Україна отримала першу партію американського скрапленого газу у 2026-му: чому це більше, ніж «ще 100 млн кубів»

Коли взимку одночасно тиснуть морози й ризики ударів по енергетиці, газ перестає бути «товаром з біржі» — він стає елементом виживання системи. Саме в такій логіці Нафтогаз оголосив про першу у 2026 році поставку американського скрапленого природного газу обсягом майже 100 млн м³, організовану разом із ORLEN.

Цей вантаж важливий не лише цифрою. Він демонструє, що Україна вміє «під’єднуватися» до глобального LNG-ринку через європейську інфраструктуру — і робити це так, щоб газ фізично заходив у ГТС тоді, коли він найпотрібніший.

Що саме сталося: по суті

  • Поставку скрапленого природного газу зі США наприкінці січня розвантажили на терміналі в Свіноуйсьце, після регазифікації газ надійшов до української газотранспортної системи.
  • Обсяг — майже 100 млн м³. У комунікації Нафтогазу це подано як приблизно місячне зимове споживання для близько 700 тис. родин (орієнтир масштабу, а не «норма» для кожного домогосподарства).
  • Голова правління Сергій Корецький також заявив, що у 2026 році Україна планує імпортувати зі США до 1 млрд м³ скрапленого природного газу, а наступні партії очікують у лютому та березні.

Читайте також: “LNG: чи врятує американський газ Україну взимку 2025/2026?”

Як працює маршрут «США → Польща → Україна» — і чому це ключ

Важливий нюанс: Україна отримує не “танкер у нашому порту”, а газ, який:

  1. у США скраплюють (LNG) для морського транспорту;
  2. у Польщі на терміналі LNG регазифікують (повертають у газоподібний стан) і подають у газотранспортну мережу;
  3. далі газ іде трубопроводами до кордону і в українську ГТС.

Тобто вузловими точками стають не «наявність танкерів», а потужність терміналів і пропускна здатність інтерконекторів.

Читайте також: “Нафтогаз домовився з Orlen про імпорт 300 млн куб. м американського газу з післяоплатою”

Чому саме Свіноуйсьце: “залізна” інфраструктура під LNG

Польський оператор GAZ-SYSTEM у 2025 році завершив розширення терміналу в Свіноуйсьце: з 1 січня 2025-го його річна потужність регазифікації — до 8,3 млрд м³.

Це важлива цифра для України з двох причин:

  • Є запас по інфраструктурі: технічно через Польщу можна проводити значні обсяги, звісно, в межах контрактів і доступних слотів.
  • Диверсифікація входів: чим більше точок доступу до газу в ЄС, тим менше шансів, що один “вузький коридор” стане критичним.

100 млн м³ — це багато чи мало: масштаб без ілюзій

У «побутовій» логіці 100 млн м³ звучить вражаюче. У системній — це радше страхувальна подушка, яка:

  • знімає напругу в пікові морози,
  • дає оператору більше маневру,
  • допомагає проходити періоди, коли ризики від атак на інфраструктуру підвищуються.

Але це не «вимикає проблему» повністю — Україна все одно має працювати з балансом видобутку, імпорту та підземними сховищами газу та з ризиками війни.

Навіщо це Україні саме зараз: практичні причини

Морози це піки споживання

У холодні тижні критично важливо мати додаткові гарантовані молекули — навіть якщо це не «весь обсяг сезону». Саме так Нафтогаз пояснює важливість поставки.

Війна це ризики для енергетики й газової інфраструктури

Коли є ризик ударів, стратегія «все встигаємо купити на споті» стає небезпечною: потрібні заздалегідь законтрактовані партії, маршрути і партнери.

Диверсифікація це мінус “енергетичний вплив” РФ

Сам факт виходу на американський скраплений газ через європейські термінали — це про зменшення простору для шантажу та про включення України в нову архітектуру поставок у Європі.

План на 2026: до 1 млрд м³ зі США — і що може піти не так

Заявлений план — до 1 млрд м³ у 2026 році. Щоб він став реальністю, важливі три умови:

  1. контрактування вантажів, LNG — глобальний ринок, де за партії конкурують регіони;
  2. слоти на терміналах і доступна регазифікація;
  3. стабільні “вікна” транспортування газу через європейські мережі до українського входу.

Не лише Польща: ще один маршрут через Грецію

Показово, що паралельно з «польським коридором» з’являються й інші: угода грецького спільного підприємства, яке планує доставити американський LNG у березні 2026 року на термінал Revithoussa LNG terminal з подальшим транспортуванням до України трубопроводами через Болгарію, Румунію та Молдову.

Для Києва це важливо як стратегія “більше ніж один коридор”: якщо десь виникає обмеження, інший напрямок може частково підстрахувати.

Читайте також: “Імпорт газу: Україна запустила нові маршрути з Греції. Як працює “Вертикальний коридор””

Де в цій історії ДТЕК і Venture Global

Окремий трек — домовленості приватного сектору. ДТЕК у 2024 році оголошував про рамкову угоду з Venture Global щодо постачання американського LNG для України та Східної Європи.

Ключовий сигнал тут простий: формується не один «державний» канал, а кілька паралельних — це підвищує стійкість.

Контекст цифр: імпорт 2025 року і спадщина зими

У 2025 році група Нафтогаз імпортувала 5,7 млрд м³ газу для проходження опалювального сезону; цю цифру публічно озвучувала Юлія Свириденко.

На цьому тлі 100 млн м³ — це не «вся картина», але дуже відчутна партія в моменти пікового навантаження.

Перша партія американського скрапленого газу у 2026-му — це не про “сенсацію”, а про нову норму воєнної енергетики: маршрути, партнери й інфраструктура мають бути готові ще до того, як система входить у стрес. Поставка через Польщу показує, що Україна вже вбудовує себе в європейську LNG-логістику, а плани на 1 млрд м³ — це ставка на масштабування того, що спрацювало в “малому форматі”.

За матеріалами babel.ua

Вверх