В країні продовжує підсилюватися дефіцит кадрів. Зарплати найманих працівників зростають, кількість робітників зменшується. Ринок праці фрагментується.
Український ринок праці з початку повномасштабного вторгнення пережив докорінні зміни. Динаміка зарплат та зайнятості з грудня 2021 року до липня 2025 року демонструє контрастну, але цілком логічну картину. Середня заробітна плата штатних працівників в Україні, за даними Держстату, зросла в гривневому еквіваленті на 52%, в доларовому – на 23,4%.
Подібні темпи, на перший погляд, могли б здаватися позитивними. Однак їх слід розглядати у контексті іншого показника. Кількість найманих працівників за той самий період скоротилася майже на чверть. І це співвідношення є головним парадоксом воєнного часу. Зростання вартості робочої сили відбувається не завдяки стрімкому економічному зростанню, а в умовах її критичного дефіциту. До того ж кумулятивна інфляція за цей період сягнула 58,3%.
Як війна вплинула на середню зарплату та кількість найманих працівників в Україні? В яких регіонах зарплати зросли найбільше і чому? Які галузі мають найвищі зарплати та найбільші темпи їх зростання? Дивіться в інфографіці.
Регіональна трансформація. Розкол між стабільністю та руйнацією
Через повномасштабну війну ринок праці перестав бути орієнтованим на роботодавця, де працівник конкурує за робоче місце. Натомість він перетворився на арену жорсткої конкуренції компаній за кожного кваліфікованого спеціаліста. Це змушує бізнес пропонувати вищі ставки, що своєю чергою підживлює загальне збільшення середньої зарплати. Втім, зростання є нерівномірним і фрагментованим. Воно залежить від географічного розташування, галузевої приналежності та можливості адаптуватися до нових викликів.
У липні 2025 року рейтинг регіонів за рівнем середньої заробітної плати виглядає наступним чином: безумовним лідером є місто Київ. На другому місці, що може викликати здивування, опинилася Луганська область. За нею слідують Дніпропетровська, Київська та Запорізька області.
Високий показник середньої зарплати в Луганській області є статистичним артефактом, спричиненим обвальним скороченням кількості найманих працівників на 96,9% з грудня 2021 року до липня 2025-го. Висока середня зарплата в регіоні є наслідком того, що тут залишилися працювати дуже мало людей. І здебільшого це ті, хто обіймає високооплачувані або критично важливі посади. Подібна ситуація спостерігається і в інших прифронтових областях, де економічна діяльність зазнала найбільших втрат.
Окрім Луганщини, найбільше зростання зарплат із грудня 2021 року до липня 2025 року зафіксовано в Дніпропетровській та Херсонській областях. Аномально високі показники зростання в Херсонській області пояснюються вже згаданим ефектом, коли на ринку праці залишаються тільки найбільш високооплачувані фахівці. Водночас Дніпропетровська область, яка знаходиться в безпосередній близькості до лінії фронту, демонструє значне зростання в зв’язку з переміщенням до неї бізнесу та працівників з інших більш небезпечних регіонів. За час війни цей регіон став важливим логістичним та економічним хабом.
Найменші темпи зростання зарплат протягом вторгнення спостерігалися в Миколаївській та Рівненській областях. Подібна динаміка пов’язана з різними факторами. Миколаївщина, як і Херсонщина, є прифронтовим регіоном, що зазнав і продовжує зазнавати обстрілів. Це стримує економічну діяльність. Водночас Рівненська область, хоч і розташована в тилу, не стала основним центром для внутрішньої міграції та переміщення бізнесу. Це призвело до менш вираженого зростання.
Загалом динаміка зарплат в Україні є прямим наслідком воєнних дій та міграційних потоків. Ринок праці фрагментувався. Кожен регіон тепер функціонує як окрема мікросистема, динаміка якої залежить від її географічного розташування щодо лінії фронту та економічної привабливості.
Галузевий зріз. Рекордсмени, аутсайдери та нова еліта ринку
Під час повномасштабної війни значно змінилася структура галузей із найвищими зарплатами. Станом на липень 2025 року, лідерами є: інформаційні технології та телекомунікації, фінанси та страхування, наукова діяльність, державне управління та торгівля.
Стійкість ІТ-сектору пояснюється його мобільністю та експортною орієнтованістю. Фахівці цієї галузі можуть ефективно працювати віддалено, обслуговуючи закордонних клієнтів. Це дозволяє їм заробляти валюту та бути менш залежними від внутрішнього попиту.
Наявність у п’ятірці лідерів державного управління та наукової діяльності відображає пріоритети держави, яка в умовах війни змушена підвищувати оплату праці для утримання ключових фахівців та забезпечення функціонування критично важливих інституцій. Високі зарплати в торгівлі є наслідком не лише зростання попиту на товари, а й жорсткої конкуренції за працівників. Адже ритейлери були лідерами за кількістю актуальних вакансій у 2024 році.
Аналіз динаміки зростання зарплат за галузями демонструє наявність “двошвидкісної” економіки. Найвищий приріст зарплат із грудня 2021 року до липня 2025 року зафіксовано в ІТ та телекомунікаціях, фінансах та страхуванні, торгівлі та HoReCa (скорочення від Hotel, Restaurant, Cafe/Catering, що позначає індустрію гостинності).
Успіх ІТ та фінансового секторів пояснюється їх стійкістю та гнучкістю, що дозволяє їм порівняно непогано заробляти навіть в умовах війни. Водночас високі темпи зростання в торгівлі та HoReCa є результатом гострого дефіциту кадрів. Бізнес у цих сферах, змушений замінювати працівників, які були мобілізовані або виїхали за кордон, активно конкурує за наявну робочу силу, пропонуючи вищі зарплати та кращі умови.
На противагу цьому, галузі з найнижчими темпами зростання заробітних плат включають освіту, мистецтво, спорт, розваги та охорону здоров’я. Ці сектори є переважно бюджетними або залежать від державного фінансування. Низькі темпи зростання в цих галузях є прямим наслідком обмеженого державного бюджету, який не в змозі адекватно індексувати зарплати до рівня інфляції. Це призводить до посилення кадрового голоду та соціального розриву між високооплачуваними та низькооплачуваними секторами економіки.
Географія робочої сили: втрати та нові центри концентрації
Зміна географії ринку праці найбільш яскраво відображена в даних про кількість штатних працівників. Загальнонаціональне скорочення на 23,5% є наслідком колосальних втрат у прифронтових та окупованих регіонах. Найбільш драматичне зменшення робочої сили зафіксовано в Луганській, Херсонській, Донецькій та Запорізькій областях. Це прямий наслідок бойових дій, окупації, руйнування інфраструктури та масової вимушеної міграції населення.
На протилежному полюсі знаходяться регіони, що зазнали найменшого скорочення кількості працівників: Закарпатська, Волинська, Львівська, Полтавська та Тернопільська. Ці дані Держстату свідчать про те, що саме західні та центральні регіони стали головними центрами для внутрішньо переміщених осіб. Люди, які були змушені залишити свої домівки, шукали безпечного притулку, що своєю чергою допомогло компенсувати природний відплив або скорочення робочої сили в цих областях. Львівська та Закарпатська області, зокрема, не лише зберегли, а й посилили свій кадровий потенціал, прийнявши значну кількість спеціалістів та бізнесу, що релокувався. Навіть Київ, який зазнав скорочення кількості працівників на майже 12%, демонструє порівняну стійкість проти прифронтових регіонів.
На думку фахівців, такий демографічний зсув матиме довгострокові наслідки для економіки країни, переміщуючи центри виробництва та споживання, змінюючи структуру регіональних ринків та створюючи нові виклики для місцевих бюджетів та інфраструктури.
За матеріалами biz.liga.net
