Футбол і вільна торгівля: як мундіаль ЧС-2026 і перегляд USMCA (угода про вільну торгівлю між Сполученими Штатами, Мексикою та Канадою) можуть перетворити «свято Північної Америки» на політичний стрес-тест.
У 2026 році Північна Америка отримає рідкісний шанс показати себе як єдиний, конкурентний і відкритий економічний простір — і водночас як регіон, здатний бездоганно організувати найбільшу спортивну подію планети. Чемпіонат світу з футболу (червень–липень 2026) і перегляд угоди про вільну торгівлю USMCA (липень 2026) мали б стати двома крилами однієї історії: про партнерство США, Канади та Мексики.
Але реальність — інша. На обидві події падає тінь внутрішньої політики США та стилю Дональда Трампа: спорт стає важелем для демонстрації сили, а торгівля — майданчиком, де виграє той, хто першим підвищить ставки. У результаті 2026-й може стати роком, коли «три господарі» відчують: спільний бренд Північної Америки — це не гарантія єдності, а перевірка на витривалість.
Читайте також: Мистецтво «мирної угоди» по-українськи:
як Київ продає Трампу економічний мир на $800 млрд — і що в цьому реально працює
Два мегакалендарі, які накладаються один на одного
ЧС-2026 — перший в історії футбольний мундіаль, який прийматимуть одразу три країни. Символічно це мало б підкреслити регіональну інтеграцію: кордони відкриті для бізнесу, логістика працює, партнерство стабільне.
Але в самому дизайні турніру вже закладена асиметрія: США приймуть 78 із 104 матчів, тоді як Мексика та Канада — по 13. Формально — питання інфраструктури, місткості стадіонів і комерційної логіки. Фактично — демонстрація, хто тут «старший партнер».
Тепер додайте липень 2026, коли стартує перегляд USMCA. За процедурою сторони мають вирішити:
- продовжити дію угоди ще на 16 років, або
- перейти до формату щорічних переглядів до потенційного «автоматичного» завершення у 2036-му, або
- у крайньому сценарії — вийти з угоди, попередивши за шість місяців.
Виходить, що в один сезон — спочатку глобальна вітрина, потім — реальна торгова битва, де на кону гроші, робочі місця і геополітична конкурентність.
Читайте також: Як Росія хотіла «обміняти» Україну на Венесуелу — і що (не)втратив Путін після захоплення Мадуро США
Чому USMCA — це не «угода про тарифи», а конструкція, яка тримає регіон разом
USMCA (наступниця NAFTA-Північноамериканська угоду про вільну торгівлю) — це про те, що Північна Америка працює як один виробничий механізм. Його сила не в тому, що країни просто «торгують одна з одною», а в тому, що вони спільно виробляють.
Автомобілі, електроніка, побутова техніка, агропродукція — у багатьох секторах товар перетинає кордон кілька разів, перш ніж потрапляє на полицю магазину. Це створює ефект масштабу, який важко відтворити поодинці:
- США дають капітал, інновації, управлінські стандарти і найбільший ринок.
- Канада — ресурси та енергетику.
- Мексика — виробничі потужності й робочу силу для масового складання та компонентної бази.
У сумі це формує ланцюги постачання, які дозволяють регіону конкурувати з Азією, зокрема з Китаєм. Але саме через таку «прошивку» кордонами USMCA має слабке місце: будь-який політичний збій одразу стає виробничим, а отже — інфляційним і соціальним.
Хто найбільш вразливий — і чому удар відчує кожен
Найочевидніший ризик — для Мексики: понад 80% її експорту йде на північ. Для неї USMCA — це не опція, а інфраструктура економіки.
Але й Канада не має «легкого виходу»: приблизно три чверті експорту спрямовано до США.
Навіть США, які здаються найбільш автономними, залежать від сусідів: майже чверть американського експорту йде до Канади та Мексики — часто у секторах, де політика швидко перетворюється на кризу (агро, енергетика, компоненти для промисловості).
Це важливий нюанс: торгова війна в межах Північної Америки не має переможця, бо ланцюги спільні. Удар по одному партнеру — це удар по собівартості всіх.
Чотири вузли конфлікту: де переговори можуть «зламатися»
Перегляд USMCA не буде абстрактною дискусією. Він крутиться навколо кількох тем, які легко стають політичними гаслами.
Правила походження в автопромі: «скільки Північної Америки в одному авто»
Тут йдеться про те, яка частка автомобіля має бути вироблена в регіоні, щоб отримувати тарифні переваги. Для політиків це зручно: можна говорити про «повернення виробництва», «робочі місця», «справедливі умови». Для бізнесу — це ризик перерахунку ланцюгів, контрактів і інвестицій.
«Китайський обхід» через Мексику: головний сюжет для Вашингтона
Трамп та його оточення можуть просувати тезу, що Мексика стала «воротами» для китайських компаній у регіональні ланцюги. Це відкриває простір для вимог: посилити контроль інвестицій, підняти мита, запровадити фільтри за походженням капіталу або технологій.
Нетарифні бар’єри Канади: молочний сектор як символ
Питання доступу до канадського ринку молочних продуктів — класичний приклад того, як внутрішня політика й лобі здатні «заклинити» переговори навіть при загальному бажанні зберегти угоду.
Енергетична політика Мексики: роль державних компаній
Будь-які преференції держкомпаніям в енергетиці — це червона ганчірка для інвесторів і партнерів, які очікують рівних умов. Для Мексики — це питання суверенітету та моделі розвитку. Для США — потенційний важіль тиску.
Футбол як політичний індикатор: що турнір уже показує про баланс сил
ЧС-2026 мав би бути «м’якою силою» регіону. Але коли політик говорить про «перенесення матчів подалі від небезпечних міст», це сигнал не про логістику, а про готовність перетворювати глобальну подію на внутрішньополітичний сюжет.
Тут важливе не те, чи має президент формальні повноваження керувати календарем FIFA. Важливіше — що сама риторика підштовхує партнерів до висновку: домовленості можуть стати заручниками передвиборчої кампанії.
А якщо так, то й перегляд USMCA сприйматиметься не як технічна процедура, а як серія демонстративних раундів — хто кого «продавить» для телевізійної картинки.
Дві стратегії партнерів: Канада і Мексика грають по-різному — і це може зіграти проти них
Канада: «жорстка позиція і критика розриву»
Оттава може вибудовувати лінію на принципах: передбачуваність, правила, взаємна вигода. Це сильна позиція в переговорах «на папері», але слабша в медіаполітиці, де перемагає простий меседж.
Мексика: «знизити напругу і домовитися»
Президентка Клаудія Шейнбаум, робить ставку на прагматизм: частково погоджуватися на вимоги, щоб не допустити торгової ескалації. Звідси — ініціативи про контроль інвестицій (зокрема китайських) і натяки на додаткові мита для імпорту з країн без угод про вільну торгівлю.
Ризик для обох у тому, що різні підходи полегшують Вашингтону тактику «розмови окремо» і послаблюють тристоронню єдність.
Внутрішня політика: справжній двигун ризику
У 2026-му торгівля й безпека міцно переплетені з електоральними мотивами.
- США готуються до проміжних виборів у листопаді 2026. Трамп (і загалом республіканська повістка) отримує стимул доводити «жорсткість» — на міграції, митах, наркотрафіку.
- Мексика має делікатний баланс: працювати з Трампом і одночасно не виглядати країною, якій диктують умови. Плюс — нервовість інвесторів через судову реформу та обмежені ресурси для інфраструктурних стимулів.
- Безпекова тема (картелі, наркотики, кордон) може «вистрілити» сильніше за торгівлю: радикальні заклики до ударів по цілях у Мексиці здатні перетворити переговори USMCA на дипломатичну кризу.
І тоді футбол виглядатиме дрібницею — але саме він може стати першим майданчиком, де нерви «проступлять» назовні.
Три сценарії після липня 2026: що реально може статися
Сценарій 1. Продовження угоди на 16 років
Найраціональніший варіант для економіки: бізнес отримує горизонт планування, ланцюги постачання — стабільність, ціни — менше ризиків. Але ймовірно, що це буде «продовження з болем»: із пакетом поступок і нових обмежень (насамперед навколо Китаю та правил походження).
Сценарій 2. Щорічні перегляди до 2036 року
Компроміс, який політикам легко продати як «контроль» і «перевірку виконання», але для бізнесу це майже постійна невизначеність. Інвестиції можуть гальмуватися, особливо там, де рішення окупаються роками (автоіндустрія, енергетика, інфраструктура).
Сценарій 3. Вихід з угоди
Менш імовірний, але не нульовий варіант, якщо переговори перетворяться на серію ультиматумів. У такому разі шок буде взаємним: зрив ланцюгів, подорожчання, політичні звинувачення — і швидка хвиля антагонізму в Канаді та Мексиці.
2026-й покаже, чи Північна Америка — союз, чи просто взаємозалежність
У ідеальному світі ЧС-2026 мав би закріпити образ Північної Америки як спільного простору — відкритого, сучасного, інтегрованого. А перегляд USMCA мав би підтвердити, що регіон не просто «вигідно торгує», а стратегічно діє як блок у конкуренції з Азією та Китаєм.
Але в реальному світі 2026-й перетворюється на тест: чи здатні США, Канада і Мексика втримати правила гри, коли політика вимагає видовищ і швидких перемог. І якщо ця історія зірветься — футбол стане лише красивою декорацією до набагато жорсткішої сцени: перегляду торгового фундаменту, на якому стоїть економіка регіону.
За матеріалами nv.ua
