Європейські лідери приголомшені зближенням між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним – і натяками на те, що США можуть відмовитися від зобов’язання захищати європейських союзників.
Після Другої світової країни Західної Європи разом зі США та Канадою створити НАТО (Організацію Північноатлантичного договору), щоб протистояти Радянському Союзу.
Знаменита стаття 5 альянсу стверджує, що члени НАТО стануть на захист союзника, який зазнає нападу.
Сполучені Штати протягом тривалого часу були опорною силою альянсу. Але тепер почали поставати запитання щодо майбутнього НАТО – останнім таке запитання поставив майбутній канцлер Німеччини. Фрідріх Мерц заявив, що його метою буде досягнення незалежності від США з точки зору безпеки.
“Події показали, що Трамп підважив НАТО, підважив її генерального секретаря і підважив статтю 5 про колективну оборону”, – каже Арміда ван Рідж, керівниця європейської програми британського аналітичного центру Chatham House.
“Ідея, що стояла за цим, полягала у вірі “всі за одного і один за всіх” – і вона була порушена”, – додає вона.
Що таке стаття 5 НАТО
Тоді як адміністрація Трампа заявляє, що не виходить з НАТО і залишається відданою партнерству з Європою, вона попередила, що “більше не терпітиме незбалансованих відносин, які заохочують залежність”.
Трамп закликав європейських союзників збільшити свої фінансові внески – й на певному етапі минулого року він заохочував Путіна вторгнутися до тих, хто не сплатив рахунки.
Але занепокоєння, кажуть експерти, викликає те, як саме доноситься повідомлення, коли в Україні вирує війна – найбільша криза безпеки на континенті за останні десятиліття.
За Трампа США почали навіть просувати російські цілі, каже аналітикиня Chatham House з питань оборони Мінна Аландер.
“Схоже навіть, що Трамп прямо перейшов на бік Росії”, – каже вона.
Серед іншого, про розворот Трампа сигналізують його наступні дії:
- похвала президенту Росії Володимиру Путіну, якому він телефонував на початку цього місяця – перший телефонний дзвінок між Білим домом і Кремлем після повномасштабного вторгнення Росії три роки тому;
- переговори між США та Росією минулого тижня – які, хоч і були спрямовані на припинення війни в Україні, виключили українських офіційних осіб та європейських союзників;
- нападки на президента України Володимира Зеленського, якого Трамп назвав “диктатором”;
- повторення брехні Путіна про те, що війну почала Україна, а не Росія.
“Ця війна набагато важливіша для Європи, ніж для нас – нас відділяє великий прекрасний океан”, – сказав Трамп.
Формулювання статті 5 протягом тривалого часу сприймалося як автоматичне зобов’язання держав-членів – і, що найголовніше, військових США – стати на захист інших членів.
Але це не завжди означає відправку військ.
Наприклад, якщо в Естонію вторгнеться Росія, США могли б надіслати єдиний літак-розвідник для підтримки, і “це відповідало б букві, якщо не духу статті 5”, пояснює Едвард Арнольд, аналітик Королівського інституту об’єднаних служб, наукового центру з оборони та безпеки в Лондоні.
“Немає жодних підстав для того, щоб США залучали усі свої сили”, – каже він.
“Але попередні президенти США завжди припускали, що це станеться, тому тепер люди починають хвилюватися”, – додає аналітик.
США є домінантною військовою силою в НАТО, вони виділили альянсу близько 70% своїх можливостей і командування, каже Арнольд.
Поряд із простою чисельністю – США мають понад 100 000 військових, розгорнутих у Європі – НАТО покладається на США щодо ключових можливостей, таких як дозаправка літаків у повітрі, переміщення військ або постачання літаками та військова мобільність.
США також надають основну частину ядерної зброї, а також значні засоби розвідки та логістики.
І їх завжди вважали лідером організації. Верховний головнокомандувач об’єднаних збройних сил НАТО в Європі – вищий військовий керівник НАТО – завжди був американцем, і американці займають більшість вищих посад у НАТО.
“Оскільки США настільки сильні у військовому плані, вони завжди були природним лідером НАТО”, – каже Рідж. Жоден інший європейський союзник по НАТО не може зайняти це місце, додає вона, “оскільки ніхто не має таких можливостей або кількості військ”.
Ціна безпеки: що Європа робитиме далі
За десять років до Трампа США попереджали, що Європі потрібно буде посилити свою оборону.
За часів Джо Байдена вони оголосили, що їхнім головним безпековим пріоритетом буде Індійсько-Тихоокеанський регіон на тлі конкуренції з Китаєм і, таким чином, відхід від Європи.
Вторгнення Росії в Україну знову привернуло увагу США до Європи. Але заяви Трампа за останні два тижні стали поштовхом до кардинального перегляду.
Після перемоги на виборах у Німеччині Мерц заявив, що його “абсолютним пріоритетом буде якомога швидше зміцнити Європу, щоб крок за кроком ми дійсно могли досягти незалежності від США”.
Він навіть сказав, що не впевнений, чи лідери альянсу на зустрічі в червні “все ще будуть говорити про НАТО в його нинішньому вигляді, чи нам доведеться набагато швидше створити незалежні європейські оборонні можливості”.
Після приходу на посаду Мерц стане одним із великої європейської трійки, до якої, окрім Німеччини, входять Британія та Франція.
Прем’єр Великої Британії прямує до Вашингтона в четвер, після візиту туди в понеділок президента Франції Еммануеля Макрона.
“Я не думаю, що на цей момент є хороші варіанти для Європи. Йдеться більше про те, щоб уникнути найгіршого”, – каже Арнольд.
“Йдеться про пом’якшення ризику. Йдеться не про утримання НАТО у його нинішньому вигляді”, – додає він.
Європейці діють швидко. Греція, Норвегія та інші країни висловили занепокоєння, а Данія минулого тижня вже оголосила про значне збільшення витрат на оборону.
Велика Британія також оголосила про збільшення у вівторок, скоротивши іноземну допомогу, щоб мати змогу профінансувати додаткові 13 мільярдів фунтів на рік. Кір Стармер попередив, що це “болючий” вибір, але сказав, що оборона та безпека країни стоять на першому місці.
Арнольд каже, що це та ціна, яку доведеться заплатити європейцям, особливо тому, що “ми зараз надіслали так багато всього в Україну, наші власні запаси досить виснажені”.
Ми бачимо “довгострокові зрушення” у глобальному безпековому порядку, каже він.
“США не є союзником, яким вони були раніше, і дуже, дуже малоймовірно, що вони коли-небудь повернуться до тієї точки зору”, – вважає аналітик.
За матеріалами bbc.com
