Серія ударів по нафтових танкерах, які пов’язують із російським «тіньовим флотом», стала для України способом одночасно вдарити по гаманцю Кремля і підсвітити слабке місце санкційного режиму: поки частина перевезень працює «в тіні», війна неминуче «витікає» у морські коридори. Лише за кілька тижнів Україна вивела з ладу щонайменше кілька таких суден у Чорному морі (морськими дронами) і вперше підтвердила удар по танкеру в Середземному морі (повітряними дронами). Паралельно Україна завдає удари по нафтовидобувній інфраструктурі РФ у Каспії — тобто тиск іде не лише по переробці, а й по експортній логістиці та видобутку.
Хронологія ескалації (коротко)
- 28 листопада: біля Босфору вибухи/пожежі на двох підсанкційних танкерах Kairos і Virat; Туреччина повідомляла про «зовнішній удар», проводили рятувальні роботи.
- 1 грудня: страхові/воєнні ризики для рейсів у Чорному морі зростають; Reuters із посиланням на джерела та СБУ пише, що два підсанкційні танкери були атаковані морськими дронами, коли йшли порожніми до Новоросійська.
- 10 грудня: морські дрони вразили танкер Dashan (під санкціями ЄС і Британії, без реєстрації прапора), який прямував до Новоросійська; медіа пишуть про «критичні пошкодження», а також що судно йшло з вимкненими транспондерами.
- 19 грудня: у нейтральних водах Середземного моря повітряні дрони уразили танкер Qendil (за даними Reuters — порожній; на той момент був біля узбережжя Лівії; ішов з індійського порту до російського Усть-Луги).
- 20 грудня: Україна заявила про удар дронами по буровій/платформі Філановського (Лукойл) у Каспії та про ураження військового патрульного корабля поблизу. Це четвертий удар за тиждень по нафтодубовних платформах (Філановського, Корчагіна, Ракушечне).
Навіщо Україна б’є саме по “тіньовому флоту”
- Гроші війни. Логіка проста: експорт нафти — ключове джерело доходів РФ, а «тіньовий флот» — спосіб обходити обмеження. Reuters фіксує, що Київ прямо пояснює удари бажанням зменшити «петродоларові» надходження до бюджету РФ. Путін називав атаки «піратством» і погрожував відповісти, зокрема — обмежити доступ України до Чорного моря.
- Переговорний важіль. У публічних інтерпретаціях західних медіа (зокрема The Atlantic) ця кампанія читається як спроба показати: Україна може створювати ціну для Росії не лише на фронті, а й у глобальних морських ланцюгах постачання — а отже, має додаткові важелі у переговорах.
- Сигнал Європі “контролюйте санкції, або буде дорожче”. Туреччина та страховий ринок — перші “датчики”: атаки вже підштовхують зростання страхових ставок і змушують прибережні країни Чорного моря говорити про додаткові заходи безпеки. Парадокс у тому, що чим більше ризику та «сірого» флоту, тим важче забезпечувати безпеку судноплавства без ескалації — і тим більше «тінь» починає впливати на легальні маршрути через страхування, перевірки, затримки.
Географія розширюється
Удар по танкеру Qendil у нейтральних водах біля узбережжя Лівії став першим публічно підтвердженим випадком атаки «тіньового» танкера в Середземному морі — більш ніж за 2000 км від України.
Чорне море вже «піднімає ціну ризику»
Після атак на танкери, що прямували до Новоросійська, страхові ставки воєнного ризику зросли, а Анкара публічно назвала удари по комерційних суднах «неприйнятними». Глава МЗС Туреччини назвав атаки «дуже страшними», заявляв про вплив на безпеку навігації та торгівлю, і що тему обговорювали на рівні НАТО та з Румунією/Болгарією. Воєнний ризик для типового 7-денного рейсу зріс до 0,5% (з 0,4% тижнем раніше) для заходів в українські порти; для російських чорноморських портів — до 0,65–0,8% (із ~0,6%). Це важливо, бо страхова «надбавка за ризик» лягає у фрахт, а далі — в ціну логістики, графіки поставок і готовність операторів/банків/страховиків мати справу з «сірими» перевезеннями.
Санкційна рамка змінюється
ЄС довів число санкціонованих «тіньових» суден майже до 600 і забороняє їм доступ у порти та морські послуги; паралельно у G7/ЄС обговорюють жорсткіший режим — повну заборону морських сервісів для перевезень російської нафти з потенційним стартом на початку 2026-го. ЄС і G7 обговорювали заміну “цінової стелі” на повну заборону морських сервісів (страхування/перевезення/послуги), з потенційним стартом на початку 2026 року. Окремо наводяться дані: понад 90% морського експорту російської нафти (~3,5 млн бар./день цього року) йшло до Китаю, Індії та Туреччини (Kpler), і ключове питання — чи зміниться поведінка покупців під нові ризики/знижки.
Американський фактор
The Atlantic пише, що адміністрація Трампа не заперечувала проти ударів по «тіньовому флоту», хоча Білий дім офіційно це не коментував.
Чи “вб’є” це експорт РФ
Навіть при серії успішних атак Росія, ймовірно, шукатиме обхідні варіанти: більше старих суден, інші прапори/власники, перевалки “ship-to-ship”, нові маршрути. Це прямо випливає з логіки ринку, яку описує Reuters: «тіньовий флот» великий, а попит в Азії зберігається, питання — в ціні ризику та здатності Заходу примусити виконувати обмеження.
При цьому навіть порожні танкери — це удар не стільки “по барелях тут і зараз”, скільки по вартості та передбачуваності логістики (страхування, затримки, вимоги безпеки).
Ризики й межі ефекту: що може піти «не так»
- Ескалація й відповідь РФ. Москва може намагатися «підняти ставки» на морі або тиснути на Україну ударами по портовій/прибережній інфраструктурі, паралельно граючи на страхах Анкари щодо безпеки в прилеглих водах.
- Політичний спротив партнерів. Що ближче атаки до «чутливих» зон і чим відчутніший ефект для страхування/перевезень, тим сильнішим може бути тиск «не розхитувати» морську торгівлю. При цьому The Atlantic підкреслює: Києву важливо витримати і «зворотну хвилю» від союзників, і реакцію ворога.
- Екологічний фактор. Удари по танкерах завжди несуть ризик розливу, навіть якщо судна «порожні» (у танках можуть бути залишки продуктів/пального, плюс ризики пожежі/аварійної буксировки).
- Обмеженість прямого впливу. Навіть масштабування кампанії не гарантує швидкого «перекриття крана»: ринок адаптується через інші судна, перевалку, змішування сортів, інші прапори й страховиків — саме тому паралельно йдуть дискусії про жорсткіший санкційний режим (аж до повної заборони морських сервісів).
Україна переводить війну на рівень, де кожен “тіньовий” барель починає коштувати дорожче — через ризик, страхування й політичний тиск на санкційне виконання. Якщо Захід паралельно справді затягне “морські гайки”, а Україна утримає темп ударів, у Москви стане менше простору для торгу — але ризик відповідної ескалації на морі також зростає.
За матеріалами unian.ua
