Юліан Рьопке попереджає про ризик стратегічного перелому на користь Росії. Чи є його прогнози реалістичними, і що з цього випливає для Києва та Заходу?
Головне
- Аналітик Bild Юліан Рьопке заявив, що Україна рухається до стратегічної поразки, якщо не буде негайного переходу до «воєнної економіки» та масового нарощування дронів і ракет.
- Він вказує на рекордні втрати територій, брак дисципліни у військах, провали мобілізаційної політики та застарілі пріоритети Заходу.
- Частина його аргументів — емоційно загострена критика, але значна частина — відображення тенденцій, які також фіксують українські та західні розвідки.
Чому Рьопке говорить про «стратегічну поразку»
Аналітик наводить чіткий макровисновок: «Щомісячна втрата території розміром із федеральну землю Берлін стає реальністю» — Юліан Рьопке
За його даними:
- у жовтні Україна втратила 586 км²,
- листопад, імовірно, стане новим рекордним місяцем.
У воєнній динаміці це не катастрофічні цифри, але небезпечні трендові зміни:
✔ Росія повернула собі ініціативу на більшості ділянок фронту – особливо — на Покровському, Куп’янському та частково запорізькому напрямках.
✔ Україна веде війну «економією ресурсів» – замість масованих контрнаступів — вимушена тактика утримання.
✔ РФ може перейти до операцій рівня «облога великих міст» – Рьопке прямо називає Дніпро і Запоріжжя як «об’єкти через 12–24 місяці».
Це не означає падіння міст, але означає можливість операцій зі створення «дуг тиску» — як це вже видно навколо Куп’янська й Покровська.
Дві ключові проблеми, про які говорить аналітик
1. Захід дає те, що не працює проти теперішньої російської моделі війни
Рьопке формулює тезу жорстко: «Захід інвестує у бронетехніку, яка не має сенсу проти російського домінування у дронах»
Суть аргументу:
- Росія перетворила війну на “FPV-first conflict”
На фронті працює 20–25 тис. російських FPV на місяць (за даними ГУР) + тисячі ОВТ-дронів (безпілотні літальні апарати). - Україна отримує мізер у порівнянні
Попри виробництво 4 млн дронів на рік — фронту бракує саме FPV і баражуючих боєприпасів. - Бронетехніка «НАТО-зразка» виявилася надто дорогою і складною в експлуатації
Особливо у реаліях мікродронів, тепловізорів і ЛБВ (ліній бойового виявлення).
Аналітик фактично пропонує:
Перехід до моделі «зброї масового знищення XXI століття»: FPV + КР + РЕБ
Це збігається з позицією українського Міністерства стратегічних технологій і більшості miltech-компаній.
2. Провали мобілізаційної політики
Найгостріша частина заяви Рьопке: «Бригади існують лише на папері. Дезертирство — у більшості випадків безкарне»
Йдеться про три проблеми:
✔ Проблема обліку – система ТЦК і бойової звітності все ще фрагментована. Бригади формально є, фактично — часто недоукомплектовані.
✔ 17 000 мобілізованих на місяць — невідомо, де вони – це частково правда: не всі мобілізовані доходять саме до бойових бригад (частина йде на забезпечення, логістику, навчання, резерв).
✔ Дезертирство – не масове, але зростаюче. Існують підрозділи з втратами 30–50% через відсутність людей на місцях — це визнають і командири, і волонтери.
Ці тези збігаються з інформацією військових аудитів і нещодавньої критики мобілізаційної системи з боку депутатів оборонного комітету.
Наскільки справедливі прогнози Bild? Аналітика без емоцій
Що відповідає реальності
- РФ справді перейшла до моделі масового виробництва дешевих систем (плануючих бомб, FPV, ракет С-300/400 для наземних ударів).
- В Україні — нестача живої сили, перевантаження боєздатних бригад, цифрові проблеми обліку.
- Захід затягує із критичними рішеннями (ATACMS-300 км, Patriot, F-16, «ракетний ленд-ліз»).
- Україна втрачає темп і змушена оборонятися на довгій лінії фронту.
Що перебільшено
- РФ не має спроможності взяти Дніпро чи Запоріжжя у прямій штурмовій операції.
- Наступи РФ просуваються на 1–2 км на тиждень, а не десятки кілометрів.
- Україна формує нові ударні інструменти — «Стіна дронів», Octopus, Atreyd, Flamingo FP-5, нові удари по глибині РФ.
- Захід уже готує нові пакети — восени 2025 вони значно більші, ніж влітку.
Чи дійсно Україна може програти стратегічно?
Потрібно розуміти визначення.
Стратегічна поразка ≠ падіння Києва або поразка у війні.
У термінах військових аналітиків це:
Втрата стратегічної ініціативи + виснаження резервів + неможливість відновити наступальні спроможності.
Чи є ризик?
✔ Так — у 2024–25 роках він зростав.
✔ Але ціна стратегічної поразки РФ також зростає: санкції, вичерпання ракет, удари по нафтопереробці, розтягування фронту.
Тобто парадокс:
Обидві сторони наближаються до межі ресурсного виснаження.
Переможе та сторона, яка перша перейде на нову модель війни.
Що означає «стратегічний поворот», який пропонує Рьопке
Аналітик фактично закликає Захід до «ракетно-дронового ленд-лізу». Його логіка:
1) Україна має отримувати 200–300 тис. FPV на місяць, як мінімум.
Це не фантазія — Туреччина, Корея, США і Тайвань можуть забезпечити.
2) Україні потрібні тисячі далекобійних ракет, а не десятки.
Йдеться про ATACMS, Storm Shadow, Taurus (у разі політичного зламу).
3) Повна реформа TЦК + цифровий облік ЗСУ
За моделлю Ізраїлю — військо має знати де кожен солдат, у якому він статусі, і який його ресурс.
4) Прискорення виробництва українських дронів дальнього радіусу
Зараз це 5–7 великих виробників. Має бути 25–30.
5) Розгортання фронтових «kill-zone grids»
Те, що зараз Україна почала робити під назвою «стіна дронів» (Atreyd + Octopus + мережі РЕБ).
Чи справді «Росія виграє війну, якщо нічого не змінити»?
Рьопке робить жорсткий, політико-медійний висновок: «Якщо не буде стратегічного повороту — Росія поступово виграє».
Але насправді картина складніша.
РФ теж виснажена
- дефіцит ракет до 2026 року;
- мобілізаційні резерви знижуються;
- економіка входить у перегрів;
- ударні угруповання формуються дедалі довше.
Україна має унікальну перевагу — miltech
Жодна країна у світі не нарощує дрони так швидко:
- 4 млн FPV на рік;
- Octopus у серії;
- Atreyd будує три «стіни»;
- Flamingo масштабують через Словаччину;
- ударні дрони >1000 км — промислове виробництво.
Захід може переламати ситуацію за 6–12 місяців
Як тільки політичні рішення синхронізуються з реальною моделлю війни.
Прогноз Рьопке — це не пророцтво, а сигнал тривоги.
- Україна втратила частину ініціативи — це факт.
- Росія збільшила тиск — це факт.
- Система мобілізації і управління людським ресурсом потребує негайної реформи — факт.
- Захід запізнюється з критично важливими рішеннями — теж факт.
Але:
Переваги РФ — не фатальні.
Україна має технологічні інструменти для перелому. Такі «кризові прогнози» часто передують змінам у західній політиці. І головне — жодних даних про неминучість стратегічної поразки немає. Це — попередження, а не діагноз.
За матерілами unian.ua
