Каннський кінофестиваль 2025 — у розпалі. Спеціально для NV.UA засновниця і директорка Української Кіношколи Альона Тимошенко оцінює топ-прем’єри Канн та загальну атмосферу кіносвята цього року, а також робить обережні прогнози.
Каннський кінофестиваль — це завжди не лише про кіно. Він, зокрема, і про моду, адже обговорення зіркових образів на червоних хідниках уже є невід’ємною частиною цього кіноперегляду. Він — про найвідоміших зараз гравців кіно, про яскраві дебюти і про гучні повернення, адже представити саме тут прем’єрний фільм — престижно як для новачків, так і для поважних кіномитців. Та одне з найважливіших — Каннський фестиваль завжди відображає суспільні настрої, рухи та загальну світову атмосферу.
Фото: REUTERS/Stephane Mahe
Цього року фестиваль знову впевнено крокував до дотримання гендерного балансу. В журі цього року — жіноча більшість (5 із 9). Очолила його акторка Жульєт Бінош — і це другий рік поспіль, коли головою журі стає жінка. Щоправда, 21 фільму основного конкурсу лише сім зняті жінками — для Канн це повторення їхнього ж минулорічного рекорду. Водночас фільмом відкриття стала стрічка Залишити одного дня маловідомої французької режисерки Амелі Боннен (до речі, дебют відкрив Канни вперше в історії фестивалю). А французький актор Тео Наварро-Мюссі був відсторонений від участі в прем’єрі фільму Case 137 (Справа 137) через звинувачення в сексуальному насильстві. Це рішення фестивалю стало знаковим кроком у контексті руху #MeToo у Франції.
Фото: REUTERS/Sarah Meyssonnier
Поза тим, основна частина фестивалю — конкурсна програма. Цьогоріч за Золоту пальмову гілку змагається 21 стрічка. Фаворитів важко передбачити, адже Каннський кінофестиваль — традиційно фестиваль несподіванок. Утім, цікаво, що у багатьох фільмах цьогоріч простежуються, знову ж таки, жіноча тематика. Так, одним із найсильніших претендентів на Золоту пальмову гілку критики називають фільм Звук падіння (Sound of Falling) німецької режисерки Маші Шилінскі – за багатошарову готичну атмосферу та глибоке дослідження жіночих доль у різні історичні періоди. Ще один фаворит — сімейна драма Сентиментальна цінність (Sentimental Value) режисера Йоакіма Трієра про двох сестер, які намагаються відновити стосунки з батьком після тривалої розлуки.
Кадр з фільму Звук падіння / Фото: @festival-cannes.com
У трійці претендентів на перемогу — також психологічна драма Здохни, коханий (Die, My Love) режисерки Лінн Ремсі з Дженніфер Лоуренс у головній ролі, яка зображує жінку, що переживає післяпологову депресію.
Кадр з фільму Здохни, коханий / Фото: @Deadline
Відзнаки Канн також пророкують фільму Сестричка (The Little Sister) режисерки Хафсії Херзі – про дівчину з родини алжирських іммігрантів у Парижі, яка намагається знайти баланс між очікуваннями родини та власною ідентичністю. А ще після успіху фільму Титан у Канни повернулася Жулія Дюкурно — з новим фільмом Альфа (Alpha), який розповідає про 13-річну дівчинку, що стикається з труднощами дорослішання в умовах епідемії СНІДу.
Кадр з фільму Альфа / Фото: @IMBd
Серед найочікуваніших прем’єр Канн у позаконкурсних програмах — Хронологія води (The Chronology of Water), дебютна режисерська робота Крістен Стюарт, адаптація мемуарів Лідії Юкінавич, що досліджує теми травми, сексуальності та самовираження. На прем’єрі фільм отримав шестихвилинну овацію стоячи. Том Круз та режисер Крістофер МакКуоррі привезли в Канни восьму частину франшизи — Місія неможлива: Фінальна розплата (Mission: Impossible — The Final Reckoning) із традиційними захоплюючими трюками та динамічним сюжетом. А в секції Особливий погляд свій режисерський дебют представила також Скарлетт Йоханссон — у стрічці Елеонора Велика (Eleanor the Great) вона розповіла історію жінки, яка вирішує змінити своє життя після смерті чоловіка. До речі, в цій же секції дебютував зі своїм фільмом Морський їжак (Urchin) британський акторГарріс Дікінсон — і одну з помітних ролей у стрічці виконала українська акторка Карина Химчук.
Фото: REUTERS/Stephane Mahe
У конкурсній програмі українських фільмів цьогоріч немає. Хоча у перший день Каннський фестиваль спільно з мерією міста Канни та партнерами організували День України, під час якого було продемонстровано три документальні фільми про російсько-українську війну — Зеленський Іва Джуланда, Лізи Вапне, Аріан Шемен, Наша війна (Notre Guerre) Бернара-Анрі Леві та 2000 метрів до Андріївки Мстислава Чернова.
Фото: REUTERS/Benoit Tessier
Тим часом у конкурсі Канн — новий фільм Сергія Лозниці Два прокурори. Режисер, якого два роки тому виключили з Української Кіноакадемії, на сайті Каннського кінофестивалю фігурує як український режисер, а ось фільм було знято в копродукції Нідерландів, Франції, Німеччини, Румунії, Латвії та Литви. Дія стрічки відбувається у 1937 році в СРСР, під час Великого терору. Ключові ролі у стрічці зіграли російські актори.
Як відомо, ще у 2022 році Лозниця виступав проти бойкоту російського кінематографа і захищав російську культуру, що суперечило позиції багатьох українських кінематографістів, які виступають проти співпраці з росіянами. Втім, міжнародні критики не звертають уваги на ці нюанси і затято називають Лозницю українським режисером та претендентом на перемогу в Каннах. Так, у рецензії The Guardian кінокритик Пітер Бредшоу назвав фільм «тривожною притчею про підступні мікропроцеси тиранії» і поставив йому найвищу оцінку — п’ять зірок. Variety, водночас, побачили у фільмі «банальну передбачуваність принижень та розчарувань головного героя». А критик Деймон Вайз із Deadline назвав стрічку «похмурим попередженням з історії» та відзначив її актуальність у контексті сучасних подій.
Попереду ще кілька днів прем’єр та кінообговорень, а переможців Каннського кінофестивалю 2025 дізнаємось у суботу 24 травня.
За матеріалами nv.ua
