22 жовтня 2025 року під час скандинавського турне Володимира Зеленського Швеція та Україна підписали лист про наміри щодо потенційного постачання до 150 багатоцільових винищувачів JAS 39 Gripen E. Це — найбільша на сьогодні авіаційна ініціатива для Повітряних сил України, що може переформатувати баланс у небі, якщо її підкріпити боєприпасами, літаками дальнього радіолокаційного стеження та логістикою.
«Gripen — не просто літак. Це ціла модель оборонної взаємодії, де Україна може стати співвиробником, а не лише споживачем», — зазначає один зі шведських урядовців, знайомий із переговорами.
Чому саме Gripen — і чому зараз
Gripen E — “легка” платформа 4++ покоління з низькою вартістю експлуатації, розумною логістикою та сумісністю з європейськими і американськими боєприпасами — від ракет класу «повітря-повітря» дальньої дії» (MBDA Meteor (BVRAAM)) до керованих ракет класу «повітря — повітря» середньої дальності (AMRAAM), «розумних» бомб і нішевих ракетних номенклатур. Головна фішка — концепція dispersed operations (Bas 90) – система базування ВПС Швеції: шведський літак проектувався під роботу з коротких і навіть дорожніх смуг з мінімальною наземною командою. Для України, де стаціонарні аеродроми постійно під загрозою, це — не “приємний бонус”, а елемент живучості авіації.
Ще один аргумент — час і черги. Світовий попит на F-35/F-16 піковий, поставки розписані на роки, а їхня «повна вартість пакета» різко зросла. На цьому тлі Швеція виглядає більш гнучкою у варіантах конфігурацій і кооперації, включно з потенційною локалізацією окремих робіт в Україні (ремонт/сервіс/вузли). Сам виробник — Saab — публічно говорить про наміри нарощувати випуск Gripen E і розглядає додаткову виробничу локацію саме в контексті української можливості.
В чому перевага РФ у небі
Росія зберігає кількісну перевагу у бойовій авіації та доступ до номенклатур, яких наразі бракує Україні: літаки ДРЛВіУ (А-50/А-50У – літаки дальнього радіолокаційного стеження), далекобійні ракети «повітря-повітря» (зокрема Р-37М із заявленою дальністю до ~200 км) і великий парк носіїв КАБів (Су-30, Су-34, Су-35, частково Су-57). Україна наразі володіє мішаниною радянських МіГ-29/Су-27, кількома Mirage 2000 і першими F-16. Це — несумісні системи, які обмежують ефективність бойового застосування. Навіть за умов потужної української ППО російські літаки здійснюють пуски поза зонами ураження, що створює постійну «парасольку» загрози на глибині. Для паритету Україні потрібні не лише борти, а й радіогоризонт (AEW&C – шведський літак дальнього радіолокаційного виявлення та управління) і «ракети класу «повітря-повітря» дальньої дії» (BVRAAM) у кількості.
Добра новина: ще в травні 2024-го Швеція оголосила про передання Україні двох літаків дальнього радіолокаційного виявлення та управління ASC 890 AEW&C. Це — не просто «радари в небі», а мультиплікатор усіх авіаційних спроможностей, зокрема F-16/Gripen, бо AEW&C забезпечує дальнє виявлення, цілевказання та «сіткову» роботу лінками даних.
Що саме дає Gripen в українських умовах
1. Повітря-повітря: ракети Meteor та AMRAAM як відповідь Р-37М
Головне «довге плече» Gripen — ракета класу «повітря-повітря» дальньої дії» MBDA Meteor із керованим повітряним каналом (ramjet – повітроплиновий реактивний двигун, який використовує рух літака вперед для стиснення повітря для спалювання): не лише дальність (офіційно 100+ км, у відкритих оцінках — до ~200 км), а й велика no-escape-zone (коли ворожий літак вже не може втекти від ракети) завдяки підтримці тяги майже до цілі. У реальності це означає, що при наявності літака дальнього радіолокаційного виявлення та управління AEW&C і правильної тактики Gripen-ланки з Meteor можуть «відтискати» російські борти з зон пусків КАБів або зривати їхні бойові цикли. Додайте керовані ракети класу «повітря — повітря» середньої дальності AMRAAM пізніх модифікацій (C-8/D-3), і отримаєте гнучкість у номенклатурі, ланцюгах постачання та інтеграції з союзницькими складами.
2. Повітря-земля/море: керовані бомби, протирадіолокаційні та протикорабельні ракети
Gripen E інтегрований під широку номенклатуру керованих боєприпасів і протирадіолокаційних/протикорабельних ракет. Для ЗСУ це критично з двох причин: (а) коаліційна сумісність — можна міксувати боєприпаси різних виробників за доступністю; (б) економіка ударів — застосування недорогих планеруючих боєприпасів із безпечних відстаней, коли ризик заходу «під ППО/КАБи» мінімізований.
3. Низька вартість експлуатації і простота обслуговування
Ключова перевага шведської філософії — розосередження. Gripen розрахований на обслуговування малою командою (із 6 людей) і швидкі розвороти (підготовка між вильотами – 10-20 хвилин), що в умовах постійних російських ударів по аеродромній інфраструктурі дозволяє нарощувати темп бойового застосування і знижувати уразливість.
Реалії виробництва та фінансування
Темпи Saab: від 12/рік до 20–30/рік?
На кінець жовтня 2025-го Saab звітує про зростання замовлень і виручки на тлі вибухового попиту на оборонку, паралельно сигналізуючи готовність підвищувати випуск Gripen E і навіть розглядаючи ще один виробничий хаб для «української можливості». Раніше у відкритих оцінках фігурувала планка близько ~12 літаків/рік, нині — дискусія про 20–30/рік у перспективі (у цьому разі поставка 150 машин триватиме 5–8 років). Навіть за прискорення, виконання угоди масштабу «100–150 бортів» — багаторічний марафон, де графік поставок визначатиметься конвеєром, комплектуючими (двигуни/радар/ЕОП/РЕБ) і паралельними експортними контрактами (напр., Таїланд).
Скільки це коштує: орієнтири на прикладі Таїланду
25 серпня 2025 року оголошено контракт для Таїланду на 4 Gripen E/F загальною вартістю приблизно SEK 5,3 млрд (~$550 млн), тобто ≈$138 млн за літак (разом із частиною обладнання/супорта). Для великих партій «ціна за одиницю» може плавати залежно від пакета (озброєння, навчання, ЗІП, інфраструктура). Українська конфігурація — окремий кейс: значна частка буде профінансована донорами/ЄС або через нові механізми (на кшталт доходів від заморожених активів РФ), але це політичні рішення поза рамкою самого “листа про наміри”.
Боєприпаси та фінансування
Окремий «рахунок» — ракети класу «повітря-повітря». Західні армії зараз масово добудовують запаси AMRAAM (Пентагон уклав рекордні контракти у 2025-му), і будь-які «вікна» для України доведеться вписувати у глобальний графік поставок для 40+ експлуатантів. Для Meteor — теж. Вихід — комбінована матриця номенклатур, довгі рамкові угоди і поетапна передоплата/донорське фінансування.
Пілоти вже проходять підготовку
Українські військові пілоти з весни цього року проходять навчання у Швеції, опановуючи принципи роботи Gripen на симуляторах. Участь у навчаннях беруть як льотчики бойових частин, так і інженери з техобслуговування. Вони вже вивчають структуру авіоніки та логістику обслуговування.
“Ми захоплені результатами українських пілотів — вони адаптуються вдвічі швидше, ніж ми очікували”, — сказав один із командирів бази F7 у Сетені, де розташований головний тренувальний центр Gripen.
Навчання відбувається у форматі прискореного курсу, розрахованого на інтенсивні польоти та моделювання бойових місій. Розглядається і можливість створення навчальної бази в Україні, щойно з’являться перші машини.
Що варто зробити «на вчора»
- AEW&C (літаки дальнього радіолокаційного виявлення та управління)— пріоритет номер 1. Два ASC 890 (літаки радіолокаційної розвідки) уже у пакеті (але потрібно мінімум шість, щоб тримати небо на трьох напрямках) — це гарний старт. Потрібно інтегрувати їх у національну систему ППО/ПРО, відпрацювати тактичні «парасольки» для F-16/Gripen і конфіденційні «правила гри» з союзниками (обмін треками, ліміти на роботу в пограничних районах). Без стійкого радіогоризонту жоден BVRAAM (ракета класу «повітря-повітря» дальньої дії») не розкриє повністю потенціал.
- Ракетний пакет «довгої руки». Україна має закріпити довгострокові контракти на роки вперед на серійні поставки Meteor/AMRAAM (керовані ракети класу «повітря — повітря» середньої дальності) і навчити екіпажі/наземку під обслуговування цього боєкомплекту.
- Дорожня мережа «під Gripen». Формалізувати дорожні ділянки як аеродроми підскоку (ПС-дороги: ПММ/ЗІП/склади/укриття/тягачі/маскування/ППО ближнього рубежу), покрити їх «парасолькою» РЕБ і автономними енергоджерелами (треба облаштувати щонайменше 40 таких майданчиків).
- Кадри і МТО. Прискорена підготовка пілотів і техніків під Gripen E, з уніфікацією процедур із F-16 там, де це можливо (планувальні інструменти/лінки даних/наземні процедури). Створення єдиного комерційно-військового контуру МТО (ремонтні рамкові угоди + локалізовані майстерні/склади) разом із Saab/партнерами. Навчання пілота Gripen триває 9–12 місяців. Мінімум 60 екіпажів знадобляться лише для першої хвилі ескадрилей.
- Локалізація. Реалістично — почати з сервісу, ремонту і виготовлення окремих елементів (джгути, елементи планера, кабельні мережі, прості вузли), поступово переходячи до складніших модулів. Розгортання «великої» локалізації (лише за умови тяглості фінансування і страхування ризиків) — завдання на другу половину десятиліття. Saab уже мав подібну модель з Індією: 114 літаків із виробництвом 96 на місці. Україна може відтворити це за шведським лекалом.
Як і коли це змінить повітряну війну
Короткий горизонт (1–2 роки). 2026–2027 роки — інтеграція
Реальну віддачу швидше дадуть літаки дальнього радіолокаційного виявлення та управління AEW&C + F-16 (що вже на підході) та підвищення щільності керованих ракет класу «повітря — повітря» середньої дальності AMRAAM. Gripen у цей період — це інтеграція, навчання, підготовка мережі підскоку, можливі перші ланки (якщо виробник і донори відкриють «вікна»). В українському інформаційному полі лунали очікування «з 2026-го», але практично все впирається в заводський такт і пріоритетність нашого пакета серед інших клієнтів.
Середній горизонт (3–5 років). 2028–2030 роки — реальна зміна балансу
При збільшенні випуску до 20–30 бортів/рік і стабільних поставках боєприпасів можна сформувати 6–8 ескадрилей Gripen E, що змінить картину у небі на сході та півдні:
- Витіснення російської фронтової авіації далі від лінії фронту (зрив «КАБ-ритму»).
- Постійне чергування під прикриттям AEW&C та ППО.
- Гнучкість ударів по ППО/складах/береговим цілям в «чутливих» районах.
Це реалістичний сценарій лише за наявності серійних поставок ракет Meteor/AMRAAM та живучої наземної мережі.
Далекий горизонт (5–10 років). Після 2030-го — комбінована авіація
Gripen E — не фініш, а місток до переходу до концепції «пілотоване + безпілотне». Концепція Loyal Wingman/рої (безпілотного бойового літального апарата (БПЛА)), йде у світовий мейнстрим; Saab вже тестує ШІ-модуль Centaur у симульованих боях. Україна, маючи потужні компетенції в БпЛА/двигунах і досвід рою FPV, може інтегрувати Gripen як «ведучу платформу», що керує малими ударними і перехоплювальними дронами. Це — шлях до гібридної повітряної переваги за помірні гроші.
Основні ризики, які не можна замовчувати
- Час і пріоритетність. Навіть за оптимістичних темпів розгортання виробництва, 150 бортів — це 5–10+ років. Будь-які затримки з ланцюгами постачання (двигуни, РЛС, ЕОП), «вузькі місця» субпідрядників або нові експортні контракти конкурентам — зрушать графік вправо.
- Боєприпаси. Попит на ракети AMRAAM/Meteor історично високий; союзники закривають власні склади після пандемій/Близького Сходу/Індо-Тихоокеанського повороту. Українські «вікна» доведеться буквально вибивати політично.
- Вартість життєвого циклу. «Ціна за літак» — лише верхівка. Тренажери, озброєння, ЗІП, інфраструктура, ППО прикриття, мережа «доріг-аеродромів», страхування ризиків локалізації — все це формує TCO (total cost of ownership), який легко множиться на два-три від «сухої» ціни. Приклад Таїланду показує «порядок числа», але український пакет напевно буде іншим.
Локалізація як стратегічна ставка
Швеція відкрито зацікавлена в індустріальній співпраці. В Україні діють понад 20 підприємств із компетенцією у ремонті бойової авіації, двигунобудуванні й ракетному озброєнні. На базі «Івченко-Прогрес» уже створюють двигуни для турецьких безпілотників Kızılelma. Цей досвід може стати фундаментом для українського “Gripen-кластеру” — від вузлів планера до систем електроживлення та озброєння.
Gripen E — правильний вибір для України з погляду живучості, гнучкості озброєння і реалістичної кооперації зі Швецією. Але це не «чарівна паличка» на завтра: нам доведеться синхронно будувати трикутник «AEW&C — ракети — мережа підскоку», паралельно розвертаючи навчання, МТО і (поетапно) локалізацію. Сама угода — це старт великої програми переозброєння, яка дасть ефект із роками, якщо політична воля, фінансування та промислова дисципліна будуть стабільними.
«Gripen — це не конкурент F-16, а його союзник. Він легший, дешевший, менш вибагливий, але разом із ASC 890 і Meteor може змінити логіку російської авіації. Не кількість, а якість управління і мережа рішень вирішуватимуть, хто контролює небо»,
— Олександр Коваленко, військовий аналітик “Інформаційного спротиву”.
Підписання угоди із Saab і шведським урядом стало ще одним доказом того, що Україна поступово перетворюється на невід’ємну частину європейського оборонного простору. Gripen — не просто нова техніка. Це символ довіри і доказ, що демократичний світ готує фундамент для післявоєнного майбутнього України.
“Ми виборемо право на безпечне небо. І зробимо так, щоб воно завжди залишалося українським”, — підсумував Зеленський, дивлячись, як над Лінчепінгом пролітає демонстраційний Gripen із синьо-жовтим прапором на фюзеляжі.
За матеріалами tech.liga.net
