Суть рішення: “заморозка без таймера”
12 грудня 2025 року ЄС погодив механізм замороження активів, який робить знерухомлення (immobilisation) суверенних активів РФ у Європі фактично безстроковим — без прив’язки до рутинного продовження санкцій кожні 6 місяців. Йдеться насамперед про активи Центрального банку Росії на суму близько €210 млрд, значна частина яких зберігається через бельгійський депозитарій Euroclear.
Ключова практична зміна: навіть якщо “санкційний пакет” колись не продовжать одностайно, активи не отримають автоматичного шлюзу назад до РФ.
Чому ЄС так поспішав щодо замороження активів: один “ні” — і гроші можуть піти назад
Проблема попередньої моделі була проста й токсична: санкції ЄС проти РФ треба продовжувати кожні пів року одностайно, а це створює постійний “вимикач”, коли будь-яка держава може заблокувати продовження — і тоді юридично/операційно відкривається шлях до розблокування активів. У повідомленнях про рішення та його контекст стабільно фігурують Угорщина і Словаччина як ті, хто публічно критикував і погрожував блокуваннями/оскарженнями (включно з тезою Орбана про “незаконність”).
Тобто в логіці Брюсселя це не “про символіку”, а про те, щоб зняти системний ризик: активи не мають бути заручниками політичного торгу кожні 6 місяців.
Як саме “обійшли вето”: стаття 122 і режим надзвичайних повноважень
Щоб обійти одностайність, ЄС застосував надзвичайну правову конструкцію, що дозволяє ухвалювати рішення кваліфікованою більшістю (а не 27/27).
Єврокомісія та держави-члени використали надзвичайний правовий інструмент — статтю 122 договорів ЄС, яка дозволяє ухвалювати рішення кваліфікованою більшістю у разі економічної надзвичайної ситуації. Це і є той “обхід”, про який говорять у медіа: вето не зникає всюди, але саме тут його нейтралізують процедурно.
Саме це й викликало політичну істерику Будапешта: Орбан публічно називає рішення “незаконним” і говорить про “брюссельську диктатуру”.
Це конфіскація чи ні: тонка, але ключова різниця
ЄС зараз не оголошує конфіскацію як базову рамку рішення. Конструкція виглядає так: активи залишаються знерухомленими і їх не можна переказати назад до РФ без окремого рішення ЄС. У документах ЄК це описано як тимчасові, пропорційні заходи, які мають діяти доти, доки війна й ризики не перестануть створювати істотні загрози для економіки ЄС (та доки зберігається логіка утримання ресурсів від використання РФ).
Цю ж логіку підсилює публічна позиція ЄЦБ: Крістін Лагард, за повідомленнями Reuters, називала підхід ЄС найближчим до вимог міжнародного права (саме тому Брюссель максимально уникає слова “конфіскація” як базового).
Читайте також: Мирний план Трампа:
прикриття для великого реанімаційного бізнес-проєкту США–Росія
Навіщо це Україні: “репараційна позика” і гроші на 2026–2027
Це рішення — фундамент під наступний крок: велику позику/пакет фінансування України на 2026–2027 роки. Reuters пише про план позики до €165 млрд, яка має закривати військові та цивільні потреби України в 2026–2027, а повернення коштів прив’язується до того, що Росія компенсує збитки (тобто концептуально — аванс під майбутні репарації).
І тут “безстроковість” — не деталь, а умова існування схеми:
- якщо активи можуть “розморозитись” через політичну кризу/вето,
- то кредит під них стає токсичним для ринку і для самих урядів ЄС.
Тому рішення про “без таймера” прибирає головну технічну міну перед самітом ЄС 18 грудня, де мають фіналізувати параметри допомоги Україні.
Чому в центрі конфлікту — Бельгія і Euroclear
Політичний парадокс: ЄС хоче спиратися на активи, але найбільший шмат цих активів лежить у Бельгії (бо Euroclear — бельгійська юрисдикція). Тому бельгійський уряд каже: “ми підтримуємо Україну, але не хочемо залишитися єдиним, хто платить по рахунку”, якщо Росія атакує судами або відповіддю “на землі” (арешти, зустрічні позови, тиск на інфраструктуру).
Reuters окремо повідомляє: Єврокомісія готова “вмістити” бельгійські вимоги щодо гарантій — тобто розкласти ризики між країнами, щоб Бельгія не була одноосібним “страховиком” потенційних наслідків.
Коаліція “за альтернативи”: не плутати з голосуванням про заморозку
Тут важлива політична математика. Є країни, які:
- підтримують безстрокове знерухомлення активів РФ (бо це удар по Кремлю і зняття ризику вето),
але водночас: - просять альтернативи саме до фінансової схеми “позика під росактиви”, називаючи її надто ризиковою.
Euractiv описує групу країн (Італія, Болгарія і Мальта), що приєдналися до бельгійської лінії щодо пошуку альтернативних, менш ризикових варіантів фінансування України.
Це означає: “заморозка без таймера” — уже майже вирішено, а от архітектура позики (гарантії, хто і як покриває ризики, юридичні запобіжники для Euroclear тощо) — ще предмет торгу.
Відповідь Росії: суди, шантаж і “дзеркальні” ризики
Російський ЦБ називає плани ЄС незаконними та вже пішов у суд — Reuters і AP пишуть про позов у Москві проти Euroclear.
FT додає політико-юридичний контекст: Москва розглядає багатоюрисдикційні атаки й потенційні заходи у відповідь (аж до спроб тиску на активи/інтереси Euroclear у РФ).
Для ЄС це не сюрприз — це частина сценарію, який вони й намагаються “застрахувати” через гарантії та спеціальні запобіжники для інфраструктури.
Що буде після саміту 18 грудня
ЄС погоджує позику (з великим пакетом гарантій)
Тоді “безстрокова заморозка” стає фундаментом, а Україна отримує довгий фінансовий коридор на 2026–2027. Критичні умови — гарантії для Бельгії/Euroclear та формула розподілу ризиків.
“Місток” фінансування + доробка схеми
Навіть прихильники активнішого підходу визнають: якщо юридика/ризики не зведені, може знадобитися тимчасове рішення на кілька місяців — поки доводять механіку позики до прийнятного рівня.
Заморозка залишається, а гроші шукають іншим шляхом
Тоді активи залишаються “замкненими”, але фінансування України на 2026–2027 буде добиратися іншими інструментами (спільні запозичення/фонди/добровільні внески тощо) — і тут можливі нові конфлікти вже з іншими “ветувальниками”.
Що це означає для України
ЄС зменшує шанс, що одна країна зірве продовження режиму блокування і створить “вікно” для повернення активів РФ. Це підсилює переговорну позицію ЄС напередодні дискусії про довге фінансування України: активи не лише “лежать”, а стають реальним фінансовим важелем (через майбутню позику/гарантії/структури).
За матеріалами eurointegration.com.ua
