Саміт Європейської ради 18–19 грудня у Брюсселі став точкою, де дискусія про використання заморожених російських активів для України перейшла з політичних декларацій у режим «робимо, але обережно». Прем’єр Польщі Дональд Туск заявив про «переломний момент»: лідери, за його словами, погодилися працювати над механізмом репараційної позики для підтримки України у 2026–2027 роках, паралельно знімаючи з порядку денного найтоксичнішу альтернативу — спільні запозичення ЄС.
«Переломний момент означає, що всі погоджуються, що варто спробувати…» — Дональд Туск.
Про що домовляються: гроші у 2026–2027 і старт із 2026-го
Йдеться про те, щоб забезпечити Україні фінансування на період 2026–2027 років за рахунок ресурсів, «прив’язаних» до іммобілізованих російських суверенних активів. У ЄС таких активів близько €210 млрд, причому левова частка (приблизно €185 млрд) зосереджена в бельгійському депозитарії Euroclear.
За даними Reuters, у проєкті висновків саміту обговорюється “репараційна позика” на умовах, які мають дати зелене світло виплатам із другого кварталу 2026 року (і далі). У чернетці залишаються «квадратні дужки» — ознака того, що формулювання ще торгують і можуть переписати в останній момент.
Як це має працювати: не конфіскація “тіла”, а контрольований доступ до ресурсів
Єврокомісія ще 3 грудня представила пакет із двома варіантами фінансування України на 2026–2027 роки, один із яких — репараційна позика, що спирається на грошові залишки/доходи, пов’язані з іммобілізованими російськими активами, і супроводжується «сильними запобіжниками» для держав-членів.
Ключова політична логіка така: ЄС хоче залишатися здатним фінансувати Україну й утримувати оборонний темп — але так, щоб схема витримала юридичні атаки та не розвалилася через внутрішні вето. Саме тому 12 грудня ЄС окремо погодив безстрокове замороження російських активів — це прибирає одну з найбільших процедурних «мін» на шляху до використання ресурсів.
Чому Бельгія — головний вузол ризику (і чому вона просить “автономні гарантії”)
Проблема в тому, що «центр ваги» активів — у Бельгії. А отже, саме на неї падає й основний удар ризиків: можливі позови, арешти, політичний та гібридний тиск. У публічній дискусії Брюссель (Бельгія) просить партнерів про чіткі юридичні й фінансові гарантії — щоб у разі «удару у відповідь» відповідальність була колективною, а не на країні-хості.
Росія цю «червону лінію» підсвічує максимально: 15 грудня Reuters повідомив про позов російського центробанку до Euroclear на $230 млрд, а 17 грудня — що суд у РФ призначив слухання. Це сигнал, що Москва готує довгу юридичну кампанію, аби підвищити ціну рішення для Європи.
Додатково західні медіа описують і «атмосферу тиску» навколо Бельгії та Euroclear напередодні саміту.
Які “запобіжники” закладають у текст
У чернетці, з яким працював Reuters, фігурують умови на кшталт: повага до контрактних прав власників/посередників, рівне ставлення, врахування двосторонніх інвестугод та інші юридичні запобіжники. Окрема політична деталь: ресурс має підтримувати не лише Україну, а й оборонні індустрії України та ЄС (тобто це одночасно й про закупівлі/виробництво).
Чому не “спільний борг ЄС”
На столі був і варіант спільних запозичень ЄС, але він викликає спротив у частини столиць. Туск прямо дав зрозуміти, що нині ставка — саме на «репараційну позику», а не на збільшення спільного боргу або витрати з бюджету ЄС.
Після саміту відбудеться технічне дописування механізму гарантій (передусім для Бельгії) і фінальна юридична «обшивка», щоб схема пережила судові атаки. У січені 2026 року — очікуване проходження процедур у Європарламенті (він уже готував аналітичні матеріали під цей пакет). 2 квартал 2026 року — цільовий горизонт, з якого, за логікою документу, має стартувати фінансування.
За матеріалами nv.ua
