20 січня 2026 року новопризначений міністр оборони Михайло Федоров провів зустріч із медіа і фактично окреслив «дорожню карту» своєї роботи: перезібрати управління Міноборони під вимірювані показники, зробити дані та технології центральним інструментом війни, масштабувати дронову та протидронову спроможність, а також запропонувати партнерам унікальну цінність — доступ до бойових даних для навчання AI. І ціль різко підняти темп щомісячних втрат російських сил. Саме друга теза — через прямолінійне формулювання — стала інформаційною бомбою дня.
Хто такий Федоров у ролі міністра оборони — і чому це важливо
Призначення Федорова міністром оборони Верховна Рада підтримала 14 січня 2026 року. В західних медіа він описується як молодий технократ і колишній віцепрем’єр та міністр цифрової трансформації, який під час війни асоціювався з масштабуванням технологічних рішень (зв’язок, дрони, цифрові сервіси).
У зверненні до парламенту він одразу окреслив головний принцип: неможливо воювати новими технологіями зі старою організаційною структурою — потрібні реформа, прозорість, боротьба з корупцією та управлінська «культура довіри».
Цей «менеджерський» підхід важливий для розуміння того, як і навіщо у його публічній риториці з’являються гранично конкретні цифри.
«Зламати парадигму: Міноборони — не лише про закупівлі»
Ключовий управлінський меседж Федорова — Міноборони має перестати бути «відомством про постачання» і стати центром системного менеджменту, координації та цивільного нагляду. Він кілька разів повторив логіку: без чітких задач система деградує, а посади мають утримувати лише ті, хто дає вимірюваний результат.
У приклад він ставить підхід Мінцифри: прозорі дані про витрати та ефективність, можливість бачити «де втрачаємо ресурс» і швидко змінювати рішення. Цю управлінську модель він прямо обіцяє перенести в Міноборони.
Дві «вимірювані цілі», які він назвав публічно
На зустрічі Федоров сформулював дві рамкові цілі, в його подачі — саме як KPI-логіка війни:
- Перебудова менеджменту та кадрової моделі – заміна «паперових» процесів, синхронізація, відповідальність за результат.
- Нарощування місячних втрат противника до рівня, який стане для РФ критичним — він озвучив конкретну цифру (50,000 на місяць) та прив’язав її до верифікації на відео як до «даних, що дозволяють рахувати» (попередній місяць оцінюється приблизно у 35 000). Міноборони мають деталізовані верифіковані дані щодо втрат РФ і через механізм “Е-бали” як елемент обліку та оцінки ефективності підрозділів і засобів ураження.
Важливо: сам факт такого формулювання показує його стиль — «математика війни» і управління через метрики, а не через загальні декларації.
Дані як «козир» і пропозиція союзникам: тренування AI на українському бойовому масиві
Одна з найрезонансніших тез зустрічі — Україна планує почати ділитися бойовими даними з союзниками, щоб ті могли навчати моделі штучного інтелекту на реальному «фронтовому» датасеті: системно зведені бойові статистики та величезні масиви відео з дронів.
Федоров прямо називає цей масив даних однією з українських «карт» у взаємодії з партнерами та говорить про попит на такі дані. Також він згадав намір посилити співпрацю з аналітичними та дослідницькими інституціями на кшталт RAND (американський аналітичний центр), CSIS (Центр стратегічних і міжнародних досліджень) та RUSI (Королівський Об’єднаний інститут оборонних досліджень).
Сюжет тут подвійний:
- для України — це спосіб конвертувати унікальний досвід у технологічні рішення та підтримку;
- для партнерів — можливість будувати AI-рішення на даних, яких «у мирних армій» просто немає.
«Mission Control» для дронів: закрити весь цикл від закупівлі до бойового застосування
Окремим блоком Федоров описав проєкт Mission Control — систему, де кожен екіпаж має фіксувати тип БпЛА, маршрут та точку застосування, місце запуску та інші параметри, щоб:
- бачити реальну ефективність застосування,
- пов’язати закупівлю → доставку → використання на полі бою в один керований контур.
Це логічне продовження його «data-driven» підходу (керований даними): якщо є повний ланцюжок даних, можна швидше змінювати тактику, тактико-технічні характеристики, логістику й пріоритети виробництва.
Дронова війна 2026: перехоплювачі, «дроново-штурмові» підрозділи, полювання на операторів
На зустрічі з медіа Федоров описував війну як змагання масштабів і швидкості інновацій, де безпілотники — ключовий інструмент.
Перехоплювачі як «дешева ППО»
Він навів приклад роботи над дронами-перехоплювачами і заявив про масштабування поставок (у викладі UNITED24 — аж до десятків тисяч одиниць у місяць: цього місяця очікується постачання 40000 таких перехоплювачіх), а також про модель стимулювання розробників через оплату за підтверджений результат ураження. Паралельний контекст цього напряму з боку ОП: Зеленський напередодні говорив про трансформацію ППО з фокусом на мобільні групи та перехоплювачі.
«Дроново-штурмові» підрозділи
Федоров анонсував створення дроново-штурмових підрозділів з іншою «штаткою» та доктриною застосування дронів — як окремий елемент майбутньої тактики.
Фокус на знищенні ворожих операторів дронів
Також звучала теза про формування підрозділів, які спеціалізовано «полюють» на операторів ворожих БпЛА, і масштабування цього досвіду (частина зустрічі проходила у закритому форматі для українських та іноземних журналістів).
Заміна DJI Mavic: зменшити залежність від китайських рішень
Ще одна практична лінія — український замінник широко вживаних китайських дронів (DJI Mavic). Федоров говорив про тестування рішення вже в січні: із подібною камерою, але з більшим радіусом та дальністю.
Це вписується у загальну логіку: критичні компоненти, зв’язок, БпЛА — зона ризику, де залежність від зовнішніх постачальників може стати стратегічною вразливістю.
Партнерства «на результат»: обмін даними з Британією, Octopus і підготовка до «Рамштайну»
Окремо Міноборони зафіксувало домовленості з британським колегою Джоном Гілі:
- системний обмін даними щодо застосування озброєння,
- розширення співпраці в дослідженнях та розробці,
- акцент на ППО як пріоритет №1,
- спільний проєкт з виробництва дронів Octopus,
- підготовка до наступної зустрічі у форматі «Рамштайн».
Це важливо, бо підкреслює стиль Федорова: партнерства не «про декларації», а про дані, цикл удосконалення й спільні виробничі та інженерні контури.
Важлива пастка термінів: «вбиті» – «втрати»
Саме тут і виникає основний простір для маніпуляцій і хибних висновків.
- У цитатах з медіа-зустрічі використовується формулювання «вбиті».
- Водночас офіційні українські щоденні оцінки Генштабу, оперують ширшим показником «втрат/вибуття», що включає поранених, загиблих та зниклих безвісти. Зокрема, станом на 17 січня у матеріалі наводиться оцінка 1 225 590 (саме як сукупний показник).
Тому коректне читання заяви, якщо відсікти «ударність» формулювання — це радше спроба поставити місячний KPI по підтверджених вибуттях противника та прив’язати його до верифікації, ніж буквальна статистика лише по загиблих.
Контекст фронту: «маргінальні просування» РФ і цифра DeepState
Є ще один елемент контексту: навіть за високих втрат РФ просування залишаються обмеженими.
За даними OSINT-проєкту DeepState, російські сили у 2025 році окупували 4 336 км², що в публікаціях описується як менше 1% території України.
Чому тема «50 тисяч» взагалі виникає: попри великі втрати, Росія певною мірою компенсує їх контрактниками, що дозволяє їй зберігати тиск на фронті.
Дзеркальна проблема України: дефіцит людей, СЗЧ і ухилення від мобілізації
Якщо гучна ціль Федорова спрямована назовні, то його «суха» статистика щодо українських ресурсів — спрямована всередину системи.
У рідкісному для публічного рівня розкритті даних Федоров 14 січня заявляв про близько 2 млн осіб, які розшукуються за ухилення від мобілізації, і приблизно 200 тис. військових, які перебувають у статусі СЗЧ.
Також він говорив про фінансовий розрив потреб Міноборони — мінус 300 млрд грн.
Ці цифри важливі, бо показують: «50 тисяч» у публічній комунікації не існує окремо — воно подається поруч із твердженням, що система має бути перезібрана, інакше Україна програватиме не на полі бою, а в організації війни.
Навіщо йому така риторика: 5 можливих пояснень
Спроба замінити «політичні лозунги» на керовані показники
Федоров явно просуває модель, де війна — це ще й виробництво, логістика, облік, рейтинг ефективності, швидкі рішення та керування даними.
Сигнал апарату Міноборони: «старі правила закінчились»
Фраза про менеджмент і «вимірювані результати» — це публічний мандат на кадрові та процесні зміни.
Збірка технологічної доктрини в один меседж
Mission Control, Е-бали, перехоплювачі, масштабування статистики ефективності — усе це складається в логіку «максимум технологій і даних».
Робота на інформаційний фронт
Жорстка лексика і великі цифри працюють як психологічний тиск і як внутрішня мобілізація уваги до теми ефективності, але водночас створюють репутаційні ризики.
Спроба «перевернути асиметрію людей»
Україна визнає дефіцит людей (2 млн ухилянтів; 200 тис. СЗЧ) — отже політичний сенс технологічної стратегії може бути в тому, щоб зменшувати власні втрати, компенсуючи нестачу піхоти системами дронів, автоматизацією й управлінням точністю.
Що це означає на практиці — і які питання залишаються відкритими
Сильні сторони підходу
- Чітка управлінська рамка (KPI/дані/відповідальність).
- Конверсія унікального українського досвіду в цінність для союзників (AI-тренування, обмін бойовими даними).
- Фокус на дешевших асиметричних рішеннях (перехоплювачі, масовий дроновий контур).
Критичні запитання
- Як саме балансуватимуть «метрики» з бойовою доцільністю, щоб KPI не стимулювали хибні рішення? (ризик будь-якої системи мотивації).
- Який режим доступу та захисту матимуть «бойові дані» для партнерів та підрядників (безпека, контррозвідка, витоки)?
- Чи вдасться швидко «зшити» Mission Control із закупівлями, логістикою і бойовим застосуванням так, щоб система не стала ще одним бюрократичним шаром?
Заява Федорова про «50 тисяч на місяць» — це не лише, і навіть не стільки, про шок-ефект. У поєднанні з його тезами про менеджмент, верифікацію даних, Е-бали та Mission Control вона читається як спроба перевести війну в режим керованої системи показників, де технології, облік і швидкі управлінські рішення мають компенсувати як ресурсні обмеження України, так і здатність РФ поповнювати втрати контрактниками.
За матеріалами kyivindependent.com
