Верховна Рада України знову повернулась до законопроєкту №5708 про цивільний обіг вогнепальної зброї, через який легалізація короткостволу для цивільних може стати реальністю. На тлі війни та сотень тисяч одиниць незареєстрованої зброї це може стати найбільшою реформою збройового ринку за часи незалежності.
Якщо його ухвалять без “вбивчих” правок, країна вперше отримає не набір наказів МВС, а системний закон про цивільний обіг зброї. Для ринку це означатиме потенціал продажів до 500 000 одиниць короткостволу за перші два роки. Для держави – шанс вивести частину зброї з “сірої” зони. Для суспільства – нове коло суперечок про безпеку.
Розбираємось, що саме змінює законопроєкт, чому він застряг, як виглядає “сіра” зброя сьогодні і хто заробить на легалізації короткостволу.
Читайте також: Рада ухвалила бюджет на 2026 рік
Країна, де карабін купити простіше, ніж пістолет
Формально Україна – не країна “повної заборони зброї”. Навпаки, чинні правила дозволяють дорослому, законослухняному громадянину без медичних протипоказань купити досить серйозну вогнепальну зброю.
Сьогодні легально можна придбати:
- гладкоствольні рушниці – з 21 року;
- нарізні карабіни (у т.ч. тактичні – на базі АК, AR-15 тощо, але без автоогню) – з 25 років.
Процедура стандартна: медичні довідки, навчання, перевірки та погодження в МВС, сейф для зберігання. Військовий адвокатівський цех резюмує: законодавство не є “нульовим доступом” – скоріше, воно асиметричне.
Найбільша асиметрія – в короткоствольній зброї.
- Травматичні пістолети сьогодні дозволені лише обмеженим категоріям: нардепи, силовики, їхні родичі, журналісти, члени громадських формувань тощо. На кінець 2021 року на руках у цих груп було близько 220 000 одиниць травматичної зброї.
- Бойові (нарізні) пістолети де-юре заборонені в цивільному обігу – але де-факто існує канал “наградної” зброї від МВС, Міноборони, СБУ, президента. Оцінки – щонайменше 110–120 тисяч таких пістолетів, тоді як ще у 2017-му йшлося про 40–50 тисяч.
Саме навколо нагородної зброї й сформувався те, що учасники ринку називають “корупційним вікном”: для чиновників та впливових людей це стає альтернативним шляхом до короткостволу, тоді як пересічний громадянин, навіть ветеран, такого каналу не має.
Нормальний цивільний механізм купівлі пістолета міг би автоматично “закрити” це вікно, не скасовуючи нагородну зброю як форму відзнаки для військових. Саме це й намагається зробити №5708.
Читайте також: В Україні створять реєстр дропів: що це означає і які будуть наслідки
Що пропонує законопроєкт №5708: компроміс у кілька рівнів
По суті, закон робить три великі речі:
- Кодифікує правила обігу всієї цивільної зброї в законі, а не в підзаконних актах МВС.
- Відкриває короткоствол для цивільних – але з віковими порогами, вимогами до досвіду та навчання.
- Визначає філософію: травмат – як засіб самозахисту з правом носіння, бойовий короткоствол – як інструмент вдома та для спорту/тренувань, без масового “щоденного носіння” на вулицях.
Травмати для всіх 25+ (з навчанням)
Законопроєкт пропонує:
- надати травматичну зброю усім дієздатним громадянам від 25 років;
- обов’язковою умовою зробити курси та іспити: матеріальна частина зброї, безпека, правові основи застосування;
- дозволити носіння травмати практично всюди, окрім “зон, вільних від зброї” – школи, лікарні, певні об’єкти інфраструктури.
Фактично це переведення травматів із “привілею обраних” в контрольований масовий сегмент.
Бойові пістолети: жорсткий вхід, без масового носіння
Із нарізними пістолетами закон набагато обережніший:
- Вік: не менше 30 років для пересічних громадян;
- Виняток – професійні спортсмени-стрільці (для них поріг 18 років);
- Досвід: мінімум 5 років володіння іншими видами зброї;
- Режим використання:
- зберігання вдома;
- використання на стрільбищах, в тирі;
- заборона носіння по вулицях для більшості власників;
- транспортування в розрядженому стані.
Носіння бойових пістолетів як виняток збережуть лише для власників нагородної зброї – тобто тут держава фактично фіксує “особливий статус” цієї категорії.
Дискусія про вік: 18 з автоматом – 25 без карабіна
Окрема претензія зброярського бізнесу – логіка вікових порогів. Сьогодні:
- у 18 років українець може піти в армію і отримати автомат;
- до 25 – не може легально купити нарізний карабін для цивільних потреб;
- короткоствол у законопроєкті – ще жорсткіший за віковими обмеженнями.
Самі гравці ринку визнають: документ не ідеальний і потребує технічного доопрацювання. Але його унікальність у тому, що вперше з’являється законний, прописаний механізм доступу до короткостволу – а не “сіра зона” нагородної зброї та вибіркових дозволів.
Гальмо №1: п’ять років після війни
Навіть у такій, доволі стриманій редакції шанси законопроєкту ухвалити швидко невисокі. Головний “якір” – правка, яку МВС протиснуло до другого читання: дозвіл на нарізний короткоствол набирає чинності лише через п’ять років після скасування воєнного стану.
Для профільних депутатів це – де-факто відкладена на невизначене майбутнє легалізація. Політики, які ще готові були погодитись на дворічну підготовку після набуття чинності закону, сприймають п’ятирічний горизонт як спробу “поховати” реформу, прикрившись безпекою.
У результаті фронти виглядають так:
- МВС – за жорстке відтермінування, апелюючи до ризиків неконтрольованого обігу короткостволу в країні, де зброя масово пройшла через фронт.
- Частина депутатів та зброярів – за коротший перехідний період, наголошуючи, що:
- зброя і так уже є на руках;
- без цивільних гарантій та закону люди не будуть її легалізувати;
- “сіра” зброя небезпечніша за легальну.
Саме ця правка – ключова причина, чому перспективи №5708 на найближчі місяці оцінюють як “мінімальні”.
Сіра зброя після 2014 року та повномасштабного вторгнення
Ще до 24 лютого 2022 року однією з головних мотивацій для ухвалення закону була масштабна кількість незареєстрованої зброї. Після 2014 року фронт став джерелом сотень тисяч “зайвих” стволів, які частково осіли в тилу.
Сьогодні в публічному дискурсі фігурують такі цифри:
- 2–5 млн одиниць незареєстрованої зброї – те, що часто наводять як “широкий” діапазон оцінок;
- близько 1,4 млн одиниць – та зброя, яка стоїть на обліку МВС.
Представники великих мереж (“Ібіс”, Orkov.net) вважають верхню межу у 2–5 млн малореалістичною: настільки потужний “тіньовий парк” мав би створити колосальний попит на патрони, якого ринок не відчуває. Проте й мінімізувати проблему держава не може – власні ж дані МВС свідчать про інше.
“Втрачена” зброя як індикатор
Один із небагатьох більш-менш прозорих індикаторів масштабу проблеми – статистика “втраченої зброї”:
- з вересня 2024 до вересня 2025 року кількість зареєстрованих як “втрачених” одиниць зросла майже удвічі – до понад 491 000;
- найбільша концентрація – Донецька область (понад 72 000) та Київ із областю (майже 130 000).
Частина цих стволів справді могла бути втрачена в боях чи через руйнування складів. Але частина – це елегантний спосіб “перетворити” бойову зброю на де-факто цивільну, яка вийшла з-під контролю обліку.
Чому люди не поспішають декларувати зброю
Держава намагається одночасно і карати за нелегальне зберігання, і стимулювати добровільну легалізацію.
Є кілька інструментів:
- Спецоперації МВС із вилучення зброї в населення і на чорному ринку. За два роки (2023–2024) вдалося вилучити близько 10 000 одиниць – мізер на тлі майже півмільйона “втрачених”.
- Механізм декларування знайденої або наявної зброї, який почав діяти у листопаді 2024 року в межах закону “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України”.
Суть останнього:
- якщо громадянин декларує автомат чи пістолет, він може залишити його собі на час воєнного стану для захисту;
- після скасування воєнного стану зброю необхідно здати в МВС;
- власник матиме право оформити її у постійну власність, якщо вона не належить до категорій, заборонених для фізичних осіб;
- військовий автомат, який заборонений для цивільного обігу, можна буде залишити у власності, якщо його переобладнають під одиночний вогонь.
Статистика за перший рік роботи механізму:
- з кінця листопада 2024 до кінця листопада 2025 року українці задекларували понад 15 000 одиниць зброї;
- із них близько 9000 – автомати.
На папері це виглядає як прогрес. Але, за словами автора пов’язаних змін Андрія Фріса, середній місячний обсяг декларування навіть нижчий, ніж обсяги добровільної здачі зброї до 2022 року під час традиційних “місячників”, коли громадяни приносили 3000–5000 одиниць, переважно гладкостволи.
Головна причина, на якій наголошують прихильники легалізації: немає законодавчої гарантії, що задекларована зброя залишиться у власника.
- Порядок оформлення зараз зафіксований не в законі, а в підзаконних актах МВС – їх можна змінити наказом;
- право на володіння пістолетами не закріплене в законі взагалі – отже, люди бояться, що після війни держава просто “закрутить гайки”, а чесно задекларовану зброю забере.
Звідси проста логіка “сірої зони”: краще лишитись невідомим системі, ніж віддати зброю з ризиком не отримати її назад.
Прихильники закону стверджують: щойно з’явиться чітка законна гарантія можливості оформити зброю у власність, частка тих, хто захоче вийти з тіні, різко зросте.
Ринок зброї: хто виграє від легалізації короткостволу
Навіть без короткостволу війна різко змінила структуру попиту в збройових магазинах.
Що продається сьогодні
За оцінками гравців ринку:
- Найкраща динаміка – у тактичної гладкоствольної та нарізної зброї:
- для самозахисту цивільних;
- для потреб фронту – зокрема, полювання на ворожі дрони.
- Сегмент класичної “мисливської” зброї стагнує:
- менше мисливців;
- заборона полювання в низці регіонів.
- Ринок короткостволу не росте – через обмежене коло осіб, які мають право на нього, попри стабільно високий незадоволений інтерес.
Що дасть дозвіл на травмати та бойові пістолети
За оцінкою Orkov.net, у разі легалізації короткоствольних пістолетів (і травматичних, і нарізних) реальний попит протягом перших двох років може скласти до 500 000 одиниць.
Основні “групи попиту”:
- військовослужбовці чинні та колишні;
- ветерани й резервісти;
- члени стрілецьких клубів;
- громадяни, які вже мають гладкоствол/карабін і звикли поводитися зі зброєю.
Для ринку це:
- стрибок оборотів – фактично відкриття нового великого сегмента;
- інвестиції в інфраструктуру – тир, стрілецькі клуби, навчальні центри;
- зростання імпорту та локального виробництва – від патронів до кобур та сейфів.
Для держави – податки, робочі місця та контрольований учасник ринку замість сірого.
Безпека: головні аргументи “за” і “проти”
Навколо зброї завжди дві великі групи страхів та сподівань. Україна не виняток.
Аргументи прихильників легалізації
- Вирівнювання правил гри:
- зараз пістолети є у чиновників, силовиків, частини медіа;
- легалізація робить доступ залежним від дотримання вимог, а не від статусу.
- Контроль замість ілюзії заборони:
- зброя вже на руках;
- закон дозволить її ідентифікувати, прив’язати до власників, регулювати навчання та зберігання.
- Додатковий рівень стримування злочинності:
- йдеться не про те, що “кожен стане ковбоєм”, а про те, що злочинець не може бути впевнений, що жертва беззбройна.
- Реінтеграція військових і ветеранів:
- люди, які роками воювали зі зброєю, можуть цивільно використати свій досвід у спорті, самообороні, інструкторській діяльності.
Аргументи противників
- Ризики побутових конфліктів і домашнього насильства:
- там, де є алкоголь, стрес і зброя, ризик трагедій завжди вищий.
- Психологічні наслідки війни:
- ПТСР, депресія, нестабільний емоційний стан частини населення – аргумент проти масової доступності пістолетів.
- Додаткові загрози для поліції та ТРО:
- кожен виклик – потенційне зіткнення з озброєною людиною.
- Якість контролю:
- без реальної реформи МВС, судів і психіатричної служби навіть хороший закон може погано працювати.
У цьому сенсі №5708 – радше спроба компромісу: дати можливість володіти зброєю, але не перетворювати вулиці на “зону вільного носіння” бойових пістолетів.
Що може піти не так: три ключові ризики
- Політичний торг “до смерті закону”:
Занадто довге відтермінування (5+ років) може перетворити законопроєкт на чисто декларативний документ, який щоразу “перепишуть” під нову політичну реальність. - Половинчаста імплементація:
Навіть після ухвалення можна отримати ситуацію, коли:- реєстри працюють погано;
- навчання іспитів перетворюється на формальність або “платну формальність”;
- частина людей все одно не довіряє системі і лишається в тіні.
- Ігнорування “сірої” зброї:
Якщо закон дасть права “новим” власникам, але не запропонує зрозумілого, чесного механізму легалізації для тих, хто вже має нелегальну зброю, сіра зона залишиться майже незмінною.
Зброя як тест на довіру
Цивільний короткоствол для України – не стільки про “любов до пістолетів”, скільки про довіру між громадянином і державою.
- Якщо люди переконані, що держава завтра змінить правила й забере те, що вони чесно задекларували, – вони залишаться в тіні з автоматом за шафою.
- Якщо державі простіше тримати суспільство “безправним” у питанні зброї, ніж будувати прозору систему, – корупційні вікна та нагородні пістолети й далі замінятимуть закон.
Законопроєкт №5708 не відповідає разом на всі питання – але вперше пропонує легальний, прописаний “від дверей до сейфа” механізм доступу до короткостволу.
Для зброярського бізнесу це потенціал пів мільйона нових стволів лише на старті. Для держави – шанс хоча б частково “оцифрувати” хаотичну зброю після війни. Для суспільства – ще один болючий, але необхідний етап дорослішання.
Законопроєкт №5708 про легалізацію короткоствольної зброї в Україні не знімає всі ризики, але вперше пропонує системний, законний механізм цивільного обігу пістолетів. Для ринку це сотні тисяч одиниць попиту, для держави — шанс вивести зброю з тіні, для суспільства — тест на довіру після війни.
За матеріалами biz.liga.net
