Чемпіонські правила Олександра Усика можна перерахувати по пальцях, але всі вони важливі — воля до перемоги, сміливість у прийманні рішень, сувора дисципліна, наполегливість, вдячність і бійцівський характер не тільки у спорті, а й в житті.
«Я не з тих, хто поганяє, а з тих, хто впрягається в упряж і веде за собою», — каже зі сцени Київського міжнародного економічного форуму один із найвідоміших українців у світі Олександр Усик. Триразовий абсолютний чемпіон світу з боксу, а тепер ще й бізнесмен, співзасновник спортивної консалтингової компанії Ready To Fight та Usyk Foundation, розповідає гостям форуму про те, що для нього значить — бути лідером.
Розкажу одну деталь. Якщо ви хочете з’їсти смачний стейк, вам треба цей стейк придбати. Щоб його зробити, вам треба вугілля, камін і все решта. Якщо ви граєте в довгу, то вам треба виростити баранчика, щоб з’їсти цей стейк. А якщо ви хочете в коротку, ви можете все це купити, зробити, кайфануть, але не завжди на наступний день вам буде добре.
Ми граємо в довгу. Коли я тренувався, і коли ми будували якісь плани з командою, дехто навіть не міг повірити, що ми можемо досягти значних спортивних досягнень. Але ми завжди з командою працювали в довгу. Ми готували себе, ми готували команду. І тільки так ми здобудемо результат.
Я часто їжджу в Грецію на святу гору Афон, і монахи там кажуть: швидко і зручно — це крах. Треба будувати. От ми й будуємо.
Про гроші. Зараз людина, яка розбирається в криптовалюті, нормально розбирається, вона може поставити якісь гроші і за тиждень виграти $10 тис., з $10 тис. вона може зробити $100 тис. Людина може їх узяти, дістати задоволення, щось купити собі. І так жити якийсь час. Але це все в коротку. І ти можеш загубити набагато більше, ніж ти маєш. А якщо ти в довгу граєш, то ти собі відкладаєш, ти будуєш, щоб у тебе був якийсь бронежилет, щоб ти жив, щоб ти працював, щоб ти вкладав. Я кажу людям: грати тільки в довгу. Швидко можна спину потягнути.
З 2009 року я не програвав. Але я ставлюся до поразки, як до того, що йде зі мною поряд. І нікуди її не треба викидати.
Багато людей бояться зробити перший крок, тому що вони будуть помилятися, їм хтось щось скаже. Перемога і поразка — це брат і сестра. Якщо у вас є складнощі, це не означає, що це кінець.
Наприклад, я зробив спаринги свої. Ми все це записали, команда моя зробила відповідне відео саме тих епізодів, де я помиляюся. Ми продивляємося це відео, ми з командою вирішуємо, як нам завтра прибрати цю чи цю помилку для того, щоб наш опонент нас не зловив. Те саме і в бізнесі.
Це все багаторічна праця — аналізування опонента, підбір правильних спаринг-партнерів, які будуть схожі на нашого опонента. Практично у нас є три удари: прямий, боковий з боку, прямий, боковий знизу. Усе. А ти вже із цих трьох можеш комбінувати все що завгодно.
Перемога і поразка — це брат і сестра. Якщо у вас є складнощі, це не означає, що це кінець
Олександр Усик, професійний боксер
Команда дуже важлива. У мене суперова команда — я вам дякую. Це підбір спаринг-партнерів, гарна аналітика мого опонента. І, звісно, важлива моя самовіддача, це режим.
Коли я прокидаюся о 4:45 ранку, я не хочу прокидатися. Але я це роблю, бо в мене є дисципліна, є режим. Я знаю, що мені треба вставати, тому що вся моя команда встає.
На початку, коли починається табір [підготовка до бою], ми збираємося всі. Ми кажемо: все, стартуємо, хлопці. У нашому таборі також є якісь трабли чи травма, різні ситуації, закулісні, їх не знають. Це велика праця, яку не бачать.
Коли мені важко, я ніколи цього не показую, тому що мій опонент подивиться. Чітка підготовка, стратегія, якою ви володієте. Якщо у вас немає стратегії, будьте імпровізаторами. Але якщо ви імпровізуєте, то імпровізуйте гарно, щоб це давало якийсь результат.
Багаторічна робота і об’єднана команда. Це запорука успіху.
Мотивація працює, це коли ви подивилися круте кіно про якогось типа, який красиво накачав тіло і виграв змагання. І ви такі: я теж так можу. Вертаємося назад. Вам треба щодня вставати о шостій ранку і пробігати 3 км. Потім вам треба приходити додому, загружатися якимись вітамінами, супліментами, їжею, лягати, відпочивати, спати. О дванадцятій знову йти на тренування. Дві години тренуватися, приходити, відпочивати, робити масаж, їсти, лягати спати. О шостій вечора знову на тренування. І отак вам треба робити три місяці. Тільки так ви здобудете результати.
Якщо в мене у вівторок є мотивація, я хочу працювати, а в середу ні, — це смішно.
Я свою команду формую вже давно. У мене є лікар, тренер з підготовки, професори, які дивляться мій стан, моє тіло, кров, кістки, психологічний стан. Тобто мене готують до тренувань. І зараз я встаю не в 4:45, а в 5:45. Це офігенно, я годину можу поспати. Тому що ми подивилися, що біологічно мій організм краще приймає ранкове тренування, коли я стартую о 6-й, а не о 5-й.
Віталію Володимировичу, усе добре: мером Києва я бути не хочу [звертається до мера Києва Віталія Кличка]. Уже на сьогоднішній момент маю трошки бізнесу. У мене є компанія Ready2Fight, яка працює не лише з боксом. Що ми робимо? Ми можемо вести спортсмена як промоутери — адвокатські рішення, менеджерські. Знайти тренера, лікаря. Тобто сформувати команду. Окрім цього, ще виготовлення речей для спорту, екіпірування.
Трохи будуємо. Я вкладаю трошки в будівництво, там, де тепло. Є завод з переробки скла. Це все теж у цьому контексті працює. І трошечки, зрозуміло, якісь папери цінні, машини ексклюзивні. Трошечки є. Трошки бізнесом цікавлюся більше, ніж цікавився, наприклад, п’ять років тому. Бо розумію, що я заробляю гроші, і вони повинні працювати, просто прокайфовувати їх, купувати собі якісь діаманти, золото, ще щось і кайфувати — я не така людина, мені понтуватися не сильно подобається.
У спорті, як і в бізнесі, потрібна наполегливість. Наполегливість, режим і любов до праці. Обов’язково. Знаєте, я зрозумів уже давно: якщо ти бізнесмен, ти повинен бути справедливий до себе і до тих людей, які з тобою працюють. Якщо ж ти хитрожопиш, то тобі це прилетить. І в найнезручніший момент прилетить. Але коли тебе обдурюють, то треба подивитися назад, чому це з тобою відбулося.
Якщо в цьому житті ви десь порушуєте якусь світлу лінію і робите якусь гидоту, то вона вам, хлопці й дівчата, обов’язково повернеться, це 100 %. І тоді, коли ви цього не очікуєте. І потім ви звинувачуєте когось, що так сталося. Чого ми не маємо — наша заслуга. І те, що маємо, — теж наша заслуга.
Якщо в цьому житті ви десь порушуєте якусь світлу лінію і робите якусь гидоту, то вона вам, хлопці й дівчата, обов’язково повернеться, це 100 %
Олександр Усик, професійний боксер
Ми розвиваємо бренд Усик як професійний спортсмен, як атлет. І продаємо себе, звичайно, беремо для себе найкращі контракти, найкращі бої. Те, що буде вигідно нам. Це працює, але над цим треба багато років працювати. Я 20 років віддав спорту, і тільки зараз у мене такий підйом. Треба його тримати, треба далі продовжувати працювати над цим. Тому що сказано від Матвія [цитує Євангеліє від Матвія]: «Дається всім, але той, хто працює, приумножиться, а хто не працює, в того і забереться те, що дано».
Люблю своїх чотирьох дітей. Я згадую, що батько казав мені, що мама казала мені. Деякі моменти, так як батько мене навчав, я продовжую робити це зі своїми синами, але не з доньками. До 14‑15 років, мені здається, трошки треба їх змушувати робити якісь речі. Бо коли кажуть: дайте дитині вибір, — вона вибере нічого не робити.
З дітьми в мене все елементарно просто: я їм допомагаю. Я повинен виховати так своїх дітей, щоб вони, коли досягнуть дорослого віку, могли жити без моєї допомоги. Так, я можу десь бути присутнім, їм допомагати. Але щоб у них була якась своя справа.
Треба їх загружати, давати мови, навчання, подорожі. Обов’язково це треба робити. Хтось каже: а ми ж не можемо їздити за кордон. Фігня це все. Ви не можете їздити за кордон, але ви можете їздити по країні, тому що в нас безліч крутих місць. Просто поїхати на якусь локацію, там, де річка, ще щось. Діти бачать, що ти чимось зацікавлений. Я їжджу з ними на тренування, спілкуюся, їм, п’ю, гуляю або просто сиджу і спостерігаю, як вони поміж собою спілкуються, що вони кажуть, що їм цікаво. Найменша донечка, вона просто хоче, щоб з нею були поряд, їй 1 рік і 8 місяців.
МАРІЯ, ДОНЬКА ОЛЕКСАНДРА: У знаменитого боксера четверо дітей — Єлизавета, Кирило, Михайло і молодша — Марія / Фото: DR
У мене діти дуже-дуже поряд всі народилися. Двоє — січень, двоє — лютий. Чому? Ну, бо міжсезоння навесні. У багатьох спортсменів, які займаються професійним спортом, міжсезоння — відпочинок. Що можна робити? Дітей. От ми з Катериною і робили.
Дуже важливо виховувати себе. Діти не будуть вас чути, вони будуть дивитися, що ви робите. Вони просто будуть дивитися, як ви спілкуєтеся з їхньою мамою, як ви спілкуєтеся з іншими, як ви спілкуєтеся з тими людьми, які допомагають вам. Наприклад, у вас є помічник чи помічниця вдома. Ви йому кажете: «Добрий день, Миколо Сергійовичу, гарного дня» і на «ви». Так само і вони робитимуть.
Дітей треба чути, любити, трошечки балувати. Чому? Тому що це емоція, вони будуть її пам’ятати. Я пам’ятаю до сьогодні, як ми з батьком гуляли в парку і стріляли в тирі. Його, на жаль, уже немає, але я це пам’ятаю. І обов’язково їх треба змушувати працювати зараз, потім вони вже самі себе будуть змушувати.
Я їм купив дві книжки: Мій перший мільйон і Мої інвестиції. Це до 14 років треба діткам прочитати, якщо ви хочете, аби ваші діти розбиралися у фінансовій грамотності. У нас же не навчають фінансової грамотності у школі.
Мій син збирає собі на електричний велосипед гроші, в нього була певна сума. Але коли вони приїхали до Києва, ми з дружиною робили благодійний вечір на підтримку діток-сиріт, він приніс гроші, які назбирав, у нього було щось близько 2 тис. євро. Він назбирав ці гроші, тато дав, дід, ще хтось, а ще й заробив, йому на змаганнях дали якусь суму, 100 євро чи 200 євро, точно не пам’ятаю. Він віддав ці гроші на благодійність.
Для мене це було взагалі дуже, я думаю: боже-боже, моя добра дитина. Я ж розумію, він зробив хороший вклад у всесвіт, у добро. Звісно, я йому куплю той мотоцикл. Але, треба невеличку паузу, треба ще якусь заслугу.
Добре, велик — це хороша тема, він буде розвивати ноги, і все чудово. Він каже: у мене ще є гроші. Я кажу: а в тебе ж є старий велик, якщо його продати, докласти те, що в тебе є, і ти купиш новий. Він каже: так, якраз я читав це у книжці, але ж мені його треба продати. Я кажу: я допоможу тобі, звісно, ми тобі допоможемо.
В дитини є ця жилка — працювати, щось робити. Його просто треба у правильний бік направити.
Ваш емоційний стан, внутрішній, фізичний, моральний дуже важливі. Бо якщо ви не маєте фізичної сили працювати, у вас одразу думки: я не можу, це, кажуть зараз люди, вигорання чи ще щось. Може, я комусь відкрию очі, але це все придумано для того, щоб заробляти гроші з лохів. Послухайте, дитячі травми — все шняга, немає цього.
Віктор Франкл [австрійських психіатр, в’язень нацистських концтаборів] пережив два табори смерті. І він казав: першими здалися ті, хто думав, що все закінчиться швидко. Другими здалися ті, хто думав, що це не закінчиться ніколи. Вижили тільки ті, хто сконцентрувався на своїй роботі.
У Франкла були два чи три співкамерники, які також пройшли з ним цей шлях і теж залишилися живі. Він запитав одного: чого ти хочеш у житті? Той каже: я хочу побачити своїх онуків, бо в мене є донька, мрію про те, що вже онуки підростають, вивчають мови, музику. От цим він і тримався.
Ви повинні триматися того, що вас тримає на плаву: ваша робота, навчання, родина. Вигорання — це коли ви собі це дозволяєте, коли ви втомилися і у вас немає якихось поповнювачів резерву. Але сім’я — це резерв, ваші близькі люди — це резерв, ваші люди, які у вас вірять, — це резерв. І найголовніший резерв — це світло, яке дає нам Господь.
Ви самі собі дозволяєте бути слабкими.
За матеріалами sport.nv.ua
