Нижче — хронологія історії з українським скелетоністом і його “шоломом пам’яті”: позиції сторін, рішення, переговори, реакції, і те, куди все рухається далі.
Читайте також: “Владислав Гераскевич з’явився на Олімпіаді-2026 у шоломі із зображенням атлетів, яких убила Росія — йому зробили зауваження”
Що саме сталося і чому це вибухнуло
Український спортсмен планував їхати олімпійський старт у шоломі з портретами загиблих через російську агресію представників української спортивної спільноти.
Шолом містив портрети понад 20 українських спортсменів і тренерів, які загинули після повномасштабного вторгнення 2022 року; над ним працювала українська художниця Ірина Проць.
В інтерв’ю для Tribuna Владислав назвав їхні імена та види спорту, якими ті займалися.
Люди, які зображені на шоломі Гераскевича:
- Євген Малишев, біатлоніст;
- Дмитро Шарпар, фігурист;
- Павло Іщенко, стронгмен;
- Максим Галінічев, боксер;
- Андрій Куценко, велогонщик;
- Олексій Логінов, хокеїст;
- Карина Бахур, кікбоксинг;
- Микита Козубенко, стрибки у воду;
- Роман Поліщук, легка атлетика;
- Андрій Яременко, греко-римська боротьба;
- Тарас Шпук, тренер команди Invictus Games;
- Федір Єпіфанов, фехтування;
- Катерина Троян, легка атлетика;
- Володимир Андрощук, легка атлетика;
- Олексій Хабаров, кульова стрільба;
- Дар’я Курдель, танці;
- Іван Кононенко, актор і спортсмен;
- Аліна Перегудова (дитина), важка атлетика;
- Катерина Дяченко (дитина), художня гімнастика;
- Вікторія Івашко (дитина), дзюдо;
- Марія Лебідь (дитина), спортивні танці;
- Назар Зуй (дитина), бокс.
Євген Малишев, біатлоніст
Фото: eurosport.de
У 2018/2019 та 2019/2020 роках Євген виступав у складі Національної збірної команди України серед юніорів. Брав участь у Третіх зимових Юнацьких Олімпійських іграх 2020 року у м. Лозанна (Швейцарія).
Пізніше хлопець підписав контракт зі Збройними силами України. Після початку повномасштабного вторгнення Євген боронив свій рідний Харків. 1 березня 2022 року у віці 19 років спортсмен загинув під Харковом під час бою з окупантами.
Дмитро Шарпар, фігурист
Фото: Янголи спорту
Фігурист Дмитро Шарпар виступав у парі з Анастасією Побіженко. На чемпіонаті України сезону 2015/16 пара завоювала срібну медаль. Також Дмитро з партнеркою виступали на юнацькій Олімпіаді-2016, де стали однією з 10 найкращих пар змагання.
Після завершення спортивної кар’єри Дмитро став учасником льодових шоу. Проте після початку великої війни чоловік став на захист України. 23 січня 2023 року у віці 25 років спортсмен загинув в боях під Бахмутом.
Павло Іщенко, стронґмен
Фото: Управління молоді та спорту
Павло Іщенко був чемпіоном світу і Європи з паверліфтингу, а також чотириразовим чемпіон України з богатирського багатоборства: у 2022, 2023, 2024, 2025 роках.
Павло загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну від російських окупантів, у жовтні 2025 року.
Максим Галінічев, боксер
Фото: Marcus Cyron/wikipedia.org
Максим Галінічев займався боксом із десяти років. У 2017 році став переможцем чемпіонату Європи серед молоді, а у 2018 році здобув срібло на юнацьких Олімпійських іграх. У 2021 році став срібним призером чемпіонату Європи до 22-х років.
Спортсмен долучився до лав захисників України у травні 2022 року. Воював у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді. Двічі був поранений, проте кожен раз повертався до побратимів. Загинув 10 березня 2023 року у віці 22 років під Кремінною Луганської області.
Андрій Куценко, велогонщик
Фото: Янголи спорту
34-річний велосипедист був майстром спорту України міжнародного класу, переможцем і призером міжнародних змагань й учасником чемпіонатів Європи та світу. Разом із родиною Андрій Куценко мешкав в Італії, проте після початку повномасштабного вторгнення чоловік повернувся в Україну.
Спортсмен долучився до лав 47-ї окремої механізованої бригади Маґура Збройних Сил України. Останній бій захисника відбувся 3 липня 2024 року.
Олексій Логінов, хокеїст
Фото: Федерація хокею України
Олексій був воротарем білоцерківської команди Білий Барс. У 2015-му став бронзовим призером чемпіонату України U17, а у 2018 році – чемпіоном України серед молоді U20.
Після початку великої війни спортсмен добровільно долучився до лав захисників. Олексій загинув у віці 23 років 8 листопада 2023 року у Сєвєродонецькому районі Луганської області.
Карина Бахур, кікбоксинг
Фото: Володимир Зібаров/Facebook
17-річна Карина була майстром спорту, чемпіонкою України та Європи з кікбоксингу й козацького двобою. 19 листопада 2025 року спортсменка мала їхати на змагання з кубку світу в Австрію, а 5 грудня відзначати своє 18-річчя.
Проте Карина Бахур загинула внаслідок атаки РФ 18 листопада по Берестину Харківської області. Дівчина бігла до підвального приміщення в будинку, де було укриття, коли отримала важкі поранення.
Микита Козубенко, стрибки у воду
Фото: Facebook Управління у справах фізичної культури і спорту ММР
Козубенко був майстром спорту України зі стрибків у воду, багаторазовим чемпіоном і призером чемпіонатів та кубків України, а також тренером.
Микита загинув 8 червня 2025 року під час виконання бойового завдання у віці 31 року.
Роман Поліщук, легка атлетика
Фото: Facebook Федерація легкої атлетики України
Роман Поліщук займався стрибками у довжину. З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав захисників, служив у 206 батальйоні 241 бригади. Загинув Роман під Бахмутом у березні 2023 року.
Андрій Яременко, греко-римська боротьба
Фото: Янголи спорту
Багаторазовий призер чемпіонатів і Кубків України з греко-римської боротьби, член збірної України був мобілізований у 2025 році. Спортсмен став оператором безпілотних систем у 115-й окремій бригаді Сил територіальної оборони та боронив Україну на Запорізькому напрямку.
4 грудня 2025 року Андрій Яременко загинув, не доживши дев’ять днів до свого 26-річчя.
Тарас Шпук, тренер команди Invictus Games
Фото: Повернись живим
Тарас Шпук із дитинства займався спортом, зокрема трейлом, бігом, велоспортом, хайкінгом. У 2014 році чоловік долучився до лав захисників та боронив Україну у складі одного з добровольчих батальйонів.
З 2019 року почав займатися розвитком ветеранського спорту, а у 2023 році повернувся до війська. У вересні 2025 року стало відомо, що Тарас загинув під час виконання бойової задачі у складі групи спеціального призначення. Чоловіку назавжди 34.
Федір Єпіфанов, фехтування
Фото: Янголи спорту
Федір був одним із найкращих фехтувальників-кадетів у світі на кадетському чемпіонату світу з фехтування у Каїрі 2021-го року, а також був чемпіоном і призером всеукраїнських змагань із фехтування на рапірах.
Єпіфанов мав звання майстра спорту України, проте після початку повномасштабного вторгнення вирішив долучитися до лав захисників. На той момент Федору було лише 18 років. Спортсмен загинув 11 грудня 2023 року поблизу села Вербове Запорізької області.
Катерина Троян, легка атлетика
Фото: Янголи спорту
Катерина Мяу Троян була професійною легкоатлеткою та програмісткою. Навесні 2024 року жінка долучилася до лав захисників України та воювала у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Була операторкою FPV-дронів.
Троян загинула 5 червня 2025 року на Покровському напрямку у віці 32 років. Захисниця та спортсменка отримала важкі поранення під час виконання бойового завдання і наступного дня після цього її серце зупинилося.
Володимир Андрощук, легка атлетика
Фото: Янголи спорту
У 2018 році легкоатлет увійшов до складу національної збірної на чемпіонат Європи U18 із легкої атлетики, а у 2020 році Володимир представляв Україну на чемпіонаті Європи U20, де став шостим у сучасному п’ятиборстві. Андрощук неодноразово ставав призером легкоатлетичних стартів в Україні. У 2019 році Володимир переміг у десятиборстві на чемпіонаті України U20.
25 січня 2023 року стало відомо про загибель спортсмена на фронті. Андрощук захищав Україну на бахмутському напрямку. За два тижні до цього хлопцю виповнилося 22 роки.
Олексій Хабаров, кульова стрільба
Фото: Янголи спорту
Олексій Хабаров був майстром спорту України міжнародного класу з кульової стрільби, багаторазовим чемпіоном країни, членом національної збірної України та тренером.
У 2017 році Олексій встановив національний рекорд у стрільбі з пневматичної гвинтівки на 10 метрів (248,5 очок у фіналі). Здобував медалі на чемпіонатах і Кубках України та міжнародних турнірах.
У серпні 2023 року спортсмен долучився до лав захисників. У серпні 2025 року Олексій загинув під час вогневого контакту з ворогом у районі Шахового Донецької області.
Дар’я Курдель, танці
Фото: Янголи спорту
9 липня 2022 року чемпіонка України зі спортивних танців Дар’я Курдель тренувалася зі своїм батьком на спортмайданчику у Кривому Розі, коли окупанти обстріляли місто з реактивних систем залпового вогню.
Дар’я отримала уламкові поранення в печінку та серце. Лікарі боролися за її життя, проте дівчина померла.
Іван Кононенко, актор і спортсмен
Фото: Янголи спорту
Іван Кононенко входив до команди Василя Вірастюка (важка атлетика та стронґмен), займався моржуванням, був призером і переможцем десятків змагань, зокрема Ukraine Open 2006 Olimp Strongman.
Чоловік боронив Україну з першого дня повномасштабного вторгнення і навіть попри поранення повернувся до побратимів. У листопаді 2024 року зник безвісти під час боїв у Курській області.
9 грудня 2025 року захисника, спортсмена і актора провели в останню путь у Києві.
Аліна Перегудова (дитина), важка атлетика
Фото: Янголи спорту
Аліна була вихованкою Обласної спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з важкої атлетики та Донецького обласного спеціалізованого фахового коледжу спортивного профілю. У свої 14 років дівчина входила до складу спортсменів-кандидатів збірної команди України.
Юна спортсменка загинула під час обстрілу заблокованого Маріуполя, коли разом із мамою вийшла на вулицю. Коли слідом за ними вибіг молодший брат Аліни, російський снайпер убив і його.
Катерина Дяченко (дитина), художня гімнастика
Фото: Янголи спорту
11-річна Катерина загинула у своїй квартирі, коли у березні 2022 року російська авіабомба атакувала цивільних українців у Маріуполі. Дівчинка та її батько загинули одразу. Мама і брат Катерини потрапили у лікарню, на яку пізніше російські злочинці також скинули авіабомбу.
Росія вбила всю родину маленької спортсменки.
Вікторія Івашко (дитина), дзюдо
Фото: Янголи спорту
9-річна Вікторія займалася дзюдо у спортивному клубі. У Міжнародний день захисту дітей, 1 червня 2023 року дівчинка загинула разом зі своєю мамою внаслідок масованої російської атаки по Києву.
За кілька днів до цього Вікторія виходила на татамі та робила свої перші кроки у спорті.
Марія Лебідь (дитина), спортивні танці
Фото: Янголи спорту
15-річна Марія займалася бальними танцями, музикою, захоплювалася вивченням англійської мови та домашнім квітництвом. Була президенткою учнівської ради своєї школи.
14 січня 2023 року Марія Лебідь загинула внаслідок ракетного удару РФ по багатоповерховому будинку у Дніпрі, де мешкала дівчинка. У момент атаки Марія сама була вдома.
Назар Зуй (дитина), бокс
Фото: Янголи спорту
Назар народився у Макіївці Донецької області. Пізніше разом із родиною переїхав у Маріуполь, де окрім боксу почав займатися футболом. Хлопець грав за місцеву футбольну команду та вчився у восьмому класі.
Після початку повномасштабного вторгнення росіяни знищили помешкання родини Назара, тому батьки разом із сином шукали прихисток від війни.
У березні 2022 року родина спустилася в підвал одного з багатоповерхових будинків. 11 березня близько шостої ранку на перший під’їзд цієї багатоповерхівки окупанти скинули бомбу з літака. Мама Ірина, тато Сергій та їхній син Назар загинули миттєво.
Для самого Гераскевича це був не «політичний плакат», а спосіб сказати: Олімпіада відбувається паралельно з війною, і спорт не може вимагати амнезії. Саме тому в українському дискурсі ключовими стали формули на кшталт «пам’ять неможливо дискваліфікувати» і «це — ціна нашої гідності».
Міжнародний олімпійський комітет наполягає: на “полі бою” (тобто безпосередньо під час змагального виступу) не може бути політичних чи “прирівняних до політичних” меседжів, і саме тому шолом не дозволили в офіційному старті.
Ключовий нерв цієї історії: для України це — меморіал і гідність; для МОК — порушення правил “вираження” під час змагання.
Контекст правил: що МОК вважає “не можна”
МОК та медіа, які переказують його позицію, пояснюють рішення логікою “нейтральності”: якщо дозволити один виняток на трасі, інші спортсмени з усього світу теж захочуть виносити на старт свої посили — і тоді арена перетвориться на політичну “дошку оголошень”. Саме цю аргументацію озвучують у заявах МОК і в матеріалах провідних агенцій.
При цьому, за даними Associated Press, спортсменові дозволяли використовувати цей шолом на тренуваннях і казали, що його можна демонструвати в медіазонах, але не під час самого змагального спуску.
На що спирається МОК: правило 50 і «нейтральність» екіпірування
Тут важливо розрізнити дві логіки:
- Загальне правило про “жодних демонстрацій” на олімпійських майданчиках.
В Олімпійській хартії (Rule 50) прямо записано: не допускається жодна демонстрація або політична, релігійна, расова пропаганда в олімпійських зонах. - Окремо — що можна і де саме можна спортсменам.
Для ігор 2026 діють роз’яснення на кшталт Правил щодо самовираження спортсменів: вони розмежовують “field of play” (ділянка, де безпосередньо відбувається спортивне змагання: старт, фініш, арена, церемонії, форма та екіпірування) і зони, де висловлювання дозволені (мікст-зони, пресконференції, інтерв’ю, соцмережі тощо).
Саме через це МОК у цій історії повторює тезу: вшанувати пам’ять можна — але не шляхом видимого меседжу на екіпіруванні під час самого старту.
Чому саме шолом — “червона лінія” для МОК
У багатьох видах спорту є одна деталь, яка все змінює: екіпірування = частина трансляційного “офіційного поля”.
Шолом у скелетоні — це не дрібний аксесуар, а велика площина зображення прямо в кадрі. Для регулятора це створює ризик прецеденту: якщо дозволити пам’ятні портрети (навіть без партійних гасел), завтра різні країни принесуть на “поле гри” свої конфлікти, і арбітр у буквальному сенсі стане редактором політичних меседжів. Саме так МОК зазвичай обґрунтовує жорсткість Rule 50.
Це не означає, що позиція МОК “морально переконлива” — лише пояснює, чому вони впираються саме в момент старту.
Передісторія: чому це не “раптовий конфлікт”
Цей спортсмен і раніше був публічно різким щодо теми війни: Reuters нагадує, що на Олімпіаді-2022 у Пекіні він уже привертав увагу антивоєнним меседжем.
Тобто на Олімпіаді-2026 “шолом пам’яті” став не випадковою акцією, а логічним продовженням його лінії: використовувати олімпійську видимість, аби говорити про війну і втрати.
Хронологія подій
9 лютого: перший публічний сигнал про заборону
За повідомленням Суспільне Спорт, увечері 9 лютого спортсмен заявив, що отримав від МОК заборону щодо використання “шолома пам’яті”, й почав публічно порівнювати цей кейс з іншими прикладами, які він вважав “подвійними стандартами”.
Саме з цього моменту історія переходить із внутрішніх розмов “спортсмен—офіційні особи” у фазу публічного конфлікту.
9–10 лютого: політична й інституційна підтримка з України
Український парламент — Верховна Рада України — публічно закликав дозволити українським атлетам використовувати символи вшанування загиблих і переглянути участь російських та білоруських спортсменів у нейтральному статусі. Це є на офіційному сайті Ради та в новинних переказах.
Паралельно Національний олімпійський комітет України комунікує, що намагається добитися дозволу та захистити право на такий меморіальний жест.
10–11 лютого: переговори, попередження, позиція “або так, або ніяк”
Інформаційний фон цих днів складається з трьох ліній:
- МОК наполягає на правилах і попереджає про наслідки.
- Українська сторона пробує переконати: НОК, чиновники, публічні заяви.
- Спортсмен заявляє, що стартуватиме лише в цьому шоломі, навіть якщо це означатиме відсторонення.
Саме тоді ж він носив шолом на тренувальних заїздах — і це, за даними AP, не було проблемою до моменту, коли мова зайшла про змагальний спуск.
Ранок 12 лютого: остання спроба компромісу
В день старту відбулася зустріч із президенткою МОК Кірсті Ковентрі. Вона намагалася знайти рішення, але домовитись не вдалося.
Компроміси, які згадують медіа:
- дозволити шолом на тренуваннях, але не на старті;
- дозволити його показати в медіазоні;
- альтернативно — чорна пов’язка або стрічка як знак жалоби.
За лічені хвилини до старту: дискваліфікація і виключення зі змагання
Далі — найгостріший момент. Спортсмена повідомили про відсторонення буквально перед першим заїздом, а МОК, через механізм спортивних органів на Іграх, прибрав його зі стартового протоколу.
Рішення ухвалювалось не “твітами”, а як процедурна санкція за відмову дотриматись “Правил щодо самовираження спортсменів”, причому згадується участь журі Міжнародної федерації бобслею та скелетону у фіксації невідповідності екіпірування правилам.
Коментар Владислава Гераскевича:
«Коли мені повідомили про дискваліфікацію, це стало для мене несподіванкою. Я досі вважаю, що ми не порушували жодних правил і мали повне право виступати в цьому шоломі нарівні з іншими спортсменами, які робили подібне раніше.
У документі також зазначено, що я нібито публічно анонсував, що зображення на шоломі стосується жертв війни. Однак, якщо просто подивитися на шолом, жодного очевидного політичного контексту там немає. Я не вважаю, що цей шолом має політичний характер. Тому переконаний, що мав повне право виступати в ньому.
Що далі – поки що важко сказати, адже все сталося буквально щойно. Найімовірніше, ми готуватимемо позов до CAS і продовжимо відстоювати свої права. Я й надалі переконаний, що жодних правил ми не порушували”, — розповів Владислав для Суспільне Спорт.
Офіційна заява МОК щодо дискваліфікації Гераскевича.
«Міжнародний олімпійський комітет (МОК) із жалем ухвалив рішення відкликати його акредитацію на Ігри Мілан-Кортіна 2026 року.
Незважаючи на численні обговорення та особисті зустрічі між МОК і паном Гераскевичем, зокрема, сьогодні вранці з президентом МОК Кірсті Ковентрі, він не розглянув жодної можливості компромісу.
МОК був дуже зацікавлений у тому, щоб пан Гераскевич змагався. Саме тому представники МОК провели з ним переговори, щоб знайти найбільш поважний спосіб врахувати його бажання вшанувати пам’ять колег-спортсменів, які загинули внаслідок вторгнення Росії в Україну. Суть цієї справи полягає не в самому посланні, а в тому, де він хотів його висловити.
У Гераскевича була можливість демонструвати свій шолом під час усіх тренувальних заїздів. МОК також запропонував варіант показати його одразу після змагання під час проходження через мікс-зону.
Під час Олімпійських ігор спортсмени мають низку можливостей для висловлення своєї позиції та скорботи — зокрема в мікс-зонах для ЗМІ, у соціальних мережах, на пресконференціях та в інтерв’ю.
Керівні принципи самовираження спортсменів стали результатом глобальних консультацій 2021 року, в яких взяли участь 3500 спортсменів з усього світу. Вони мають повну підтримку Комісії спортсменів МОК, а також комісій спортсменів міжнародних федерацій і національних олімпійських комітетів.
Пан Гераскевич отримував підтримку МОК під час трьох попередніх зимових Олімпійських ігор, щоразу будучи стипендіатом олімпійської програми. Після вторгнення Росії в Україну 2022 року МОК також створив фонд солідарності для українського спорту з метою підтримки підготовки спортсменів до Олімпійських ігор у Парижі-2024″.
12 лютого — пресконференція після дискваліфікації
Владислав Гераскевич разом із батьком і тренером Михайлом Гераскевичем, міністром молоді та спорту Матвієм Бідним та президентом Національний олімпійський комітет України Вадимом Гутцайтом провели спільну пресконференцію щодо відсторонення за «шолом пам’яті».
Гераскевич розповів, що під час зустрічі з президенткою МОК Кірсті Ковентрі звернув її увагу на російські прапори на трибунах, а також на шоломі одного зі спортсменів (італійського сноубордиста Роланда Фішналлера), якого не дискваліфікували, попри заборону МОК на російську символіку. Спортсмен також зазначив, що був дискваліфікований ще до того, як вийшов на загальну арену, і в нього навіть не було шансу вийти на змагання. Він наголосив, що не порушував жодних правил і доводитиме свою правоту.
Гераскевич також розповів, що зображення загиблих спортсменів на його шолом нанесла українська художниця у важких умовах, під обстрілами і без світла.
«Я 11 років працюю з Владом, до [скелетону] ми працювали над іншим спортом, це рішення просто підбило мене. Останні кілька тренувань Влад був лідером, він міг змагатися за медаль… МОК сьогодні зруйнував наші мрії про медаль — не тільки для нашої сім’ї, а й для нашої країни… Я дуже розчарований цим рішенням», — заявив Михайло Гераскевич.
Скелетоніст додав, що останні чотири роки тренувався близько 11-12 разів на тиждень і багато чим пожертвував, доклав багато зусиль і сподівається, що в суді вдасться знайти рішення і він зможе змагатися.
Вадим Гутцайт повідомив, що в п’ятницю, 13 лютого, ситуацію розбиратимуть в арбітражному суді. Засідання відбудеться вранці.
Гутцайт відзначив важливість перемоги в арбітражному суді, повідомляє Суспільне Новини.
«Завтра вже буде розбиратися ця ситуація в арбітражному суді, тому що для нас важлива перемога. Перемога — те, що зробив Владислав, якого ми підтримали. Нам важливо, щоб правда все ж таки була на нашому боці», — сказав Гутцайт.
Справа щодо дискваліфікації Владислава Гераскевича буде розглядатися у Спортивному арбітражному суді у п’ятницю, 13 лютого, зранку, о 10:00 за київським часом.
Реакція України: від “моменту сорому” до державної нагороди
МЗС: “момент сорому”
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга назвав це ударом по репутації МОК і “моментом сорому”.
«МОК заборонив не українського спортсмена, а власну репутацію. Майбутні покоління згадають це як момент ганьби», — написав Сибіга у Х.
Він звинуватив Міжнародний олімпійський комітет у неповазі та залякуванні українського спортсмена та інших українців, яких змушували мовчати про «один із 130 конфліктів у світі». Водночас МОК не протидіяв найбільшому порушнику міжнародних спортивних правил та Олімпійської хартії – країні-агресору Росії, вказує глава МЗС.
«Країні, яка за останні три десятиліття тричі розпочинала вторгнення під час Олімпійського перемир’я, реалізувала найбільшу державну програму допінгу, вбила 650 українських спортсменів і тренерів та пошкодила 800 спортивних об’єктів в Україні. Саме росіян потрібно заборонити, а не вшановування їхніх жертв. Жоден з них не є «нейтральним», — підкреслює Сибіга.
Він додав, що МОК повністю зрадив кредо Олімпіади про те, що найважливіше у змаганнях не перемога, а участь. Сибіга подякував Гераскевичу за те, що не зрадив 650 українських спортсменів і тренерів, вбитих Росією, за його принципи та мужність.
Президент: “сміливість важливіша за медалі”
Президент Володимир Зеленський публічно підтримав спортсмена і заявив, що проблема не в українцеві, а в Росії та війні під час олімпійських періодів.
«Спорт не означає безпамʼятство, а олімпійський рух має допомагати зупиняти війни, а не підігравати агресору. На жаль, рішення Міжнародного олімпійського комітету дискваліфікувати українського скелетоніста Владислава Гераскевича говорить про інше. Це точно не про принципи олімпізму, які засновані на справедливості та підтримці миру», — написав він у соцмережах.
Зеленський зазначив, що «шолом пам’яті» Гераскевича, на якому зображено загиблих внаслідок війни РФ проти України спортсменів — це не порушення жодних правил.
Натомість на дискваліфікацію заслуговують 13 російських спортсменів, які беруть участь в Олімпіаді-2026 під «нейтральними» прапорами, а в житті публічно підтримують російську агресію та окупацію територій України.
Зеленський нагадав, що Росія постійно порушує олімпійські принципи і використовує час проведення Олімпіади для війни. У 2008-му — це була війна проти Грузії, у 2014-му — окупація Криму, у 2022-му — повномасштабне вторгнення в Україну. Під час цьогорічних ігор РФ посилила удари по українській енергетиці та населенню.
Внаслідок російської війни загинули 660 українських атлетів і тренерів, які більше ніколи не зможуть взяти участь у будь-яких міжнародних змаганнях, уточнив Зеленський.
«Пишаємося Владиславом та його вчинком. Мати сміливість — це більше ніж мати медалі», — заявив президент.
Окремий маркер: Зеленський нагородив спортсмена Орденом Свободи.
Спортивні інституції
Міністр спорту Матвій Бідний і керівник НОК Вадим Гутцайт також публічно стали на його бік.
Що каже МОК у відповідь
МОК стоїть на двох тезах одночасно:
- жест пам’яті — зрозумілий, але місце для нього не на трасі під час офіційного старту;
- МОК пропонував альтернативні канали (медіазона, інтерв’ю, соцмережі, меморіальні місця в олімпійських просторах), але спортсмен не погодився, бо для нього принциповим був саме старт у цьому шоломі.
Після публічного резонансу МОК дозволив йому залишитися на Іграх (акредитація), але без права старту.
Крок спортсмена після дискваліфікації: “завершити скандал” і вимоги
12 лютого він публічно запропонував “закрити” конфлікт і висунув три вимоги:
- зняти заборону;
- вибачитися за тиск;
- надати генератори для українських спортивних об’єктів, які страждають від обстрілів.
Також він заявляв, що планує аукціон “шолома пам’яті”, а кошти — на допомогу Україні.
Судовий трек: апеляція до CAS і “швидка процедура”
Після дискваліфікації подано апеляцію до Спортивного арбітражного суду. Повідомляється, що це може йти за прискореною процедурою розгляду спорів під час Олімпіади (потенційно — дуже швидко).
Водночас навіть прихильні до нього матеріали зауважують проблему “таймінгу”: коли старт уже відбувся без нього, повернути в змагання стає складніше, а шанс виглядає радше як боротьба за символічний прецедент або за окремий дозволений спуск, ніж за повноцінну медальну кампанію.
За словами ветеранa та юриста Масі Найєма, апеляцію у справі вже подав адвокат Євген Пронін. Також, за його словами, до команди захисту долучився ще один адвокат — Андрій Єрмак — після поновлення права на адвокатську діяльність. Найєм окремо акцентував, що спортсмена, на його думку, карають не за вже здійснене порушення (бо він не виходив у “заборонені зони” з цим шоломом), а фактично за задекларований намір.
Спортсмен уже прибув до Мілана і 13 лютого о 10:00 за київським часом візьме участь у слуханні справи. Українець звернувся до Спортивного арбітражного суду (CAS) — найвищої судової інстанції у світовому спорті, рішення якої не підлягаються оскарженню.
Якщо з Гераскевича знімуть дискваліфікацію, йому доведеться близько п’яти годин добиратися назад до Кортіна-д’Ампеццо.
Зазначимо, що третій і четвертий заїзди у скелетоні відбудуться 13 лютого о 20:30 та 22:05 відповідно.
«Я знаю, що ми не порушили жодних правил. Я вважаю, що ми на правильному боці, і всі знають про це. І це найважливіше. Я нічого не порушив, тому звернувся до арбітражного суду та інших інстанцій. Уранці 13 лютого відбудеться слухання в суді. Я братиму участь у слуханні. Я буду тут, на місці, не онлайн», — сказав Гераскевич на пресконференції.
Після двох заїздів лідирує британець Метт Вестон, а друге й третє місця посідають представники Німеччини — Аксель Юнгк і Крістофер Гротгер.
“Хвиля” після рішення: солідарність, гроші, і навіть інші кейси
Солідарність на аренах
Українські спортсмени й окремі іноземні учасники висловлювали підтримку (зокрема, згадують жести з піднятими шоломами та коментарі інших атлетів).
Премія від банку
monobank через співзасновника Олега Гороховського оголосив премію 1 млн грн.
Підтримка з футболу
ФК Динамо Київ та його президент Ігор Суркіс публічно підтримали спортсмена.
“Ефект доміно”: інші українські спортсмени теж під тиском правил
Уже цього ж дня Reuters повідомляє про інший епізод: українському шорт-трекісту Олег Гандей сказали заклеїти цитату Ліна Костенко на шоломі, бо її трактували як “політичну”. Він погодився, щоб мати змогу стартувати.
Де ми зараз: “статус” історії станом на тепер
На цей момент картина така:
- спортсмен не стартував у своєму змаганні зі скелетону після рішення про відсторонення;
- МОК не змінив позицію щодо того, що в офіційному старті шолом не може бути;
- подано апеляцію до CAS;
- Україна (влада, МЗС, частина спортивної спільноти) публічно й жорстко засуджує рішення;
- історія перейшла у ширший конфлікт про “нейтральність” МОК та реальність війни — і, судячи з реакцій, не закінчиться швидко навіть після рішення суду.
Що буде далі: реалістичні сценарії
- CAS може винести рішення, але навіть позитивне рішення не завжди означає повернення саме в цей старт (через розклад, регламенти, завершені раунди).
- МОК, швидше за все, не відмовиться від базової логіки Rule 50, але може (після резонансу) уточнювати та пом’якшувати практику — наприклад, які саме форми меморіальних жестів допустимі під час змагання.
- Для України це, ймовірно, стане ще одним кейсом для міжнародного тиску: не просто про один шолом, а про межі “аполітичності”, коли війна фізично поряд із олімпійськими аренами.
Це не дрібний скандал про дизайн шолома. Це зіткнення двох принципів:
- МОК хоче, щоб “поле гри” було стерильним від будь-яких меседжів.
- Україна каже: пам’ять про вбитих — не пропаганда, а базова людська норма, і вимога “мовчати на старті” виглядає як моральна капітуляція перед агресією.
За матеріалами sport.nv.ua
