Що стоїть за заявами президента і чому ОПК України вимагає швидких рішень.
Післявоєнний парадокс: експорт не заборонений, але не працює
Україна до 2022 року входила в топ-15 світових експортерів озброєнь за даними SIPRI — 0,9% глобального ринку. Повномасштабне вторгнення поставило всі експортні контракти на паузу: держава поглинула майже всю продукцію ОПК, а приватні та державні виробники почали працювати виключно на фронт.
Юридично експорт ніхто не зупиняв. Але фактично він зник:
- виробники проходили всі перевірки,
- отримували або відмови, або тишу,
- ринок був закритий.
У підсумку — галузь, що генерує третину зростання ВВП, стикається зі стелею попиту й втрачає темп.
Два головні страхи в кабінетах влади — реакція партнерів і ризик потрапляння озброєнь до РФ через треті країни — у виробників вважають міфами. Оборонці наголошують:
- на експорт підуть тільки надлишки,
- ключові ринки — НАТО та союзники США,
- у контрактах є стандартні умови заборони реекспорту,
- іронія: українські та російські вироби однаково використовують китайську елементну базу, тому “технологічні секрети” давно не секрет.
Потужності ОПК України зростають швидше, ніж замовлення. І це стає проблемою
У 2024 році український ОПК міг виробляти на $20 млрд, але продав лише на половину — $10 млрд.
У 2025-му потенціал стрімко зріс до $35 млрд, а закупівлі — лише $12–12,5 млрд.
Половина можливостей — на паузі. Це означає:
- окремі заводи вже простоюють, особливо бронетехнічні;
- ризик релокації зростає — 89% виробників у 2024–2025 планували або здійснили перенесення частини виробництва за кордон;
- російські удари по промисловості можуть знищити критичні вузли — як-от Павлоградський хімзавод, єдиний виробник ракетного палива.
Попри позитивні заяви влади, у галузі зберігається скепсис: реальні дії відстають від політичних меседжів.
Зеленський: «Експорт — щоб фінансувати те, що критично потрібно фронту»
На третьому DFNC-форумі у жовтні президент уперше чітко сформулював політику відкриття контрольованого експорту. Цілі:
- забезпечити не менше 50% озброєння на фронті українського виробництва до кінця року;
- запустити механізм експорту вже в листопаді;
- перші напрямки:
- морські дрони,
- артилерія, насамперед САУ «Богдана» (до 40 од./місяць).
Зеленський прив’язав експорт до глобальної інтеграції:
«Ми створюємо спільні виробництва з ключовими партнерами. Експорт дозволить фінансувати виробництво критичних систем для фронту».
Перші експортно-імпортні офіси вже готуються в Берліні й Копенгагені. Наступний — США.
Довгий шлях до контрактів: процедура складніша, ніж здається
За оцінками Технологічних Сил України, експорт «під ключ» займає:
- від 6 місяців до кількох років у ЄС/США,
- швидше — у країнах Африки та Азії.
Чому так довго?
- Ліцензія ДСЕК (Державна служба експортного контролю України).
- Рішення Міжвідомчої комісії при РНБО.
- Правила держави-покупця.
- Випробування продукції на їхніх полігонах.
- Лише після цього — контракт.
Реалістичний прогноз від РНБО: перші угоди — не раніше другої половини 2026 року.
Три можливі сценарії для індустрії дронів
Технологічні Сили України презентували три моделі майбутнього:
1. Status Quo – держава закуповує мало, експорт заблокований → індустрія втрачає позиції.
Ukrspecsystems і DEVIRO, які були найбільшими виробниками у світі в 2023–2024, вже втратили лідерство.
2. Негативний сценарій – без експорту й довгих контрактів компанії релокуються. Фронт стає залежним від імпорту. Галузь зупиняється.
3. Позитивний сценарій – Україна отримує:
- довгі контракти,
- доступ до західних ринків,
- технологічні інвестиції,
- спільні підприємства з партнерами,
- збереження інженерних шкіл.
Ключова мотивація для бізнесу залишатися в Україні:
- 74% — можливість експортувати,
- 69% — передбачувані держзамовлення,
- 69% — експорт технологій.
Контрольований експорт: що це реально означає
Рішення не буде «диким ринком». Модель передбачає:
Що перевіряється:
- надлишковість виробництва (чи не потрібне ЗСУ),
- відповідність критеріям допуску,
- надійність кінцевого користувача.
Хто контролює:
- ДСЕК (технічний контроль),
- Міжвідомча комісія РНБО (безпековий контроль),
- післяекспортний моніторинг із залученням розвідки.
Головна червона лінія:
«Якщо фронт потребує цю зброю — будь-який експорт зупиняється».
— Рустем Умєров.
Чого найбільше боїться бізнес: повернення «монополії спецекспортерів»
В ОПК найбільша тривога — відродження старої системи, коли експорт контролювали кілька держкомпаній-монополістів. Це означало:
- корупційні схеми,
- затримки контрактів,
- блокування приватних виробників,
- втрату репутації України на світовому ринку.
Сьогодні галузь категорично проти повернення цієї практики.
Олександр Камишін уточнює:
- приватні виробники можуть обирати державного чи приватного спецекспортера,
- або отримати власні експортні повноваження (резиденти Defence City — за 7–12 днів).
Чому без експорту Україна не зможе наростити оборонку
Усі джерела згодні в одному: експорт — це не про гроші. Це про виживання індустрії.
Світові приклади: США, Ізраїль, Туреччина, навіть Росія — кожна успішна оборонна держава формує свою вагу через експорт.
Україна має зробити те саме, поки ще має унікальний ресурс: бойовий досвід та унікальні розробки в сегменті дронів.
Питання стоїть жорстко: або експорт — і галузь переходить на новий рівень, або стагнація — і Україна втрачає свою найперспективнішу індустрію.
За матеріалами censor.net
