Україна перестає виглядати як країна, що лише просить озброєння. На зустрічі з Міністром Сухопутних військ США Деніелом Дрісколлом міністр оборони Денис Шмигаль показав інше обличчя – експортера військових технологій, насамперед у сфері безпілотників. Попереду – реалізація «історичних оборонних домовленостей» між Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом, які можуть перезапустити роль України у світовій оборонній екосистемі.
На зустрічі з Деніелом Дрісколлом Україна презентувала США пакет напрацювань у сфері оборонних інновацій. За словами Дениса Шмигаля, йшлося про три ключові напрями:
- масове виробництво FPV-дронів,
- безпілотні перехоплювачі,
- далекобійні ударні БпЛА.
Паралельно, за словами міністра, Київ і Вашингтон зосереджуються на наступних кроках для втілення «історичних оборонних домовленостей», яких досягли Володимир Зеленський і Дональд Трамп. Формула проста: Україна пропонує США технології та бойовий досвід, США – масштаб і ресурси.
Що Україна показує США на фронті дронів
Фактично Шмигаль вивіз до переговорної кімнати те, що вже працює на полі бою.
FPV нового покоління: ШІ замість «золотих рук»
За два роки війна перетворила українські FPV-дрони з «гаражної творчості» на один із головних інструментів фронту. Наступний етап – ШІ-модулі, які частково беруть на себе роботу оператора.
Ключовий приклад – модуль на кшталт TFL-1, що дозволяє дрону:
- самостійно розпізнавати ціль у фінальній фазі польоту;
- працювати в умовах потужного РЕБ;
- коштувати десятки, а не тисячі доларів.
Для США це демонстрація того, як виглядає «розумний дрон масової мобілізації», а не штучний преміальний продукт.
Дрони-перехоплювачі: українська відповідь на «Шахеди»
Другий елемент презентації – перехоплювачі, які в українському публічному дискурсі вже асоціюються з проєктом Octopus:
- спеціалізований дрон для знищення «Шахедів» та інших БпЛА;
- здатний працювати вночі, на малих висотах і під глушінням;
- технологія вже передана кільком виробникам, готуються серійні лінії.
Для США це answer на фундаментальну проблему власної ППО: як збивати дешеві дрони не ракетами за мільйони доларів.
Далекобійні БпЛА: «ракета для бідних»
Третій компонент – ударні далекобійні БпЛА, які Україна вже випробовує по цілях у глибині Росії. Їхня логіка:
- значно дешевші, ніж крилаті ракети;
- гнучкіші у модернізації (нові алгоритми й «мізки» можна оновлювати буквально «по дроту»);
- добре масштабуються у виробництві.
Саме такі системи найближчими роками визначатимуть вигляд війни – і саме їх прагне зрозуміти Пентагон.
Drone Deal та Mega Deal: нова архітектура відносин із США
Заява Шмигаля про «історичні оборонні домовленості» – не риторика. У Вашингтоні та Києві вже кілька місяців ходять дві ключові формули:
- Mega Deal – велика угода щодо закупівлі США озброєння для України: ракети, ППО, високоточна зброя, можливо – частина авіаційного пакета.
- Drone Deal – окремий пакет, у рамках якого США купують українські дрони та технології, частково запускаючи спільне виробництво на своїй території, частково – оплачуючи роялті за розробки.
Україна в цій конструкції перестає бути «клієнтом», який стоїть у черзі за допомогою. Вона стає співучасником виробничого ланцюга:
США купують її напрацювання, а Україна отримує натомість тяжку високовартісну зброю та глибшу інтеграцію в оборонну систему Заходу.
Чому це цікаво саме США
1. Український фронт як полігон майбутньої війни
Для Пентагону українська війна – це не лише про стримування Росії. Це польовий тест-драйв того, як виглядатимуть майбутні конфлікти:
- масові дрони;
- комбінування РЕБ, кібератак і фізичної війни;
- зміна ролі авіації та артилерії.
Українські рішення по FPV, перехоплювачах і далекобійних БпЛА – це готові прототипи, які США можуть «перекласти» на власні стандарти.
2. Масовість замість штучності
Американські оборонні програми традиційно тяжіють до великих дорогих систем. Український досвід показує протилежне:
- не одна «золота ракета», а сотні розумних дронів;
- не один складний ЗРК, а мережа дешевих перехоплювачів.
Для армії США, яка планує радикально збільшити парк дронів, український підхід виглядає як швидкий імпорт готової філософії війни.
3. Політика «America First» із вигодою для України
Drone Deal і потенційні спільні виробництва – це не лише про оборону. Це:
- робочі місця та заводи у США,
- локалізація частини виробництва,
- можливість продавати ці системи й іншим союзникам під американським «парасолькою».
Для адміністрації Трампа це ідеальний формат: підтримати Україну й одночасно продавати це як інвестицію у власний ВПК.
Що це змінює для України
1. Вихід у клуб експортерів оборонних технологій
Якщо домовленості будуть оформлені у конкретні контракти, Україна:
- отримує стабільний ринок збуту дронів у США,
- фіксує себе як постачальника технологій, а не лише металу й сировини,
- вбудовується у довгі виробничі цикли: модернізація, сервіс, навчання, спільні розробки.
Це вже схоже не на тимчасову «воєнну економіку», а на структурну трансформацію країни у оборонний R&D-хаб.
2. Шанс масштабувати miltech до рівня індустрії
Український miltech останні два роки ріс вибухово, але переважно за рахунок фронтового попиту й державних програм. Контракти зі США можуть:
- дати доступ до довгих грошей і планування на роки;
- стимулювати будівництво заводів, а не лише малих цехів;
- перевести десятки стартапів у повноцінні компанії оборонного сектору.
Це шанс для країни з війною на власній території перетворити трагедію на економічний важіль.
Ризики: де може піти не так
Політика
Будь-які «історичні домовленості» з США залежать від:
- настроїв у Конгресі;
- внутрішніх американських дебатів щодо війни;
- того, як швидко Трамп захоче показати своїм виборцям «мирний прогрес» із Росією.
Якщо у Вашингтоні переможе лінія «замороження конфлікту» чи «угоди з Кремлем», частина домовленостей може бути урізана або переформатована.
Технології та IP
Для України існує ризик: поділитися ключовими технологіями, але не закріпити за собою права. Критично важливим стає:
- прописати роялті й спільну власність на розробки;
- зафіксувати участь українських команд у подальших модернізаціях;
- не перетворитися на «одноразовий НДДКР-підряд».
Експортні обмеження
Чим сильніше Україна інтегрується у оборонні програми США, тим жорсткіше на неї будуть поширюватися американські правила експортного контролю. Це означає, що Київ:
- не завжди зможе сам вирішувати, кому продавати ту чи іншу технологію;
- муситиме балансувати між інтересами США та власними потенційними ринками у глобальному Півдні.
Що далі
Оголошення Шмигаля – це ще не контракти, але вже чіткий маркер зміни ролі України:
- від реципієнта допомоги – до співавтора оборонних технологій Заходу;
- від «полю бою» – до експерта з майбутньої війни;
- від країни-покупця – до країни-продавця інновацій.
Наступні місяці покажуть, чи зможе Київ перетворити презентації для американських генералів на довгі угоди для українських заводів. Але факт уже очевидний: на столі переговорів із Пентагоном Україна сидить не з простягнутою рукою, а з власним каталогом зброї.
За матеріалами news.liga.net
