Вперше за чотири роки великої війни тилові області України опинилися під реальною загрозою ударів авіабомб із реактивним двигуном. Що таке новий КАБ, звідки він узявся і чому його важко перехопити.
Удень 24 жовтня Повітряні сили ЗСУ зафіксували безпрецедентний випадок: російська армія запустила по Одеській області кілька реактивних керованих авіабомб. Дві з них українська ППО змогла збити, ще одна впала на відкритій місцевості. За словами очільника Одеської ОВА Олега Кіпера, «це нова серйозна загроза для регіону».
Подібні епізоди раніше спостерігалися у Дніпропетровській, Полтавській, Харківській та Миколаївській областях. Але вперше — настільки далеко від лінії фронту. Нові боєприпаси, здатні долати понад 150 км, фактично стирають межу між «фронтом» і «тилом».
Як еволюціонував КАБ: від фугасу до ракети
Початкова версія керованої авіабомби (КАБ) — це модернізована радянська фугасна бомба ФАБ-250 або ФАБ-500, до якої російські інженери приєднали так званий універсальний модуль планерування й корекції польоту (УМПК).
Модуль надає бомбі крила, навігаційний блок і систему стабілізації, що дозволяє скидати боєприпас із відстані 50–70 км без входження літака в зону дії української ППО. Для порівняння: звичайна «вільнопадаюча» бомба мала радіус не більш ніж 10 км.
Однак останні пів року росіяни створили якісно новий клас — реактивний КАБ, який поєднує планерну схему з власним двигуном. За оцінкою ГУР, під час випробувань дальність такого боєприпасу сягнула 193 км, а реальна робоча дистанція може становити до 200 км.
Що таке «Грім» і УМПБ-5Р
Військові аналітики виділяють кілька найменувань нових зразків: «Грім-1» (або «Грім-Е1»), «Грім-2» і УМПБ-5Р.
За формою ці бомби нагадують радше крилаті ракети, ніж класичні ФАБи. Їхня бойова частина становить близько 100 кг, корпус має діаметр ≈ 30 см, а в хвостовій секції розміщено реактивний двигун. Саме він забезпечує триразове збільшення дальності польоту.
Відомий український фахівець із РЕБ Сергій Бескрестнов («Флеш») оприлюднив фото уламків такої бомби, що впала поблизу Полтави 20 жовтня. На знімках видно двигун SW800 від китайської компанії Swiwin — цивільний виріб, який продається на відкритих маркетплейсах за 15–17 тис. доларів.
Наявність такого компоненту спрощує імпорт і дає Росії можливість розгорнути масове виробництво без залучення високотехнологічних власних потужностей.
Технічна формула далекобійного КАБу
Конструкція:
- корпус — легкий сплав з інтегрованими крильцями;
- двигун — турбореактивний SW800 або його копія;
- система наведення — GPS + інерційна, з антенами для обходу РЕБ;
- бойова частина — від 100 до 250 кг вибухівки;
- дальність — 150–200 км залежно від профілю польоту;
- швидкість — до 900 км/год.
Особливість: бомба може стартувати з літаків Су-34 або Су-35, які навіть не перетинають лінію фронту. Це означає, що українські системи Patriot, NASAMS чи SAMP/T часто просто «не дотягують» до носія.
Таким чином, Росія отримує інструмент масових ударів по цивільних і промислових об’єктах без ризику для своїх пілотів.
Чому Україна досі не має ефективного захисту
За чотири роки війни Україна не змогла знайти універсального рішення навіть проти звичайних планерних КАБів. Радіоелектронна боротьба (РЕБ) дійсно знижує точність ударів, але не усуває фізичну загрозу: навіть якщо бомба відхиляється від курсу, сотні кілограмів вибухівки падають десь поблизу — нерідко на житлові квартали.
Начальник управління РЕБ та кібероборони ЗСУ Іван Павленко в інтерв’ю BBC пояснив:
«Росіяни кидають КАБи по населених пунктах, щоб тероризувати населення й примушувати людей виїжджати. Це частина гібридної війни — психологічний тиск через постійний страх».
Проблеми з перехопленням
Навіть системи Patriot мають ефективну дальність до 160 км. Щоб уразити носій КАБу, комплекс треба висунути ближче до фронту — а це робить його вразливим для російських ударів.
Україна наразі має лише кілька таких батарей, і їхній пріоритет — захист Києва та великих енергетичних об’єктів.
Обмеження авіації
Теоретично збивати КАБ у повітрі можуть українські винищувачі МіГ-29 або F-16 (коли вони надійдуть). Але практично це вкрай складно: бомба летить із великою швидкістю, має малу площу відбиття на радарі й часто запускається одночасно з іншими повітряними цілями для перевантаження систем ППО.
Китайський двигун як глобальний фактор
Використання цивільних китайських комплектуючих — одна з найтривожніших деталей історії. SW800 — це невеликий турбореактивний двигун, який зазвичай встановлюють на безпілотниках або експериментальних літальних апаратах.
Його масовість на ринку спрощує для РФ логістику імпорту через треті країни. Паралельний імпорт у Китаї, ОАЕ чи Казахстані дає змогу купувати деталі під виглядом «авіамодельних» компонентів.
Defense Express: «Вартість двигуна SW800 — ≈ $15 000. Масштабне виробництво реактивних КАБів цілком реальне навіть за умов санкцій».
Таким чином, новий тип бомб може стати аналогом “Шахедів”, тільки повітряного базування — дешевим, доступним і масовим засобом ураження.
Психологічний і стратегічний ефект
Російська тактика «КАБового терору» має подвійний ефект.
- Психологічний тиск: удари по тилових містах — це сигнал, що «немає безпечного місця».
- Виснаження ППО: кожна перехоплена бомба коштує Україні дорогих зенітних ракет, яких і так бракує.
Після атак по Лозовій та Полтавщині у жовтні фіксуються зміни в поведінці населення: зростає кількість евакуаційних звернень, знижується ділова активність у регіонах, де раніше працювала промисловість.
Що може зробити Україна
- Розвиток РЕБ: українські системи РЕБ вже продемонстрували ефективність проти старих КАБів. Потрібне подальше нарощування їхньої дальності й потужності, щоб зламувати навігаційні канали нових бомб.
- Знищення носіїв: найефективніший спосіб — збивати літаки Су-34 і Су-35 до моменту пуску. Для цього необхідні далекобійні ракети класу AIM-120D, Meteor або Patriot PAC-3 MS — з дальністю понад 200 км.
- Координація з союзниками: постачання F-16 та Patriot — критично важливе. Проте не менш потрібна розвіддані від партнерів — щоб виявляти літаки-носії до запуску боєприпасів.
- Зміцнення цивільного захисту: тилові області мають адаптувати інфраструктуру під «нову реальність»: укриття біля портів, електропідстанцій і транспортних вузлів, системи раннього оповіщення з відстеженням траєкторій авіабомб.
Реактивні КАБи показують, що російський ВПК навчився комбінувати імпортозаміщення з “підпільною глобалізацією”. Після санкцій на мікроелектроніку та двигуни Кремль активно шукає рішення на цивільному ринку, обходячи обмеження через Азію.
Цей підхід може поставити перед Заходом нове завдання: контроль за подвійним використанням технологій. Бо коли двигун для дрона-моделі стає двигуном для бойової авіабомби, лінія між «цивільним» і «військовим» практично стирається.
Поява реактивних КАБів змінює географію ризиків:
- досяжність — до Дніпра, Чернігова, Одеси, Миколаєва, Кропивницького;
- збільшення навантаження на ППО;
- ускладнення логістики, оскільки великі транспортні вузли тепер потенційні цілі.
Якщо Росія запустить масове виробництво таких бомб (а для цього є всі технічні передумови), кампанія “КАБового терору” може стати новим постійним елементом війни.
Реактивні КАБи — це не просто ще один тип зброї. Це гібрид між авіабомбою та крилатою ракетою, який поєднує дешевизну з дальністю.
Їхня поява засвідчує, що Росія робить ставку на масовий дешевий терор, а не на точні удари. Для України це означає потребу в асиметричній відповіді — не лише військовій, а й технологічній та дипломатичній.
Найкраща протидія — ліквідація носіїв і посилення ППО та РЕБ, а також зміна стратегічного мислення, коли тил перестає бути «тилом».
«Тепер війна справді без лінії фронту», — сказав один із українських військових після удару по Лозовій. І, здається, це визначення найточніше описує нову фазу російського терору.
За матеріалами bbc.com
