«Арешт за 1 гривню»: маніпуляція чи реальна загроза? Що насправді змінює законопроєкт про комунальні борги №14005.
Верховна Рада минулого тижня схвалила в першому читанні законопроєкт №14005 — один із найбільш дискусійних документів осінньої сесії. Він стосується реформи виконавчого провадження та передбачає автоматизацію взаємодії між судами, банками, реєстрами й виконавцями.
Сама по собі сфера виконання судових рішень — одна з найбільш «застарілих» ділянок державного управління. Це зона низької ефективності (виконується лише 20–25% рішень), що унеможливлює нормальний кредитний ринок і руйнує довіру до комерційних контрактів, корупційних ризиків, а також пряма вимога Ради Європи до України на тлі євроінтеграції.
Для порівняння рівень виконання судових рішень:
- Польща: 74%,
- Чехія: 82%,
- Словенія: 88%.
Це означає просту річ: у ринковій економіці рішення суду має ціну тільки тоді, коли воно виконується. В Україні 75% рішень — архівний PDF, який юридично існує, але економічно не працює. Саме цю «сліпу зону» і намагається закрити законопроєкт №14005.
Здавалося б — технічний законопроєкт. Проте саме він спричинив одну з найбільших політичних хвиль за останні місяці.
Юлія Тимошенко, виступаючи з трибуни парламенту, заявила, що документ дозволяє:
- «арештовувати рахунки за борг у 1 гривню»,
- «позбавляти людей майна без суду»,
- «масово забирати житло у ВПО за борги по комуналці»,
- а загалом — становить «безпрецедентну загрозу правам людини».
Ці заяви спричинили тисячі репостів, десятки ефірів, десятки фейсбук-страшилок у стилі «від завтра будуть списувати останнє».
Де факти, де маніпуляція, а де реальні ризики? – розбираємось у матеріалі.
Чи справді закон дозволяє блокувати рахунок за борг у 1 гривню?
Так — але це не нова норма
Адвокат Іван Залізняк (Arzinger) прямо каже:
«Арешт коштів можливий навіть із першої гривні, але це вже діюча норма. Законопроєкт її не змінює і не вводить нічого нового».
Чому так?
Бо підставою для арешту коштів є:
- рішення суду,
- виконавчий документ,
- постанова виконавця (лише як технічний етап виконання).
Тобто будь-який арешт — навіть у 1 грн — можливий лише після судового рішення.
Тому твердження «арешт без суду» — фейк.
А як це працює зараз?
Приклад: людина винна 3 грн комуналки. Компанія через борг не йде в суд, бо це економічно безглуздо. А от якщо борг — 3000 грн і є рішення суду, то:
- виконавець відкриває провадження,
- накладає арешт на всі рахунки,
- борг списується з першого доступного рахунку.
Це діє в Україні понад 20 років. Новий закон нічого не змінює у цьому механізмі.
Тобто «забрати квартиру за 300 грн комуналки» — міф, вигаданий для телевізійної драматургії.
Чи правда, що єдине житло можуть забрати за борги з першої гривні?
Ні. Це маніпуляція.
Юристка Альона Мічуріна (PRAGNUM):
«Єдине житло не можна реалізовувати, якщо сума боргу менша за 20 мінімальних зарплат — зараз це 160 000 грн».
Це записано в чинному законі. Новий документ не змінює цей поріг.
Для комуналки і штрафів ТЦК
Житло забрати неможливо, якщо:
- борг < 160 тис. грн,
- це єдине житло,
- воно належить фізичній особі.
Для ВПО, у яких нараховуються борги за зруйновані будинки
Так само: житло не можуть відібрати, бо:
- немає майна (воно зруйноване),
- борги не доходять до 160 тис. у більшості випадків,
- закон не скасовує загальний поріг.
Тож твердження Тимошенко про «удар по ВПО» не підтверджується жодною нормою.
А що змінює законопроєкт №14005?
Головне — автоматизацію
Це ключовий пункт, і саме він болючий для політиків, а не для боржників.
Бо сьогодні:
- боржники місяцями «ховають» кошти,
- дроблять активи,
- переоформлюють майно на родичів,
- встигають «зникнути» з радарів.
Система автоматичного відкриття провадження скорочує цей люфт до годин.
Це означає втрату традиційних можливостей:
- «домовитись» з виконавцем,
- «затягнути» процес,
- «не отримати повістку»,
- «не побачити листа» у реєстрі.
Це вдаряє по старих правилах гри — звідси і політичний спротив.
Новий закон робить те, що ЄС вважає стандартом:
- електронний кабінет стягувача,
- електронний кабінет боржника,
- автоматична передача документів виконавцю,
- онлайн-перевірка арештів,
- автоматичне зняття арешту після сплати боргу.
Адвокат Данило Трясов (Leschenko & Partners):
«Сьогодні між моментом сплати боргу і зняттям арешту проходять дні або тижні. Система має зробити це автоматично — без ручного втручання виконавця».
Синхронізація всіх реєстрів
Уперше реєстри працюватимуть у єдиній системі.:
- нерухомості,
- банків,
- електронних грошей,
- нотаріусів,
- реєстр боржників.
Це принцип «держави без паперу», який Україна повинна впровадити за рекомендаціями Ради Європи.
Сьогодні між сплатою боргу і фактичним зняттям арешту інколи минає тиждень. Автоматизація робить це миттєвим. Для бізнесу це економічна революція: менше втрат ліквідності, менше ручного хаосу, менше людського фактора.
Прямий вплив на кредитний ринок
Банки роками говорять: «Низька культура виконання рішень підвищує ризик кредитування».
Що це означає на практиці?
- вищі ставки,
- жорсткіші вимоги до позичальників,
- мінімум довгих кредитів,
- низький рівень конкуренції.
Реформа виконавчої служби — не про «арешти в 1 грн», це про здешевлення кредитів для економіки.
Нові типи майна для арешту: технічна зміна
Справді, закон розширює перелік об’єктів, які можуть бути арештовані:
- незавершене будівництво,
- майно без зареєстрованих прав.
Але арешт можливий лише за рішенням суду. Тобто це просто додавання нових категорій.
Чи буде держава «проникати до житла» без рішення суду?
Ні. Ця норма існує давно.
Юристка Мічуріна:
«Примусове проникнення можливе лише за рішенням суду — наприклад, при виселенні».
Законопроєкт не додає цю норму — він просто повторює чинну статтю закону «Про виконавче провадження».
Чому політики розігнали хвилю страху? Політичний контекст
Документ технічний і складний, а отже — ідеальний ґрунт для політичної емоційності.
- Партія Тимошенко давно фокусується на соціально-економічних страхах – теми «боргів», «комуналки», «конфіскації майна» — завжди гучні, емоційні й зрозумілі широкій аудиторії.
- Закон сприймається як удар по ВПО – навіть попри те, що юридично норма не вводить нічого нового, — політично меседж «удар по постраждалих» звучить дуже виграшно.
- Контроверсійність автоматизації – частина суспільства не довіряє державі в питаннях даних, фінансів, доступу до реєстрів. Страхи легко роздути після епізодів: витоків даних, скандалів з виконавчою службою, арештів дитячих рахунків через помилки виконавців.
- Передвиборчі очікування – усі опозиційні сили зараз намагаються використати будь-який резонанс. Закон про виконавче провадження — ідеальна мішень.
Закон №14005 змінює архітектуру контролю над фінансовими потоками:
- банки синхронізовані з реєстрами,
- борги не можна «сховати»,
- вплив окремих політичних груп на виконавців зменшується,
- корупційний ринок «відтягувань» зникає.
Політично це означає втрату інструментів. Mantra «заберуть житло за 1 грн» — це спосіб перевести дискурс з інституційних змін у площину особистого страху.
Це класична технологія: коли реформа вдаряє по схемах, її подають як атаку на людей.
А де реальні ризики?
Матеріально законопроєкт не створює нових силових механізмів, але є ризики:
1. Розширені реєстри — більше ризиків помилок
Автоматична система може:
- некоректно підтягнути дані,
- дублювати борги,
- не врахувати вже погашену суму.
2. Потрібен дієвий аудит і прозорість коду
Якщо система працюватиме як «чорна скринька», ризики зловживань зростають.
3. Потрібний ефективний механізм оскарження
Хоча суд — це шлях, але він повільний. У випадку автоматичних арештів потрібна швидка процедура скасування помилок.
4. Проблема виконавців нікуди не зникне
Навіть з автоматизацією кінцеве рішення приймає виконавець, а не машина.
Що буде з боргами ТЦК, комуналкою, податками?
Штрафи ТЦК
У 34 000 грн не можуть стати підставою для конфіскації єдиного житла. Арешт рахунків — можливий, як і зараз.
Комунальні борги
Немає суду — немає арештів. Комунальні підприємства здебільшого не судяться через дрібні суми.
Судові витрати по дрібних боргах
Після автоматизації легше буде:
- списати борг,
- зняти арешт.
Банківські кредити
Порядок аналогічний чинному — без рішення суду виконавець нічого зробити не може.
Чи відповідає закон європейській практиці?
Так. У Франції, Чехії, Німеччині та Польщі:
- виконавці мають прямий доступ до банківських рахунків,
- списання коштів автоматичне,
- арешти накладаються «одним кліком».
У Польщі навіть немає порогу захисту єдиного житла — на відміну від України. Тому в Європі вважають, що українська система занадто повільна й занадто поблажлива.
Маніпуляція чи загроза?
Маніпуляції — є:
«Арешт без суду» — неправда
«Житло заберуть за 1 грн» — неправда
«8 млн людей втратять все» — чорний піар
«Удар по ВПО» — відсутня будь-яка спеціальна норма
«Проникнення до житла без суду» — норма існує вже багато років
Реальні ризики — теж є:
- потенційні помилки в автоматичній системі,
- відсутність швидких механізмів виправлення таких помилок,
- ризики доступу до реєстрів,
- необхідність незалежного технічного аудиту.
Реальна загроза — інша
Не для громадян, а для системи:
- автоматизація вбиває корупцію,
- обмежує схеми уникнення боргів,
- робить ринок кредитування дешевшим,
- позбавляє політиків зручного інструмента впливу.
Саме тому законопроєкт став інформаційною бомбою.
Але головне:
Законопроєкт не вводить нового способу арешту або конфіскації майна. Він змінює процес, а не підстави. Автоматизація словом «захищає» стягувачів більше, ніж «карає» боржників.
Чому ця реформа важлива
- Судові рішення мають виконуватися. Україна в Європі — серед аутсайдерів за цим показником.
- Ручні процеси — головне джерело корупції. Законопроєкт — спроба зробити їх автоматичними.
- Страхи — зрозумілі, але перебільшені. Зміни не створюють нових репресивних механізмів.
- Потрібні захисні механізми від помилок. Інакше система може створити не менше проблем, ніж вирішить.
Закон №14005 — частина інфраструктури довіри.
Економіка працює тільки тоді, коли:
- контракт виконується,
- борг стягується,
- судове рішення має силу,
- арешт накладається швидко,
- арешт знімається одразу після сплати.
Україна хоче інвестицій? Це неможливо без ефективного інституту виконання рішень. На Заході виконання рішення — така ж критична частина економіки, як податки чи монетарна політика. Тому ЄС прямо вказує Україні на цю реформу. І саме тому політичний шум навколо неї — це битва за правила гри, а не за боржників.
Життєва формула цієї історії
Люди бояться автоматизації там, де не довіряють державі. Політики користуються цією недовірою. Правда схована в деталях, а деталі — у чинному законі, а не в новому проєкті.
Головне питання на майбутнє – чи вистачить Україні:
- технічних спроможностей,
- політичної волі,
- незалежного аудиту,
- швидких процедур оскарження —
щоб перетворити формальну реформу на реальну?
Бо справжній ризик — не «арешт за 1 грн». Справжній ризик — ще одна недороблена цифрова реформа, яка породить більше хаосу, ніж порядку.
За матеріалами lb.ua
