За три роки війни Закарпаття стало лабораторією української релокації — сюди переїхали сотні заводів, народилися індустріальні парки, а місцеві громади вперше відзначають День машинобудівника.
Закарпаття: від “контрабасу” до металургії
Ще донедавна фраза “Кийов і Львов не указ Ужгородови” відображала статус Закарпаття як автономного, напівзамкненого регіону — з м’яким кліматом, туризмом і “сірими” доходами від прикордонної торгівлі. До 2022 року область не мала ані серйозної промисловості, ані потужних податкових надходжень: основу економіки складали туризм, заробітки за кордоном і дрібні сервіси.
Велика війна перевернула все. На Закарпаття релокувалося 371 підприємство, з них понад 300 — виробничі, включно з металургійними та машинобудівними гігантами. Податкові збори області зросли вшестеро, а частка державних дотацій у бюджеті скоротилася з 64% у 2021 році до 34,7% у 2025-му.
“Ми збираємо податків у шість разів більше, ніж до війни”, — каже перший заступник голови Закарпатської ОВА Василь Іванчо.
За його словами, загальний обсяг інвестицій, які фізично реалізуються в області з 2022 року, перевищив 1,5 млрд доларів, з яких 900 млн уже вкладено.
Хвиля релокації: від Нікополя до Ужгорода
Одним із перших став металургійний гігант “Сентравіс” — виробник безшовних нержавіючих труб для BMW, Audi, Maserati, Ferrari і навіть SpaceX. Після системних обстрілів Нікополя компанія перенесла частину виробництва до Ужгорода, де знайшла старі заводські цехи з готовими комунікаціями.
Виробник безшовних нержавіючих труб “Сентравіс” релокувався на Закарпаття з прифронтового Нікополя
“Італійці та німці не вірили, що можна виконувати контракти за п’ять кілометрів від гармат. Релокація на Закарпаття врятувала бізнес і репутацію”, — згадує директор виробництва Андрій Красюк.
Другий приклад — харківський “Турбогаз”, один із семи найбільших світових виробників турбодетандерів для газової галузі. Після знищення основного цеху в Балаклійському районі компанія відкрила новий завод у Великому Березному, інвестувавши 59 млн грн у реконструкцію, мережі та обладнання. Релокація ближче до європейських логістичних терміналів дала змогу не лише вижити, а й збільшити обсяги експорту до країн Центральної Азії.
Індустріальні парки: магніти нової промисловості
До війни на Закарпатті діяв лише один індустріальний парк. У 2025 році — уже 12, і половина з них активно працює. Їхні учасники отримують податкові пільги: звільнення від ПДВ і мита на обладнання та десятирічний мораторій на податок на прибуток за умови реінвестування.
Найвідоміший приклад — “Френдлі Вінд Технолоджі” (Friendly Wind Technologies) Максима Єфімова та Едуарда Мкртчана. Після евакуації з Краматорська компанія створила в Перечині завод із виробництва вітряків мегаватного класу, локалізувавши до 60% виробництва в Україні. Інвестиції — понад 3 млрд грн. Компанія збирає до 30 вітрогенераторів на рік, а кожна турбіна дає громаді 1,5 млн грн соціального внеску.
“Ми не просто перевезли завод — ми створили нову промислову екосистему”, — каже CEO Владислав Єременко.
Влада, яка не гальмує
Для більшості підприємців Закарпаття стало несподіваним символом відкритої держави. “Такого хорошого ставлення з боку влади до бізнесу, як тут, ми не бачили ніде”, — визнає співвласник Variant Group Данііл Шуфані. Місцева влада, за його словами, діяла “як кризовий центр”: координувала з обленерго, податковою, центром зайнятості, міграційною службою — “усе вирішувалося швидко й по-чесному”.
Інвестори підтверджують: коли приходив великий проєкт, за столом поруч сиділи представники всіх служб — навіть з готовими технічними рішеннями підключення.
Підприємствам допомагала і держпрограма релокації — перевезення обладнання здійснювала “Укрпошта”, логістику частково компенсував уряд. А “Укрзалізниця” організувала доставку листової сталі прямо до заводів, чим, за словами Єременка, “уперше проявила справжню клієнтоорієнтованість”.
Інвестиції, податки, робочі місця
- Variant Group: 20 млн євро інвестицій у релокацію та нове обладнання.
- Турбогаз: 59 млн грн у реконструкцію і мережі.
- Friendly Wind Technologies: 3 млрд грн у будівництво індустріального парку.
- Понад 11,7 тис. нових робочих місць створено релокованими підприємствами.
- ЄСВ зріс у 7 разів: зі 100 млн грн у 2023-му до 716 млн у 2025-му.
- Місцеві податки релокантів: 92 млн грн (2022) → 202 млн (2023) → 503 млн (2024) → 756 млн (2025).
- Бюджети громад — зросли з 4,5 до 8,8 млрд грн.
Найбільший локальний ефект — у Перечині, де бюджет громади зріс утричі, а місцева школа перетворилася на Перший краматорський ліцей. У 2026 році відкриється міжнародна школа з програмою Cambridge — фінансована Єфімовим.
Кадровий виклик і нова соціальна тканина
“Закарпатці не були пристосовані до важкої промисловості”, — визнає Андрій Красюк із “Сентравісу”. Компанії доводиться поєднувати місцевих працівників з переселеними фахівцями зі сходу. Деякі, як “Турбогаз”, запровадили вахтовий метод для залучення спеціалістів.
Variant Group активно інтегрує місцеві громади: серед робітників помітна присутність ромів — “жодних проблем, просто не вистачає людей”, кажуть у компанії.
Закарпаття як лабораторія післявоєнної економіки
Чи стане Закарпаття “новим Донбасом”? Народний депутат Дмитро Кисилевський вважає, що “в повному сенсі — ні, але регіон уже став магнітом для повернення заробітчан”. За його словами, зростання частки промисловості в економіці області дає шанс на формування нової “західної індустріальної осі” України.
“Закарпаття зробило за три роки те, на що сходу знадобилося пів століття”, — каже Владислав Єременко.
Його прогноз: край перетвориться на центр східноєвропейського машинобудування і водночас стане полігоном для нової енергетичної архітектури України — зеленої, децентралізованої, стійкої до атак.
Вузьке місце — кордон
Головний виклик — логістика.
“Для експортних заводів пропускна здатність пунктів на кордоні залишається вузьким місцем”, — визнає Іванчо.
Над розширенням працює Мінінфраструктури, однак ситуація ускладнюється блокуваннями польських перевізників: електронна черга на виїзд через Закарпаття сягала 20 днів. Навіть у таких умовах область зберігає оптимізм:
“Через кілька місяців ми відкриємо один з найбільших заводів Східної Європи — інвестиції 280 млн доларів. І це буде наш, український інвестор”, — каже Іванчо.
Закарпаття стало полігоном економічної трансформації України. Регіон, де колись контрабанда і туризм були головними статтями доходу, сьогодні збирає вітрогенератори, металоконструкції й турбіни для Європи. І якщо схід країни — це символ витривалості, то захід стає символом відродження. Промисловий Донбас народжується вдруге — просто під іншими горами.
За матеріалами epravda.com.ua
