Застереження: подробиці цієї історії можуть вас засмутити.
“Найгірше — це знати, що твоя близька людина зараз десь лежить в контейнері. І ти навіть не знаєш де. І скільки ще чекати”. Це слова Дмитра Головіна — ветерана і завідувача відділення судово-медичної криміналістики Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи.
Від початку 2024-го року він разом із колегами ідентифікує тіла загиблих військових та намагається значно пришвидшити цей процес, аби родини не мусили чекати роками на можливість поховати близьку людину.
Дмитро Головін сам у 2015-му році був добровольцем Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) імені М.І. Пирогова. Отримавши поранення, він повернувся до навчання і зрештою став судово-медичним експертом.
“Хочеш чи ні — ти автоматично прагнеш допомогти. Щоб людина не плакала, намагаєшся якось заспокоїти, думаєш, як можеш зарадити в цьому випадку”, — каже Головін.
Його найкраща допомога на цьому етапі — якнайшвидше ідентифікувати тіло, аби слідчі нарешті могли віддати його родині.
Чому так довго і коли ДНК не допомагає
Зараз основний метод ідентифікації тіл в Україні — це ДНК. Однак Дмитро Головін переконаний, що це не єдиний шлях, який мають використовувати для впізнання. До прикладу, метод дактилоскопії (відбитків пальців) доказовий, швидший та набагато дешевший. При цьому відбитки можна отримати за допомогою спеціальних розчинів навіть у тіла, що перебуває у стані пізніх трупних змін, коли ДНК вже не виділяється.
В останні кілька місяців Україна отримала понад 7000 тіл полеглих українських військових в рамках репатріації. Після цього міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко сказав, що повна ідентифікація такої кількості може тривати 14 місяців.
Тобто родини, які втратили своїх близьких нещодавно, або і два-три роки тому, мають зачекати ще понад рік, аби поховати загиблого захисника.
Процес ідентифікації починається з передачі тіл до судово-медичної експертизи та відкриття кримінального провадження. Наступний етап — призначення самої експертизи. Тіла привозять в Україну у рефрижераторах, потім розподіляють для ідентифікації у різні регіони. В одному мішку можуть бути фрагменти кількох різних людей.
Згодом результати аналізу заносять до електронного реєстру відомостей про генетичні ознаки людини. Потім ці дані порівнюють зі зразками ДНК, наданими близькими родичами. Процес може займати від кількох тижнів, до кількох місяців. Це залежить від стану тіла та завантаженості експертних центрів. Грубо кажучи, нині існує велика черга і через це чекати потрібно так довго. Поки тіла лежать у рефрижераторах, їхній стан погіршується, а це впливає на точність і взагалі можливість ідентифікації.
“Експертиза ДНК покладена на експертні установи Міністерства внутрішніх справ України. Фактично, існує дві черги — коли з тіла вилучать ДНК і черга в МВС на проведення експертиз. Ту кістку треба обробити, підготувати, якусь її частину стерти в порошок. Умовно, поки робиться одна, там ще 20 лежить. Плюс людський ресурс, людей не вистачає”, — пояснює Дмитро Головін.
Що не так із ДНК
Окрім тривалості, у ДНК є інші недоліки. Деякі військові — сироти. Відтак, якщо у цієї людини не було дітей, жодних збігів по ДНК не знайдеться і загиблий стає “невідомим солдатом”.
Така історія, наприклад, сталася із військовим Максимом Нагорним. Два роки тому про Максима почули, коли Володимир Зеленський у Верховній Раді цитував його заповіт, який хлопець написав в окопі у 18 років.
Максим виріс в інтернаті, після повноліття пішов служити. Загинув у липні цього року. Новину розповіли його дівчині та сестрі, однак тіло у морзі їм не показали. Сестра Максима здала ДНК, але їй сказали, що для прискорення процесу потрібен аналіз від родича по чоловічій лінії. Інакше тіло зможуть повернути лише через пів року. Таких родичів у Максима не було і лише розголос сприяв тому, що тіло таки показали, близькі Максима змогли його впізнати та поховати.
Подібних історій, каже Головін, може бути багато, адже система ігнорує інші, швидші та дешевші методи ідентифікації, крім ДНК. Це призводить до затримок та невиправданих витрат.
“В кожному бюро судовомедичної експертизи є тіла репатрійованих військовослужбовців з виділеними ДНК-профілями, які не дали і не дадуть збігу. До таких категорій належать сироти, загиблі, чиї родичі перебувають за кордоном, або ж ті, кого близькі з різних причин не розшукують”, — каже судмедексперт.
“Бувають такі кейси, коли ідентифікують тіло по біометриці, умовно. А він взагалі не рахується як безвісти зниклий. А якщо так, значить і ДНК родичів немає і значить про нього ніхто не заявляв”, — додає Головін.
Він також звертає увагу на ще одну особливість ДНК — це дуже чутлива інформація. Вона містить дані не лише про саму людину, а і про її хвороби, батьків, дітей.
“А біометрика, вона не генетично не успадкована, а індивідуальна. Коли ви здаєте відбиток — він лише про вас і в цьому також перевага цього методу”.
Спочатку відбитки, потім зуби, і лише потім ДНК
Дмитро Головін наголошує, що у світі існують три основні типи ідентифікації і їх використовують від найшвидшого до найдовшого. ДНК — останній у черзі.
“Найперше — до тіла підходять і намагаються отримати його відбитки. Якщо по відбитках ідентифікується, подальші дослідження не мають сенсу проводити. Бо це найшвидший, найпростіший метод. Далі переходять до зубів. Це більш інвазивний метод, потрібен рентген. Це і по часу трошки довше, бо в нас нема централізованих баз, але все одно просто і швидко”, — розповідає експерт.
Він також наводить приклад системи DVI (Disaster Victim Identification). Це міжнародна система ідентифікації жертв масових катастроф, розроблена Інтерполом. Її використовують, коли візуальне розпізнавання тіл неможливе, наприклад, після стихійних лих, терактів, авіакатастроф чи військових дій.
“Нещодавно ми говорили з DVI групою, вони тоді саме займалися тілами, що були в літаку, який впав в Індії. Розповіли, що 50% людей ідентифікували за зубами, 30% за пальцями, а до інших ще поки що не дійшли, але з ДНК взагалі не планували працювати”, — розповідає Головін.
Головін також звертає увагу на те, що ДНК-тест дороговартісний, тоді як аналіз відбитків пальців фактично нічого не коштує.
“ДНК-експертиза коштує в середньому 40 тисяч гривень. Водночас ДНК саме по собі дуже чутливе до термічної дії. Це білок, який під дією температури згортається, руйнується і так далі. З однієї кістки можуть пробувати отримати ДНК-профіль багато разів. Одна експертиза, умовно, 40 тисяч. Вісім спроб — понад 300 тисяч. Ці гроші могли піти на підтримку армії”, — каже судмедексперт.
Він пояснює, що відбитки пальців можна звіряти з базою Державної міграційної служби, а також з базою Науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів МВС України, якщо людина колись притягалася до кримінальної відповідальності або була під підозрою.
Весь процес може займати від кількох днів до двох тижнів з урахуванням усіх бюрократичних процедур. Сама дактилоскопічна експертиза коштує близько 2000 гривень.
Метод візуального огляду та впізнання родичами під час репатріації не використовують. Перш за все, через стан тіл. Крім того, цей спосіб загалом не є доказовим.
“До прикладу, є досвід Інтерполу та їхньої роботи після землетрусу в Індійському океані в 2004-му. Там загинули кілька сотень тисяч людей. Вони тоді розкладали тіла, родичі ходили і просто впізнавали. Після того виявилося, що 40% тіл було віддано помилково”, — розповідає Дмитро Головін.
Цей метод працює тоді, коли тіло з поля бою забирають одразу або через кілька днів. Тоді родичі можуть опізнати людину і забрати її для поховання, не чекаючи інших результатів досліджень.
Відбитки пальців
Коли Дмитро Головін з колегами працювали з репатрійованими вперше у квітні 2024-го, лікарі також досліджували тіла за ДНК експертизою, але згодом, отримавши другу партію тіл, помітили, що у більшості тіл можуть отримати відбитки пальців (папілярний малюнок).
“Ми почали думати про те, чому це не використовують. Раніше не було можливості і методів отримати відбитки пальців безпосередньо біля тіла. Це були довготривалі процеси, руки відсікалися і поміщалися в розчин на місяць. Зараз такого ніхто робити не буде, тому в нас виникла ідея пришвидшити цей процес”.
Вінницькі спеціалісти емпіричним шляхом винайшли розчин, який може відновити муміфіковану руку до 8 годин.
“Потім ми зрозуміли, що вісім годин — це також довго. І ми придумали рентгено контрастне дактилоскопіювання, пряме і непряме — коли за допомогою рентгену ми отримуємо відбитки пальців. Ці способи ми запатентували”.
Після цього лікарі повернулися до першої партії тіл, серед яких залишилося 15 невпізнаних.
“Більшість із них мали руки. Вони пробули в контейнері майже рік, пізні трупні зміни розвивалися все більше і більше, особливо під час блекаутів. Але ми відновили їм руки, отримали відбитки і за перевіркою з базою Державної міграційної служби, змогли опізнати кілька тіл”.
Згідно із законодавством, якщо протягом року профіль ДНК не дав жодних збігів, це тіло підлягає похованню під номером.
Відтак ідентифіковані за відбитками пальців рештки тіл з першої репатріації нарешті отримали імена.
Головін каже, що близько 70% тіл, що потрапляли до них у відділ, мали руки і абсолютно з усіх вдалося зняти відбитки пальців.
“Коли на тіло людини діє висока температура, то м’язи, фактично, скорочуються. Тіло приймає таку специфічну “позу боксера”. Коли пальці людини збираються в кулак, вони захищають поверхню, де є папілярні візерунки.І були випадки такі, де ми змогли взяти відбитки пальців, а ДНК виділити з тих тіл ніяк не могли”, — згадує Головін.
Замість того щоб сконцентруватися на своїй роботі судмедексперта, він бореться за пришвидшення процесу ідентифікації тіл і сподівається, що найближчим часом правила зміняться і Україна зможе чимшвидше повертати імена безвісти зниклим військовим.
“Уявіть, що це 7,000 не просто людей, це 7,000 родин. 7000 цілих історій, емоцій, розмов телефоном, конфліктів, кохання, ще багато всього різного. Вони всі очікують. Когось віддали вже, когось не віддадуть навіть через місяці. Родичі не повинні грати в лотерею. Вони віддали найдорожче”, — каже лікар.
Потрібні однакові правила для всіх
Щоб адвокатувати швидші і дешевші методи ідентифікації тіл разом із колегами Дмитро Головін створив громадську організацію “NOMEN”.
“Ми ініціювали міжвідомчу постанову Кабінету Міністрів України, яку підтримала заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук. Постанова має пройти погоджувальну раду в Кабінеті Міністрів України для затвердження. Зокрема цей документ регламентує зняття відбитків пальців військовослужбовців. Ця процедура насправді нічого не коштує, але дуже би допомогла в ідентифікації”, — розповідає Головін.
У США та Німеччині, до прикладу, вже багато років усі військові на початку служби здають відбитки пальців, це обов’язково.
Зараз експертна група працює над створенням і впровадженням доктрини доказової ідентифікації, де буде дорожня карта. Вона стане обов’язковою для слідчих, прокурорів, судово-медичних експертів.
“Усі будуть розуміти, що є алгоритм дій, які потрібно провести з тілом. Відбитки пальців будуть офіційно затверджені як доказовий метод і на це мають зважати всі — і медексперти, і слідчі”.
“Шанс на помилку в експертизі ДНК один на 1,5 млн. Це вважається високим показником. А тепер уявимо іншу ситуацію. Якщо ми біля тіла знаходимо документи. У Вінниці останні дві репатріації — всі тіла з документами. Чи це доказово? Ні. Могли підкинути, всі ми це розуміємо”, — каже експерт.
Водночас наводить статистику — такого роду “підкидання” трапляються раз на сто випадків. Однак, якщо отримати відбитки пальців від людини з документами, то можна швидко перевірити їх через Державну міграційну службу, яка має базу з 35 мільйонів осіб.
“Автоматизована перевірка дає шанс похибки 1 до 1000. То який шанс на помилку? Який шанс, що є документи на одну людину, відбитки пальців цієї ж людини, але це не вона? Математики зробили розрахунок. Згідно з теоремою Баєса шанс на помилку 1 на 3,5 трильйони. Такий підхід займає один день і нічого не коштує”, — каже Головін.
Наразі, вважає лікар, проблема в тому, що в кожній області ідентифікують по-різному, немає єдиних правил.
“В якійсь області можуть відкрити мішок, дістати фрагменти, зробити ДНК і от вся експертиза. А в іншій до кісточок досліджувати тіло, щоб ідентифікувати. І результат буде різний. Там будуть очікувати ДНК, а там людина, чи судовий експерт буде ще боротися з уповноваженими людьми для того, щоб тіло віддали швидше: “Ми ж знаємо, що це він. Ось докази”, — каже Головін.
Вінницькі судмедексперти розраховували 20 різних різноманітних найдешевших і найоперативніших методів ідентифікації, доказових і математично обґрунтованих. Серед них татуювання, IMEI телефона, особисті речі тощо.
Дмитро Головін розповідає, що найкраще для швидкої ідентифікації використовувати комплексний підхід — хоча б два методи одночасно.
“Не може бути так, що система побудована на одному ідентифікаційному меду. Так не буває. Так ще й на найдорожчому, та ще й на найбільш довготривалому. Потрібно підходити комплексно. Ми використовуємо найшвидшу інформацію, найбільш раціональну та найдешевшу. Просто це ми робимо. Питання в тому, чи слідчі це приймуть і видадуть тіло, а не будуть чекати результат ДНК”.
Дмитро із колегами зараз навчає інших судмедекспертів з різних регіонів отримувати відбитки пальців у тіл та швидше ідентифікувати загиблих.
“До прикладу в Дніпрі велике бюро і вони займаються цим ще з 2014-го року. Але тільки зараз почали відновлювати пальці. Ми проводили там тренінг і все показували. Не тільки колегам судово-медичним експертам, а ще криміналістам поліції, бо отримання відбитка — це міжвідомчий процес. Вони в захваті були, що настільки легко можна отримувати біометричну інформацію, навіть у стані різко виражених пізніх змін тіл”, — каже Головін.
Судмедекспертиза потребує реформи
Коли Дмитро Головін обирав свою спеціальність, уявити не міг, якою буде його робота тепер.
“Те, що було в цивільний час, воно і зараз є — поточна робота залишилася. Фактично судмедексперти зараз навантажені набагато більше, ніж раніше. Насправді судова медицина нікому не була потрібна до війни. А зараз — це критично важлива структура. І як би то не звучало, війна мала її трохи зрушити, щоб вона запрацювала”, — каже Головін.
Галузь функціонує за наказом №6 “Про розвиток та вдосконалення судово-медичної експертизи”, який діє ще з 1995-го року.
“Цей документ був створений для цивільних реалій. Тому система ідентифікації давно потребує реформи і стандартизації”, — каже Головін.
Що кажуть у Міністерстві внутрішніх справ
На запит BBC News Україна у МВС відповіли, що не можуть сказати, скільки вже тіл віддали родинам для поховання — інформація стосується досудового розслідування і розголошенню не підлягає.
“Слідчі Національної поліції під час роботи з невпізнаними тілами та рештками працюють комплексно, використовуючи різноманітні методи ідентифікації. Однак для прийняття слідчим остаточного рішення про встановлення тіла невпізнаної особи проведення повного циклу ДНК-експертиз є найбільш достовірним методом”, — кажуть в МВС.
Там також розповіли, що слідчі застосовують інші методи ідентифікації: порівняння за стоматологічними ознаками, за відбитками пальців, індивідуальними ознаками на тілі: тату, шрамами, особливостями зовнішності.
“Основною причиною тривалої ідентифікації тіл (решток) є їх стан – тіла
можуть бути фрагментовані, піддані термічному впливу або у стані виражених гнильних змін тощо, що не дозволяє швидко встановити ДНК-профіль, а тим більше ідентифікувати тіло за іншими ознаками”, — йдеться у відповіді міністерства.
Водночас, кажуть у МВС, якщо складуться ідеальні умови і тіло можливо опізнати за індивідуальними ознаками та зовнішністю, при ньому є документи, що підтверджують особу, показання військових, які підтверджуються даними з військової частини про місце та час загибелі, а також збіг ДНК з тіла з ДНК родича – то такий процес може бути завершений упродовж одно-трьох місяців.
У міністерстві також повідомляють, що під час ідентифікації використовують комплексний підхід.
“Кожне тіло ретельно оглядає слідчий. До огляду залучаються лікарі судово-медичні експерти, криміналісти. Слідчим фіксуються будь-які індивідуальні ознаки які дозволять надалі прийняти рішення про ідентифікацію. У разі, коли стан тіла це дозволяє, воно дактилоскопується обов’язково”, — зазначено у відповіді.
Отримані дані негайно перевіряють за криміналістичними обліками. Аналогічним чином опрацьовуються і стоматологічні дані людини.
Скільки часу потрібно, щоб ідентифікувати і повернути тіла родинам у МВС не сказали — це неможливо підрахувати, зважаючи на кількість тіл і складність кожного випадку.
19 серпня в Україну повернули тіла ще 1000 загиблих. Серед репатрійованих п’ять тіл військових, які померли у полоні. Завдання судмедекспертів не лише ідентифікувати тіло, а і з’ясувати причину смерті. Це особливо важливо, коли людину катували в полоні, адже ці воєнні злочини мають бути задокументовані. Для кожного випадку потрібно ще більше часу, а щоб він був, вважає Головін, варто використовувати найшвидші методи.
“Питання в тому, щоб повернути ім’я тілу, щоб віддати його родичам. Питання в тому, чи буде в нього на могилі висіти ім’я і фотографія, чи лише номер”, — каже Дмитро Головін.
За матеріалами bbc.com
