Президент України Володимир Зеленський несподівано досяг успіху там, де ще рік тому зазнавав поразок — серед виборців Дональда Трампа. Після тривалого періоду недовіри Київ змінив тон, риторику і навіть ціннісну рамку спілкування з американськими консерваторами. І це почало давати результати.
Від «не свій серед своїх» до нового голосу для консерваторів
Ще у березні 2022 року 67 % виборців Трампа ставилися до Зеленського позитивно. Та вже у березні 2025-го — лише 19 %.
Причини були очевидні:
- російська дезінформаційна кампанія, спрямована на дискредитацію України серед правих аудиторій;
- жорстка критика від самого Трампа;
- і невдалі політичні сигнали Києва, зокрема поява Зеленського на заході з командою Камали Гарріс — за півтора місяця до виборів у США.
Для багатьох консерваторів це стало знаком, що Україна «грає» на боці демократів. І в країні, де лояльність до «свого табору» важить не менше, ніж зміст позиції, такий сигнал коштував дорого.
Перезапуск стратегії: Зеленський для Fox, Shapiro і TBN
Після цієї помилки Київ зробив висновки. Замість ліберальних ток-шоу і вечірніх ефірів CNN — нова хвиля комунікації:
- інтерв’ю для Newsmax, одного з найпопулярніших телеканалів серед виборців Трампа;
- розмова на The Ben Shapiro Show — де Зеленський говорив про «боротьбу з диктатурою, яка загрожує всьому Заходу»;
- участь у програмі Special Report with Brett Baier — авторитетному форматі Fox News, який дивиться ядро консервативного електорату;
- молитовний сніданок у Києві у стилі американських релігійних традицій, який зібрав тисячі учасників із США, Канади, України та Ізраїлю;
- інтерв’ю для TBN (Trinity Broadcasting Network) з відомим християнським ведучим Джоелом Розенбергом, де Зеленський вперше відверто говорив про віру, мораль і відповідальність лідера перед Богом.
Ці кроки не випадкові. Вони адресують саме ті групи виборців, які раніше були налаштовані скептично — релігійні консерватори, ветерани, фермери, жителі «червоних» штатів.
Цінності, які чують у Техасі й Огайо
Якщо раніше Зеленський говорив мовою демократичних еліт — про демократію, права людини, міжнародну солідарність — то тепер він почав говорити про віру, свободу і сім’ю. Його промови стали менш технократичними і більш емоційними, насиченими символами, які зрозумілі виборцям Трампа.
«Україна бореться не тільки за землю, а за те, щоб зло не запанувало над дітьми», — сказав він під час київського молитовного сніданку.
Цей наратив — про боротьбу добра і зла, а не просто про «конфлікт на карті Європи» — чудово вкладається у світогляд американських релігійних кіл. За даними Ukraine Freedom Project, після таких меседжів підтримка допомоги Україні серед релігійних консерваторів зросла на 22 відсоткові пункти, а серед республіканців, які регулярно відвідують церкву — на 18 пунктів.
Політика через призму віри та безпеки
Нова риторика не відкидає традиційної дипломатії, але додає те, чого раніше бракувало — емоційний спільний знаменник. Для виборців, які живуть у консервативних штатах, питання безпеки — це не геополітика, а питання виживання: чи зможуть США стримати агресію Росії або Китаю.
І коли Зеленський наголошує, що «якщо впаде Україна, наступною буде Польща, потім — Балтія, і тоді Америка змушена буде відправляти своїх солдатів» — цей аргумент звучить переконливо навіть для тих, хто не читає Washington Post.
Мовчання як стратегія
Іще одна деталь, на яку звертає увагу Wall Street Journal: Зеленський перестав публічно сперечатися з Трампом. Кожен такий конфлікт раніше працював проти України: у медіапросторі США це виглядало як особистий політичний бій, а не боротьба за державу. Тепер він говорить інакше — зважено, через призму спільних інтересів і поваги до позиції співрозмовника. Результат: 64 % республіканців нині вважають, що саме Путін, а не Зеленський, є головною перешкодою для миру; лише 13 % звинувачують у цьому Україну.
Як Путін «допомагає» Зеленському
Парадоксально, але у зміні сприйняття Зеленського допоміг сам Володимир Путін.
- Російська агресія загострила страхи американських консерваторів.
Опитування показують, що 92 % республіканських виборців занепокоєні ризиком вторгнення російських безпілотників у Європу, а 76 % — що Росія або Китай можуть атакувати США. Тобто саме дії Москви зробили тему України ближчою до «внутрішньої безпеки» Америки. - Путін легітимізував Зеленського як союзника.
Коли російські війська атакують енергетичну інфраструктуру, а Україна відповідає, знищуючи флот і нафтопереробні заводи, це створює просту картину: «Ось агресор — і ось ті, хто йому протистоїть». Навіть серед скептиків цей контраст починає працювати. - Дезінформація більше не безконтрольна.
Російські пропагандистські кампанії, які роками домінували у правому медіапросторі, тепер зустрічають опір: Україна створює власні комунікаційні платформи, контент англійською мовою, та використовує навіть TikTok і X (Twitter), щоб доносити меседжі коротко і зрозуміло.
Нові меседжі: “Ми перемагаємо — і це ваша перемога”
Ще один ключовий зсув — від риторики «нам потрібна допомога» до риторики «ми приносимо результати». Коли консерваторам показують, що:
- Україна без флоту знищила 35 % Чорноморського флоту РФ;
- удари по території РФ вивели з ладу 27 % нафтопереробних потужностей;
- операція «Павутина» з дронами за $100 тис. знищила російські літаки на $7 млрд;
— половина виборців-республіканців визнають, що «Україна перемагає», а 85 % з них підтримують подальшу військову допомогу. Факти, а не емоції, стають головним аргументом у розмові з консерваторами.
Політична алгебра: спільний знаменник із Трампом
Попри всю різницю у стилі й цінностях, Зеленський і Трамп тепер апелюють до подібних інстинктів виборців — самозахист, суверенітет, сила держави. Зеленський перестав говорити про «глобальні альянси» — натомість акцентує, що сильна Америка має сильних партнерів, а Україна — один із них.
Такий підхід знімає традиційне для трампістів питання «чому ми маємо платити за чужу війну» і переводить дискусію у площину вигоди:
«Ми знищуємо російські можливості — щоб вам не довелося».
Вразливі місця і ризики
Проте цей комунікаційний прорив не є остаточним.
- Підтримка серед республіканців усе ще залишається нестабільною.
Попри зростання симпатій, значна частина електорату Трампа продовжує вважати, що США мають «зосередитись на собі». - Політичний маятник може змінити все.
Якщо Трамп знову зробить тему України «токсичною» для своїх виборців, то жодна стратегія Києва не втримує їх надовго. - Риторика віри й моралі вимагає обережності.
Зеленський ризикує втратити частину поміркованої аудиторії, якщо надто прив’язуватиме державну політику до релігійних символів.
Тож стратегія потребує точності — як у дипломатії, так і в психології виборця.
Діалог як форма перемоги
Новий курс комунікації Зеленського — це не просто медійний експеримент. Це спроба переосмислити, як країна у війні може говорити зі світом, де цінності все більше розділяються партійними лініями. Україна вперше почала системно працювати з тими, хто з нею не згоден, і саме тому — почала отримувати нових союзників. Путін, який хотів ізолювати Зеленського від американського консервативного електорату, сам створив обставини, за яких цей електорат побачив у Зеленському союзника, а не чужого.
«Розмовляючи з тими, хто не погоджується з тобою, — можна знайти союзників», — підсумовує Wall Street Journal.
Цей приклад є унікальним для міжнародної політики воєнного часу: лідер держави, що воює, адаптує свою комунікацію до релігійних і політичних архетипів чужої країни — і домагається помітного зсуву в громадській думці. Зеленський більше не «актор на чужій сцені». Він поступово стає частиною американського консервативного наративу про свободу, силу і Божу справедливість — навіть якщо цього не планував Путін.
За матеріалами bbc.com
