собі показовий. Це означає, що йдеться не про випадкове влучання, а про навмисне добивання стратегічно важливого вузла.
Тихорецький нафтовий вузол — це не просто локальна база зберігання. Це важливий елемент паливної логістики на півдні Росії, об’єкт, пов’язаний із перевалкою і подальшим розподілом нафтопродуктів. Саме тому удар по ньому має значення не лише в межах одного району Краснодарського краю. Він впливає на стійкість цілої системи забезпечення, яка працює як на внутрішні потреби РФ, так і на військову машину, задіяну у війні проти України.
Російська сторона традиційно пояснила пожежу «уламками безпілотника», однак характер займання і масштаб вогню вказували на ураження резервуарної інфраструктури. Особливо показово, що ще 12 березня по цій же базі вже завдавали удару, а супутникові знімки тоді підтвердили знищення двох резервуарів. Повторна атака означає, що українська сторона працює по логіці накопичувального ефекту: один удар — це збиток, два удари поспіль — уже ризик зупинки або різкого обмеження роботи вузла.
Довжанськ: удар по складу зенітних ракет у глибокому тилу
Іншим важливим епізодом став удар по складу зенітних ракет у районі окупованого Довжанська на Луганщині. За описом, об’єкт розташовувався на території колишнього динамітного складу, яку російські війська використовували для накопичення боєкомплекту до засобів ППО.
Тут важливі одразу кілька моментів. По-перше, ідеться про тиловий об’єкт — приблизно за 150 кілометрів від актуальної лінії бойового зіткнення. По-друге, мова не про звичайний склад боєприпасів, а саме про ракети для систем протиповітряної оборони. Це означає, що удар б’є по здатності ворога відновлювати і підтримувати ешелоновану ППО. По-третє, дані про потужну пожежу і термічну аномалію, зафіксовану сервісом NASA FIRMS, підсилювали версію про серйозний вибух саме ракетного озброєння.
Якщо російська армія втрачає не тільки пускові установки чи радари, а ще й запаси ракет для ППО, це створює подвійний ефект. Навіть уцілілі комплекси без достатнього боєкомплекту стають менш корисними, а відновлення системи прикриття вимагає більше часу, перевезень і ресурсів.
Крим: ураження пускової С-400 і двох радарів
Того ж дня Генштаб повідомив про ураження пускової установки С-400 «Тріумф», а також РЛС 59Н6-Е «Противник» і запитувача 73Е6 «Пароль» у Криму. Це вже не атака по допоміжній інфраструктурі, а прямий удар по «очах» і «зубах» російської ППО.
Радар 59Н6-Е «Противник» був уражений у районі села Лібкнехтівка у тимчасово окупованому Криму. У цьому ж районі також уразили радіолокаційний запитувач 73Е6 «Пароль». Пускова установка зі складу зенітного ракетного комплексу С-400 зазнала ураження неподалік села Дальнє. Масштаби завданих збитків уточнюються.
С-400 — один із ключових компонентів російської далекобійної протиповітряної оборони. РЛС «Противник» важлива для виявлення повітряних цілей, а система «Пароль» — для розпізнавання «свій-чужий». Втрата або пошкодження таких елементів підриває не лише роботу конкретного дивізіону, а й цілісність мережі повітряного контролю на півострові.
РЛС 59Н6-Е «Противник»
59Н6-Е «Противник» — універсальна мобільна трикоординатна радіолокаційна станція дециметрового діапазону. Вона призначена для виявлення та визначення координат повітряних цілей (дальність, азимут і висота) під час роботи у складі автоматизованих систем управління протиповітряною обороною та систем управління повітряним рухом.
Заявляється, що станція здатна працювати в умовах інтенсивної радіоелектронної протидії та без додаткового уточнення видавати інформацію для наведення винищувачів і цілевказання зенітним ракетним підрозділам.
Максимальна висота виявлення цілей становить до 200 км, що теоретично дозволяє фіксувати об’єкти на низьких навколоземних орбітах. Інструментальна дальність виявлення — до 500 км.
Окрім трьох координат, станція також визначає радіальну швидкість цілі, що дозволяє ефективніше відсіювати помилкові відмітки. Загалом локатор здатний супроводжувати до 150 повітряних об’єктів.
Заявляється, що літаки зі зниженою ефективною площею розсіювання (менше 0,1 м²) можуть виявлятися на дальності до 200 км.
І це дуже важливо в ширшому контексті. Крим давно є для Росії головним тиловим і бойовим хабом на південному театрі. Якщо українська сторона системно «проріджує» тамтешню ППО, вона відкриває вікна можливостей для наступних ударів — уже по логістиці, флоту, авіації, ремонтним базам і складах.
16 березня. Розширення кампанії: Кубань, Ульяновськ, Луганщина, Запоріжжя, Крим
Лабінськ: ще одна нафтобаза на Кубані
Наступного дня з’явилися повідомлення про удар по нафтобазі в місті Лабінськ Краснодарського краю. Якщо Тихорецьк був перевалочним вузлом, то Лабінськ — інша ланка тієї ж паливної системи. Ймовірною ціллю називали підприємство «Агронафтопродукт», яке працює з дизелем, бензином і мазутом.
Це важливий сигнал: Україна не концентрується на одному єдиному об’єкті, а працює по всій мережі паливного забезпечення. Один удар по нафтобазі створює локальну пожежу. Серія ударів по кількох об’єктах у межах одного регіону — це вже спроба змусити ворога витрачати ресурси на охорону, протидію, перерозподіл запасів і ремонт.
Ульяновськ: атака на «Авиастар»
Того ж дня дрони атакували завод «Авиастар» в Ульяновську — одне з найважливіших підприємств російської авіаційної промисловості. Воно виробляє й ремонтує військово-транспортні літаки Ил-76МД-90А, літаки-заправники Ил-78М-90А, а також обслуговує Ан-124.
Авиастар — стратегічний авіабудівний завод, який займається виробництвом і ремонтом великих транспортних і пасажирських літаків та є важливою частиною російської авіаційної промисловості.
Підприємство спеціалізується на виробництві військово-транспортних літаків Ил-76МД-90А, літаків-паливозаправників Ил-78М-90А, а також на сервісному обслуговуванні важких транспортників Ан-124 «Руслан».
Ураження такого об’єкта має не лише символічне значення. Воно б’є по російській спроможності підтримувати транспортну авіацію, без якої неможливе повноцінне перекидання вантажів, техніки, боєприпасів та особового складу на великі відстані. Навіть якщо руйнування виявилися не критичними, вже сама тимчасова зупинка роботи підприємства і необхідність посилення безпеки означають додаткове навантаження на російську оборонну промисловість.
Довжанськ: супутникове підтвердження руйнувань
16 березня з’явилося і супутникове підтвердження наслідків удару по складу зенітних ракет у Довжанську. Це важливо, бо перетворює попередні повідомлення з рівня повідомлень і відео очевидців на більш переконливу картину: видно сліди пожежі й руйнування будівлі, де зберігалися ракети.
Довжанськ знаходиться у глибокому тилу окупованої території Луганщини, неподалік від кордону з Росією. Цей логістичний вузол дозволяв противнику накопичувати боєприпаси для забезпечення угруповання на східному напрямку.
Удари по «Торах» і РЛС С-300
Також 16 березня українські сили уразили два комплекси «Тор» — на Луганщині та Запорізькому напрямку — і радіолокаційну станцію зі складу комплексу С-300 на Донеччині. Це дуже показовий епізод, бо він демонструє: кампанія проти російської ППО ведеться не лише в Криму, а по всій лінії окупованих територій.
Українські військові уразили зенітний ракетний комплекс «Тор-М1» у районі населеного пункту Коробкине на Луганщині. Також ще один комплекс «Тор» Сили оборони нейтралізували поблизу Балашівки на Запорізькому напрямку.
Окрім систем малого радіуса дії, українські сили уразили радіолокаційну станцію зі складу зенітного ракетного комплексу С-300. Цей об’єкт виявили в районі населеного пункту Червоне на Донеччині.
Також ураження зазнали командно-спостережні пункти у районах Степного Донецької області та Багатого на Запоріжжі.
«Тор» — це система ближнього радіуса дії, яка прикриває війська від дронів, авіації та ракет. Її знищення створює «дірки» в ближньому ешелоні оборони, через які потім легше працювати ударним безпілотникам. А втрата радарів С-300 підриває ще й середній ешелон. Разом це означає поступове «оголення» фронтового і ближнього тилового простору.
СБС: ще два знищені «Тор-М2»
Окремо Сили безпілотних систем повідомили про знищення ще двох «Тор-М2» на окупованих територіях. Причому вказувалося, що це вже 22-га і 23-тя одиниці російської ППО, знищені підрозділами СБС за період з 1 по 16 березня.
Один комплекс було знищено пілотами 9-го батальйону «Кайрос» 414-ї окремої бригади ударних безпілотних авіаційних систем «Птахи Мадяра».
Ураження відбулося поблизу населеного пункту Коробчине на тимчасово окупованій території Луганської області.
Другий комплекс “Toр-M2” був знищений пілотами 413-го окремого підрозділу «Рейд» неподалік населеного пункту Балашівка у Запорізькій області.
Ця цифра важлива сама по собі. Вона показує, що удари по ППО — не випадковий успіх, а серійна і цілеспрямована робота. Росія намагається компенсувати втрати макетами й хибними цілями, але й сам факт, що вона змушена до цього вдаватися, свідчить про серйозність проблеми.
“Тор-М2”
“Тор-М2” – зенітно-ракетний комплекс малого радіусу дії, який росіяни застосовують у складі ешелонованої системи ППО для прикриття військ та об’єктів від ударів українських літаків, ракет і БпЛА. Радіус перехоплення повітряних цілей – до 15 км.
ССО: аеродром «Херсонес» і тилові бази на півдні
Того ж дня ССО провели серію ударів по аеродрому «Херсонес» у Севастополі, по базах ремонту техніки в Якимівці, по логістичному центру в Берестовому, по складах і технічних базах в Андріївці. Окремо повідомлялося про ураження генератора та комутаційного обладнання російських станцій РЕБ і РЕР.
На окупованій частині Запорізької області підрозділи ССО вдарили по базі ремонту пошкодженої броньованої техніки противника у Якимівці.
Крім того, в Андріївці було уражено базу технічного обслуговування та склад матеріально-технічного забезпечення, озброєння і військової техніки російських сил.
Ще один удар завдали по логістичному центру противника у Берестовому, який використовувався для забезпечення підрозділів на південному напрямку.
Операції виконувалися підрозділами Middle-strike, що спеціалізуються на ударах середньої дальності вглиб окупованих територій.
Такі удари можуть здійснюватися на відстані до кількох сотень кілометрів від лінії фронту.
Підготовці та коригуванню ударів сприяв Рух опору, підпільники якого ведуть спостереження за військовими об’єктами на тимчасово окупованих територіях.
Усе це вказує на дуже важливу тенденцію: українські удари вже давно вийшли за межі простого знищення складів чи техніки. Тепер під вогнем опиняються й допоміжні вузли — енергоживлення, ремонтні майстерні, об’єкти технічного забезпечення, логістичні центри, засоби РЕБ. Саме вони забезпечують довгу війну на виснаження.
17–18 березня. Авіація, Крим, Брянщина і Донецьк
Стара Русса: удар по 123-му авіаремонтному заводу
17 березня дрони атакували 123-й авіаремонтний завод у Старій Руссі Новгородської області. А вже 18 березня з’явилися деталі: на території підприємства, за супутниковими знімками, перебували дев’ять Ил-76, було зафіксовано пошкодження ангара, а на об’єкті могли бути й літаки ДРЛВ А-50.
Навіть якщо боєздатність конкретних А-50 не підтверджена, вже саме зближення удару з потенційними носіями такого класу техніки має велике значення. А-50 — дефіцитний ресурс Росії, «літаючий радар», який забезпечує повітряний контроль, наведення й координацію авіації. Будь-який ризик для таких бортів — це проблема стратегічного масштабу.
У ширшому сенсі удар по Старій Руссі доповнює атаку на «Авиастар»: Україна працює не лише по фронту, а й по інфраструктурі, що підтримує російську авіацію в робочому стані.
Крим і Брянщина: «Бастион», С-400, «Тор-М2У», паливо і склади
17 березня Сили оборони вразили командний пункт берегового ракетного комплексу «Бастион» у Криму, замаскований елемент С-400 у Шкільному, ЗРК «Тор-М2У» у Брянській області, вузол зв’язку окупантів на Донеччині, склад ПММ у Мелітополі, склади боєприпасів 58-ї армії, навчально-тренувальний центр БпЛА на Херсонщині та пункти управління дронами.
Однією з ключових цілей став пункт управління ракетних комплексів 15-ї окремої берегової ракетної бригади Чорноморського флоту РФ та мобільна вогнева група поблизу Верхньокурганного в окупованому Криму.
Цей підрозділ має на озброєнні берегові ракетні комплекси (БРК) «Бастион», які ворог використовує для пусків надзвукових ракет «Оникс».
Ці ракети призначені для ураження кораблів, проте Росія застосовує їх для ударів по наземних об’єктах цивільної інфраструктури України, зокрема в Одеській області.
Додатково ССО дронами у Шкільному уразили замаскований елемент зі складу зенітно-ракетного комплексу С-400.
Також у районі Клінців Брянської області уразили зенітний ракетний комплекс «Тор-М2У». А у районі Мангуша, що на Донеччині, під удар потрапив вузол зв’язку окупантів.
У Мелітополі Сили оборони уразили склад пально-мастильних матеріалів, а в районах Степного та Терпіння Запорізької області знищили склади з боєприпасами 58-ї загальновійськової армії РФ.
У районі Генічеської Гірки на Херсонщині Сили оборони уразили навчально-тренувальний центр БпЛА. Крім того, підрозділи ЗСУ завдали ударів по пунктах управління безпілотниками в районах Гуляйполя та Обратного.
На Донеччині українські війська атакували зосередження живої сили противника поблизу Часового Яру.
Цей список показує, наскільки широко розгортається кампанія. Україна б’є по:
- ракетних засобах удару;
- системах ППО;
- паливу;
- боєприпасах;
- зв’язку;
- підготовці операторів БпЛА;
- пунктах управління.
Інакше кажучи, йдеться вже не про «окремі вибухи», а про послідовне розбирання російської бойової системи на функціональні компоненти.
ГУР: «Примари» в Криму
18 березня ГУР повідомило про удари підрозділу «Примари» по двох десантних катерах «БК-16», новітній РЛС «Валдай», станції радіоперешкод, ретранслятору для «Гераней» і комплексу «Глонасс» у Криму.
Воїнам ГУР, зокрема вдалося вполювати ворожі катери проєкту 02510 «БК-16» просто на ходу разом з екіпажами.
Судячи з кадрів, знятих на камери українських безпілотників перед безпосереднім ураженням, росіяни намагалися втекти на великій швидкості, але вочевидь, їм цього не вдалося.
Окрім того, під постійним ударом залишалася ворожа протиповітряна оборона на тимчасово окупованому півострові.
Так, під час одного з результативних нальотів воєнні розвідники уразили новітню РЛС «Валдай», яка призначена для виявлення та боротьби із малорозмірними БпЛА.
За наявними даними, РЛК-МЦ «Валдай» має трьохкоординатний радар у Х-діапазоні, модулі оптико-електронного супроводу і пеленгування каналів управління безпілотників. Також є можливість підключення засобів радіоелектронної боротьби.
Мінімальна дальність виявлення повітряних цілей цим комплексом становить близько 300 метрів, а для більших дронів показник може перевищувати 15 кілометрів.
Це вже не перший удар Сил оборони України по такому комплексу окупантів у Криму.
Також оператори підрозділу «Примари» вивели з ладу російську станцію постановки радіоперешкод, ретранслятор для безпілотників типу «Герань» та «Гербєра», а також комплекс навігаційної системи «Глонасс».
Цей блок особливо важливий, бо йдеться не лише про великі об’єкти, а про елементи технологічної архітектури війни. «Валдай» — це засіб виявлення малорозмірних БпЛА. Ретранслятори й системи навігації критично важливі для безпілотного контуру противника. Станції перешкод — для електронного захисту. Їх ураження означає спробу не просто пробити оборону, а розібрати цифрову й електронну інфраструктуру російської армії на півострові.
Донецьк: удар по базі «Рубикона»
Того ж дня ССО вразили базу елітного російського підрозділу «Рубикон» у Донецьку та координаційний центр роботи дронових підрозділів. Це дуже показовий епізод: Україна починає полювати не лише на техніку, а й на інституції, які виробляють російську дронову війну — її координацію, управління, накопичення досвіду і тактик.
Ураження відбулося у ніч на 18 березня за допомогою ударних дронів середньої дальності (middle strike).
Зазначається, що окрім безпосередньо бази, під удар потрапив елемент управління цим підрозділом загарбників.
Також в окупованому місті дрони ССО уразили координаційний центр роботи підрозділів безпілотних систем російської армії.
Фактично це удар по російській «школі безпілотної війни». А це вже вихід на інший рівень — не просто тактичне знищення, а атака по центрах компетенцій.
Водночас в окупованому селищі Вільне дрони Сил спеціальних операцій уразили склади боєприпасів, майна та техніки, а також місце накопичення і розподілу боєкомплекту.
Серії успішних ударів по об’єктах, які використовують росіяни, сприяли підпільники Руху опору на тимчасово окупованій території.
Воїни ССО нещодавно також уразили дронами склад боєприпасів на Донеччині за підтримки підпільників.
Після кількох влучань українськими безпілотниками, зафіксована вторинна детонація боєприпасів та сильна пожежа на об’єкті окупантів в районі населеного пункту Широка Балка.
19 березня. Севастополь і Ставропілля: Кримська ППО під вогнем, хімпром — теж
3-й радіотехнічний полк у Севастополі
У ніч на 19 березня українські дрони атакували військову частину 3-го радіотехнічного полку РФ у Севастополі. І навіть якщо остаточні наслідки влучань по самій частині лишалися неясними, сам вибір цілі дуже промовистий. Радіотехнічні частини — це основа раннього попередження, виявлення і супроводу повітряних цілей. Удар по них — це удар по інформаційній видимості російської ППО.
Загалом вночі територія тимчасово окупованого Криму перебувала під масованою атакою БпЛА.
Цей радіотехнічний полк росіяни сформували у 2014 році на фондах 40-ї радіотехнічної бригади Збройних Сил України.
На кадрах від очевидців зафіксована робота російської протиповітряної оборони над містом, зокрема чути постріли з кулеметів та ймовірно, іншої стрілецької зброї. Відповідну інформацію оприлюднив Telegram-канал Exilenova+.
Також на відео, знятих місцевими жителями чути звуки польоту дронів та подальші вибухи.
За даними міністерства оборони країни-агресора, за ніч російська ППО нібито збила 35 українських безпілотників над територією тимчасово окупованого Криму.
Підприємство «Гранит»: ремонт ППО Чорноморського флоту
Того ж дня з’явилася інформація про влучання по підприємству «Гранит» у Севастополі, яке входить до структури «Алмаз-Антей» і займається ремонтом та обслуговуванням засобів ППО Чорноморського флоту.
Пізніше ВМС України уточнили, що для удару використовувалися вітчизняні дрони FP-2 класу Middle Strike у взаємодії з ССО та СБС.
Йдеться про виробничо-технічну базу «Гранит», яка розташована на Фіолентівському шосе і займається обслуговуванням та ремонтом засобів протиповітряної оборони Чорноморського флоту РФ.
За словами очевидців серед місцевих жителів, у будівлю влучили щонайменше п’ять безпілотників.
Судячи з оприлюднених зображень, частина будівлі російського сервісного центру ППО сильно пошкоджена.
Для ураження об’єкта застосували вітчизняні безпілотники-камікадзе FP-2 класу Middle Strike, судячи з інтерфейсу на опублікованих кадрах.
Операцію ВМС провели у тісній взаємодії з фахівцями Сил спеціальних операцій та Сил безпілотних систем.
Основним об’єктом атаки став Інноваційний центр виробничо-технічного підприємства «Гранит», який входить до складу російського державного концерну «Алмаз-Антей».
На ньому ремонтують і обслуговують російські системи ППО, зокрема ті, що прикривають тимчасово окупований Крим.
Це, мабуть, один із найважливіших епізодів усієї цієї серії. Україна не просто знищує російські комплекси ППО — вона починає бити по самому механізму їх відновлення. Якщо на півострові є підприємство, де ремонтують С-400, С-300ПМ2, радари 92Н6Е та 96Л6Е, а також «Бук» і «Тор», то його ураження множить ефект від попередніх ударів по самих комплексах. Техніку стає не лише важче зберегти, а й важче повернути в стрій.
«Невинномысский Азот»: удар по хімічному підприємству
Ще один удар 19 березня припав на хімічний завод «Невинномысский Азот» у Ставропольському краї. За повідомленнями, там виникла пожежа, а сервіс FIRMS зафіксував кілька осередків загоряння.
У ніч на 19 березня дрони-камікадзе влучили в хімічне підприємство «Невинномысский Азот» у Ставропольському краї Росії.
Росіяни намагалися збити українські дрони зі стрілецької зброї. Це видно на відео, оприлюднених Telegram-каналом Supernova+.
Повітряну тривогу в Ставропольському краї оголосили близько другої години ночі, а вже за кілька хвилин у Невинномиську пролунали перші вибухи.
Місцеві мешканці повідомляють про чотири влучання по підприємству. У місті відчувався сильний неприємний запах, а над територією заводу підіймався густий сірий дим.
За даними платформи FIRMS, яка використовує супутники для моніторингу пожеж майже в реальному часі, на території хімічного підприємства «Невинномысский Азот» зафіксовано чотири осередки загоряння.
Губернатор Ставропольського краю Володимир Владимиров заявив, що масовану повітряну атаку нібито було відбито, і зазначив, що «пошкоджень важливої інфраструктури немає».
«Невинномысский Азот» доволі часто зазнає українських ударів. Зокрема, у січні дрони вже влучали в це підприємство.
Удар по такому підприємству важливий через його промислову роль. Хімічні заводи часто пов’язані з виробництвом або постачанням компонентів, критичних для військової та загальної промислової економіки. Тобто це вже не лише удар по паливу чи складу, а по виробничій базі, яка підтримує тривалу війну.
20 березня. Алчевськ і «Тамань»: промисловість та енергоміст до Криму
Алчевський металургійний комбінат
У ніч на 20 березня українські БпЛА атакували Алчевський металургійний комбінат на окупованій Луганщині. Раніше Генштаб уже повідомляв, що на цьому підприємстві росіяни налагодили виробництво корпусів снарядів. Ймовірне пошкодження доменної печі чи киснево-конвертерного цеху могло б мати особливо тяжкі наслідки, бо без них виробничий цикл фактично паралізується.
У моніторингових каналах пишуть про щонайменше чотири влучання дронів по комбінату.
Є ймовірність пошкодження доменної печі та киснево-конвертерного цеху, без яких виробництво сталі неможливе. Однак ступінь пошкодження металургійного підприємства наразі невідома.
Металургійний комбінат
Алчевський металургійний комбінат розташований у місті Алчевськ Луганської області за понад 60 кілометрів від лінії фронту, яке з 2014 року окуповане Росією. Це одне з найстаріших підприємств чорної металургії на сході України.
Це підприємство вже атакували українські безпілотники на початку грудня 2025 року. Тоді після влучання на об’єкті спалахнула пожежа. Повідомлялося про ймовірне пошкодження кисневого цеху.
Це один із найцікавіших з погляду стратегії ударів епізодів. Бо Україна б’є не по складу готових боєприпасів, а по промисловій платформі, яка може бути інтегрована у виробництво компонентів для війни. Отже, під прицілом опиняється вже не тільки військова, а й мілітаризована цивільна промисловість на окупованих територіях.
Підстанція «Тамань»: удар по енергетичній артерії Криму
Другим ключовим епізодом 20 березня став удар по електропідстанції «Тамань» у Краснодарському краї. Це об’єкт особливого значення, бо він є одним із центральних елементів російського енергомосту в окупований Крим. Через нього проходить електроживлення, яке забезпечує функціонування не лише цивільної, а й військової інфраструктури півострова.
Про атаку БпЛА і подальшу пожежу повідомили у місцевому оперативному штабі.
Ця підстанція є ключовим вузлом російського так званого енергомосту в тимчасово окупований Крим.
Пожежу на території енергооб’єкта біля станиці Старотитаровська Темрюкського району також зафіксували супутники сервісу NASA FIRMS.
На зображенні спостерігається кілька осередків займання, хоча росіяни вже заявили про нібито ліквідацію пожежі за участю 40 людей та 13 одиниць техніки.
Влада регіону вже традиційно для РФ заявили, що пожежа сталася внаслідок падіння «уламків БпЛА». Постраждалих нібито немає.
Вранці міністерство оборони країни-агресора заявило про збиття 26 українських безпілотників, зокрема — 14 над територією Краснодарського краю.
Попередня атака на цю електропідстанцію відбулася вночі 27 лютого за допомогою відразу 13 безпілотників. Удар частково вивів її з ладу.
Важливість підстанції «Тамань»
Електропідстанція «Тамань» (ПС 500/220 кВ Тамань) – це велика магістральна підстанція класу 500 кВ, що входить до єдиної енергосистеми Росії.
Вона є одним із ключових елементів енергозабезпечення окупованого Криму через Керченську протоку. Через підстанцію проходять усі чотири нитки енергомосту з Краснодарського краю РФ на захоплений півострів.
Виведення з ладу таких об’єктів створює дефіцит потужності на окупованому півострові, обмежує роботу промислових та військових об’єктів росіян.
Іншими словами, удар по «Тамані» — це вже не просто атака на локальну підстанцію, а спроба вдарити по системі життєзабезпечення окупованого Криму. Враховуючи, що попередня атака по цій же цілі вже була наприкінці лютого, і тут також простежується логіка повторного тиску на один і той самий критичний вузол.
Покровський напрямок: FPV-дрони починають вибивати навіть армійську авіацію
Окремим і дуже показовим епізодом цієї кампанії стало ураження російського ударного гелікоптера Ка-52 на Покровському напрямку 20 березня. За повідомленнями української сторони, машину вразили бійці 1-го батальйону безпілотних систем «Хижаки висот» 59-ї окремої штурмової бригади, застосувавши FPV-дрон. Сам факт такого ураження має значення, що виходить далеко за межі одного успішного бойового епізоду: йдеться про атаку на одну з найнебезпечніших платформ російської армійської авіації, яка традиційно використовується для підтримки штурмів, ударів по передньому краю та стримування українських маневрів.
У тактичному сенсі цей випадок показує, наскільки змінився сучасний фронт. Якщо раніше гелікоптери типу Ка-52 вважалися особливо небезпечними саме через здатність швидко заходити на пуск, працювати по наземних цілях і відходити, то тепер вони дедалі частіше самі потрапляють у зону високого ризику. За наявними оцінками, російська машина діяла на відносно малій відстані від переднього краю, тобто там, де щільність дронів, розвідки та швидкість реагування українських підрозділів уже створює для авіації нову загрозу. Це означає, що ближня зона фронту поступово перестає бути безпечною навіть для тих засобів, які ще донедавна вважалися інструментом домінування над полем бою.
Командувач Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді розповів, що гелікоптер вполювали оптоволоконним FPV-дроном у районі села Надіївка на Донеччині.
Джерела Мілітарного повідомили, що застували дрон від української компанії “Генерал Черешня”. Удар FPV-дрона припав на підвішений блок некерованих авіаційних ракет С-8.
В результаті аварійної посадки екіпаж гелікоптера спробував врятуватися.
На російських пілотів відправили декілька ударних дронів, які ліквідували двох льотчиків Ка-52.
“По допомогу ворожим пілотам прибули дрони пілотів 1 бату 414 обр «Птахи Мадяра» і завершили хробачий тріп”, – зазначив “Мадяр”.
Аналітики з групи In Factum припустили, що росіяни Ка-52 направили для підтримки штурмової піхоти на самій передовій. До передової залишалося 6 кілометрів.
Ka-52 призначений для розвідки та знищення бронетехніки, повітряних і наземних цілей.
Це не перший знищений Ка-52 у цьому році. У лютому Сили оборони за допомогою ударних дронів знищили два гелікоптери — багатоцільовий Ми-8 та ударний Ка-52.
Не менш важливий і технологічний аспект. Якщо в цьому епізоді справді застосували оптоволоконний FPV-дрон, то це ще раз підтверджує, що українські безпілотні системи виходять на новий рівень стійкості до радіоелектронної протидії. У такому разі мова вже не просто про масове використання дешевих ударних засобів, а про формування окремого класу дронів, здатних працювати по складніших і дорожчих цілях. Для Росії це означає, що ризик втрати авіації тепер зростає не лише через класичну ППО, а й через гнучкі, мобільні й значно дешевші системи, які можна швидко підтягнути безпосередньо до лінії бою.
У ширшому контексті ураження Ка-52 під Покровськом добре вписується в загальну логіку українських дій у березні 2026 року. Якщо удари по нафтобазах, складах, радарах і ремонтних підприємствах підривають тилове забезпечення російської армії, то знищення або виведення з ладу таких гелікоптерів б’є вже по її здатності безпосередньо підтримувати наступальні дії на фронті. І саме в цьому полягає головний сенс епізоду: дрони вже не лише доповнюють класичні засоби ураження, а й дедалі впевненіше перехоплюють у них роль одного з ключових інструментів сучасної війни.
Що об’єднує всі ці удари
1. Це кампанія не по “точках”, а по функціях
Якщо звести всі епізоди разом, видно, що Україна б’є не хаотично. Вогонь ведеться по чотирьох головних функціях російської воєнної машини:
- паливне забезпечення — Тихорецьк, Лабінськ, Мелітополь;
- ППО та радіолокація — С-400, «Тор», С-300, «Валдай», радіотехнічний полк, ремонтне підприємство «Гранит»;
- авіація та її ремонтна база — «Авиастар», 123-й АРЗ у Старій Руссі, потенційні ризики для А-50;
- логістика та інфраструктура тилу — Довжанськ, Берестове, Якимівка, Алчевськ, «Тамань».
2. Крим дедалі більше стає не тилом, а зоною системного вогневого тиску
Окрему роль у цій кампанії відіграє Крим. Там під вогнем опиняються не лише ППО, а й ремонтні підприємства, аеродроми, вузли РЕБ, катери, системи виявлення дронів і пункти управління. Це означає, що півострів дедалі менше виконує роль «недоторканного тилу» і дедалі більше перетворюється на простір постійного оперативного ризику для РФ.
3. Удари дедалі частіше мають накопичувальний ефект
Повторні атаки на Тихорецьк і «Тамань» показують, що стратегія не обмежується разовим ураженням. Україна намагається повертатися до вже пошкоджених об’єктів, аби не дати їх швидко відновити. Це характерна риса зрілої кампанії глибокого вогневого виснаження.
4. Під прицілом уже не лише фронт, а екосистема війни
Особливо важливо, що удари йдуть по центрах координації дронів, ремонту ППО, навчальних майданчиках БпЛА, об’єктах РЕБ, навігаційних і ретрансляційних системах. Це означає: Україна намагається руйнувати не тільки залізо, а й середовище, у якому російська армія воює, навчається, ремонтується, координується і відновлює боєздатність.
Хроніка 15–20 березня 2026 року показує, що українська кампанія ударів углиб російського тилу вийшла на новий рівень. Її мета — не лише завдати ворогу гучних локальних втрат, а й послідовно розхитувати систему: паливо, ППО, авіаремонт, дронову інфраструктуру, склади, енергетику та промислову базу. Саме тому ці епізоди важливо розглядати не окремо, а як частини єдиного оперативного замислу. І якщо така логіка збережеться, для Росії головною проблемою стане вже не один конкретний удар, а постійне звуження можливостей відновлювати і захищати власний тил.
За матеріалами militarnyi.com
