Наприкінці 2025-го українська дискусія про виїзд чоловіків знову стала гарячою: заголовки й соцмережі множили історії про «масову втечу», а на тлі дозволу на виїзд юнаків 18–22 років з’явилися й «приголомшливі оцінки», які потім доводилося уточнювати. На цьому тлі аналітика NGL.media запропонувала рідкісну для цієї теми річ — спробу порахувати порядок величини не за емоціями, а за даними прикордонних служб суміжних держав. Результат — неприємний, але важливий для реалістичного планування: мова про сотні тисяч, однак за цією методикою — не про мільйони.
Центральний підсумок
За оцінкою NGL.media, від початку повномасштабної війни:
- близько 470 тис. чоловіків призовного віку легально виїхали й не повернулися;
- ще щонайменше 70 тис. перетнули кордон нелегально.
Разом — порядку 540 тис. «неповерненців» (у широкому сенсі: легально + нелегально).
Це число не є «остаточною істиною» — але воно задає рамку для розмови, де головне питання вже не «так/ні», а наскільки точна оцінка і що стоїть за її складниками.
Чому Україна сама не може просто «взяти й назвати цифру»
Ключова проблема — публічна статистика України щодо перетинів кордону обмежена: ДПСУ веде загальні обсяги, але без системної деталізації за статтю та віком у відкритих масивах. Саме тому NGL.media пішли «з іншого боку»: запросили помісячні дані в прикордонників сусідніх держав про перетини українськими чоловіками 18–60 з 24 лютого 2022 до листопада 2025, а також — дані про виявлені випадки нелегального перетину.
Це відразу підводить до другого принципового моменту.
Найважливіше застереження: рахують не людей, а перетини
Будь-яка «сира» статистика перетинів кордону не дорівнює кількості осіб. Одна й та сама людина може перетинати кордон десятки разів — і кожен раз буде окремим записом. Тому NGL.media працюють не з «скільки виїхало», а з сальдо: якщо в’їздів до країни більше, ніж виїздів у зворотному напрямку, різниця інтерпретується як ті, хто залишився. А щоб зменшити похибку «повернувся через іншу країну», беруть сукупність напрямків.
Це не ліквідує похибку повністю, але дозволяє перейти від спекуляцій до обґрунтованих інтервалів.
Географія «неповернення»: де осідає найбільше
Польща: найбільший рух, але відносно мале «від’ємне сальдо»
Польща — головний «вхідний» напрямок, бо на неї припадає значна частина пасажиропотоку. Але парадоксально: різниця між в’їздами й виїздами українських чоловіків у польських даних — лише 2,6%, що в абсолюті дає майже 188 тис. чоловіків 18–60, які виїхали після 24.02.2022 і не повернулися.
Чому так? Найімовірніше, Польща часто працює як «хаб»: через неї їдуть далі, повертаються назад, перетинають неодноразово; тому «чиста різниця» менша за обсяги руху.
Румунія та Молдова: менші потоки, але більша «чиста втрата»
Натомість для Румунії та Молдови NGL.media фіксують суттєво вище негативне сальдо: 10,6% і 13,7% відповідно, а сумарно «мінус» через ці два напрямки — понад 342 тис. чоловіків.
Це не означає, що всі вони «осіли» саме в Румунії або Молдові. Радше, ці напрямки можуть бути:
- воротами до інших країн ЄС;
- маршрутами, де частка повторних поїздок менша, тому «чистий залишок» вищий;
- зонами активнішої нелегальної міграції, що підсилює загальне від’ємне сальдо.
Словаччина: «коридор повернення»
Словаччина в цій історії нетипова: там упродовж війни часто фіксують ситуацію, коли в Україну повертаються більше, ніж виїжджають. Автори припускають, що частина тих, хто виїжджав через інші країни, повертається саме через словацький кордон; винятком названо вересень 2025-го, який збігається з рішенням про виїзд 18–22.
Угорщина: «сліпа пляма», яка робить оцінку мінімальною
Угорські прикордонні структури відмовили у наданні деталізованої статистики; це робить підсумок NGL.media мінімальною оцінкою (бо один із напрямків повністю не розкладений).

Чому оцінки «по кордонах» і «по статусах у ЄС» так розходяться
Одна з найчастіших підстав для плутанини — порівняння різних речей.
NGL.media звертають увагу: за даними Євростату, у 2022–2024 роках тимчасовий захист у країнах ЄС отримали близько 1,1 млн українських чоловіків (за двома віковими діапазонами в датасеті). І це — принаймні вдвічі більше, ніж «чиста» оцінка за даними прикордонників сусідніх держав.
Розрив пояснюється кількома механіками, які важливо тримати в голові одночасно:
- Тимчасовий захист — це не «перетин кордону», а адміністративне рішення про статус; він може надаватися тим, хто в’їхав раніше та звернувся пізніше.
- У євростатівських вікових «коридорах» присутні чоловіки 60–64, які не підпадають під українські обмеження виїзду.
- Сам Євростат у щомісячній статистиці показує, що станом на кінець листопада 2025 року під тимчасовим захистом у ЄС перебували 4,33 млн людей, а частка дорослих чоловіків у «запасі» бенефіціарів — 25,7%.
- Динаміка різко реагувала на українське рішення про виїзд 18–22: Євростат прямо пов’язує осінній стрибок частки чоловіків серед нових рішень з указом кінця серпня 2025 року, а в листопаді 2025-го фіксує «відкат» до попередніх рівнів.
Інакше кажучи: «скільки статусів у ЄС» ≠ «скільки не повернулося через кордон». Це дві різні лінзи, і їх не можна механічно накладати одна на одну.
Окремий сюжет: 18–22 років — хвиля була, але не «вибух на мільйони»
Дозвіл на виїзд чоловіків 18–22 наприкінці серпня 2025-го дійсно змінив короткострокову динаміку — але цифри виглядають так, що панічні заголовки часто перебільшували ефект.
За даними, наведеними NGL.media:
- за три місяці дії дозволу до Польщі виїхали понад 120 тис., але понад 60 тис. повернулися;
- до Румунії — майже 44 тис., повернулися ≈27,5 тис.;
- до Словаччини — майже 10 тис., повернулися ≈8,3 тис.
Підсумок «безповоротного» виїзду цієї групи за три місяці — близько 78 тис.
Цей же ефект видно й «зверху» у євростатівській статистиці: зміни в структурі рішень восени 2025-го прямо пов’язуються з відкриттям виїзду 18–22.
Нелегальний сегмент: що означають «70 тисяч» і чому це теж мінімум
Найскладніша частина — нелегальні перетини, бо їх неможливо порахувати «в лоб». Українська сторона фіксує насамперед спроби та затримання, а країни ЄС — виявлених тих, хто вже потрапив на їхню територію.
Наприклад, у травні 2025 року речник ДПСУ повідомляв, що з початку повномасштабної війни прикордонники зафіксували майже 50 тис. військовозобов’язаних, які намагалися незаконно виїхати, але їм завадили; водночас кількість тих, кому вдалося, може назвати лише приймаюча сторона.
У підході NGL.media опора інша: дані кількох сусідніх країн про виявлених нелегалів плюс оцінка там, де даних не дали.
- Румунія зафіксувала понад 31 тис. випадків нелегального перетину.
- Словаччина — 3951, Польща — 1203.
- Для Угорщини та Молдови (які не надали даних) зроблено оціночний «доважок» ≈30–35 тис.
Звідси й виходить обережна сума ≈70 тис.
Важливо: це не «повна кількість усіх спроб» і не «повний реєстр людей», а оцінка мінімального порядку, зібрана з того, що взагалі піддається вимірюванню.
Новий і політично токсичний маршрут: білоруський напрямок
Окремо NGL.media фіксують зростання спроб нелегального виїзду через Білорусь: понад 1400 затриманих на цьому відтинку за 2025 рік (у рази більше, ніж роком раніше). У публічних повідомленнях ДПСУ цю цифру також підтверджували як орієнтовну.
Економіка й ринок праці: перші вимірювані наслідки
Виїзд 18–22 одразу зачепив роботодавців — принаймні як відчуття та кадрові історії. Work.ua у вересні 2025-го провів опитування понад тисячі роботодавців і зафіксував, що помітна частка компаній вже стикається зі звільненнями та відтоком молодих чоловіків цієї вікової групи, з підвищеною чутливістю в сервісних секторах (зокрема HoReCa).
Тут важливий нюанс: навіть якщо «хвиля» не мільйонна, структурний ефект може бути непропорційним. Бо економіку б’є не абстрактна цифра, а:
- вік (вхід у кар’єру),
- концентрація (галузі, регіони),
- тривалість відсутності (повернення за 5–15 років — це інший горизонт планування).
Що ці оцінки кажуть державі: практичні висновки
Висновок 1. «Сотні тисяч» — це вже фактор стратегії, але не вирок «все втрачено»
Порядок величини в 500+ тисяч — це:
- відчутно для мобілізаційного ресурсу,
- відчутно для ринку праці,
- відчутно для демографії.
Але це не підтверджує міфологему про «масовий виїзд мільйонів чоловіків призовного віку», принаймні в логіці «виїхав і не повернувся».
Висновок 2. Угорщина — ключова «дірка» в даних, яку потрібно закривати дипломатично й технічно
Без повної картини по угорському напрямку оцінка залишається мінімальною. Для державної політики це означає: частина рішень ухвалюється в умовах невизначеності, яку теоретично можна зменшити — якщо є канали обміну даними.
Висновок 3. Політика повернення має бути конкурентною, а не лише каральною
ЄС уже вбудовує більш довгі горизонти для українців під тимчасовим захистом і паралельно думає про переходи на інші легальні статуси (робота та навчання) та програми добровільного повернення.
Тому якщо Україна хоче реального повернення значної частини людей, критично важливі:
- безпека і прогнозованість правил,
- зрозумілі траєкторії освіти та працевлаштування,
- житло й інфраструктура,
- зменшення корупційних «сірих зон», які підривають довіру до системи.
Межі методу: де найбільші ризики помилки
Щоб читати ці цифри доросло, варто тримати в голові межі:
- перетини ≠ люди (висока мобільність окремих осіб «роздуває» потоки);
- повернення через інші країни може спотворювати сальдо (частково компенсується агрегуванням);
- різні статистичні системи (кордони проти статуси в ЄС) рахують різні об’єкти;
- нелегальний сегмент завжди оцінюється «знизу» й майже напевно є мінімумом.
Саме тому головна цінність цієї роботи — не «ідеальна точність до людини», а публічна рамка: порядок величини, логіка розрахунку й конкретні точки невизначеності, які можна і треба зменшувати.
Ця тема завжди буде політизованою: бо одночасно про справедливість, війну, виживання сімей, майбутнє ринку праці та довіру до держави. Але якраз тому в ній небезпечно жити міфами. Підхід NGL.media повертає дискусію з режиму «все пропало та всі втекли» у режим «скільки саме, чому так, і що робити, щоб поверталися».
За матеріалами ngl.media


