Що підтверджено з українського боку та OSINT, що лишається в “тумані війни”, і чому фактор зв’язку раптом став ключовим.
Важлива, але за масштабом поки що обмежена, зміна динаміки на південному напрямку: українські підрозділи провели низку дій, які частина джерел називає «контратаками», а речники — «контрдиверсійними та пошуково-ударними» операціями. Ключова інтрига: ці локальні успіхи збіглися в часі з тим, що Росія втратила доступ до частини супутникового зв’язку Starlink через «білий список» терміналів.
Що відомо напевно: «підтверджене» проти «заяв»
Є офіційні сигнали з українського боку — але без фанфар «класичного контрнаступу»
- Головнокомандувач Олександр Сирський повідомив про робочу зустріч із командирами ДШВ та штурмових підрозділів щодо обстановки на південному напрямку (у т.ч. на стику з Дніпропетровською областю). Деталей «оперативної карти» публічно не розкривали.
- Речник південного угруповання Владислав Волошин підкреслив: це не «класичний контрнаступ» і не «контрудар», а радше серія контрдиверсійних і пошуково-ударних дій проти груп, які інфільтрувалися.
Є конкретні повідомлення про повернення та відновлення контролю на окремих ділянках
- Сили оборони Півдня заявляли про відновлення контролю над населеними пунктами – Тернувате та Придорожнє.
- 33-й окремий штурмовий полк повідомляв про звільнення Косівцеве в форматі «контрдиверсійної операції».
- Аналітики DeepState говорили про «певні успіхи» та «зачистки», але просили не перебільшувати масштаб.
Частина «сенсацій» розганялася російськими телеграм-каналами — і саме це важливо
Російські воєнблогери першими почали писати про «серйозний наступ», «вклинення» тощо. Парадоксально, але у цій історії це працює як індикатор: коли ворог публічно визнає проблеми на конкретному відтинку, найчастіше там справді щось сталося, але масштаб може бути зовсім іншим, ніж «заголовки». На цьому окремо наголошує і ISW.
Де саме «гарячіше» і чому це має значення
У фокусі — район навколо Гуляйполе та прилеглі села, а також окремі епізоди південніше від Запоріжжя. Мова не про «прорив на десятки кілометрів», а про боротьбу за тактичні рубежі, контроль над підступами, лініями постачання і «зачистку» сірої зони від малих груп.
Це вписується в загальну картину: на початку 2026-го запорізький напрямок був одним із найінтенсивніших за кількістю атак та штурмів за оцінками DeepState-оглядів.
Хронологія подій
- 2 лютого: стартує публічний режим «верифікації та білого списку» терміналів Starlink в Україні.
- 5 лютого: українська сторона заявляє, що російські термінали Starlink на окупованих територіях та у зоні бойових дій почали блокуватися; оновлення «білого списку» — щодня.
- 9–11 лютого: з’являються повідомлення про відновлення контролю над низкою населених пунктів і про локальні дії на кількох флангах.
- 11 лютого: публічна комунікація від головкома про роботу з командирами на південному напрямку.
- 12 лютого: речник Сил оборони Півдня пояснює рамку: не «контрнаступ», а контрдиверсійні та пошуково-ударні дії.
Чому саме зараз: логіка «малих дій», які дають великий ефект
Коли фронт «підпирає» і є ризик подальшого тиску, навіть невеликі успішні зустрічні атаки можуть:
- збити темп противника (змусити його зупинитися, перегрупуватися, підтягнути резерви);
- вирівняти лінію (забрати назад спостережні та вогневі позиції);
- відкотити “просочування” малих груп (типова історія — інфільтрація, закріплення, «прапор та відео», потім спроба розширити плацдарм).
Саме тому частина українських підрозділів і речників так обережно добирає слова: якщо це зачистки та контрдиверсійні дії, то «контрнаступ» — не точний термін.
«Ефект Starlink»: як зв’язок перетворюється на фактор поля бою
У цій історії є рідкісний випадок, коли технологічне рішення майже «видно на карті».
Що зробили
Україна спільно з SpaceX запустила режим, за якого працюють лише верифіковані термінали (умовний «білий список»), а інші — поступово відключаються. Про блокування російських терміналів публічно повідомляло Міністерство оборони України та сам міністр Михайло Федоров.
Чому це боляче для РФ
Російські підрозділи роками намагалися використовувати Starlink через «сірі» схеми, щоб закрити свою хронічну проблему — зв’язок і управління. Коли це «вимикається», падає якість:
- координації штурмів,
- наведення та коригування,
- роботи з БПЛА,
- швидкого обміну ситуаційною обстановкою.
А тепер важливий нюанс: на такому фоні навіть невеликі українські контрдиверсійні дії можуть виглядати «значно більшими», бо противник гірше реагує, повільніше збирає картину і частіше робить помилки.
Інформаційний шум: що каже ISW і як читати «сенсації»
Інститут вивчення війни у своїх оглядах звертав увагу, що російська інформаційна екосистема може перебільшувати або навіть вигадувати «український контрнаступ» на окремих ділянках — зокрема, щоб:
- пояснити власні збої,
- перекрити увагу до проблем та втрат,
- підживити наративи для внутрішньої аудиторії.
Це не означає «нічого не відбувається». Це означає: відбувається, але коректніше описувати як серію тактичних епізодів, а не як «кампанію масштабу 2023 року».
Що це може означати далі
- Стабілізація і “приглушення” тиску
Україна повертає частину позицій, чистить інфільтровані групи — і на цьому етапі «фіксує» лінію, не розганяючи темп у широкий наступ. - Розширення тактичних успіхів
Якщо противник довше лишатиметься в «комунікаційній ямі», українські підрозділи можуть спробувати і далі покращувати позиції — але це залежить від резервів, погоди, боєприпасів, і того, як швидко РФ адаптується. - Адаптація РФ і відкат до “важкого позиційного бою”
Росія може частково компенсувати втрати зв’язку іншими рішеннями (гіршими, але робочими), і тоді «вікно можливостей» звузиться.
Зараз коректно говорити так: на запорізькому напрямку ЗСУ провели серію успішних локальних дій (зачистки, контрдиверсійні та пошуково-ударні операції), які мають непропорційно великий резонанс, бо збіглися з технологічним ударом по російському управлінню та зв’язку через «білий список» Starlink.
За матеріалами bbc.com
