Елітні безпілотні сили РФ. Як “Центр Рубикон” проклав шлях до Покровська

У серпні–листопаді 2025 року на Покровському напрямку ситуація загострилась: російські підрозділи нарощували активність, а в низці публікацій і аналітичних звітів з’явилося одне й те саме ім’я – “Центр Рубикон”. Цей центр безпілотних технологій, який упродовж 2024–2025 років перетворився на інструмент тактичного тиску Кремля, відіграв помітну роль у низці успішних операцій РФ – зокрема в діях, що привели до часткового просування біля Покровська. У цій статті – розлогий огляд того, що таке «Рубікон», як він організований, якими методами працює і чому саме на Покровську він показав результат.

Головне управління розвідки Міноборони знищило у Донецькій області штаб одного із найбільш боєздатних російських підрозділів БпЛА – центру “Рубікон”.

Вперше про нього стало відомо восени 2024 року під час операції Сил оборони у Курській області. Менше ніж за рік він перетворився на підрозділ, заточений під створення всіх умов для наступу російської піхоти на українські землі. Ситуація, яка складається зараз у Покровську, – значною мірою заслуга саме екіпажів “Рубікону”.

“Робота “Рубікону” – це, по факту, знищене життя в місті Добропілля. Вони вибили інфраструктуру, логістику, – каже офіцер бригади “Рубіж” Андрій Отченаш. – Траса Добропілля-Краматорськ, траса Слав’янськ-Ізюм – також їхня робота”.

Цей підрозділ продовжує нарощувати сили. Зараз його чисельність – близько 1500 російських військових. Але ця цифра швидко змінюється – рекрути “Рубікону” можуть собі дозволити забирати пілотів з інших підрозділів, цілими екіпажами.

Військово-політичне керівництво Росії робить на “Рубікон” велику ставку, констатує офіцер Головного управління розвідки Міноборони із псевдонімом Азімут.

Вперше про підрозділ “Рубікон” у публічному просторі заговорили під час Курської операції. Саме це угруповання відіграло ключову роль у тому, що Сили оборони були змушені вийти з Курщини, переконаний військовий фахівець із систем РЕБ та зв’язку, голова Центру радіотехнологій Сергій Бескрестнов (Флеш).

“Вони перебили нашу логістику з двох сторін, і ми мали відступити”, – пояснює він.

Зірвавши Курську операцію, російський “Рубікон” розділився на дві частини. Одна залишилася на Курсько-Сумському напрямку. Іншу перекинули на Покровський напрямок, і там вони розширили свою зону діяльності. Зараз центр намагається вчити інші російські підрозділи та взаємодіяти з іншими екіпажами, наприклад, того ж батальойну імені Судоплатова (його “Судний день”, за словами українських захисників, днями також перекинули до Покровська).

Коротко: що таке «Рубікон» і чому про нього заговорили

«Рубікон» — це центр/комплекс бойового застосування безпілотних систем та суміжних технологій, який з’явився у російському військовому арсеналі в другій половині 2024 року за особистим наказом російського міністра оборони Андрія Бєлоусова й відтоді розширювався як кількісно (загоном/загонами) так і по функціоналу. Серед ключових осіб зазначаються також керівник центру “Рубікон” Сергій Будніков та начальник управління перспективних міжвидових досліджень і спеціальних проєктів Євгєній Шмирін. База та навчальний центр “Рубікону” візуально ідентифіковані у Московській області: у виставковому центрі “Патріот” у них кілька залів і майданчиків для тренувань. Сама структурність підрозділу доволі типова, ніяких новацій там немає, пояснює офіцер Головного управління розвідки на псевдо Азімут. Це типовий армійський підрозділ. Але в організації створення “Рубікону” відчувається політична воля і велика роль спецслужб, – каже він. – Конкретно – головного управління генерального штабу збройних сил Росії, в народі – ГРУ. Саме ГУ ГШ відповідає за формування, розвиток і фінансування підрозділу.

За зовнішніми оцінками, «Рубікон» поєднує підготовку операторів, централізовані закупівлі, розробку тактик застосування дронів і координацію ударно-розвідувальних операцій у кількох пріоритетних секторах фронту.

Аналітики і журналісти відзначають, що «Рубікон» швидко став «елітним» не в сенсі парадного статусу, а як концентратор технологій, навчання та фінансування: йому виділяють ресурси і перекидають на критичні напрямки, де треба забезпечити «прорив» або витиснути супротивника з важливих вузлів логістики.

Структура та комплектування: як організовано підрозділ

З відкритих джерел випливає кілька повторюваних тез:

• «Рубікон» організований у вигляді кількох бойових загонів (за оцінками — десятки загонів по сотні людей у кожному), кожен із власною матеріально-технічною базою і спеціалізацією (FPV, баражуючі боєприпаси, морські дрони тощо).
• У структурі є тренувальні центри: інструктори навчають не лише особовий склад «Рубікону», а й місцеві підрозділи/ополчення на окупованих територіях, формуючи «кадровий резерв» операторів.
• Центр поєднує апарат управління, вузли зв’язку/оптоволоконні ретранслятори й засоби РЕБ — тобто це не просто «склад дронів», а інтегрована система управління боєм.

Ці організаційні характеристики дають «Рубікону» три ключові переваги: швидке перекидання операційних груп, уніфікацію тактик застосування безпілотників і можливість масштабувати атаки одночасно на кількох ділянках фронту.

Елітарність підрозділу, про яку пишуть російські пропагандисти, дійсно присутня. Головна її ознака – фінансування.

Зокрема, йдеться про:

• селективний підбір операторів та інструкторів;
• пріоритетне фінансування/доступ до нових платформ;
• роботу з експериментальною технікою (FPV, оптоволоконні дрони, баражувальні/ударні БпЛА, новітні роботизовані комплекси).

Підбір кадрів – найяскравіший приклад. Рекрутери “Рубікону” мають право забирати до складу свого підрозділу представників з будь-яких частин. Просто: приїжджають – і отримують повний доступ до їхніх найкращих пілотів, наголошує Азімут.

Військово-політичне керівництво Російської Федерації зробило на цей “Рубікон” велику ставку, – каже він. – Вони мають максимальні можливості для свого розвитку, максимальний доступ до фінансування і технологій.

До складу “Рубікону” відбирають два типи військовослужбовців. Перший – це рекрути з цивільних, їх навчають з нуля. Другий – чинні військовослужбовці: рекрутери їздять по підрозділах російської армії, шукають там пілотів і переводять.

За даними кіберспільноти “Каракурт”, серед офіційних критеріїв відбору зазначено:

• категорія придатності не нижче “Б”;
• вік до 45 років;
• бажання проходити військову службу;
• здатність до навчання;
• відсутність судимостей;
• відсутність алкогольної або наркотичної залежності.

Саме за такими характеристиками переводили до “Рубікону” з 19-ї мотострілецької дивізії РФ, дроноводи якої воюють проти України ще з часів АТО.

На кожного кандидата, відібраного рекрутерами “Рубікону”, фактично складається профайл: навички,статистика, тести, відгуки керівництва. Іноді може йтись не про одного кандидата, а про цілий екіпаж/розрахунок, підкреслюють у ГУР Міноборони: “Вони можуть собі дозволити забирати з підрозділу цілий колектив”.

Тактика: як саме «Рубікон» діє в полі

Аналіз бойових сцен і свідчення українських бійців дають зрозуміти, що «Рубікон» працює за комбінованою схемою:

1. Розвідка й розкладка цілей. Масивні польоти розвідувальних дронів визначають вузькі місця української логістики — склади, під’їзні дороги, вузли переправ і позиції підсилення. Після цього формуються завдання для ударних носіїв.
2. Тиск на тил і логістику (air-interdiction – авіаційне блокування). Основна тактика — не просто прямий штурм, а паралізація постачання: удари по майданчиках відвантаження, дорогах, транспортним коридорам, що змушує противника перебудувати маршрути й знижує темп ротації резервів. Така тактика помітно послаблює опір на передовій, даючи наземним підрозділам РФ можливість «після удару» просунутися.
3. FPV-штурми й точкові удари. «Рубікон» широко використовує FPV-дрони для точкового ураження техніки, командних пунктів і інфраструктури. У поєднанні з баражуючими боєприпасами (Lancet-тип) та крилатими/ударними БПЛА це дає комплексне покриття «враження» цілей.
4. Інтеграція з наземними і авіаційними ресурсами. За повідомленнями, «Рубікон» може замовляти або координувати підтримку обстрілами/авіацією для «підкреслення» ефекту від ударів дронів — тобто дрони виконують роль «ідентифікатора» та «викликача» наступних дій.

Пілоти “Рубікону” не працюють по українській піхоті – цю роботу залишають лінійним підрозділам армії РФ. У формування – вузькоспеціалізовані задачі.

Наприклад, якщо це підготовка наступу збройних сил РФ, то вони за два тижні активно збивають наші розвідувальні БпЛА, щоб приховати накопичення підрозділів, – розповідає Азімут.

Якщо на якійсь ділянці росіян “кошмарить” українська артилерія – починають активно застосовувати “Ланцети” і таким чином здійснюють контрбатарейну боротьбу. “Тобто це інструмент, який використовується керівництвом армії на оперативному рівні для вирішення насправді глобальних задач, поставлених підрозділам”, – каже він.

Номенклатура засобів, з якою працює “Рубікон”, максимально широка.

Розвідку у тилових районах підрозділ проводить за допомогою Supercam, Zala та “Орлан”. На передній лінії для цього використовують Mavic та Autel, каже командир 429-го окремого полку безпілотних систем “Ахіллес” Юрій Федоренко.

Також противник має на своєму озброєнні такі засоби, як “Молнія”. В першій генерації “Молнія” несе корисного навантаження до 3 кг, в другій генерації – вже до 7 кг. Це FPV-крило, яке спроможне залітати на 30 плюс кілометрів в глибину наших бойових порядків. Додатково противник має “Ланцет”, – баражувальний боєприпас.

Із розвіддронами та “Ланцетами” працюють найбільш вузькопрофільні екіпажі.

Є на озброєнні “Рубікону” й FPV-дрони на оптоволокні. “Що важливо, якість оптоволокна у росіян в рази краща, ніж та, яку може дістати Україна від виробників. Просто тому, що Китай нам його не продає, а їм – продає, – каже Федоренко. – Сьогодні довжина котушки дозволяє їм від злітної позиції летіти 35 км”.

Також у “Рубікону” почали з’являтися важкі бомбери, як українська “Баба-Яга”.

Російські екіпажі дуже якісно використовують дрони-матки і дрони-ждуни, додає офіцер бригади “Рубіж” Національної гвардії України Андрій Отченаш.

Дрони-матки відсутні у регулярних підрозділів РФ. До появи “Рубікона” це була надзвичайна рідкість, – розповідає він. – Рубіконівці ж використовують цю розробку досить добре. Також у них достатньо “ждунів”. Вони не граються ними з людьми. Одна з їхніх основних задач – наші логістичні шляхи.

Завдяки аерозйомкам “Суперкамів”, “Зали”, “Орлана” росіяни беруть під контроль і детально вивчають логістичні маршрути і позиційні райони, з яких працюють українські пілоти або артилерія, продовжує Ахіллес.

“Не треба бути генієм війни, щоб зрозуміти, де панівна висота і звідки працюють пілоти. Важливо знайти лише те саме місце, – каже він. – Противник визначає маршрути пересування і орієнтовно позиційні райони. Це вдається робити завдяки накатам – дорогам, які виникають після частого заїзду/заходу в посадку”.

За словами Ахіллеса, “Рубікон” може без проблем замовити підтримку авіації:

Якщо ми сидимо десь глибоко в лісі і в них не виходить нас дістати ні “Молнією”, ні FPV-дроном на оптоволокні, ні бомбером, нічим іншим, вони дають запит на авіацію, прилітає російський літак і завдає ударів КАБами.

Дрони-перехоплювачі “Рубікон” скопіював з української розробки, кажуть співрозмовники. Це було передбачувано та очікувано, додає Отченаш: “Коли ворог вигадує щось дієве, ти береш цю ідею, інтегруєш і покращуєш”.

Наша війна – найгірша в історії. Це війна людей, які можуть знищувати інших, сидячи за десятки кілометрів і створюючи нові й нові технології для знищення, – констатує офіцер НГУ.

Крім того, є ще гексакоптери – як засіб дистанційного мінування. Загалом російські безпілотні системи – це історія про танк Т-34, порівнює Азімут: “Вони один зразок відточують до робочого стану і потім його максимально нарощують усім ОПК”.

Пріоритет “Рубікону” – лінія бойового зіткнення. Однак ситуативно їх залучають і для middlestrike та deepstrike, кажуть у ГУР. Представники кіберспільноти “Каракурт” знаходили підтвердження активності “Рубікону” на глибину до 40 км від ЛБЗ.

Ця мультифункціональна модель (розвідка → тиск на логістику → точкові удари → координація з наземними штурмами) робить «Рубікон» не просто «дронною» одиницею, а повноцінним тактичним фактором.

Чому саме Покровськ: поєднання вразливостей і ресурсів «Рубікону»

У випадку Покровська зіграло відразу кілька факторів:

• Порожні рубежі й щільність логістики. Аналітики відзначали, що в серпні–вересні 2025 р. місцями лінія фронту мала «прогалини» та подовжені ділянки без щільної оборони — що створювало можливість для операцій обходу й інфільтрації.
• Цілеспрямоване перекидання «Рубікону». Кремль вирішив сконцентрувати ресурси на кількох пріоритетах, серед яких Покровськ — отже туди були спрямовані загони «Рубікону» з всіма необхідними засобами.
• Синергія ударів дронів і наземних штурмів. Після того, як безпілотники «пошкодили» й затримали логістику, наземні підрозділи РФ змогли використати час і простір для маневру; у ряді повідомлень це подається як ключова причина місцевого просування.

В сукупності такі дії створили «комбінацію» — ударна розвідка дронів + параліч тилу + наступ «піхоти після дронів» — що й дала видимий результат під Покровськом.

Слабкі місця і як Україні протидіяти

Хоч «Рубікон» і демонструє ефективність, у нього є вразливості — і саме на них має спиратися оборона:

1. Залежність від зв’язку й управління. Централізована координація вимагає каналів зв’язку й ретрансляторів; їхнє виявлення і ураження підриває синхронність дій. Українські розвідка й удари по «мозкових центрах» (керування/зв’язок) вже в минулому приносили успіх — приклади повідомлялися в серпні 2025 року.
2. Уразливість логістичних вузлів постачання дронів. «Рубікон» потребує запасних частин, акумуляторів, оптики й боєзарядів. Підрив чи блокування каналів постачання робить його менш стійким; розумні операції контрпостачання — один із ключів.
3. Контр-БПЛА і РЕБ. Масштабне застосування засобів радіоелектронної боротьби, систем виявлення і вогню по операторах/контрольним пунктам знижує ефективність FPV-атак. Тому нарощення контрзаходів у повітрі — пріоритет.
4. Гібридна протидія (інженерія + розвідка). Окрім знищення техніки контрзаходи мусить включати зміцнення логістики, маскування, резервні маршрути й розосередження складів.

Протекторат спецслужб і додаткові джерела фінансування відіграють чималу роль у темпах розвитку “Рубікону”, каже Азімут. “Є випадки, коли їхні пілоти отримують додаткові виплати з нелегальних бюджетів за результативність. І це, звичайно, має певну мотиваційну систему і додатково підкреслює цю “елітарність”.

Як і сфокусована робота на певних задачах: “Якщо вони працюють по логістиці – то виключно по логістиці, і таким чином досягають максимального ефекту”.

Локально Сили оборони мають дбати про свій захист, каже Отченаш: “Дрон-сітки, пістолети з антидроновими сітками, рушниці – все це їм ускладнює роботу. Це банальні методи, які нічим не відрізняються від боротьби з іншими FPV-шками”.

Україна має прискорити будівництво коридорів безпеки, додає Ахіллес. Вздовж них мають бути схованки для розрахунків, які збивають ворожі дрони.

Якщо FPV-дрон не збили і він порвав сітку цього коридору – дуже швидко потрібно це залатати, – наголошує Федоренко, – тому що першим дроном противник робить отвір у сітці. А з другим коридор безпеки перетворюється на коридор смерті.

Важливо не лише збивати російські розвідувальні дрони, а і знищувати російські радіолокаційні станції. “Без РЛС росіяни осліпнуть. Вони просто не бачитимуть повітря і не зможуть виконувати свої задачі, – каже Флеш. – Але визнаю, російська армія дуже добре навчилася їх ховати, і візуально нашій аеророзвідці їх виявити складно”.

Однак саме елітарність підрозділу “Рубікон” і є його вразливістю, наголошує Азімут.

“Їх достатньо легко ідентифікувати і зрозуміти, який конкретний підрозділ перед тобою працює. Вирахувати і знищити, – каже він, – вони для нас пріоритетна ціль”.

Також варто відзначити роботу української авіації, додає Киричевський: “Публічно ми більше говоримо про застосування російських КАБів на лінії бойового зіткнення. Про удари нашими КАБами по російських дроноводах говоримо не так часто. Але свій непоганий внесок у боротьбу з ними українська авіація вже зробила”.

Що більше пілотів втратить “Рубікон”, то швидше буде нівельована його репутація підрозділу “умовно безсмертних”, підсумовує Отченаш: “Скільки би грошей у них не вливали, без професійних пілотів та екіпажів вся ця техніка – гроші на вітер”.

Політичний і стратегічний вимір

«Рубікон» — приклад того, як сучасна війна дедалі більше стає про «керовані системи» і про те, хто швидше інтегрує технології з тактикою. Для Кремля це одночасно й інструмент демонстрації «нових можливостей», й відповідь на втрати у звичній артилерійській війні. Для України — це виклик: потрібні інвестиції в повітряну розвідку, РЕБ, мобільні вузли логістики та більш гнучку оборонну інфраструктуру.

Що далі і що робити

• «Рубікон» не є «непереможним»: його сила базується на концентрації ресурсів та технологічній інтеграції. Дисбаланс у логістиці, виявлення «мозкових центрів» і ефективна контр-БПЛА оборона можуть підірвати його ефективність.
• Для стійкої оборони на Покровському напрямку Україні треба поєднати тактичні (локальні удари по вузлам управління), технологічні (РЕБ, контр-дрони) та інженерно-логістичні рішення (розосередження складів, альтернативні маршрути).
• На стратегічному рівні «Рубікон» — це симптом трансформації російської тактики, тож відповідь має бути не лише локальною, а системною: розвідка, виробництво контрзаходів, міжнародна підтримка для отримання технологій і боєприпасів протидії дронам.

Поки «Рубікон» залишається важливим тактичним фактором, відповідь на нього має бути комплексною: поєднання тактичних ударів по «мозку», технічних рішень щодо дронів і масштабних логістичних реформ. Поступове нарощення таких спроможностей здатне зробити «Рубікон» ефективним лише у коротких кампаніях — але не вирішальним фактором у довготривалій війні.

За матеріалами liga.net