Разом із військовими експертами NV відібрав зразки сучасного озброєння, які Україні варто просити у Заходу, аби в наступному році переломити хід війни.
Незабаром почнеться четвертий рік великої війни. І хоча після переобрання президентом США Дональда Трампа у світі активізувалися дискусії про можливу мирну угоду, яка покладе край повномасштабному російському вторгненню, нова зброя ЗСУ ще знадобиться. Але яка саме?
Що потрібно було б отримати Україні в 2025-му, аби її армія стала ефективнішою у боротьбі з окупантами і могла б переломити хід війни?
За допомогою групи військових експертів NV спробував відповісти на це запитання.
У редакційному опитуванні взяли участь військовий аналітик і фахівець із бронетехніки Сергій Березуцький; військовий оглядач та ветеран російсько-української війни Олексій Гетьман; військовий експерт і дослідник історії авіації Михайло Жирохов; полковник запасу та експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк; військовий оглядач Денис Попович; капітан 1-го рангу запасу Військово-морських сил (ВМС) ЗСУ та стратегічний експерт компанії Соната Андрій Риженко; підполковник ЗСУ у відставці, екскомандир танкового батальйону, фахівець із бронетанкового озброєння Микола Саламаха; заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань і директор платформи New Geopolitics Research Network Михайло Самусь; авіаційний експерт, колишній офіцер Повітряних сил ЗСУ, а нині — заступник директора miltech-компанії Анатолій Храпчинський.
Броньована техніка
Основний бойовий танк М1А1 Abrams / Фото: U.S. Army photo by Sgt. Ian Schell
Попри те, що західні танки не стали геймчейнджерами під час широко анонсованого контрнаступу влітку 2023 року, опитані NV експерти вважають, що ЗСУ мають і далі нарощувати кількість західної бронетехніки. У 2025-му ставка робиться на американський основний бойовий танк M1 Abrams (на озброєнні з 1980 року).
На думку Миколи Саламахи, екскомандира танкового батальйону й фахівця з бронетанкового озброєння, для комплектування бригад українській армії бажано отримати ще від 150 до 250 танків М1А1 Abrams або М1А2 Abrams. За словами фахівця, таку кількість танків Сполучені Штати можуть надати, не послаблюючи власну обороноздатність.
Інфографіка: NV
США можуть стати основним постачальником сучасної важкої бронетехніки ще й тому, що у Великої Британії нині в експлуатації близько 200 танків Challenger 2, а у німецької армії – порядку чотирьох сотень Leopard 2А6.
«Якщо німці піднімуть і відремонтують, наприклад, 40−60 танків Leopard 2А5, то це буде аж наприкінці 2025 року, — каже Саламаха. — І це всього на всього два танкові батальйони».
До того ж із отриманням бронетехніки від різних країн-постачальниць виникають додаткові труднощі, оскільки через це в Україні фактично немає двох однакових бригад за технікою. Тому підготовка спеціалістів із ремонту й обслуговування такої техніки стає серйозною проблемою.
«Тому що Leopard 2А4 із Норвегії та з Канади — це все ж таки трішки різні танки за засобами зв’язку, кулеметами тощо», — пояснює фахівець із бронетанкового озброєння.
«Жодна країна в світі не має такого запасу бронетанкової техніки, щоб задовольнити наші потреби й допомогти у війні такого масштабу, — продовжує Саламаха. — Тому єдина країна, що здатна в комплексі вирішувати ці проблеми — США».
Фахівець упевнений, що М1А1 Abrams будь-якої модифікації буде кращим за радянські модифіковані танки.
«Не Abrams себе не проявили [під час контрнаступальних операцій влітку 2023-го], а командири батальйонів та бригади зі штабами не змогли скористатися потужним інструментом Abrams», — вважає екскомандир танкового батальйону.
Зі свого боку Михайло Жирохов, військовий експерт, додає, що для майбутніх успішних операцій потрібно просто відпрацювати тактику використання західних танків в українських реаліях.
Інфографіка: NV
Втім, не Abrams єдиними. Серед іншої західної бронетехніки, яку необхідно і далі отримувати українській армії в наступному році, опитані NV експерти називають американську бойову машину піхоти (БМП) M2 Bradley (на озброєнні з 1981 року), шведську БМП CV90 (на озброєнні з 1994 року) та гусеничний бронетранспортер M113A2 і M113A3 (на озброєнні з 1979-го та 1987-го відповідно). Усі ці зразки броньованої техніки у різних модифікаціях уже постачаються в ЗСУ.
Системи ППО та ПРО
Комплекс протиракетної оборони THAAD / Фото: Capt. Adan Cazarez; / The 94th AAMDC via Flickr
Зважаючи на нинішній хід війни, коли Росія дедалі інтенсивніше використовує різноманітну балістику й здійснила демонстративний удар балістичною ракетою середньої дальності Орешник, експерти майже одноголосно вважають: Україна має підсилювати й нарощувати кількість західних систем протиповітряної та протиракетної оборони (ППО та ПРО).
У першу чергу, військові оглядачі акцентують увагу на подальшому наданні Україні американського ЗРК Patriot PAC-3 (на озброєнні з 2001 року) та франко-італійського ЗРК SAMP/T (на озброєнні з 2006 року). Особливість цих комплексів у тому, що окрім знищення ворожих літаків, крилатих ракет та інших повітряних цілей, вони здатні уражати й швидкісну балістику.
При цьому експерти пояснюють, що українській армії також потрібні й засоби ППО меншого радіусу дії — як для знищення повітряних цілей, так і для прикриття самих ЗРК Patriot і SAMP/T.
Інфографіка: NV
Із отриманням більшої кількості ракетних комплексів, здатних перехоплювати балістику, з’явиться можливість розосередити їх по території України й таким чином російські ракети Кинджал та Іскандер-М нестимуть менше загроз.
Зважаючи на те, що, найімовірніше, наступного року ворог і далі активно обстрілюватиме Україну балістикою й намагатиметься вдосконалювати ракети Орешник, Сергій Березуцький, військовий аналітик і фахівець із бронетехніки, та Анатолій Храпчинський, авіаційний експерт, колишній офіцер Повітряних сил ЗСУ, озвучують сміливіші прогнози й говорять про необхідність отримання Україною рухомого комплексу протиракетної оборони THAAD (Terminal High Altitude Area Defense, взятий на озброєння у 2008 році).
Цей комплекс призначено для заатмосферного перехоплення ракет малої, середньої та проміжної дальності. До того ж THAAD здатен перехоплювати балістичні ракети, що стартували на дальності до 3500 км, на висоті 150−200 км, тобто ще до розподілу бойового блоку.
«Саме це рішення дозволить обнулити горезвісний Орешник», — переконаний Березуцький.
Михайло Самусь, заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань, також говорить про комплекс ПРО THAAD та ізраїльський Arrow 3, або Хец 3 (на озброєнні з 2017 року), що входить до загальноізраїльської системи протиповітряної оборони. Але визнає, що поки їх отримання більше скидається на фантазії.
Жирохов теж сумнівається, що Україна матиме ПРО THAAD. Свій скепсис він пояснює тим, що попри все, Україна не настільки близький союзник Сполучених Штатів.
Його думку розділяє й Віктор Кевлюк, полковник запасу та експерт Центру оборонних стратегій. «Системи ПРО на кшталт THAAD чи Arrow 3 — абсолютно не реальні для постачання через свою захмарну вартість [за різними оцінками, вартість комплексу THAAD становить $2,3−3 млрд], що також обумовлює гомеопатичні кількості отримання», — каже він. І додає, що поки годі мріяти про власну ПРО, якої в Європі немає в жодної країни зокрема й у НАТО загалом.
Зі свого боку, Жирохов сумнівається і в тому, що Ізраїль надасть Україні свою зброю, оскільки ця близькосхідна країна нині має достатньо власних проблем.
Втім, Храпчинський з цим не погоджується. На його думку, після падіння режиму Басара Асада в Сирії для Ізраїлю напруга трішки зменшується, а тому Україна могла б зробити запит на отримання або Arrow 3, або комплексу THAAD, нещодавно наданого Сполученими Штатами.
Інфографіка: NV
«Якщо Санта Клаус дозволить нам витратити всі гроші світу, — з гумором продовжує Березуцький, — То є сенс замовити американську систему ПРО Ground-based Midcourse Defense (GMD)». Ця наземна ПРО стоїть на озброєнні США з 2005 року і призначена для заатмосферного перехоплення міжконтинентальних балістичних ракет та їхніх бойових частин. До складу ПРО входять перехоплювачі великої дальності шахтного базування NGI (Next Generation Interceptor), що працюють за технологією hit-to-kill, яка передбачає гарантоване ураження цілі завдяки прямому зіткненню кінетичної бойової частини перехоплювача з ворожою ракетою.
«GMD має набагато більшу дальність, аніж THAAD, за рахунок чого можна побудувати двоступеневу систему ПРО», — пояснює військовий аналітик.
На думку Храпчинського, Україна має й далі створювати та нарощувати збалансовану ешелоновану систему ППО, до якої б входив щонайменше один комплекс THAAD, десяток ЗРК Patriot та інших ракетних комплексів, а також активно залучалася бойова авіація.
Літаки й гелікоптери
Винищувачі Dassault Mirage 2000-5F / Фото: Alan Wilson via Flickr
Наприкінці грудня стало відомо, що у Франції завершилася піврічна підготовка українських пілотів та наземного персоналу для винищувачів Dassault Mirage 2000−5F (модернізована версія для французьких ВПС, що стоїть на озброєнні з 1999 року). Тому не дивно, що дослідник авіації Жирохов упевнений: наступного року Україна отримає ці літаки від союзників.
Із ним погоджується і колишній офіцер Повітряних сил ЗСУ Храпчинський, додаючи, що разом із французькими винищувачами Україні необхідно посилювати й збільшувати кількість багатоцільових F-16 (на озброєнні з 1978 року), а також домовитися про надання шведських JAS 39 Gripen (на озброєнні з 1996 року).
Інфографіка: NV
Зі свого боку, Кевлюк припускає, що Україна може отримати від союзників Mirage 2000 або й Gripen, але висловлює деякі сумніви. «У нас критично бракує пілотів, — каже він.— Насамперед таких, хто володіє іноземними мовами на прийнятному для навчання рівні».
Його думку не розділяє Храпчинський. Він зауважує, що нині Україна має усвідомити, що протистояти Росії доведеться довго, а тому слід зважати на стратегічні потреби й будувати далекосяжні плани. Одним зі стратегічних рішень авіаексперт називає створення резерву військових пілотів, які б формувалися з льотчиків цивільної авіації приватних компаній зі знанням іноземних мов. «Вони зможуть сісти за штурвал бойового літака й захищати країну фактично з першої ж миті, якщо війна розпочнеться знову», — переконаний Храпчинський.
Так, за словами експерта, Україна може стати першою країною у світі, що матиме такий склад пілотів-резервістів.
Розмірковуючи над темою авіаційної допомоги від Заходу, Самусь каже, що наступного року варто отримати й обіцяні Швецією літаки дальнього радіолокаційного виявлення (ДРЛВ) ASC 890 на базі Saab 340 (на озброєнні з 1997 року).
Інфографіка: NV
Передбачається, що вони посилять українську систему ППО. Оскільки за допомогою запровадженої в країнах НАТО типу військової тактичної мережі обміну даних Link 16 розвідувальні літаки можуть надавати цілевказівки напряму F-16, що дасть змогу останнім атакувати ворожі об’єкти без вмикання бортового радара.
«Це системні речі, які б дозволили ЗСУ відкинути російську авіацію, — пояснює тактику використання літаків ДРЛВ Самусь. — Не дозволили б [ворожим винищувачам-бомбардувальникам] Су-34 наближатися до рубежів застосування корегованих авіаційних бомб (КАБів). А також створили б достатню інтенсивність нанесення ударів по наземних цілях в оперативній глибині противника».
У свою чергу Храпчинський пояснює, що імплементація в Україні Link 16 дасть змогу об’єднати в одну мережу літаки F-16, Mirage 2000 і Gripen, із наземними ЗРК Patriot, SAMP/T, IRIS-T.
А з залученням до цієї мережі літака ASC 890 система обміну даних стане досконалішою, вважає авіаексперт. «Україна отримає єдину структуру ППО, що працює, як оркестр, де кожен інструмент виконує свою партію», — вважає колишній офіцер ПС.
Інфографіка: NV
До того ж наявність літаків-розвідників дасть змогу якісно планувати операції з нанесення ударів по території агресора. За словами авіаексперта, командування в реальному часі бачитиме, де працюють ворожі системи ППО, засоби РЕБ тощо, і з урахуванням цього прокладатимуться ефективні маршрути для українських засобів повітряного ураження.
«Тому що перемога на землі кується в небі», — запевняє Храпчинський.
Кевлюк висловив думку про те, що українську армію варто було б посилити західними гелікоптерами, такими як транспортно-бойовий [середньорозмірний] Bell UH-1Y Venom (на озброєнні з 2008 року) та ударний Bell AH-1Z Viper (на озброєнні з 2011 року). Проте він сумнівається, що Україна наступного року отримає західні гелікоптери. Адже в списку пріоритетного озброєння гвинтокрили посідають передостаннє місце, та й вертольотної коаліції у рамках формату Рамштайн не існує.
Ракетне озброєння
Авіаційна ракета AGM-158 JASSM / Фото: Bill Strong via Flickr
Розмірковуючи над тим, яку нову номенклатуру західного озброєння можуть надати союзники Збройним силам, Жирохов вважає, що фактично з отриманням балістичних ракет MGM-140 ATACMS (на озброєнні з 1991 року) досягнуто стелі можливостей.
При цьому він вважає, що Україні більше слід сфокусуватися на масштабуванні постачання. «Нам потрібно багато зброї, навіть тих зразків, які вже є на озброєнні», — переконаний експерт.
До цього переліку мають входити й згадані американські ATACMS, які вже більше року Україна ефективно використовує у війні проти РФ.
Щодо можливого авіаційного озброєння, яке слід отримати ПС, Самусь із Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, щонайперше зосереджується на системах озброєння для F-16. Так, на його думку, Україні слід наполегливо працювати над отриманням американських крилатих ракет AGM-158 JASSM (на озброєнні з 2003 року) та AIM-120 AMRAAM (на озброєнні з 1991 року).
Інфографіка: NV
Андрій Риженко, капітан 1-го рангу запасу ВМС ЗСУ, серед бажаного авіаційного озброєння називає крилату ракету AGM-158 JASSM з дальністю ураження до 1000 км та 450-кілограмовою бойовою частиною. За його словами, ця зброя, крім усього іншого, дасть змогу наносити ефективні удари по ворожих тилових аеродромах як тактичної авіації, до якої належать носії КАБів та гелікоптери, так і стратегічної, до якої входять носії крилатих ракет Х-101, Х-55, Х-22 та аеробалістичних Кинджалів.
«Крім того, [ракетами AGM-158 JASSM можна буде] наносити удари по системі управління, об’єктах логістики, ППО колективної оборони (С-500, С-400 і С-300), ракетних кораблях, скупченнях сил противника», — перераховує потенційні ворожі цілі Риженко.
Бажана кількість AGM-158 JASSM, за його оцінкою, може становити 300−400 одиниць.
Інфографіка: NV
Щодо озброєння для винищувачів Gripen, то Храпчинський вважає, що ПС вкрай важливо отримати від союзників крилату ракету MBDA Meteor (на озброєнні з 2013 року), що має операційну дальність до 200 км і працює за принципом вистрілив і забув.
Зі свого боку, Олексій Гетьман, військовий оглядач та ветеран російсько-української війни, прогнозує подальше постачання франко-британських ракет Storm Shadow/SCALP EG (на озброєнні з 2002 року). І додає, що дуже хотілося, щоб наступного року Україна отримала від Німеччини авіаційні крилаті ракети TAURUS (на озброєнні з 2005 року). «Тому що експортний варіант Storm Shadow і SCALP мають обмеження за дальністю до 280 км, — пояснює ветеран російсько-української війни. — Натомість TAURUS не обмежений за дальністю і здатен літати на 500 км».
Інфографіка: NV
Втім, Жирохов і Кевлюк скептично оцінюють можливість надання Повітряним силам ракет TAURUS. Головна причина, на їхню думку, — політична ситуація в Німеччині, зумовлена достроковими виборами до Бундестагу.
«А ще дуже хотілося б отримати [американську дозвукову крилату] ракету BGM-109 Tomahawk (на озброєнні з 1983 року), здатну літати на 2000 км», — озвучує свої побажання на наступний рік Гетьман. Таким чином ЗСУ отримали б можливість ефективніше уражати об’єкти військово-промисловому комплексу РФ, що виробляє танки, ракети й шахеди. Оскільки, за словами фахівця, такі ракети, на противагу ударним дронам, мають більшу вагу бойової частини й майже невразливі, бо їх важко перехопити й збити російськими засобами ППО.
У свою чергу, Самусь і військовий оглядач Денис Попович вважають, що Україні необхідно більше зосереджуватися на масштабуванні власних розробок крилатих і балістичних ракет, ракет-дронів, роботизованих систем і вітчизняних боєприпасів.
«Весь час покладатися в цьому питанні на партнерів ми не можемо, — переконаний Попович. — Особливо в ситуації, коли не знаємо, якими будуть подальші кроки адміністрації [обраного президента США] Дональда Трампа».
Засоби РЕБ
Система радіоелектронної боротьби Scorpius / Фото: IAI
З огляду на те, з якою інтенсивністю ворог застосовує проти України безпілотники, більшість опитаних NV експертів сходяться на думці, що наступного року Силам оборони вкрай необхідно отримати від союзників сучасні засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ).
Так, серед бажаних Березуцький називає ізраїльську систему РЕБ Scorpius (на озброєнні з 2021 року), що дозволяє вражати ракети, літаки та безпілотники противника без застосування зенітних батарей. За словами фахівця, ця система відноситься до радіочастотної зброї, що базується на мікрохвильовому випромінюванні міліметрового діапазону.
«Залежно від потужності, частоти й відстані до [повітряної] цілі — вплив зброї такого типу варіюється від порушення функціонування електронного обладнання до його часткового або повного пошкодження чи руйнування (вигорання) електронних схем», — пояснює Березуцький.
Ця система використовує «мультипроменеву» технологію, яка сканує повітряний простір і, виявивши ціль, посилає на неї вузьконаправлені атакуючі імпульси мікрохвильового електромагнітного випромінювання, що здатні виводити з ладу ворожі дрони — як керовані по радіоканалу, так і по оптоволоконному кабелю.
«За таким же принципом працюють і американські НВЧ-комплекси високої потужності THOR (Tactical High Power Operational Responder), CHIMERA (Compact High Power Microwave Agile Responder) та Leonidas, і генератор електромагнітних імпульсів, що розробляється українським КБ Південне», — перераховує варіанти бажаних систем РЕБ аналітик.
А для боротьби з висотними безпілотними літальними апаратами (БпЛА), до яких належать і розвідувальні дрони, Березуцький радить отримати американський комплекс MoRFIUS (Mobile Radio Frequency-Integrated Unmanned Aircraft System Suppressor). Фактично це малорозмірний 14-кілограмовий дрон, озброєний потужним мікрохвильовим випромінювачем HPM (High-Power Microwave), з допомогою якого він здатен виводити з ладу електроніку БпЛА супротивника. Вважається, що перебуваючи у небі, цей комплекс РЕБ здатен ефективніше знищувати дрони противника, ніж аналогічні системи наземного базування.
Лазерна зброя
Малогабаритна лазерна система GLARE LA-9/P / Фото: U.S. Navy
У грудні 2024-го командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Вадим Сухаревський повідомив, що Україна вже має вітчизняний лазерний комплекс Тризуб, здатний знищувати ворожі повітряні цілі на висоті понад 2 км. За оцінкою фахівців, для успішного ураження об’єкту на такій висоті необхідна потужність щонайменше 50 кВт. Припускається, що наразі це одиничний стаціонарний об’єкт.
Проте у світі існують малогабаритні зразки лазерної, або променевої зброї. Серед таких варіантів — американська лазерна система GLARE LA-9/P та система захисту Terra Raven для бронетехніки від британської BAE Systems.
За словами Риженка з компанії Соната, такі бойові лазери можна встановити на бронетехніці, кораблях та морських дронах для захисту від повітряного нападу, у тому числі проти ПТРК, та в якості фронтової ППО.
«Це забезпечить більшу живучість наших сил і позбавить противника переваги у повітрі й ракетах», — переконаний спеціаліст. І додає, що нинішня потреба ЗСУ в такій зброї може становити 3−5 тис. лазерів.
Водночас Храпчинський зауважує, що попри все, галузь використання лазеру як засобу ураження системи ППО є ще доволі «сирою». «Те, що ми бачимо у випробуваннях США, Великої Британії та Ізраїлю, все ж потребує суттєвого допрацювання», — ділиться думками з NV заступник директора miltech-компанії.
Серед ймовірних труднощів, які можуть постати при використанні променевої зброї, він називає як необхідність забезпечення її великою кількістю енергії для роботи лазера, так і розрахунок часу для тривалого використання лінз для формування потужного променя ураження, що своєю чергою впливатиме на кількість пострілів.
А оскільки така зброя все ж передбачає кінетичне ураження цілі, то для ефективного використання потрібен якісний балістичний калькулятор. До того ж поки що більшість продемонстрованих лазерних систем використовують візуальне, а не класичне радіолокаційне відстеження цілі, що може позначатися на ефективності ураження ворожого об’єкту.
Втім, Храпчинський переконаний, що за цією зброєю майбутнє. Оскільки для одного пострілу з лазеру, на противагу від ракети, не потрібна розробка та виготовлення окремої головки самонаведення, двигуна, паливного баку й бойової частини.
«Хоч би там як, але можна сказати, що наступного року Україна разом із західними союзниками ввійде в еру лазера і стане першою країною, що в бойових умовах протестує, відпрацює й отримає справді робочий зразок цієї зброї», — резюмує Храпчинський.
За матеріалами nv.ua
