Притула, Залужний, Стерненко і «тінь виборів»: навіщо Зеленський збирає потенційних суперників на тлі американської вимоги голосування.
Сюжет, який Bloomberg підсвітив 17 січня, зводиться до однієї тези: на тлі переговорів зі США про рамковий мирний план, де фігурує пункт про вибори “якнайшвидше після припинення вогню”, Володимир Зеленський почав активніше зустрічатися з популярними публічними фігурами, яких потенційно можуть сприймати як його конкурентів у майбутньому.
Ці зустрічі не доводять, що вибори “вже завтра”. Але вони показують, що політичне поле поступово переходить у фазу післявоєнного позиціювання — і Банкова намагається не увійти в цю фазу з конфліктами на флангах та репутаційними пробоїнами.
Хто ці «потенційні суперники» і що реально відомо про зміст контактів
Валерій Залужний: символ військового авторитету і “природний” центр тяжіння
Bloomberg трактує зустріч із Залужним як контакт із фігурою, яку “багато хто вважає головним суперником” президента у разі виборів. Зустріч 15 січня відбулася і була публічно підтверджена, а публічні меседжі зводилися до дипломатичних пріоритетів та завдань.
Політичний сенс такого контакту навіть без прямої «виборчої» розмови:
- зняти взаємну напругу до старту післявоєнного циклу;
- зафіксувати «єдність ключових постатей» у момент, коли переговорний трек зі США активізується.
Сергій Притула: довіра волонтерського середовища та “інфраструктура підтримки”
Публічно Зеленський описував розмову як координацію держави й волонтерів. Bloomberg додає важливий штрих: сам Притула заявив, що політичні питання не обговорювали, натомість фокус був на юридичних перешкодах для добровольців.
Політичний сенс контакту тут подвійний:
- прагматичний – ефективність волонтерських механізмів під час війни;
- репутаційний – зв’язок із середовищем, яке має високий кредит довіри й різко реагує на корупційні сигнали.
Сергій Стерненко: активізм, дрони, мобілізація громадської енергії
За повідомленнями медіа, обговорювали підтримку війська, розвиток «дронової» складової та координацію з волонтерами, й домовлялися про співпрацю.
Політичний сенс тут схожий: не стільки “коаліція під вибори” в прямому вигляді, скільки канал взаємодії з аудиторіями, які впливають на легітимність влади під час війни.
Чому Bloomberg читає це як «підготовку до виборів»
Bloomberg в’язує зустрічі в один ланцюг через дві рамки:
- Американсько-переговорна рамка: у 20-пунктному плані, який обговорювали Україна і США, фігурує зобов’язання провести президентські вибори “якнайшвидше” після припинення вогню.
- Внутрішньополітична рамка: «вікно» потенційних виборів виникає після важкого антикорупційного удару по енергетичному блоку держави.
До цього додається теза політолога Володимира Фесенка: Зеленський «промацує ґрунт» і думає про майбутнє, а мета може полягати або в налагодженні стосунків із потенційною опозицією, або в спробі залучити популярних діячів як союзників.
Ключова дилема: вибори потрібні для легітимації “після війни”, але під час війни — майже нерозв’язна логістика
Тут важливо розвести два рівні:
Рівень 1. Політична логіка партнерів
З точки зору західної політики, вибори після припинення вогню — стандартний елемент нормалізації: поновлення циклу підзвітності, формальне “перезапускання” мандату, зняття простору для пропагандистських тез про «нелегітимність».
Рівень 2. Українська правова й безпекова реальність
Позиція Зеленського: під час воєнного стану вибори заборонені, а навіть після припинення вогню потрібні гарантії безпеки та рішення щодо мільйонів переміщених громадян і військових на фронті.
Саме тому серія зустрічей із популярними публічними фігурами виглядає як підготовка не стільки до дати виборів, скільки до сценаріїв, у яких виборчий фактор стане частиною переговорного пакета.
Кремлівський контрхід: «вибори» як інструмент тиску, а не шлях до миру
Путін 19 грудня заявляв, що РФ “може утриматися” від ударів углиб України в день голосування, натякаючи на можливість «гарантій безпеки». У відповідь Зеленський публічно наголошував: Україна не погодиться, щоб Росія будь-як «контролювала» українські вибори.
Кремлівська позиція: проведення виборів в Україні саме по собі не стане для Москви причиною завершити війну, і тема може використовуватися як привід для затягування переговорів.
То це все-таки «кампанія» чи «управління ризиками»?
Найточніше формулювання за сукупністю фактів таке:
Зеленський не запускає виборчу кампанію, але він готує політичне поле до можливого “виборчого вікна” після ceasefire — і намагається зайти в це вікно з мінімумом конфліктів, максимумом каналів до популярних середовищ та з оновленою внутрішньою архітектурою Офісу.
Це не гарантує “союзів”. Але зменшує ризик, що після припинення вогню політична конкуренція одразу перетвориться на дестабілізацію.
Маркери, за якими буде видно, чи це справді “під вибори”
Якщо найближчими тижнями (місяцями) з’являться:
- системні законодавчі кроки під виборчу процедуру “після припинення вогню” (правила, строки, спецмеханізми голосування для військових/ВПО/діаспори),
- інституційна підготовка (ЦВК, реєстри, безпекові протоколи),
- публічне “пакетування” союзів (спільні заяви, рольові домовленості),
— тоді інтерпретація Bloomberg набуде більшої ваги. Якщо ж зустрічі залишаться разовими й без інституційного продовження, це радше виглядатиме як кризовий політичний менеджмент на тлі переговорів і антикорупційного тиску.
Серія зустрічей Зеленського із Залужним, Притулою та Стерненком виглядає як управління ризиками напередодні можливого «виборчого вікна» після припинення вогню: президент одночасно знижує конфліктність із популярними фігурами, підсилює зв’язок із середовищами високої довіри та демонструє партнерам керованість внутрішньої політики на тлі переговорів зі США і корупційного тиску. Це ще не старт кампанії, але вже — формування післявоєнних коаліцій і правил гри.
За матеріалами bbc.com
