У січні ЧЕСНО опублікував шостий рейтинг відвідуваності сайтів парламентів світу. Тоді сайт Верховної Ради України вкотре опинився серед лідерів за кількістю переглядів на місяць — після сайтів Конгресу США та парламенту Великої Британії.
За весь 2024 рік сайт Верховної Ради отримав рекордні 138 мільйонів переглядів. Натомість парламенти Бельгії, Болгарії та Молдови взагалі не збирають таких даних. А Сейм Польщі вимкнув збір даних про трафік кілька років тому через занепокоєння обробкою конфіденційних даних.
Британський парламент також не надає даних про перегляди, оскільки їх не можна розголошувати. Натомість на сайті парламенту Іспанії дані про відвідуваність навіть відкрито публікують.
Європарламент має орієнтовно 140 різних пов’язаних між собою вебсайтів. А Канада і Британія — окремі для парламентських бібліотек. Водночас на сайті Народних зборів Болгарії можна знайти розділ про невиправдану відсутність депутатів. А на сайті данського парламенту публікують узагальнену інформацію про поточні зарплати й пенсії членів парламенту.
Рух ЧЕСНО за ініціативи Управління комп’ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України спільно з Дослідницькою службою ВРУ сформував і надіслав запит до Європейського центру парламентських досліджень і документації (ECPRD). У результаті отримав унікальні дані відвідуваності сайтів парламентів 25 різних країн і Європарламенту.
Ми проаналізували, як працюють сайти парламентів різних країн світу і покращують взаємодію з громадянами.
Також розповімо, як парламенти намагаються зробити роботу ще прозорішою і відкритішою, які дані на сотні гігабайтів вони викладають у відкритий доступ і як уже сьогодні впроваджують технології штучного інтелекту.
Найпопулярніші парламенти
У відповідь на запит ЧЕСНО та Дослідницької служби Верховної Рад парламенти 21 країни надали дані про відвідуваність їхніх сайтів і активність користувачів. Серед них лідерами за кількістю переглядів стали парламент Німеччини з понад 80,5 мільйона переглядів за 2024 рік (це як усе населення Німеччини), а також шведський Риксдаг з більш ніж 3 мільйонами переглядів лише за січень 2025-го.
Для порівняння: сайт Верховної Ради за 2024 рік мав 138 мільйонів переглядів. Сайт ВР зберігає лідерські позиції за кількістю переглядів серед інших сайтів парламентів світу ще з 2016 року — відколи ЧЕСНО проводить цей моніторинг. І надані парламентами дані лише підтверджують це.
Фото: ЧЕСНО / Рейтинг найпопулярніших сайтів парламентів
З отриманих даних також видно, що основний трафік на сайти парламентів надходить з їхньої ж країни — насамперед туди заходять їхні громадяни. Так само понад 94 % аудиторії сайту Верховної Ради — це користувачі з України. Серед інших джерел трафіку часто фігурують країни-сусідки (наприклад, Франція — Німеччина, Фінляндія — Швеція, Норвегія — Данія). Крім того, у більшості сайтів частина трафіку надходить зі Сполучених Штатів і Великої Британії.
Більшість парламентів отримують насамперед органічний пошуковий трафік (через пошукові запити користувачів), на другому місці — прямий (користувач заходить на сайт через написання адреси в браузері), на третьому — реферальний (користувачі переходять зі сторонніх сайтів), а тоді соцмережі й інші джерела. Як показує аналіз ЧЕСНО, для сайту ВРУ характерна така сама тенденція — пошуковий трафік там становить 67 % від усього трафіку.
Країни також поділилися, як саме збирають аналітику про відвідуваність сайтів парламентів. 13 країн використовують Google Analytics (Албанія, Боснія і Герцеговина, Велика Британія, Вірменія, Греція, Естонія, Іспанія, Канада, Литва, Португалія, Румунія, Туреччина, Угорщина). Цей інструмент використовує й Управління комп’ютеризованих систем Апарату ВР, що опікується сайтом Верховної Ради України.
Водночас парламенти Австрії, Швеції, Норвегії, німецькі Бундесрат і Бундестаг користуються інструментом Matomo. Норвегія і Велика Британія паралельно послуговуються Hotjar. Однак британський парламент не надав даних про перегляди, оскільки їх не можна розголошувати. Натомість на сайті парламенту Іспанії таку інформацію навіть відкрито публікують.
Парламенти Данії та Фінляндії для аналізу трафіку використовують данський інструмент Siteimprove, який, зокрема, проводить моніторинг безпекових загроз. На сайті Європарламенту беруть аналітику від Piano. А Нідерланди для аналізу відвідуваності сайту парламенту послуговуються Google Search Console і Piwik. В Угорщині наразі вивчають можливість застосувати інструмент Liferay.
Поки що взагалі не збирають даних про відвідуваність сайтів парламенти Бельгії, Болгарії та Молдови. А Сейм Польщі вимкнув цей збір через занепокоєння обробкою конфіденційної інформації.
Рейтинг прогульників, вакансії та безбарʼєрність
26 парламентів розповіли, як побудовані їхні сайти і що там можуть знайти громадяни. Звісно, ключові розділи досить подібні: про роботу парламенту і засідання, перелік депутатів і їхні біографії, база всіх законів і законопроєктів, а також останні новини. Утім, наприклад, сайти парламентів Бельгії, Норвегії та Португалії мають розділи, присвячені історії та культурі, а на сайті Палати депутатів Румунії є окремий розділ з економічною інформацією.
Чимало парламентів використовують розгалужену структуру сайтів, підв’язаних до основного порталу. Зокрема, Європарламент має приблизно 140 різних пов’язаних між собою ресурсів. А Канада і Британія — окремі для парламентських бібліотек.
На сайті Народних зборів Болгарії можна знайти розділ про невиправдану відсутність депутатів. А на сайті данського парламенту публікують узагальнену інформацію про поточні зарплати й пенсії обранців.
Окремі парламенти навіть публікують вакансії. Так роблять, зокрема, в Бельгії, Молдові, Канаді та Великій Британії. До речі, розділ з конкурсами на заміщення вакантних посад держслужбовців в Апараті ВРУ є і на сайті Верховної Ради (зараз він тимчасово не працює, адже під час воєнного стану конкурсів не проводять).
У всіх державах сайти парламентів мають англомовну версію, однак дехто публікує менше інформації неоригінальною мовою (наприклад, Бундестаг і парламенти Швеції й Угорщини). Окремі парламенти також розробили версії сайтів для безбар’єрного доступу, як-от Бельгія. На головній сторінці сайту українського парламенту такої версії наразі немає, але налаштування доступності є в електронному кабінеті громадянина.
Скриншот із сайту Палати представників Бельгії
Торік сайт Верховної Ради масштабно оновили — запровадили низку онлайн-інструментів, зокрема: таймлайн пленарних засідань, що дозволяє відстежувати перебіг засідань, виступи та статистику голосувань з кожного питання; з’явилася візуалізація проходження законопроєктів — на якому етапі той чи інший законопроєкт. Подібний інструмент під назвою Legislative Train працює на сайті Європарламенту.
Уперше за багато років на сайті Верховної Ради оновили дизайн карток нардепів, сторінок комітетів і фракцій.
До слова, у грудні 2024 року нову версію сайту запустив і парламент Молдови. Працює над цим і Фінляндія.
Скарбниця законів
Найвідвідуванішими сторінками на сайтах більшості парламентів є біографії депутатів, список законопроєктів і онлайн-трансляції. На сайті Верховної Ради України серед найпопулярніших — сторінка з відеозаписами засідань, прямі трансляції котрих не подивишся через воєнний стан.
Популярні також сторінки, що містять законодавчу базу країни. Як раніше зазначав ЧЕСНО, однією з причин високої відвідуваності сайту Верховної Ради є саме те, що там зосереджений увесь масив українського законодавства. І громадяни, зокрема представники низки професій, регулярно заходять на сайт Ради саме в пошуках тих чи інших кодексів, законів чи інших нормативно-правових актів.
Щонайменше половина парламентів, що відповіли на запит, також вивантажують усю законодавчу базу на свої сайти. Йдеться про справді значні обсяги: на сайті парламенту Румунії законодавча інформація займає майже два терабайти, Польщі — 600 ГБ, Бельгії — сотні гігабайтів, Боснії і Герцеговини — 108 ГБ. На сайті парламенту Швеції оприлюднено орієнтовно 600 тисяч документів, а литовська База правових актів (TAIS) містить понад 1,5 мільйона документів.
Водночас не в усіх країнах парламентський сайт функціонує як правова база для пошуку законів і нормативних документів. Наприклад, не вдасться знайти ці документи на сайтах парламентів Бельгії, Норвегії чи Фінляндії. В останній законодавство публікує міністерство юстиції.
Цікаво також, як різняться періоди, відколи доступна законодавча інформація онлайн. На сайті Верховної Ради можна знайти все українське законодавство з часу відновлення незалежності держави в 1991 році й навіть раніше (до речі, фахівці вже схвально сприйняли «дерадянізацію» бази даних законодавства на сайті).
Усі важливі державні документи від початку XX століття, зокрема часів УНР, також оцифровані. Для порівняння: інформаційна система польського Сейму містить інформацію, пов’язану із законодавчим процесом з 1989 року.
На сайті данського парламенту можна знайти всі законодавчі документи від 1986 року. А от німецька база даних містить усі офіційні документи Бундесрату лише з 2003 року. На канадському законодавчому порталі LegisInfo доступні всі законопроєкти, починаючи з 37-го скликання парламенту — тобто 2001 року, хоча на порталі бібліотеки канадського парламенту ParlInfo можна знайти інформацію ще з 1867 року.
Майже всі країни застосовують HTML-формат для перегляду законів онлайн і PDF — для документів. Додатково часто також публікують документи у форматах DOC(X), TXT, RTF або ODT для редагування чи завантаження. На сайті Верховної Ради України можна знайти (і завантажити) текст закону, а також усі його попередні версії в HTML, PDF або ж DOC.
Зразок сторінки нормативного акта на сайті Верховної Ради на прикладі закону про воєнний стан
А от у деяких країнах доступні ще й структуровані набори даних у форматах JSON, XML чи CSV. Більшість парламентів намагаються зберігати такі історичні документи про свою роботу, як стенограми, дані голосувань і списки депутатів, а також публікувати ці дані для всіх зацікавлених користувачів.
Портали відкритих даних мають парламенти 20 країн і Європарламент. У Молдові дані доступні публічно, але не у форматі машинозчитуваних наборів, а в Албанії їх публікують на загальнонаціональному порталі відкритих даних. Поки що не мають повноцінної системи відкритих даних або ж не надали про неї інформації парламенти Румунії, Греції, а також Боснії і Герцеговини.
Фото: ЧЕСНО / Парламенти, що мають відкриті дані
Оновлюють цю інформацію переважно щоденно. Фінський парламент, приміром, з 2015 року зберігає навіть дані про відсутність членів парламенту на засіданнях комітетів, хоч різні комітети подають їх нерівномірно.
Український парламент, до слова, розробив інструмент, який допомагає фіксувати присутність нардепів на засіданнях комітетів, у 2016-му. Утім його досі не використовують як загальну практику, адже рішення, чи оприлюднювати ці дані, лишається за самими комітетами.
Більшість країн розміщують усі дані у вільному доступі, що не потребує реєстрації. Але, наприклад, Угорщина, вимагає авторизацію для доступу до баз даних.
На сайті ВРУ теж є портал відкритих даних. Там можна знайти загалом 632 набори даних, зокрема: стенограми всіх пленарних засідань усіх скликань, інформацію про всіх–всіх народних депутатів чи дані про кошти для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера депутатам як щомісячно, так і за попередні роки. Цікаво, що далеко не в усіх країнах оцифровані настільки давні дані. Наприклад, на сайті угорського парламенту доступні стенограми лише з 2006 року, а на сайті німецького — з 2000-го.
Депутатська підписка
Деякі парламенти мають внутрішню версію сайту (так званий Інтранет), якою послуговуються лише члени парламенту, а також певні держслужбовці. Наприклад, обмежену внутрішню мережу мають сайти Палати громад Великої Британії, данського Фолькетинґу, Національної асамблеї Угорщини (через внутрішню систему ParLex угорські депутати можуть подавати законопроєкти й поправки), Верховної Ради Молдови і Великих національних зборів Туреччини (доступ до турецької внутрішньої мережі можливий лише з приміщення парламенту).
Сайт Верховної Ради також має Інтранет і розділи для внутрішнього користування. І торік, коли запускали оновлення, його спочатку відкрили нардепам і працівникам Апарату для внутрішнього ознайомлення і тестування.
Зв’язок з народом
Більшість країн вибудовують досить відкриту взаємодію з громадськістю, застосовуючи все більше цифрових інструментів. Чимало сайтів, звісно, мають форми для зворотного звʼязку і контактні дані для звернень, а також сторінки в соціальних мережах. У парламенті Бельгії зазначають, що все більше людей ставлять запитання чи надсилають коментарі саме через соцмережі.
Деякі парламенти пропонують підписку на newsletter з важливими новинами й анонсами (Франція, Греція, Бельгія, Канада, Естонія). Кнопка підписки на таку розсилку існувала і на сайті Верховної Ради, але сервіс закрили на період дії воєнного стану, щоб запобігти зовнішнім атакам.
Доступ до основної інформації на парламентських сайтах усіх країн вільний, безплатний і не потребує реєстрації. Щоб скористатися певними сервісами, потрібно пройти реєстрацію чи створити особистий кабінет.
Насамперед ідеться про е-петиції. Подавати петиції можна на сайтах парламентів щонайменше 12 країн (Бельгія, Болгарія, Вірменія, Іспанія, Канада, Литва, Молдова, Польща, Португалія, Румунія, Фінляндія, Велика Британія). У Фінляндії, приміром, щоб подати законопроєкт, необхідні щонайменше 50 тисяч підписів. На сайті Верховної Ради також є сервіс «Електронні петиції»: законопроєкт мають виставити на голосування протягом 10 днів, якщо він назбирає 25 тисяч підписів у встановлений термін.
Фото: ЧЕСНО / Парламенти, де можна подати електронну петицію
Загалом на офіційному сайті Ради функціонує так званий електронний кабінет громадянина, через який громадяни можуть подавати свої звернення, петиції, запити на публічну інформацію. Для використання електронного кабінету потрібно авторизуватися за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП). Цей ресурс має щонайменше мільйон користувачів.
ЧЕСНО також розповідав, що на сайті Ради нещодавно запустили громадське обговорення законопроєктів, де всі охочі можуть поставити оцінку та прокоментувати тексти майбутніх законів. Подібні платформи для громадських консультацій є на сайтах парламентів Португалії, Естонії, Австрії, а з кінця 2023 року — і Польщі.
Громадяни Канади та Фінляндії також можуть потрапити на зустріч зі своїми депутатами й відвідати засідання парламенту. Так само реєстрація на відкриті засідання є на сайтах парламентів Румунії та Німеччини. Більшість європейських парламентів пропонують екскурсійні тури (Австрія, Бельгія, Болгарія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Литва, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Швеція, Канада, Велика Британія). На сайті британського парламенту сторінка Big Ben tours входить до пʼятірки найпопулярніших. До повномасштабного вторгнення потрапити на відкрите пленарне засідання або на екскурсію можна було і до Верховної Ради, та з очевидних причин зараз такої опції немає.
Сайти Боснії і Герцеговини, Франції, а також Іспанії пропонують ще й віртуальні тури парламентами.
Фото: assemblee-nationale.fr / Віртуальний тур до Національної асамблеї Франції
На сайті українського парламенту з 2017 року також є 3D-тур Верховною Радою, який реалізували у форматі 360° у Google-мапах: користувач має унікальну можливість оглянути не лише кулуари парламенту і побувати на балконі, а й пройтися рядами депутатських місць у сесійній залі.
Віртуальний тур сесійною залою Верховної Ради України
Деякі парламенти мають освітні програми для громадськості. Наприклад, у Сенаті Канади діє програма залучення молоді SENgage. На сайтах парламентів Іспанії, Норвегії, Румунії та Великої Британії створено спеціальні освітні портали для громадян. На сайті Верховної Ради також є посилання на парламентський Освітній центр, який залучає школярів і студентів зі всієї України до парламентської просвіти за допомогою онлайн-заходів, проводить онлайн-уроки й імітаційні ігри за участю народних депутатів України, організовує інші онлайн-заходи, конкурси, тематичні зустрічі, приурочені до свят та інтелектуальні ігри-вікторини.
Упровадження штучного інтелекту
У більшості країн штучного інтелекту (ШІ) на сайтах парламентів або ще не використовують, або тестують чи відпрацьовують пілотні проєкти з ним. Деякі парламенти вже активно застосовують ШІ для розпізнавання мовлення й транскрибування стенограм (Естонія, Данія, Фінляндія, Угорщина, Норвегія). При цьому норвезький парламент публікує контент, створений за допомогою ШІ, лише після ручної (людської) перевірки.
Естонія також використовує пошуковий помічник на основі штучного інтелекту, а Литва — програму для перекладу TILDĖ з плагіном ШІ. Польща натомість почала впроваджувати штучний інтелект, щоб виявляти мову ворожнечі на консультаційних платформах і підтримувати аналітику для експертів.
Пілотні проєкти з упровадження ШІ розпочали також парламенти Бельгії, Болгарії та Великої Британії. Грецький парламент тестує використання штучного інтелекту для категоризації правових документів.
Держслужбовці різних парламентів на індивідуальному рівні використовують ChatGPT, Claude AI й Microsoft Copilot. Водночас Норвегія не дозволяє створювати облікові записи у ChatGPT з парламентської електронної пошти. Крім того, працівникам норвезького парламенту заборонено використання китайського ШІ DeepSeek.
Фото: ЧЕСНО / Парламенти, що використовують ШІ
Український парламент не відстає від трендів й активно планує впроваджувати технології штучного інтелекту.
Як писав ЧЕСНО, у ВР розробили проєкт Дорожньої карти впровадження технологій ШІ, а також керівні настанови для народних депутатів і працівників Апарату з питань використання ШІ. А на початку цього року в Управлінні комп’ютеризованих систем ВР створили новий відділ з питань координації цифрових інновацій і політики штучного інтелекту.
Завдяки штучному інтелекту планують розпізнавати злите мовлення, перетворювати його на текст (автоматичне створення стенограми засідання), створювати інструменти машинного перекладу, аби прискорити адаптацію українського законодавства до законодавства ЄС. Ще один напрямок застосування ШІ — для залучення громадськості й роботи з виборцями, наприклад, через чат-боти.
За матеріалами lb.ua
