Російський суд визнав 23 українців – військових та цивільних персоналу полку “Азов” – винними у насильницькому захопленні влади та організації терористичної діяльності в Росії.
12 із них заслухали “вироки” у Південному окружному військовому суді в Ростові-на-Дону, а ще 11 отримали заочні “вироки”.
“Суд постановив визнати 23 підсудних винними та призначити їм покарання у вигляді позбавлення волі від 13 до 23 років”, – повідомила російська державна новинна агенція ТАСС із посиланням на свого кореспондента у залі суду.
Відбувати покарання українці будуть у російських колоніях суворого режиму.
ТАСС також повідомляє, що більшість із них не визнали своєї провини, або просто визнали свою причетність до “Азову”, а не у злочинах, в яких їх звинувачує Росія.
Після оголошення рішення суду один із адвокатів заявив журналістам, що усі очні “вироки” будуть оскаржені.
Україна не визнає судів над своїми громадянами і вважає їх порушенням міжнародних конвенцій про поводження з військовополоненими.
“Бутафорний процес”
Українці потрапили в полон навесні 2022 року у Маріуполі, вийшовши з меткобінату “Азовсталь”.
У серпні 2022 Росія визнала “Азов” “терористичною організацією”.
Суд розпочався у червні 2023 року.
В Росії його назвали “справою 24-х” – за кількістю полонених. Але згодом, як пише російське видання SOTAvision, двох військових обміняли ще до початку судового процесу, вісім жінок-цивільних – кухарок та комірниця – повернулися до України за обміном у вересні 2023 року. Саме щодо них вироки російського суду були заочними.
Ще один український військових із 24 полонених “азовців” Олександр Іщенко помер у російському СІЗО, і справу проти нього закрили.
Україна вважає, що такі дії російської влади є порушенням міжнародних конвенцій про поводження з військовополоненими.
“Ми ставимося до таких судових процесів як до бутафорних, фейкових, оскільки українські військовополонені є комбатантами і згідно з міжнародним гуманітарним правом вони не можуть бути засуджені. Їх судять, фактично, за захист своєї батьківщини”, – розповідав раніше представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко у коментарі ВВС Україна.
Але навіть так званий “вирок” з тривалим терміном ув’язнення не є перешкодою для подальшого обміну полонених, наголошує він.
Слова українців у російському суді
19 березня у тому ж Південному окружному суді в Ростові-на-Дону четверо із українців виступили із останнім словом.
Російське видання “Медіазона” опублікувало їхню розшифровку, а також відзначило, що ще кілька людей відмовилися від останнього слова, заявивши, що взагалі не визнають російський суд.
Серед тих, хто виступив, був і підполковник Анатолій Грицик, який служив в “Азові” з 2015 по 2019 рік.
Згідно із розшифровкою від “Медіазони”, він також спочатку думав відмовитися від виступу, бо як кадровий військовий “не хотів виправдовуватися”. Але все ж вирішив використати можливість, щоб звернутися до росіян:
“Я зрозумів тільки одне: я не можу казати людям, що я відчуваю, що я пройшов, як ваша країна вчинила з моєю, як вчинила з моїм домом. Як розстрілювали мою дружину на дорозі на моїх очах. Як “освободітєлі” зайшли до мене у дім, забрали, вигребли повністю все під нуль, як посадили мене на три роки… Вже четвертий”.
“Я не казатиму вам, тому що я знаю одне: поки твоє життя не зайде у таку ситуацію, як би не описував, як би я не розповідав гарно, з лозунгами різними, не дійде ні до кого. І не дай Бог, щоб ви це відчули. Не дай Бог, щоби це відчули ваші родичі, не дай Бог, щоби це відчули ваші діти, старі”.
За матеріалами bbc.com
