Український ринок військових дронів — це вже не просто технологічна ніша, а повноцінна галузь зі своєю екосистемою, інвестиційними циклами та першими міжнародними операціями. У 2024–2025 роках вона виросла у мульти-мільярдний сегмент, який за темпом інновацій не має аналогів у світі.
Україна створює близько 4 млн дронів щороку — у 40 разів більше, ніж оборонний ринок США. Вперше в сучасній історії країна, яка перебуває у стані війни, формує новий стандарт оборонної індустрії: дешеві, масові, швидкі у виробництві та бойовому застосуванні безпілотники. Саме вони визначають хід війни і дедалі більше — європейську та світову політику безпеки.
Це створило унікальний ефект — Україна стала постачальником інженерних рішень і виробничих компетенцій для Європи, яка десятиліттями покладалась на повільні, дорогі оборонні корпорації.
Bloomberg називає Україну “дроновою наддержавою”, а аналітики RAND припускають, що Київ уже має більше типів БпЛА, ніж усі країни НАТО разом.
І зараз на наших очах формується новий сектор: європейсько-український оборонний кластер, де дрони — ключовий актив, а Україна — точка індустріального тяжіння.
Оборонний ринок: Скільки дронів виробляє Україна — і чому це змінило глобальний ринок
За даними Bloomberg, Україна щороку випускає близько 4 млн безпілотників різних типів — від FPV та коптерів до крилатих платформ і морських дронів. Для порівняння:
- США — приблизно 100 000 БпЛА;
- Європейські країни — десятки тисяч;
- Китай — домінує у цивільному сегменті, але військова статистика закрита.
Аналітик RAND Майкл Боннарт пояснює:
«Проблема не лише в кількості, а й у різноманітті. Ймовірно, Україна має більше типів дронів, ніж усі країни НАТО разом».
Причина проста: війна змушує інженерів оновлювати моделі кожні 3–6 місяців, а фахівці на фронті одразу перевіряють ефективність рішень — без тендерів, нарад і бюрократії.
Виробництво 4 млн БпЛА = $3–5 млрд оборонної економіки, що фактично створює нову категорію оборонного виробництва:
- масове, а не штучне;
- дешеве, а не капіталомістке;
- швидке, а не бюрократизоване;
- відкрите до приватних інвестицій, а не залежне від кількох держмонополій.
При середній собівартості FPV $300–700 і розвідувальних систем $5 000–40 000 український ринок має потенціал $5–7 млрд на рік лише у продуктовому сегменті.
Це не враховує:
- логістичних послуг,
- навчання операторів,
- софту,
- інфраструктури зв’язку,
- антидронових систем.
Насправді це вже екосистема, а не ринок.
Український miltech відкриває заводи в Європі
Після масованих російських ударів по українській промисловості частина miltech-компаній почала виводити виробництво за кордон — як страховку, доступ до ринків НАТО та спосіб збільшити масштаб.
Skyeton у Словаччині, Британії та Данії
Компанія Skyeton, виробник крилатих платформ Raybird, стала першою, хто запустив повноцінний завод у ЄС. Підприємство у Словаччині отримало понад €10 млн інвестицій — і вже перетворилося на вхідний квиток до ринку НАТО.
Засновник компанії Олександр Степура зазначає:
«Українські інженери оновлюють системи швидше, бо працюють ближче до кінцевого користувача — армії».
Skyeton вже оголосила про партнерства у Данії та Великій Британії.
TSIR і FlyWell запускають дронове виробництво у Фінляндії
Ще один гравець — TSIR. Разом із фінською Summa Defence компанія розгортає лінію з виробництва квадрокоптерів. Проєкт курує холдинг FlyWell, який планує залучити близько $50 млн на європейські R&D та інновації, зокрема у сфері водневих елементів живлення для дронів.
Показово, що поки TSIR налагоджувала виробництво у Фінляндії, в Україні їхня модель пройшла три покоління модернізації — темп, з яким у ЄС не працює жодна оборонна компанія.
Данія допомагає запускати ракетне виробництво
Данський уряд виділив $77 млн на допомогу українським miltech-компаніям. Одним із ключових проєктів є запуск виробництва ракетного палива та компонентів для крилатої ракети Flamingo, розробленої Fire Point.
Компанія називає це “страховкою” від російських ударів. До завершення війни вся продукція заводу піде на потреби ЗСУ.
Європа будує “стіну дронів” і просить українську допомогу
За кілька останніх місяців Росія неодноразово порушувала повітряний простір країн НАТО, змушуючи Польщу, Литву та Фінляндію піднімати винищувачі для перехоплення дешевих російських БпЛА.
Олександр Грачов із TSIR коментує:
«Чотири перехоплені дрони за ніч — це слабкий результат для одного українського підрозділу ППО».
Цей контраст підштовхує Європу до ідеї “стіни дронів” — масштабного проекту повітряної оборони уздовж кордону з Росією від Фінляндії до Польщі. Вона включатиме:
- мережу сенсорів та радарів;
- системи перехоплення;
- антидронові засоби;
- швидкодіючі групи FPV;
- штучний інтелект для моніторингу повітряних цілей.
ЄС прямо запрошує Україну долучатися до інженерно-тактичної частини проєкту.
Це створює новий макроринок, який до 2030 року може оцінюватися у $50–70 млрд.
Україна фактично стає:
- R&D-лабораторією для ЄС,
- виробничим партнером,
- постачальником технологій швидкого реагування.
НАТО та США тиснуть на Україну через експорт: чому це болюча тема
Найсильніший драйвер зростання — зовнішній ринок НАТО.
Найсильніший бар’єр — експортне регулювання України.
Хоча українські компанії здатні виробляти мільйони дронів, їхній експорт обмежений. Це створює парадокс: виробники могли б збільшити обсяги, але не мають достатнього фінансування.
Співзасновниця Green Flag Ventures Дебора Ферламб пояснює:
«Україна не може купувати стільки дронів, скільки вони здатні виробити. Експорт дав би їм гроші для масштабування».
Західні уряди наполягають на лібералізації експорту: без цього український miltech не зможе вийти на глобальні ринки.
Україна обережна:
- є ризик витоку чутливих технологій у Китай,
- внутрішній попит все ще величезний,
- існує страх ослаблення фронту.
Експортна реформа може стати одним із найскладніших рішень 2025–2026 років.
Поствоєнна модель: союз Україна—США як альтернатива КНР
За оцінками RAND, після завершення війни Україна та США можуть створити спільний безпілотний блок — як альтернативу китайському впливу на світовий ринок електроніки та компонентів.
Україна вже поступово переходить на повністю західні комплектуючі, хоч це дорожче на 30–35%. Логіка проста: безпека та незалежність від КНР коштують дорожче за економію на комплектуючих.
Нова модель для НАТО: підписка на виробничі потужності
Засновник Drone Space Labs Олександр Хомяк пропонує модель, яку вже обговорюють у західних дипломатичних колах — “передплата на дрони”.
Що це означає:
- країни НАТО платять регулярні внески за доступ до певного обсягу дронів;
- виробництво стає стабільним і прогнозованим;
- частина продукції автоматично надходить Україні.
Бізнес-модель нагадує:
- SaaS (software as a service), тільки у виробництві дронів;
- Netflix, де доступ не до фільмів, а до виробничих ліній або AWS, у cloud-ринку: “інфраструктура як сервіс”.
Для інвесторів це означає:
- довгі контракти,
- мінімізацію ризиків,
- стабільну дохідність.
Це може стати новою логікою оборонної економіки: масові, недорогі, але технологічно адаптивні дрони, а не одиничні складні системи.
Поки що це лише концепція, але вона вже обговорюється як один із варіантів реформування закупівель у НАТО.
Що далі: прогноз на 2026–2027 роки
1. Масштабування виробництва
Після розгортання заводів у Данії, Фінляндії, Словаччині та Британії загальний обсяг може сягнути 6–7 млн дронів на рік.
2. Стандартизація платформ для НАТО
Українські FPV та розвідувальні системи можуть стати базовим стандартом для навчання та оснащення частин швидкого реагування.
3. Дронові кластери у ЄС
Європа отримає нові виробничі кластери, інтегровані з українським R&D — це змінить оборонну карту ЄС.
4. Зростання експортного потенціалу
Експорт українських БпЛА може перетворитися на індустрію обсягом $10–15 млрд на рік після війни.
5. Переозброєння Європи за українським шаблоном
Україна стане точкою входу в епоху “малої, дешевої та масової” війни. Тактики, які народилися на Донбасі, уже вивчають у штабах НАТО.
Україна створила оборонну модель, якої раніше не існувало:
- мільйони дронів,
- десятки інженерних шкіл,
- сотні R&D-команд,
- ультрашвидкий цикл інновацій,
- постійний фідбек із фронту.
Україна залишається одним з головних центрів розвитку військових безпілотників у світі. Її досвід формує новий підхід до ведення сучасної війни, заснований на масовості та швидкості інновацій.
Водночас інтеграція українського miltech у європейські й американські ринки залежатиме від того, наскільки швидко сторони зможуть узгодити експортні правила, інвестиційні механізми та стандарти безпеки.
Українські компанії вже стають частиною індустрії НАТО та ЄС, але масштаби цієї інтеграції визначатимуться політичними рішеннями найближчих років.
І вперше в історії саме Україна, а не США чи Ізраїль, задає глобальний стандарт того, яким буде військовий miltech найближчого десятиліття. Це не тільки змінило хід війни. Це змінило глобальне розуміння того, як воюють і як виробляють озброєння у XXI столітті. Україна перестала бути “ринком зброї” — вона стала лабораторією майбутнього, з якої НАТО і ЄС хочуть навчатися.
За матеріалами tech.liga.net
