Події перших днів березня 2026 року виглядають як набір гучних новин: українські ВМС та ССО знищують російський Ка-27 біля бурової платформи «Сиваш», ССО б’ють по базі С-400 і паливних складах у Криму та на Донеччині, дрони атакують Новоросійськ, де зупиняється робота нафтового термінала «Шесхаріс», з’являються дані про пошкодження кораблів Чорноморського флоту, фіксуються удари по російській енергетиці та промисловості, а в Середземному морі тоне підсанкційний LNG-танкер Arctic Metagaz. Якщо дивитися на все це окремо, виникає враження розрізнених епізодів. Але якщо скласти їх у спільну картину, видно інше: Україна послідовно атакує всю систему російської воєнної присутності на морі та довкола моря — від спостереження, управління й ППО до флотської інфраструктури, енергомостів, паливної логістики та експортних маршрутів.
І саме це робить нинішню хвилю ударів принципово важливою. Йдеться вже не лише про те, щоб уразити одну ціль чи завдати символічного удару. Йдеться про спробу розшити російську систему контролю над Чорним морем і прилеглою інфраструктурою: осліпити вузли спостереження, порушити зв’язок і ретрансляцію, позбавити флот безпечних тилових баз, ускладнити експорт нафти, створити ризики для військової логістики в Криму й навіть винести війну далеко за межі прифронтової зони.
«Сиваш» і Ка-27: не просто ефектне відео, а демонстрація нової морської архітектури удару
Найгучнішим епізодом став удар по буровій платформі «Сиваш» на Голіцинському газовому родовищі в Чорному морі. За повідомленням ВМС України, російські сили використовували цю платформу як пункт спостереження, вузол ретрансляції зв’язку, місце розміщення засобів РЕБ і ППО ближньої дії, а також як елемент управління ударними безпілотниками, що застосовувалися проти Одеської та Миколаївської областей і створювали загрозу цивільному судноплавству. У межах тієї ж операції українські сили знищили російський Ка-27, який намагався здійснити посадку на платформу.
Сам по собі Ка-27 — це не «просто ще один вертоліт». Це корабельна машина, яку Росія використовує для патрулювання, протичовнових і пошуково-рятувальних завдань, а в умовах нинішньої війни — також для пошуку і переслідування українських морських безекіпажних платформ. Тобто удар по Ка-27 означає знищення не лише повітряної одиниці, а одного з інструментів, якими РФ намагається полювати на українські морські дрони і контролювати ближню морську зону.
Ка-27
Ка-27 — радянський корабельний багатоцільовий гелікоптер, призначений насамперед для боротьби з підводними човнами, а також для пошуково-рятувальних, транспортних і патрульних завдань.
Машина була розроблена конструкторським бюро Камова наприкінці 1970-х років і досі активно використовується у Військово-морських силах Росії, в Україні ж гелікоптери цього типу вже майже не використовуються.
Гелікоптер має характерну для машин Камова коаксіальну схему гвинтів — два несучі гвинти, розташовані один над одним. Така конструкція не потребує хвостового гвинта і добре підходить для роботи з кораблів, оскільки забезпечує компактність і кращу керованість під час посадки на палубу.
Характеристики:
- Максимальна швидкість: близько 270 км/год
- Дальність польоту: до 800 км
- Практична стеля: приблизно 5000 м
- Максимальна злітна маса: близько 12 тонн
Він може нести торпеди AT-1M, УMГT-1, AПР-2 або до 36 глибинних буїв. Гелікоптер оснащений обладнанням для пошуку підводних човнів: сонарами, магнітометром, гідроакустичними системами.
Найважливіше тут навіть не сам факт ураження вертольота, а спосіб, у який це було зроблено. З оприлюднених кадрів та опису операції випливає, що українська сторона застосувала комбінацію морських безекіпажних платформ і повітряних дронів, фактично продемонструвавши модель «надводний носій + FPV або інший повітряний дрон для добивання цілі». Це означає, що українські морські системи дедалі більше перетворюються з дронів-камікадзе на мобільні багатофункціональні платформи, які можуть доставляти, запускати і прикривати інші засоби ураження.
Це не випадковий експеримент, а логічний етап еволюції. AP ще восени 2025 року повідомляло, що оновлені українські морські дрони типу Sea Baby здатні нести важче озброєння, використовувати елементи ШІ для наведення і запускати повітряні ударні дрони, а розвиток цієї лінії вже змусив російський флот відступити від Криму до Новоросійська. Власне, епізод біля «Сиваша» дуже схожий на практичне втілення саме цієї концепції.
Бурові платформи як «штучні острови війни»
Удар по «Сивашу» важливий ще й тому, що він показує: Чорне море дедалі більше наповнюється гібридними опорними точками, які Росія намагається використовувати як винесені вперед військові хаби. Захоплені бурові платформи — це дуже зручні об’єкти для спостереження, радіорелейного зв’язку, розміщення технічних засобів, іноді РЕБ і малого гарнізону. Вони дають росіянам додаткову «вертикаль» у морі: фактично штучну щоглу для огляду і передачі даних, не ризикуючи одразу великими кораблями. Українські удари по таких платформах означають демонтаж цієї передової інфраструктури.
І це теж не поодинокий випадок. Повідомлення про попередні удари по платформі «Сиваш» та іншим морським об’єктам свідчать, що Україна послідовно працює по цих цілях, не даючи РФ закріпити там стабільні вузли присутності. У стратегічному сенсі це означає боротьбу не тільки за воду, а й за мережу морських сенсорів і ретрансляторів, без якої російська морська присутність стає значно сліпішою і нервовішою.
Удар не лише по морю, а й по «нервовій системі» в Криму та на Донбасі
Паралельно з морським епізодом українські Сили оборони били по інших критичних вузлах. Генштаб ЗСУ повідомив, що в ніч на 4 березня були уражені склад боєприпасів поблизу Нижньої Кринки, матеріально-технічна база біля Чистякового на окупованій Донеччині, а також наземний ретранслятор пункту управління ударними БпЛА типу «Герань»/«Гербера» в районі Чорноморського в окупованому Криму. Це дуже показовий епізод: Україна працює не лише по «залізу», а й по інфраструктурі, яка дозволяє Росії керувати своїми дронами на відстані.
Окремо ССО повідомляли про ураження бази комплексу С-400 в окупованому Криму, а також трьох складів паливно-мастильних матеріалів — одного в Маріуполі та двох у районі Новоамвросіївського на Донеччині. Якщо дивитися на це в одному пакеті з ударом по ретранслятору дронів і по «Сивашу», видно чітку логіку: Україна зменшує російську здатність бачити, прикриватися, координувати дії і підвозити пальне. Тобто б’є не по окремих мішенях, а по ланцюгу, що забезпечує бойову стійкість угруповання.
Новоросійськ: «тиха гавань» російського флоту дедалі більше перестає бути тихою
Після серії українських ударів по Криму та Севастополю Росія була змушена перекинути значну частину Чорноморського флоту до Новоросійська. AP ще у 2025 році прямо вказувало, що успіхи українських морських дронів і ракет фактично витіснили російську головну морську активність із Криму на східне узбережжя Чорного моря. Саме тому удари по Новоросійську — це не просто удари по ще одному порту. Це удари по новому тиловому серцю російської чорноморської морської системи.
Reuters 2–3 березня повідомляло, що після української атаки в Новоросійську було призупинено завантаження нафти на терміналі «Шесхаріс» — одному з головних чорноморських нафтових вузлів Росії, який обробляє близько 700 000 барелів сирої нафти на добу. Для Росії це важливо не лише економічно. Це ще й інфраструктурний символ того, що навіть відносно віддалений тиловий порт перестає бути безпечним.
На цьому фоні з’явилися повідомлення про пошкодження низки російських військових кораблів у Новоросійську. Найбільш предметно виглядає інформація щодо фрегата «Адмирал Эссен»: удар по ньому був здійснений у ніч на 2 березня, а сам корабель після пошкодження тимчасово втратив можливість застосовувати крилаті ракети «Калібр». Це надзвичайно важливо, бо «Адмирал Эссен» — один із носіїв ракет, якими Росія системно б’є по Україні.
Основний удар прийшовся на середню надбудову корабля, що призвело до значних пошкоджень критично важливих вузлів, повідомляють OSINT-аналітики «КіберБорошно».
Унаслідок влучання зафіксовано детонацію комплексів постановки пасивних перешкод ПК-10. Ці системи, розташовані на бортах надбудови, призначені для відстрілу теплових пасток і дипольних відбивачів, що мають захищати судно від ракетних атак.
Також виведено з ладу комплекс радіоелектронної боротьби ТК-25, який відповідає за виявлення ворожих радарів та постановку активних завад.
Крім того, ураження отримали радари підсвічування цілей МР-90 «Орех». Ці пристрої є невід’ємною частиною системи наведення зенітного ракетного комплексу, оскільки забезпечують супровід повітряних об’єктів на фінальній ділянці польоту ракет.
Вибухова хвиля та уламки також, імовірно, пошкодили основний оглядовий радар «Фрегат-М2М». Саме ця станція відповідає за дальнє виявлення повітряних і надводних цілей.
Цей корабель є носієм крилатих ракет «Калибр-НК», які активно використовуються у війні проти України.
Окрім фрегата, під час атаки уразили тральщик проєкту 266МЭ «Валентин Пикуль». Основні пошкодження зафіксовані у кормовій частині судна, де зосереджені життєво важливі системи забезпечення ходу.
Кормова частина кораблів цього типу є основною робочою зоною тралення. Саме тут розміщене обладнання, яке використовується для пошуку та знешкодження морських мін.
Пошкодження цієї ділянки фактично позбавляє корабель можливості виконувати своє основне завдання — пошук і знешкодження морських мін.
У складі Чорноморського флоту Росії перебували три тральщики цього проєкту. У 2024 році Сили оборони України уразили тральщик проєкту 266МЭ «Ковровец».
Щодо ширшого переліку пошкоджених кораблів дані поки менш однорідні. Українські й OSINT-джерела повідомляли про ураження кількох одиниць, включно з тральщиком «Валентин Пикуль» і малими протичовновими кораблями, а окремі оцінки говорили навіть про п’ять пошкоджених кораблів. Але тут важливо відділяти твердо підтверджене від імовірного: сам удар по базі й порту підтверджений ширше, тоді як точний список морських втрат РФ і масштаби пошкоджень ще потребують додаткової верифікації.
Чому Новоросійськ важливий більше, ніж здається
Новоросійськ — це не просто порт, де стоять кораблі. Це одночасно військово-морська база, паливний вузол, експортний енергетичний коридор і запасний тил для Чорноморського флоту. Коли Україна б’є по Новоросійську, вона не лише створює ризик для окремих кораблів. Вона підриває логіку російського відступу з Криму на «другу лінію безпеки». Якщо й ця лінія перестає бути надійною, то Росія втрачає стратегічну глибину на морі.
У цьому сенсі удар по «Шесхарісу» й потенційні ураження кораблів працюють в одному напрямку. Перший б’є по економіці й інфраструктурі, другі — по військовій компоненті, але разом вони створюють ефект стратегічного стискання: Росії все важче безпечно розміщувати флот, експортувати енергоносії, прикривати прибережні об’єкти та зберігати ілюзію контролю над Чорним морем.
«Тамань»: удар по енергомосту в Крим
Ще один важливий епізод — повідомлення про пошкодження підстанції «Тамань» у Краснодарському краї. За даними, на які посилалися Astra та які потрапили в аналітику ISW, удар українських дронів наприкінці лютого міг частково вивести з ладу ключову підстанцію 500 кВ, через яку проходять нитки російського енергомосту в окупований Крим. Окремо на початку березня фіксувалися перебої з електроенергією в частині Криму та проблеми з водопостачанням у Феодосії.
Внаслідок успішного ураження виникла пожежа, яка призвела до часткового виведення з ладу підстанції — повідомляється про знищення автотрансформаторів АТ 1 та АТ 2.
Тут потрібно бути чесними: ця історія не має такого ж рівня публічної верифікації, як зупинка «Шесхаріса» у Reuters або офіційне повідомлення ВМС щодо Ка-27. Але навіть у формі частково підтверджених повідомлень вона добре вкладається в загальну логіку кампанії. Якщо Україна справді прицільно б’є по енергетичних вузлах, які підтримують окупований Крим, то це означає перенесення тиску з суто військових цілей на інфраструктурний каркас окупації.
Удар по хімзаводу в Кіровській області: війна відсуває «безпечну глибину» Росії ще далі
Атака дронів «Лютий» по хімічному заводу в Кірово-Чепецьку в Кіровській області РФ — ще один дуже показовий епізод. За повідомленнями профільних українських видань, ціллю став хімічний майданчик, пов’язаний із виробництвом добрив та іншої продукції, а губернатор Кіровської області Олександр Соколов підтвердив сам факт атаки БпЛА, хоч і не назвав об’єкт прямо. Важливий тут не лише тип цілі, а й географія: це понад тисячу кілометрів від українського кордону.
Уражений сьогодні завод є стратегічним для регіону та одним із основних постачальників мінеральних добрив у Росії. Його продукція використовується як у промисловості, так і в аграрному секторі
Атака дронів відбулася за понад тисячу кілометрів від кордону України. Інформація про масштаби пошкоджень наразі уточнюється.
Такі удари показують, що Україна поступово руйнує російське відчуття «безпечної тилової глибини». Раніше далекі регіони РФ існували у відносному психологічному комфорті: війна ніби йшла десь далеко. Тепер дедалі більше промислових і логістичних центрів потрапляють у зону ризику. Це не означає автоматичного обвалу російської військової машини, але означає постійне розширення периметра, який Росія змушена прикривати ППО, розосередженням і новими витратами.
Після «Сиваша» — добивання кримського вузла: ППО, дрони, малий флот і енергоживлення окупації
Наступний етап цієї кампанії показує, що Україна працює вже не лише по окремих морських цілях, а по всій кримській воєнній екосистемі. У ніч проти 6 березня дрони Центру спецоперацій «Альфа» СБУ, за даними українських медіа з посиланням на джерела у спецслужбі, вдарили по Євпаторійському авіаремонтному заводу та по позиціях російської техніки поблизу аеродрому «Джанкой» у селі Пушкіне.
Попередньо повідомлялося про ураження двох комплексів «Панцирь-С2», іранського розвідувально-ударного БпЛА Mohajer-6 просто на льотному полі, ЗУ-23 на вантажівці, двох паливозаправників і наземної станції управління безпілотниками «Форпост». У практичному сенсі це означає удар одночасно по прикриттю, розвідці, заправці й керуванню дроновими засобами противника.
Іранські дрони Mohajer-6 росіяни використовують проти України ще з 2022 року. Того ж року один із них уперше збили.
Цей безпілотник, який почали виготовляти у 2017 році, призначений для проведення розвідки, спостереження, рекогносцировки та вогневого ураження (він може нести до чотирьох боєприпасів). Mohajer-6 має максимальну злітну масу 600 кг, корисне навантаження — 100 кг і дальність польоту до 200 км. Максимальна швидкість безпілотника — 200 км/год, тривалість польоту — до 12 годин, максимальна висота — 5 400 м.
Особливо важливо, що це збігається з паралельним вибиванням російської ППО на окупованому півдні. Сили безпілотних систем 6 березня повідомили про ураження одразу чотирьох пускових установок: «Бук», «Тор-М1», «Панцирь-С1» і С-300В у Запорізькій та Херсонській областях. За даними Militarnyi, удари завдавали українськими дронами літакового типу FP-2, причому для різних цілей застосовувалися версії з бойовими частинами 60 і 100 кг. Якщо дивитися на це в загальній логіці кампанії, то маємо послідовне «проріджування» тієї ППО, яка має закривати Крим, сухопутний коридор і тилові райони окупаційного угруповання від нових українських нальотів.
Не менш показовими є й удари ГУР по малому та допоміжному флоту РФ у Криму. Підрозділ «Примари» оприлюднив кадри лютневих атак на сторожовий корабель проєкту 22460 «Охотник» Берегової охорони ФСБ, швидкісний десантний катер «БК-16», морський буксир проєкту 1496М1 і пожежне судно проєкту 16640.
«Охотник»
Сторожові кораблі проєкту 22460 «Охотник» — це відносно сучасні одиниці у складі Берегової охорони ФСБ РФ. Вони призначені для охорони територіальних вод, патрулювання 12-мильної прикордонної зони.
Дрон ГУР атакував один з таких російських кораблів у надбудову в кормовій частині з правого борту. Наразі невідомо, які пошкодження отримав корабель від цього удару.
Треба зазначити, що про ураження ще двох кораблів проєкту «Охотник» у Криму стало відомо раніше. Удару по них також завдали БпЛА українських розвідників.
«БК-16»
Ще однією ціллю бійців підрозділу «Примари» став швидкісний російський транспортно-десантний катер «БК-16».
Про знищення аналогічного катера також стало відомо минулого місяця – він повністю згорів.
Такі катер призначені для транспортування та висадки підрозділів морської піхоти або спецпризначенців, забезпечення охорони акваторій, супровіду кораблів, а також участь у диверсійно-розвідувальних операціях.
Буксир і пожежне судно
На оприлюднених кадрах також видно, як дрони-камікадзе ГУР атакують у Криму морський буксир проєкту 1496М1 та пожежне судно проєкту 16640. Наслідки їхніх уражень наразі невідомі.
Разом із цим ГУР також показало ураження РЛС зі складу комплексу ППО і згадало про удар по Ка-27, про який повідомлялося раніше. Значення цих епізодів у тому, що Україна б’є не лише по великих носіях сили, а й по «дрібній механіці» окупації: патрулюванню, висадці груп, буксирному та допоміжному забезпеченню, без яких російська присутність у Криму стає значно менш гнучкою.
Додатково ця ж логіка простежується в ударах по енергетичному контуру, який підтримує окупаційну інфраструктуру півострова. 6 березня з’явилися повідомлення про ураження підстанції 500 кВ «Кубанская» поблизу Абінська у Краснодарському краї: місцева влада підтвердила атаку дронів і пожежу на об’єкті.
За повідомленнями українських профільних медіа, ця підстанція є одним із ключових вузлів регіональної магістральної мережі, працює в напрямку Таманського півострова і входила в інфраструктуру так званого енергомосту до окупованого Криму. У поєднанні з попередніми повідомленнями про проблеми на «Тамані» це виглядає як спроба тиснути вже не тільки на військові бази, а й на енергетичний каркас, який тримає російську присутність у Криму.
ПС «Кубанская»
Підстанція 500 кВ «Кубанская», розташована поблизу міста Абінськ, є одним із ключових вузлів магістральних електромереж регіону.
Вона забезпечує передачу електроенергії, зокрема у напрямку Таманського півострова, а також використовується для електропостачання енергодефіцитного південно-західного району Краснодарського краю.
Крім того, ця підстанція бере участь у передачі потужності від Ростовської атомної електростанції та вузлів енергосистеми у районі Тихорецька.
У 2015–2016 роках ПС «Кубанская» стала частиною інфраструктури так званого енергомосту, який Росія використовує для електропостачання тимчасово окупованого Криму.
У підсумку цей блок різко посилює головну тезу всієї компанії: Україна вже не просто проводить окремі точкові рейди, а методично розбирає кримський воєнний вузол по шарах — спершу очі й вуха, далі ППО, потім дрони й паливне забезпечення, паралельно — малий флот і допоміжні судна, а зверху ще й енергетичну інфраструктуру, яка підтримує всю цю систему. Саме так із набору гучних епізодів складається кампанія системного виснаження російської присутності в Криму й на Чорному морі.
Arctic Metagaz: сіра зона війни вийшла в Середземне море
Підсанкційний танкер Arctic Metagaz після удару у Середземному морі зазнав непоправних пошкоджень.
Судно отримало в центральній частині велику пробоїну, що видно на знімку, оприлюдненому лівійським медійним активістом Емадом Фаті.
Такі пошкодження роблять відновлення танкера неможливим.
Атака сталася 3 березня неподалік від територіальних вод Мальти. Танкер рухався з вантажем із російського порту Мурманськ.
За однією з версій, газовоз атакували морські дрони з території Лівії.
Підтверджень про українську участь немає. Українські структури офіційно атаку не коментували.
Рятувальники евакуювали з судна 30 членів екіпажу, усі вони є громадянами Росії.
Танкер Arctic Metagaz зазначений у порталі про спонсорів та співучасників агресії War & Sanctions, який веде Головне управління розвідки Міністерства оборони України.
У порталі вказується, що судно займається перевезенням викопного палива в обхід санкцій.
Як повідомляє The Insider, 18 лютого Arctic Metagaz завантажив зріджений природний газ на плавучій установці зберігання Saam, що належить компанії «Новатек», яка дрейфує під прапором Росії приблизно за 50 км на північний захід від Мурманська.
Після цього танкер обійшов Велику Британію та Іспанію та увійшов до Середземного моря. За даними сервісу Starboard Maritime Intelligence, які він надав The Insider, Arctic Metagaz вимкнув систему автоматичної ідентифікації ввечері 2 березня на виході з виняткової економічної зони Мальти.
Сигналів лиха з танкера не надходило, наголошує видання Naftenporiki.
Усі ці удари складаються в одну кампанію: осліпити, оглушити, послабити, відтиснути
Якщо скласти разом «Сиваш», Ка-27, ретранслятор «Герань/Гербера» в Криму, базу С-400, склади ПММ, Новоросійськ, «Шесхаріс», підстанцію «Тамань», удар по хімзаводу в Кіровській області і навіть історію з Arctic Metagaz, з’являється цілісна картина. Україна діє одразу по кількох вертикалях:
перша — морська тактична вертикаль: бурові платформи, гелікоптери, морські дрони, кораблі, прибережні бази;
друга — тилова військова вертикаль: склади, ретранслятори, ППО, матеріально-технічні вузли;
третя — економічно-інфраструктурна вертикаль: нафтотермінали, енергетичні вузли, промислові підприємства, підсанкційна морська логістика.
Це і є ознака переходу від окремих спецоперацій до кампанійного способу мислення. Україна не просто шукає яскраві цілі для інформаційного ефекту. Вона дедалі частіше вибудовує удари так, щоб один епізод підсилював інший: якщо знищується вузол спостереження на морі, це полегшує дії дронів; якщо б’ють по ретранслятору дронів у Криму, зменшується спроможність РФ використовувати безпілотники; якщо вражається база С-400, зростають вікна уразливості для наступних нальотів; якщо страждає Новоросійськ, посилюється тиск і на флот, і на експортну логістику одночасно.
Що це означає для Росії на Чорному морі
Для Росії проблема в тому, що класична модель морського домінування — коли великий флот, берегова авіація, ППО й бази забезпечують контроль над акваторією — дедалі гірше працює проти мережевої війни безекіпажних систем. Україна, не маючи симетричного флоту, створює асиметричне середовище, де небезпечними стають не лише ракети, а й малі дрони, надводні носії, мобільні команди операторів, удари по ретрансляторах і портових вузлах. AP раніше вже зазначало, що українські морські удари істотно обмежили можливості РФ вільно діяти в Чорному морі. Нинішні події показують, що ця тенденція не просто зберігається — вона ускладнюється і розширюється.
Іншими словами, Росія дедалі частіше змушена витрачати ресурси не на проєкцію сили, а на захист самої інфраструктури своєї присутності. А це вже стратегічне зрушення. Бо флот, який постійно ховається, прикриває тилові бази й втрачає вузли забезпечення, — це вже не флот контролю, а флот вимушеного виживання.
Україна вже воює не «по цілях», а «по системі»
Головний висновок із усіх цих епізодів такий: Україна дедалі менше діє в логіці одиничних рейдів і дедалі більше — в логіці системного розбирання російської воєнно-морської та тилової архітектури. Удар по «Сивашу» позбавляє росіян передового ока й вуха в морі. Знищення Ка-27 — це удар по інструменту полювання на українські морські дрони. Ураження ретранслятора «Герань/Гербера», бази С-400 і складів ПММ — це ослаблення зв’язку, захисту і забезпечення. Новоросійськ — це вже удар по новому тилу російського флоту. «Тамань» і Кірово-Чепецьк — це розширення фронту на енергетичну та промислову глибину. А історія з Arctic Metagaz показує, що навіть поза Чорним морем російська санкційна логістика входить у зону нової небезпеки.
Саме тому ці новини варто читати не як «ще один збитий вертоліт» чи «ще один удар дронами», а як симптом великої зміни: Чорне море і пов’язані з ним тилові маршрути стають для Росії не простором сили, а простором постійного виснаження, де щораз більше ресурсів іде не на наступ, а на те, щоб просто втримати вже захоплену інфраструктуру від руйнування.
За матеріалами militarnyi.com
