Січень 2026-го показав стару істину української енергетики у воєнний час: дефіцит — це не лише “скільки мегават виробили або імпортували”, а й “чи здатна мережа довезти ці мегавати туди, де вони найбільше потрібні”. Саме тому у фокусі наради з правлінням НЕК «Укренерго» 19 січня опинилося завдання посилити передачу електроенергії із західних регіонів на схід, аби ефективніше розподіляти власний та імпортний ресурс і скоротити тривалість відключень у найбільш енергодефіцитних областях.
Заява прозвучала на тлі нових ударів по енергетичній інфраструктурі та вимушених аварійних відключень у частині регіонів.
Що стоїть за формулюванням “Захід → Схід”, які інструменти названі урядом, де швидкі ефекти, а де — середньострокова інфраструктурна робота?
Чому “Захід → Схід” взагалі став центральною темою
Коли енергосистема отримує пошкодження (генерація, підстанції, лінії), держава опиняється у двох паралельних задачах:
- Знайти ресурс: відремонтувати генерацію, підключити резервні джерела, залучити імпорт.
- Доставити ресурс: провести його магістральними мережами туди, де дефіцит найгостріший.
У мирний час пункт №2 часто “невидимий” для споживача. Але у кризовому режимі саме пропускна здатність мереж перетворюється на “вузьке місце”: електрика може бути “десь у системі”, але не мати технічної можливості оперативно перетекти в потрібному обсязі до конкретних дефіцитних регіонів.
Це і є логіка заяви Шмигаля: розширення можливості передачі має дозволити ефективніше розподіляти як власну, так і імпортовану електроенергію та скорочувати відключення там, де ситуація найважча.
Що конкретно входить у “розширення мережі”: ремонти та нове будівництво
У комунікації уряду зафіксовано дві рамки робіт:
- ремонти пошкоджених об’єктів,
- розбудова нових мереж.
Це важливо, бо дає відповідь на питання “коли буде ефект”:
- ремонти — це найчастіше шлях до відчутного результату швидше: повернули в роботу елемент мережі — зняли частину обмежень, зменшили ризик аварійних відключень;
- нова розбудова — зазвичай середньострокова траєкторія, яка знижує системний ризик на майбутнє: додаткові “коридори” передачі, резервування, стійкість до повторних пошкоджень.
При цьому уряд свідомо “зшиває” тему внутрішньої передачі з темою імпорту, бо без посиленої внутрішньої магістралі імпортний ресурс часто не дає максимального ефекту.
ЄС-імпорт і міждержавні інтерконектори: “додати мегавати” і мати змогу їх завезти
Одним із ключових завдань на засіданні названо розширення технічних можливостей імпорту з ЄС, зокрема через розбудову міждержавних інтерконекторів.
Тут принципова відмінність між двома речами:
- доступна технічна пропускна здатність перетинів – скільки фізично може пройти електроенергії через міждержавні лінії;
- ринкові умови імпорту – ціни, попит та контракти, які визначають, скільки реально куплять.
На початку 2026 року «Укренерго» комунікувало, що максимальна пропускна здатність для імпорту з ЄС у січні зросла до 2 450 МВт для спільного блоку Україна–Молдова (попереднє значення — 2 150 МВт), підкреслюючи одночасно технічну й цінову складові імпорту.
Отже, “інтерконектори” в урядовій логіці — це не абстракція, а інструмент:
- збільшити “стелю” імпорту в найважчі періоди,
- зробити систему більш маневровою під час піків споживання,
- розширити простір для антикризових диспетчерських рішень.
Розподілена генерація: як зменшують залежність від “далекого перетоку”
Другий великий блок — максимально спростити підключення розподіленої генерації: когенераційні установки та потужні генератори.
Ідея проста: якщо частину дефіциту можна закрити локально, ближче до споживача, то:
- падає навантаження на магістральні “коридори” передачі,
- легше “втримати” регіони, де мережа пошкоджена або працює з обмеженнями,
- швидше відновлюється живлення критичних об’єктів.
Щоб ця логіка працювала, потрібна не лише техніка, а й швидкі процедури. 16 січня Шмигаль, у контексті енергетичної НС, говорив про скорочення строків підключення резервного енергетичного обладнання до 2 днів на кожен етап: розгляд та погодження, техумови, обстеження й опломбування вузла обліку.
Це — класичний “швидкий важіль”: він не замінює магістральну інфраструктуру, але дозволяє швидше додавати мегавати там, де вони критично потрібні вже зараз.
Швидкі ремонти “біля фронту” та фізичний захист: укриття, РЕБ, ППО
Окрема частина порядку денного — швидкі ремонти електромереж і підстанцій у прифронтових регіонах разом із Держспецтрансслужбою та обговорення захисту за допомогою інженерних рішень і засобів протидії загрозам (укриття, РЕБ, ППО).
Цей блок — про те, що у 2026-му енергетика конкурує не лише з морозом і піком споживання, а й з ритмом повторних атак.
Тому урядова рамка “швидко відремонтувати та краще захистити” — це спроба зменшити:
- час простою пошкоджених елементів мережі,
- ймовірність повторних уражень по “вразливих місцях”,
- масштаб аварійних відключень, коли диспетчер змушений миттєво знімати навантаження.
Цифровізація та “менше паперів”: чому це теж елемент енергетичної стійкості
Шмигаль окремо згадує про скорочення звітності та бюрократії за рахунок цифрових інструментів, щоб швидше ухвалювати антикризові рішення.
На практиці в енергетиці це означає: якщо система живе в режимі швидких перемикань, аварійних ремонтів, перекидання резервного обладнання та підключення додаткових джерел, то швидкість погоджень стає такою ж критичною, як швидкість ремонту. У кризі паперова “інерція” легко перетворюється на додаткові години (дні) відключень.
Як це відчує споживач: що зміниться в логіці відключень
Чому “графіки можуть не діяти”
У період різкого погіршення ситуації система переходить до аварійних відключень, і тоді звичні погодинні графіки можуть відходити на другий план. 19 січня «Укренерго» прямо повідомляло, що попередньо оприлюднені графіки в регіонах з аварійними відключеннями наразі не діють, доки енергетики стабілізують систему.
Режим надзвичайної ситуації в енергетиці означає інші правила оперативного керування, коли пріоритетом стає утримання критичної інфраструктури та стабільності системи.
Де очікувати найпершого ефекту
Найшвидше потенційно дають результат:
- ремонти пошкоджених елементів мережі (кожне “повернуте” обладнання знімає обмеження);
- прискорене підключення резервних та розподілених джерел (локально підсилює дефіцитні вузли).
Середньостроково працює:
- розширення коридорів передачі та інтерконекторів (зміна “архітектури” пропускної здатності).
Межа очікувань
Навіть ідеальна логістика електрики не скасує відключення автоматично, якщо удари та погода формують глибокий дефіцит. І саме тому в урядовому пакеті рішення зведені в “пучок”:
- мережа
- імпорт
- розподілена генерація
- швидкі ремонти
- захист
- де-бюрократизація.
Контекст: енергетична надзвичайна ситуація як “режим управління кризою”
Заява Шмигаля 19 січня не виникла в вакуумі. 14 січня президент Володимир Зеленський анонсував надзвичайну ситуацію в енергетичному секторі на тлі атак і морозів, пояснюючи це необхідністю швидших рішень та більшої гнучкості.
Власне, нинішній курс уряду — це спроба “перепрошити” систему так, щоб:
- менше залежати від одиничних вразливих вузлів,
- швидше підключати все, що може дати додатковий мегават,
- і мати ширший маневр між регіонами та імпортом.
Що означає формула “кожен мегават важливий”
Фраза Шмигаля “важливий кожен мегават” у 2026 році читається буквально: мегават має значення лише тоді, коли його можна оперативно “монетизувати” в кіловат-години для людей і критичних об’єктів.
Саме тому ставка робиться не на один “чарівний” інструмент, а на зв’язку:
- посилення передачі “Захід → Схід”,
- інтерконектори та імпорт,
- розподілену генерацію і швидке підключення резервів,
- швидкі ремонти та захист,
- цифрове скорочення бюрократії.
Ефект від цього пакета найбільш імовірний не у вигляді повного зникнення відключень, а як скорочення тривалості та частоти найжорсткіших відключень у найбільш дефіцитних регіонах, якщо темпи робіт не “перекриватимуться” масштабом нових уражень.
Після наради з правлінням НЕК «Укренерго» перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики Денис Шмигаль озвучив пакет невідкладних завдань, який зводиться до простого принципу: взяти кожен доступний мегават (власний, імпортний, розподілений) і доставити його туди, де дефіцит найбільший. Ключовий акцент — посилення здатності передавати електроенергію із західних регіонів на схід, де потреба в ресурсі зараз найвища, щоб зменшити тривалість відключень.
За матеріалами suspilne.media
